Ірина Оборонова:

«Щиро вдячна колегам

за довіру»

27 жовтня на зборах суддів головою Дубровицького районного суду було обрано суддю Ірину Оборонову. Наступних три роки вона очолюватиме Дубровицький районний суд. Кандидатуру Ірини Володимирівни на зайняття адміністративної посади запропонували власне судді й одноголосно підтримали її шляхом таємного голосування.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова суду обирається на посаду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді.

Попросила Ірину Володимирівну розповісти про себе читачам «Дубровицького вісника».

 

Який життєвий і професійний шлях пройдено до обрання на високу посаду?

Народилася 19 травня 1986 року в селі Зоря Рівненського району Рівненської області. Маю вищу юридичну освіту. Закінчила у 2008 році Київський національний торговельно-економічний університет з відзнакою та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікацією «Магістр правознавства», юрист (денна форма навчання). Паралельно навчалася заочно на факультеті «Банківська справа» Київського національного торговельно-економічного університету, який закінчила у 2010 році та отримала повну вищу економічну освіту за спеціальністю «Банківська справа». У цьому ж році закінчила й Одеську національну юридичну академію «Інститут підготовки професійних суддів» (заочна форма навчання) та здобула повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація «Магістр права». З липня 2007 року почала працювати юрисконсультом в приватній фірмі. 19 березня 2010 року отримала свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з Указом Президента України від 27.06.2013 року №352/2013 «Про призначення суддів» була призначена на посаду судді Дубровицького районного суду Рівненської області строком на п’ять років. Згідно з Указом Президента України від 19.09.2019 року №698/2019 «Про призначення суддів» призначена на посаду судді Дубровицького районного суду Рівненської області безстроково.

У вересні 2019 року вступила до аспірантури за спеціальністю «Право» (заочна форма навчання). На даний час пишу дисертацію на тему: «Диференціація кримінального впровадження в суді першої інстанції».

Бачу вас з чоловіком на творчих зустрічах, концертах, де ви вболіваєте за своїх чарівних донечок або ж підтримуєте творчих людей. Ви любляча мама, творча людина. Викроювати час у щільному робочому графіку та навчанні для рідних, для душевного хліба – це знаково, бо ми живемо не лише роботою...

Так, разом з чоловіком Андрієм, який мене завжди розуміє та підтримує, виховуємо дві донечки: Марію 13 років та Емілію 10 років, які навчаються в Дубровицькому НВК «Ліцей-школа». Звичайно, сім’я – це найдорожче, найважливіше, що у мене є. І тому завжди намагаємось знаходити час, щоб підтримати донечок у важливих для них життєвих подіях, щоб більше бути разом, подорожувати, адже є речі важливі, а є найважливіші! І наша любов та підтримка дає дітям крила, а їхні успіхи дають нам наснагу жити.

З дитинства захоплююся поезією, любов до якої мені прищепили мої найкращі батьки Володимир та Євгенія Фалко – великі шанувальники поетичного жанру, люди щедрої й гарної душі. У світ вийшло вже дві збірки моїх віршів – «Мелодія сонця» та «Мелодії серця». І любов до поезії у мене саме від тата і мами. Батьки – це моя життєва сила і опора, завдяки їхній щоденній турботі та підтримці, настановам та молитвам я є тією, ким я є. Вони для мене приклад у всьому, братиму з них приклад, перебуваючи на керівній посаді, оскільки на плечах обох – величезний досвід посади керівника, тому, на щастя, маю в кого вчитися! Для цих найдорожчих у світі людей також присвячую вірші, пишу щиро і так, як відчуваю душею.

Чому обрали юридичний фах?

Професія юриста завжди була перспективним, цікавим і потрібним людям напрямком, але для себе обрала цей фах, тому що з дитинства мої батьки виховували мене на основних моральних нормах – добра, правди, справедливості, вмінню допомагати й захищати інших. І завжди ще з дитинства шукала справедливості у всьому, навіть у дрібницях. А тому постійне бажання допомагати людям, служити Закону, любов до правди та справедливості і стали підґрунтям обрання моєї професії.

Нова посада ставить перед вами нові завдання і виклики. Як особисто сприймаєте новий статус, які емоції панують у душі?

Я щиро вдячна за довіру моїм колегам. Нову статусну посаду сприймаю не як перевагу, а як велику відповідальність, тому що зараз такий час, коли довіра до суду викорінена, а суспільство ставить до представників судової влади надзвичайно високі вимоги й очікування, звинувачуючи постійно у всіх проблемах, що відбуваються в державі. Тому бути суддею – це дуже відповідально, а бути головою суду – це значно більша міра відповідальності, яка потребує постійного вдосконалення, комунікації, конструктивної роботи й готовності бути надійним щитом для інших. Розумію, що будуть певні труднощі, але намагатимусь витримати і довести, що існує справедливе й ефективне правосуддя, що керуємось лише Законом і що її величність «Справедливість» – для нас понад усе!

З Божою допомогою робитиму усе від мене належне, щоб виправдати сподівання шанованих колег. У нас гарний, злагоджений колектив професіоналів, кожен з яких на своєму місці, кожен любить свою роботу та готовий до співпраці. Колектив свій дуже поважаю та вважаю, що тут мені пощастило, тому сподіваюся, що разом ми зможемо все!

 

Спілкувалася Люба Клімчук.