Алла Мазур:

«Приносити користь –

це величезне щастя!»

14 листопада своє професійне свято відзначають логопеди – такі собі «чарівники», які за допомогою масажів, ігор та вправ допомагають дітям розмовляти правильно, а іноді – й просто заговорити. Ця професія з десяток років тому була рідкісною, нині ж вона – вкрай затребувана. Про свій фах, «мовні» проблеми дітлахів та про те, як з ними боротись, поросили розповісти досвідченого логопеда Мазур Аллу Адамівну. Вона вже 16 років живе своєю роботою, знаходить підхід до діток та вселяє їм віру в себе і власні можливості.

 

Алло Адамівно, розкажіть про себе. Що спонукало обрати такий непростий і водночас важливий фах? 

Народилась я в селі Берестя. Після  закінчення школи вступила в Дубнівське педагогічне училище, а у 2009 році закінчила Рівненський державний гуманітарний університет. Чому я обрала професію педагога? Я задавала собі це запитання багато разів. І завжди відповідь була одна – тому що це «моє».

Скільки вже років Ви у професії? Який довелось пройти педагогічний шлях за цей час?

Вчителем-логопедом я працюю уже майже 16 років. Але свій педагогічний шлях починала з професії вихователя дошкільного закладу. Відразу після закінчення педучилища, яке стало для мене міцним фундаментом у професійній діяльності, працювала в Берестівському дитячому садочку. Згодом мене призначили вчителем-логопедом логопедичного пункту при ЗОШ №1, за яким було закріплено 23 навчальні заклади району. Після його ліквідації була прийнята на посаду вчителя-логопеда в ЗОШ №2, а також проводжу корекційно-розвиткові заняття з дітьми з особливими потребами в ДНЗ №5 м. Дубровиця.

Що найскладніше у Вашій роботі? Які виклики стоять перед логопедом? Адже всі добре розуміють, що знайти підхід до дітей – це завдання не з легких...

У моїх руках виявилось найдорожче – діти. Такі різні й несхожі один на одного. До кожного з них потрібно підібрати свій ключик, зуміти захопити, зацікавити, завоювати довіру і любов. Одну дитину треба навчити «свистіти», іншу – «шипіти», ще іншу – «ричати, як тигрик». І для кожного необхідно знайти свої методи та прийоми. Та підбір матеріалу – це половина справи, дуже важливо  встановити емоційний контакт з дитиною, створити доброзичливу атмосферу.

Працюючи з дітьми з особливими потребами, розумієш, що бажаний результат буде не скоро, але маленькими кроками ми до нього йдемо. Вчаться не тільки мої вихованці, разом з ними вчуся я сама – витримці, терпінню, розумінню, чуйності, доброті. І як приємно бачити результати копіткої роботи, як радіють самі діти своїм маленьким перемогам! Вони змогли, зуміли! Саме в ці хвилини розумієш важливість своєї професії і в душі усвідомлюєш: «Ось чому я стала вчителем-логопедом».

Мабуть, за роки практики було безліч логопедичних діагнозів, ситуацій, вдосталь батьківських тривог і дитячих посмішок. А які випадки найбільше врізались в пам’ять?

Часто згадую одного хлопчика, і навіть розповідаю про нього іншим діткам, як приклад. Для постановки звука [р] є спеціальні вправи, які задаю як домашнє завдання. Вправу «заведемо моторчик» я прошу дітей виконувати вдома якомога частіше. І коли я прийшла в садочок на заняття – він з радістю біг назустріч і «ричав» (тобто вимовляв звук [р]), а тоді голосно додав: «Я ходив по хаті, «диркав», «диркав», та й навчився вимовляти «р».

А ще запам’ятались слова однієї дев’ятикласниці, з якою ми працювали над правильною вимовою знову ж звука [р]. Вона мені сказала, що у неї є дві мрії. Перша – навчатись вимовляти цей звук, а друга – вступити в університет. Перше її бажання швидко збулося, а через два роки вона вступила у бажаний заклад.

Загалом  більшість вихованців, з якими я працювала, мали нескладні мовленнєві вади, але за останні роки зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого розвитку та іншими порушеннями мовлення.

Коли батькам варто  звертати увагу на недоліки у мовленні власних чад? Адже більшість малят плутають слова та звуки у перші роки життя…Що ж має насторожити?

Затримку у мовленнєвому розвитку можна виявити вже з перших днів життя малюка. Ознакою, що має насторожити батьків, є слабкий монотонний крик. Також  повинно  насторожити, якщо:

– наприкінці 1 місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти);

– наприкінці 4 місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;

– наприкінці 5 місяця не вимовляє окремих звуків чи складів («ба-ба-ба» чи «га-га-га»), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом названі нею об’єкти («Де тато?»);

– наприкінці 7 місяця не намагається привернути до себе увагу певними звуками;

– наприкінці 9 місяця в мовленні не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: «ма-ма», «дей-дей», «да-да»;

– наприкінці 10 місяця не може повторити за дорослим близько восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати головою («ні-ні»), помахати рукою на прощання («бувай-бувай»);

– наприкінці 12 місяця не вимовляє жодного осмисленого «дитячого слова», яким малюк називає одні й ті самі предмети, осіб, ситуації, не прислухається до музики, не виконує просту інструкцію (наприклад, «дай машинку»);

– наприкінці 15 місяця не вживає адекватно слів «мама»  і «тато»;

– наприкінці 19 місяця не вимовляє осмислених слів, не показує частини тіла, які називає дорослий;

– наприкінці 29 місяця не розуміє значення слів «великий – маленький».

Ці показники вказують на передумови виникнення затримки мовленнєвого розвитку дитини, і батьки обов’язково повинні знати про них, щоб якомога раніше звернутися за допомогою до спеціалістів.

Як найближчі люди можуть негативно вплинути на мову малюка? Яких помилок припускаються батьки, бо ж часто можна почути думки: «Та нічого, ще виговориться чи переросте»?

Не варто повторювати за дитиною неправильну вимову звуків, адже діти схильні до наслідування. Розмовляти з малюком треба тільки правильно та своєчасно виправляти його. Неправильні уявлення про звуки рідної мови можуть закріпитися і затримуватимуть у дитини розвиток правильної звуковимови. Отже, потрібно уникати «сюсюкання» з нею.

А чи може дитина сама «виговоритись»? Таке справді буває, але не так часто. Навіть якщо вона не вимовляє одного звука, але їй вже виповнилося 5 років, обов’язково потрібна логопедична консультація.

Що робити натомість? Як рідні можуть допомогти дитині швидше заговорити?

Розвиток мовлення дитини починається від народження. Навичок правильної вимови вона набуває в сім’ї. Усе те, що роблять батьки для всебічного розвитку свого малюка, має велике значення для всього його подальшого життя. Тож мовлення необхідно вчити перш за все шляхом особистого прикладу. Малюк повинний чути правильну, чітку, виразну мову. Розмовляти з дитиною потрібно під час будь-якої діяльності. Розповідайте про те, що ви робите і що робить вона сама. Ставте запитання: це стимулюватиме дитину давати відповіді. Спонукайте малюка до звуконаслідування. Дайте дитині в руки малюнок, і вона заговорить (казав педагог Костянтин Ушинський). Отже розглядайте ілюстрації, сюжетні та предметні малюнки. Розповідайте казки, співайте дитячі пісні, читайте вірші. Робіть гімнастику для язичка перед дзеркалом разом з дитиною, розвивайте дрібну моторику – і це обов’язково дасть результат.

Сучасні діти з пелюшок вміють користуватися гаджетами, але часто-густо при тому не говорять. Яка Ваша думка щодо цього?

Одна із причин затримки мовленнєвого розвитку – є недостатнє спілкування з дитиною. Зменшіть перегляд телевізора. Не існує мультиків, що розвиватимуть вашу дитину краще, ніж ви. Не давайте в руки телефон дитині заради того, щоб вона не плакала, мовчала або не заважала. Намагайтеся відповідати на всі дитячі запитання, пояснюйте їй, що, де, коли, чому і навіщо відбуваються певні речі та явища.

Мова – це дар, якщо його не повернути дитині у певний час її розвитку, то вона стане у суспільному житті дуже вразливою. Які настанови, Ви, як досвідчений логопед, можете дати мамам й татам? Особливо тим, хто проходить цей життєвий етап вперше?

Якщо дитині тільки 3 роки і вона погано говорить, ви можете виконувати з нею вправи артикуляційної, дихальної та пальчикової гімнастики, і мовлення значно покращиться. Проте, якщо дитині вже 4 роки і вона неправильно вимовляє кілька звуків, слід звернутися до вчителя-логопеда. Очікування, що «ось-ось заговорить сам», зазвичай не виправдовується. Пам’ятайте, що мовленнєві порушення легше попередити, аніж подолати. Отже консультації вчителя-логопеда, систематичні заняття з дитиною в домашніх умовах допоможуть скоригувати наявні порушення звуковимови та відкриють дитині шлях до успішного навчання у школі.

Ви лише дитячий логопед, чи був досвід роботи з дорослими? Чи існує у логопедичній практиці такий термін, як «пізно»?

Так, досвід роботи з дорослими людьми у мене був. Зверталися за консультацією по виправленню неправильної вимови звука [р] та подоланню міжзубного сигматизму.

Якщо дитина не розмовляє або у неї порушена звуковимова, не потрібно чекати. Я можу сказати так: не лякайтеся почати заняття зарано – бійтеся запізнитися! Тому що мовленнєві порушення мають здатність стійкого закріплення як в усному, так і в писемному мовленні.

Багато емоцій, сил, старань віддаєте діткам. А як поповнюєте енергію? Що приносить Вам радість у житті?

Бачачи результат своєї роботи, емоції дітей, вдячність батьків, це наповнює моє серце радістю, я відчуваю себе корисною. Приносити користь – це величезне щастя! Учитель-логопед насправді прекрасна професія. Торкаючись до долі дітей, впливаючи на їх майбутнє, радіючи успіхам моїх вихованців – я щаслива, що обрала саме цей шлях.

Леся КУЗЬМИЧ.