Вишиті візерунки душі

10 листопада відзначали Міжнародний день вишивальниць. Ця дата збігається з Днем Святої Параскеви Іконійської, великомучениці III сторіччя. Усі шанувальники вишивки вважають Параскеву П’ятницю покровителькою їхньої праці. Ікони з її образом раніше були майже в кожній домівці. Існувала традиція приносити до церкви частинку льону та чіпляти до образів. Також предмети жіночого вишивання кидали до колодязя як пожертвування Параскеві.

Багато талановитих вишивальниць живе на Дубровиччині. Приємно в день Параскеви було поспілкуватися з однією з таких майстринь. Для дубровичанки Галини Грейнер вишивання, рукоділля загалом стали невіддільною частиною життя.

Отчий дім і перші джерела натхнення – у Бережках

Про талант цієї жінки знає чимало людей не лише у Дубровицькій громаді. Талановита вишивальниця не раз представляла свої роботи на виставках у Дубровиці та на сільських фестивалях. Вишитий одяг, картини, рушники та інші вироби Галини Филимонівни можна розглядати годинами. Все в них до ладу – відточена техніка, красива тематика, чудовий підбір кольорової гами. Пригадую, як ближче познайомилася з майстринею на виставці у дубровицькому парку. Замилувалася гарним вишитим вбранням співрозмовниці, її неповторними роботами.

Нещодавно працівники культури громади відзняли про Галину Филимонівну гарний відеосюжет. Переглянула його із задоволенням. Додатково поспілкувалася з талановитою жінкою.

Наша землячка щиро розповіла про життя, творчі плани та шлях у мистецтво вишивки.

– Народилася я у Бережках, у чудовій багатодітній сім’ї. Окрім мене, батьки виховували чотирьох братиків. Мій тато, Филимон Дмитрович Костючок, працював водієм автобуса, а мама, Софія Григорівна – бригадиром. Батьки, на жаль, вже відійшли у вічність. Дуже гарні спогади живуть про найрідніших людей у моєму серці. Батьки виховали п’ятеро дітей: мене та чотирьох братів, я – наймолодша. Моє дитинство пройшло у Бережках, ми тримали чимале господарство. Були у нас також вівці й пухнасті кролі. Пригадую, як їх скубла, вовну розчісували, а потім пряли веретеном. Вовняна пряжа легша, ніж рослинна й еластичніша, вона краще утримує тепло. Такі нитки можна використовувати для створення всіх, без винятку, в’язаних складових гардеробу З теплом у душі пригадую, як спільно з мамою ми працювали. Багато талантів у нас закладається з дитинства. Саме мама навчила мене в’язати. Від неї я переймала і секрети вишивання. Про одне шкодую, що не навчилися ткати на верстаті, який досі стоїть у тітки на Володимиреччині, у хаті, де мама виросла. Мрію, щоб цей верстат ще мені коли-небудь прислужився.

 

Вишивала разом з братами

Як розповідає Галина Грейнер, творча іскра загорілася в неї у 12 років. Зайшла якось до подруги, побачила красиву вишиту наволочку на подушці й захотіла собі таку. Перейняла візерунок і почала творити. Мама дивувалася, що донька вишиває такий складний орнамент, адже ще ж досвіду у цій справі не мала. Старанно рахувала юна Галя хрестики, старанно виводила нитками на полотні й все вийшло. Юна майстриня була дуже задоволена своєю роботою. Похвалила доньку і мама. Це підштовхнуло до інших творчих планів. Кожна нова робота ставала все більш досконалою. Краса вишивки заполонила дівоче серце.

Цікаво, що чимало талантів мають і брати Галини. Жінка пригадує, як брати, Анатолій та Святослав, допомагали вишивати їй весільні рушники: з творчою роботою вправлялися разом значно швидше. А найстарший брат Дмитро має неабиякий хист до в’язання. Окрім того, хлопці змолоду були майстрами на всі руки.

 

Кожна техніка – унікальна

Зараз у творчому доробку Галини Филимонівни – понад сто робіт: вишиваний одяг, картини, рушники та інші вироби. Багато виробів жінка роздарувала рідним та друзям. Мріє майстриня, щоб через десятиліття, навіть століття красою її вишивки могли насолоджуватися правнуки та праправнуки, щоб і вони хотіли долучатися до такого прекрасного виду українського мистецтва.

Тривалий час Галина Грейнер вишивала найбільш поширеною технікою – хрестиком. А потім до душі майстрині припав «напівхрестик». Як розповідає наша землячка, серед рукодільниць вишивка в техніці напівхрест стає все більш популярною. Хтось застосовує її для виконання цілих картин, а хтось – тільки окремих елементів. Є низка плюсів у цій техніці: часто застосовують у поєднанні з вишивкою повний хрест для відтінення основної частини композиції, техніка неповним хрестом допомагає відокремити основний об’єкт вишивки від фону, надає легкість композиції, створити додатковий обсяг. Її люблять за простоту і швидкість виконання, хоча й у неї є свої недоліки. Проте при уявній легкості, у цього напівхреста є свої тонкощі. Зовні він виглядає як гобеленовий стібок, але це різні техніки вишивки. Любить Галина Грейнер вишивати й бісером. Її картини - це чудове поєднання різних технік, кольорів, різного розміру бісеру і ниток. Кожна робота, як довершена розповідь: чи то гарне українське село, чи старий Львів, чи чудові квіти. Для рідних майстриня створила чимало національного вбрання. Так хотілося, щоб воно було гарним, щоб вишиванки для  дорогих серцю людей були витонченими та особливими.

 

Таланти – дари Божі

Додамо, що майстриня вміє гарно шити. Від центру зайнятості вона закінчила спеціальні курси у Березно. Отож навички шиття має хороші. Зараз переважно пані Галина шиє для рідних, для потреб дому. Душу вкладає здебільшого саме у вишивання. Буває, творить на замовлення. Люди завжди приємно здивовані результатом її роботи.

А як були маленькими діти, то Галина Грейнер багато в’язала. Якісного дитячого одягу у той час докупитися було важко. Отож мама з любов’ю плела речі для своїх діток, щоб гарні були та теплі, яскраві та зручні, зрозуміло, що такий одяг був неповторний. А нитки використовувала ще й ті, що колись з мамою на веретені пряли. «Я щаслива мама трьох доньок, –ділиться думками Галина Филимонівна, – завжди хотілося, як і кожній мамі, щоб мої дівчатка були гарно вдягнені. Коли щось робиш для дітей, то вкладаєш особливу любов. Хочеться, щоб мої доньки завжди відчували тепло маминого серця, одягаючи створений мною в’язаний виріб або ж вишиванку. Дякую Богу, що маю чудових, талановитих дітей. Старша донька Ольга живе та працює у Києві. Вона захоплюється поезією і також вміє гарно вишивати. Середня, Валерія, навчається у дубровицькому ліцеї на перукаря, вона гарно малює. А наймолодшенька Марта – четвертокласниця. Завжди навчала і навчаю своїх донечок всілякій роботі: і кулінарії, і хатнім справам. Як моя мама передавала таланти мені, так я і своїм дітям, бо саме вони – наше продовження у світі.

 

Красу треба нести людям

Дуже позитивним називає Галина Грейнер участь у мистецьких заходах. На них свій талант можна демонструвати, уміння інших побачити, чомусь навчитися, чимось поділитися. Галина Филимонівна каже, що вишивання – то ще один український ген. Хочеться, щоб і в історії він не зник, щоб через десятиліття і століття українки цю майстерність не згубили. Моя співрозмовниця має подяки й грамоти за свою творчість, вона про кожну участь у виставці може розповісти із великим задоволенням. Була на фестивалях у Сварицевичах та Кураші, багато разів дубровичанам на різних святах демонструвала свої таланти. Майстриня брала участь у створенні вишиваної карти Дубровиччини. Вона нитками на полотні намалювала храм, який відвідує. Таким чином, подякувала Господу талантом за свій талант. Вишивання – то душа Галини Грейнер. Вона додає: «Як перероблю хатню роботу, то ввечері берусь до вишивки. Зараз працюю над картиною і над сорочкою, поперемінно. Це різні роботи, різні настрої. Обидві для мене важливі».

Щодо сорочки, то Галина Филимонівна вишиває її за древнім поліським візерунком, з особливими квітами й узором. Загалом історія Полісся, зокрема поліського вбрання для жінки, дуже цікава і близька. І хочеться на полотні передати той ген, що у нас від дідів-прадідів.

Серед робіт Галини Грейнер мені дуже милують очі вишиті ікони. Духовні картини у теплих кольорах додають серцю особливого затишку, спокою, умиротворення. Вечорами, з голкою в руках, такі емоції переживає талановита поліська майстриня Галина Грейнер.

Щиро бажаю, аби талант чарівної Галини Грейнер і надалі проростав у житті новими квітами творчості. Нехай краса робіт, краса серця цієї жінки радує рідних і близьких, усіх, кому доведеться бачити її чудові роботи. Нехай Господь запалює душу майстрині новими творчими планами та здобутками.

Люба КЛІМЧУК.