базар тепер не той

 

28 жовтня. Дубровиця. День базарний. Зважаючи на нововведення червоної зони, вирішую пройтися ринком, щоб подивитися, чи є продавці, чим торгують, порівняти ціни.

Починаючи з вулиці Поштової та Березової, помічаю, що дуже багато наметів з промисловими товарами розташовано саме тут. Об 11 годині на базарних вулицях нелюдно. Групки людей стоять хіба що біля намету із зимовими шапками. Палатки з верхнім одягом не приваблюють навіть знижками.

Підходжу власне до центрального ринку. Він заповнений торговельними наметами відсотків на 15. Багато площі порожньої. Керівник КП «Ринок» Юрій Лосік пояснює, що торгувати всередину пропускали лише продавців із ковід-сертефікатами (має бути дві дози вакцини). «Треба дотримуватися всіх правил торгівлі, як того вимагає червона зона, – каже Юрій Євгенійович, – адже штрафи за порушення дуже великі». Зустрічаю знайому, вона розповідає, що шукала знайомих продавців, що торгують верхнім одягом. Жінка хотіла придбати куртку, але так і не знайшла потрібний намет. «Не буду купувати в іншому місці, – каже дубровичанка, – вже не раз купувала верхній одяг саме в цьому наметі знаю, що якість гарантована. Почекаю, може приїдуть наступного разу. Шукати по ринку цих продавців не піду, бо людей хоч і небагато, але ж йдеш, поряд кашлянуть, то й страшно».

Проходжу Комунальною, чую, як голосно продавчиня навідріз відмовляється платити ринковий збір. Вона кричить: «Я мала стояти отам всередині (показує руками на центральний ринок). Як ви до мене, так і я до вас».

Як каже Юрій Лосік, нині на ринку працює три контролери, колись до пандемії їх було п’ятеро. Саме контролери прибиратимуть вулиці по обіді, коли всі роз’їдуться. Я неодноразово бачила, як густо вкрита територія бумагою, целофаном після торгівлі. Скільки тут потрібно прибирання. Працівникам ринку треба платити зарплату, податки, тому ринковий збір – це важлива складова роботи цього підрозділу міської ради.

Порівняла ціни на промислові товари в магазинах міста та на базарі. Багато речей у магазинах можна купити дешевше. А якщо натрапити ще й на акції в «Полоскуні», «Копійочці», то необхідні побутові речі можна купити й значно дешевше. Є тепер у Дубровиці чимало магазинів, де й одяг можна придбати за досить прийнятною ціною. І речі, куплені в таких магазинах, не обов’язково гірші від того одягу, що придбаний в дорогих бутіках. Тому чи купувати в магазинах, чи на ринку – це вибір кожного.

Щодо харчових продуктів, то популярних м’ясних і ковбасних виробів (які продають на ринку біля м’ясного павільйону) ніде не знайшла. Очевидно, продавці прикинули, що великого попиту на харчі у час червоної зони не буде. Торгували місцями приправами та польськими харчовими продуктами. До речі, польську продукцію у магазинах Дубровиці також можна придбати дешевше. Багато людей тепер купує харчі саме в магазинах. У цьому є свої плюси: зберігання товару у холодильниках, швидкий товарообіг, завжди можна віддати назад неякісні продукти. Продуктових магазинів в центрі міста також достатньо.

Як зазначає Юрій Євгенійович, з початком пандемії кількість продавців на ринку скоротилася майже на 40 відсотків. Люди поступово звикли до магазинів, а інші - відвикли їздити по базарах.

У четвер було мало на ринку продукції власного виробництва.  Пропонували овочі, подекуди мед, молочні  товари продавали у центрі Дубровиці переважно. Найчастіше купували на ринку  капусту та цибулю. Сезонний попит, як кажуть. Дехто вивіз на ринок домашні яблука, горіхи, було багато хризантем.

Трішки цін. Продавали: горіхи (гарні, великі) та журавлина – 50 за 1 л, часник (невеликий) – 70 грн. за кг, капуста – 5, картопля – 5-6, морква – 10, цибуля – 8-9, цукор – 25 грн. за кг.

«Четвер не схожий у Дубровиці на справжній базарний день», – ділилися думками мої знайомі на вулиці. А хіба тільки четвер? Все життя тепер не схоже на звичне життя.

Підсумовуючи вищесказане, додам, що не той тепер базар, зовсім не той. Тепер ви не витратите багато часу, щоб вибрати запашне сало у м’ясному павільйоні (він зачинений) чи переміряти багато пар взуття. Багато продавців взуття просто не їдуть зараз.

А може ми зрозуміли, що головні речі в житті, це зовсім не речі. Зараз ми купуємо дійсно те,  що нам необхідне, а не просто гуляємо ринком у базарний день.

Люба Клімчук.