* До дня української писемності та мови

Коли відзначають? Трохи історії.

Як святкуємо. Хто ще святкує?

9 листопада ми святкуємо ще одне лише наше, автентичне свято – День української писемності та мови. Цього дня 1997 року Президент України Леонід Кучма видав указ про його відзначення. В цей день на українському радіо традиційно відбуваються радіодиктанти національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не так з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. До акції долучаються не тільки ми, українці в Україні, мешканці всіх областей, а й українці за кордоном, українська діаспора. Святкуємо разом.

Також цього дня стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Щорічна кількість учасників – понад 6 млн. осіб із 20 країн світу. Цей день святкувати просто – лише розмовляти українською мовою і заохочувати до цього інших.

 

Важливий крок інтеграції України в Європу

Інтеграція нашої країни в Європу вимагає всестороннього реформування, а не тільки економіки, влади, армії, поліції, медицини, судової системи тощо. Важливим кроком зближення і подальшого віддалення від одвічного ворога українського народу агресивної Московії також важливий крок в галузі мови. Цей мовний крок повинен зробити Україну значно ближчою до Європи і позбутися впливу ворожої Московії. Саме про цей крок я хочу нагадати і обґрунтувати, що він теж дуже важливий для зближення України з Європою.

Останнім часом після того, як секретар РНБО Олексій Данілов в одному з інтерв’ю висловився за перехід української мови на латинську абетку, серед українців розгорілася дискусія – варто чи ні переходити солов’їній на латинку.

Прихильники ідеї «модернізації мови через латинізацію» наводять приклад Туреччини, яка перейшла на латиницю 100 років тому, а також нещодавні Узбекистану та Казахстану про запровадження латинської абетки й закликають українців до такого ж рішення. Опоненти кажуть, що латинка – чужа нашій мові та недоречна з огляду на історичний контекст. А тепер давайте розглянемо цю суперечку опонентів більш глибше і по суті. За і проти – від опонентів в цій суперечці.

 

За латинку

Я прихильник латинки, я – за латинку! Головне, чому я так вважаю, бо це важливий крок відходу України від «рускава міра», від ворожої Московії (про це я вже говорив вище і ще раз повторюсь). Адже латиниця у більшості людей асоціюється із Заходом, а кирилиця – із тюремним Совєтським Союзом та путінською Московією. Тож перехід на латинку допоможе нам ментально стати ще більш європейськими. Продовжимо суть переходу на латинську графіку.

Український алфавіт складається з 33-х букв, а латинський – з  26-ти. Різниця, як бачимо, в семи буквах, але це не стане завадою на шляху переходу. Мовознавці-лінгвісти знають, як це зробити і зроблять. Ідея запровадження «української латинки» не нова. Український алфавіт міняти на латинський вже пробували раніше і все добре виходило, однак такі проєкти не були однозначно схвалені і не доведені до кінця. Сьогодні рух «Latynka tak» знову стає дискусійним серед українців. Тож чи варто переводити українську мову на латинку? Так, варто! Вдумайтесь, кілька мільярдів людей на планеті пишуть латинкою, і це цивілізований світ. А кирилицею користуються тільки двісті мільйонів. І Україні треба визначитись: чи ми є частиною європейської спільноти, чи все ж таки «рускава міра». Для мене є також очевидним, що перехід на латинку убезпечить нашу мову від совєтської інтервенції. Тому що впливати на мову іншої країни (маю на увазі нашу солов’їну), та ще й з іншою абеткою, значно складніше.

Критики латинки вважають, що із її запровадженням ми втратимо своє історичне надбання, маючи на увазі кирилицю. Але це зовсім не так. Втім кирилиця не є українським винаходом. Кирило та Мефоній, які її розробляли, – не українці. А створювали абетку вони на замовлення константинопольського імператора. Так що не треба про це забувати, що кирилиця прийшла до нас ніяк аж не із Московії, а спочатку це письмо прижилося у Києві, а потім вже далі зійшло на схід. А прийшла до нас кирилиця із Болгарії разом зі старослов’янськими богослужбовими книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році.

Варто також сказати, що суперечки щодо кирилиці й латиниці ведуться століттями. Був період, коли латинським письмом писалися українські слова ще у ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, а в 1880 р. був виданий латинізований «Кобзар» Т. Шевченка. Зрештою, діловодство королівства Данила Галицького велося латинською мовою і латинковою українською. Рукописи доби Богдана Хмельницького (часи Речі Посполитої) творили українською мовою, але латинською абеткою. Хмельницький спілкувався із польськими та литовськими магнатами латинню, адже вони її краще розуміли. Але все ж ми продовжували користуватися кирилицею.

Нагадаю, що і туркам, і узбекам, і азербайджанцям, і казахам було ще важче, ніж нам, українцям, з арабських символів перейти на латинку, з огляду мовних тонкощів. Але вони це зробили. Як і Молдова, Туркменістам ось таку програму ухвалили. Як результат, Молдова і Азербайджан є найбільш економічно незалежними країнами від агресивної Московії з усіх колишніх совєтських республік. А Литва, Латвія, Естонія, які єдині у колишньому совєтському тюремному Союзі споконвіку користувалися латинкою, без проблем увійшли до ЄС, до НАТО. Я розумію, що таке реформування потребує великих витрат, але вони того варті. Знаю, що не всім українцям може датися легко перехід на латинку. Втім для покоління 20-45-річних він не стане проблемою, адже ці люди знають латинку завдяки користуванню електронною поштою, СМС-листуванню. Зрештою, у google-перекладачі українські слова автоматично транслітеруються латинкою.

Зрозуміло також, що перехід на латинський алфавіт потребує колосальної роботи: нових граматичних правил, навчальних програм, нових підручників тощо, і при тому, треба зберегти всі тонкощі української мови, її автентичність (оригінальність), її неповторність. Потрібні будуть великі економічні витрати на заміну програмного забезпечення, друкувальних пристроїв, написах на вулицях тощо. І все це, де тільки присутнє слово, доведеться змінювати. Все це робили і переходили на латинку і продовжують переходити азіатські країни, а ми європейська країна, то чому ми маємо залишатись в полоні ворожого «рускава міра»?

 

Проти латинки

Опоненти дискусії, які проти переходу української азбуки на латиницю, кажуть, що цей перехід завдасть шкоди українській мові, мовляв, він розірве нашу орфографічну історичну традицію. Наводять приклад, що кирилицю використовували ще в Київській Русі, і більша частина літературної спадщини України написана за допомогою цієї азбуки. Погоджуюсь, що це так. Але то був зовсім інший час,  порівняно з теперішнім інноваційним, зовсім іншими були Європа і Україна. Часи міняються. Ще раз повторюся: кирилиця не є українським винаходом, нехай нею користується Болгарія, Московія, Білорусь. Україна – не Московія.

Ще один аргумент проти – якщо ми відмовляємося від кирилиці як нашої абетки, то дамо зайвий шанс Московії присвоїти українську спадщину. Нагадаю, що вона вже давно присвоїла все українське, що могла, навіть нашу колишню назву Русь. Викрала нашу історію, культуру, наших князів, видатних українців, наші звичаї, побут і підігнала під себе, відмовившись від свого ординського, азійського походження, але й це не допомогло їй стати європейською. Так що цього аргументу не варто боятися. Наша спадщина є нашою спадщиною, бо тільки ми, українці, є спадкоємцями Руси-України.

Опоненти проти дуже турбуються про росіян, які проживають в Україні. Вони заявляють, що перехід на латинку спричинить для них додаткові труднощі, мовляв, їм доведеться переучуватись ще й на латинський манір. Можна подумати, що вони хочуть перейти на українську мову і починають її вивчати. Навпаки, вони ігнорують українську мову. Так що і на цей аргумент не варто звертати увагу. Є ще й інші аргументи опонентів проти латинки, але вони не такі вже й значимі, щоб про них говорити.

Зрозуміло, що процес заміни письма є тривалим і потребує щонайменше 10-15 років, але починати щось робити вже треба зараз, бодай з якихось наукових розробок та ініціатив. У нас відбулась Революція Гідності, два Майдани, 75-80 відсотків населення зараз за євроінтеграцію, йде дискусія в суспільстві з цього питання тощо. І на цій хвилі було б добре почати цей процес. І завдяки цьому ми станемо культурно мобільнішими, відкритішими, ближчими і зрозумілішими для Європи, для світу. Так, що я підтримую і я за рух «Latynka. Tak». «Руській мір». Ні.

Михайло БОГОВИЧ, м. Дубровиця.