Край, де оселилися лебеді

Прекрасний світ, в якому ми живемо, постійно нам дарує приємні відкриття. Удвічі приємніше, коли виявляється, що чарівні таємниці «живуть» поряд, варто лише захотіти їх побачити. Різноманіття тваринного та рослинного світу Полісся і справді дивує, примушуючи завмирати серце в тихому захопленні.

Не менш цікаво спостерігати за птахами надзвичайної краси − лебедями. Їхні величаві силуети можна побачити на поверхні багатьох озер, ставків та річок.

Коли пара лебедів вибере для себе належну ділянку і почне будувати гніздо, на самця лягає серйозна відповідальність ‒ він має захищати територію від конкурентів і ворогів, котрі можуть становити загрозу для самки, що насиджує яйця. У разі небезпеки самець готується до атаки ‒ широко розкриває крила, настовбурчує пір’я на спині і, вигнувши шию, пливе до супротивника. Зблизька він атакує його дзьобом та ударами крил, якими може завдати ворогові серйозних ушкоджень. Супротивники в цьому випадку зазвичай відступають без бою. Тому у багатьох місцях лебеді  тримаються парами.

Щодо чисельності птахів, то за останні 3 роки вчені спостерігають їх збільшення. Це пов’язано зі зменшенням використання різноманітних гербіцидів, пестицидів тощо. Як наслідок, збільшується кількість живого корму і більш продуктивними для них стають водойми. Якщо раніше з однієї лебединої кладки було 2-3 пташенят, то сьогодні уже закономірним є вигодовування 4-6.

Лебеді починають гніздуватися в квітні, коли вода ще часто вкрита кригою. Місце для гнізда вони вибирають на землі, поряд з водою, а іноді влаштовують його і на мілководді. Самець вириває дзьобом очерет та інші рослини, після чого передає їх самці, яка і формує гніздо. Самка з перервою в 48 годин відкладає 4-6 яєць. Пташенята вилуплюються через 36 днів. Обидва птахи уважно ставляться до своїх малюків, годують їх і захищають від небезпеки. На воду пташенята спускаються невдовзі після вилуплення з яєць, проте ростуть повільно і до зими перебувають з батьками.

Нещодавно працівники відділу водних ресурсів Дубровицького управління водного господарства, вивчаючи екологічний стан озера Глиняне, побачили там сім’ю лебедів.

Благородна пара зробила в небі коло пошани і спустилася на водне плесо. Горді білі красені довірливо дивилися на нас, вкотре нагадуючи людям про всю прекрасність навколишнього світу.

Працівники управління повернулися з водойми з цінним багажем знань та незабутніх вражень. І кожен з них ніс в своєму серці тепло та нові захоплення від надзвичайних краєвидів озера Глиняне, від краю, де оселилися лебеді. Також сім’ї лебедів можна побачити на території сіл Лютинськ, Бережки та Тумень.

Тож завітайте на ці заповітні місця не як пасивні спостерігачі чи байдужі руйнівники, а порадуйте їх своєю турботою, збираючи сміття, очищаючи, охороняючи флору та фауну, адже мати-земля щодня дарує нам великі відкриття і більшість із них – у наших душах.                                                

Ірина Савич, інженер з використання водних

 ресурсів І категорії Дубровицького

управління водного  господарства.

* Урожай-2015                               

Літні  турботи  хліборобів

Заготівля кормів для громадського тваринництва та для худоби господарств населення в непростих умовах цього року (посушлива весна, відсутність достатньої кількості опадів) дещо затягнули процес проведення зелених жнив. За оперативними даними управління агропромислового розвитку, сіяні багаторічні та трави природних лук і пасовищ скошені більш як на половині площ. Травостій цього року не дуже радує господарників, тому від розсудливості керівників, власників земельних паїв залежить можливість вдосталь заготовити кормів для худоби на зимово-стійловий період 2015-2016 років.

Найцінніший грубий корм – сіно. В час фінансово-економічної кризи, високої ціни на пальне-мастильні матеріали, відсутності достатньої кількості робочої сили та порівняно більш можливого механізованого процесу його заготівлі – сіно є найбільш вигідним кормом для тваринницької галузі.

Станом на 13.07.2015 року у сільськогосподарських підприємствах району заготовлено більше 600 тонн доброякісного сіна, його заготівля продовжується. Злагоджено працюють на сінозаготівлі в СПП «Україна», «Злагода», «Промінь», «Хлібороб» та СВК «Жаденський», в особистих господарствах населення. Практично уже розпочалися жнива зі збирання хлібів, зокрема, на присадибних ділянках населення району.

За оперативними даними, зернові культури, посіяні за всіма категоріями господарств, на площі 4513 га, з них в господарствах населення – 3656 га, у сільськогосподарських підприємствах – 857 га. Вид на врожай зернових культур очікується не меншим ніж минулого року.

У сільськогосподарських підприємствах вдосталь зернозбиральної техніки, для проведення жнивного комплексу. Підготовлені та готові до прийняття врожаю зернотоки та зерносклади, піднавіси. За даними інженерно-технічної служби, у сільськогосподарських підприємствах  налічується 15 одиниць зернозбиральної техніки, необхідна кількість зерноочисних машин.  Середнє навантаження на зернозбиральний комбайн ‒ 105 га, що забезпечить проведення збирання зернових культур за 8 робочих днів. 80 відсотків зернозбиральної техніки уже готові до збирання зернових культур, а один із елементів збирального комплексу, тюкування соломи, уже проходить випробування на зелених жнивах, пресуванні сіна. Доброї жнивної погоди.

Микола Козубовський, головний спеціаліст з організації виробництва,

переробки та маркетингу продукції рослинництва.

Заходи щодо недопущення розповсюдження Африканської чуми свиней в районі

У зв’язку із виявленням Африканської чуми свиней в мисливських угіддях поблизу с. Жадень, в районі тривають заходи з локалізації та ліквідації захворювання. Проводиться відстріл диких свиней  в епізоотичному осередку та діагностичний відстріл в інших мисливських угіддях.

Ще раз нагадуємо власникам свиней про заборону реалізації поросят та м’яса свинини на ринку м. Дубровиця, на період карантину. В разі забою свиней на власні потреби, необхідно звернутися до ветеринарного спеціаліста для проведення обстеження. Заборонено забивати хворих свиней.

Прохання до громадян, по можливості обмежити відвідування лісу.

Все, що робив – то його життя

12 липня у Дубровицькому історико-етнографічному музеї у рамках святкування Дня міста було відкрито виставку картин Євгенія Безніска, заслуженого і народного художника України, лауреата Шевченківської премії. 27 полотен митця краяни мали змогу побачити протягом тижня у нашому місті. Всі вони на тематику шевченкових творів. В експозиції представлено роботи – офорти й лінорити за мотивами поетичних творів письменника: «Катерина», «Сон» (комедія), «І досі сниться», «У тієї Катерини», «У перетику», «Марія», «Великий льох», «Титарівна», «Садок вишневий», «Коло гаю чистім», «Сотник» та інші. Загалом, Шевченкіана Євгена Безніска складає близько 250-ти робіт. На відкритті своєї виставки у Львові Євгеній Безніско якось зазначив: «У мене виникло бажання розкрити тематику кожного твору Тараса Шевченка по-своєму. Я в цьому живу. Читаючи Шевченка, я наче буваю у себе вдома. Уявляю пережиття цієї людини, намагаюся дивитися на все так, як би дивився Шевченко».

Планувалося, що Євген Безніско особисто відкриє виставку своїх робіт у Дубровиці. Проте сталося непоправне, напередодні 11 липня, у віці 77 років, митець пішов із життя, догоріла свічка його земного шляху, але залишилася світла пам’ять у творчих доробках. – Мудра, щира і проста людина, – сказав про Євгена Безніска незмінний організатор творчих зустрічей у дубровиці Микола Адамчук. – Минулоріч дубровичани мали змогу поспілкуватися з художником на творчому вечорі у районному будинку культури. Наші земляки дізналися про Євгена Безніска не лише як про художника, але як і про чоловіка Теодозії Бриж, української скульпторки, яка народилася у Бережниці Сарненського повіту і закінчила Сарненську гімназію. Жило й працювало подружжя у Львові.

Нагадаємо, що сама Теодозія Бриж створила понад двісті скульптур. Двадцять сім реалізовано в натурі. Це – пам’ятники, надгробки, меморіальні дошки, декоративно-паркові скульптури. Чимало мистецьких проектів Теодозія Бриж здійснила разом з Євгеном Безніском. Подружня пара оформила меморіальний цвинтар Січових стрільців на горі Маківці, меморіальну каплицю жертвам НКВС у Золочівському замку, пам’ятник Данилові Галицькому, споруджений у Володимирі-Волинському.

Як художник Євген Безніско майже 40 років присвятив офортам та ліноритам за мотивами творів Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника.

Твори «Шевченкіани» Безніска – це колекція ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, авторське переосмислення на базі текстів українського класика. Чорно-червоні барви національно-визвольних змагань створюють гнітючу атмосферу, проте яскраві, світлі кольори життя українців у побуті розбавляють безвихідь. Складається враження, що Євген Безніско творив своїми картинами ті революційні зміни, які зараз потрібні українському суспільству.

Відчувається, що у творчості Т. Шевченка, і в Безніска безпосередньо з’єдналися два начала: мрії та безнадії, реального й уявного, молодості й прожитого віку. Тут присутнє мислення єдиною категорією «слова і кольору». На відстані трьох століть віра у спробу ілюструвати істину реалізувалась одним ключем: Шевченко – живописною поезією; Безніско – поетичною образністю.

Поспілкувалися з нашими земляками, які прийшли на відкриття виставки, аби вони поділилися своїми враженнями від цієї творчої події.

Киянка Тетяна Архипенко з донькою Анею приїхали у гості до дідуся і бабусі.

– Батьки живуть зовсім неподалік музею, давно планувала привести доньку сюди, щоб долучити до історії моєї батьківщини. А тут ще й потрапили на виставку художника. Мені приємно бачити у нашому місті такі талановиті роботи митця, дуже тонко передані настрої української душі. Звісно, донечка далеко не все розуміє, але отак по крупинці і треба навчати малечу любити рідний край. Рада, що моя Дубровиця має такі цікаві культурні нотки свого життя, як-от наш музей.

Тамара Будкевич, заступник директора НВК-ліцей.

– Боляче, що не стало на землі ще однієї талановитої людини. Сьогодні ми мали б змогу почути з вуст автори його думки, втілені у полотна. На картинах багато суму, Україна сумує, і нині, багато страждання на нашій землі. Шевченко ніби відчував майбутнє, пророкував його, а Євген Безніско передав ці думки палітрою своїх фарб. Дякую організаторам виставки за таку чудову можливість торкнутися творчості митця.

У книзі відгуків художник з Дубровиці Юрій Нашора резюмував: виставка Євгенія Безніска вражає своєю потужністю тем, колориту, майстерністю. Відчувається, що майстер глибоко відчуває ту епоху, яку відтворив на своїх полотнах. Для нашого міста ця виставка – подія, яка надихає місцевих митців на творчість.

Міський голова Адам Кузьмич подякував усім, хто долучився до організації виставки у нашому місті і зазначив, що ця мистецька подія – непересічний початок цьогорічного святкування Дня міста.

«Я не люблю ювілеїв, пишних фраз. Все просто, те, що я роблю, це моє життя», – наголошував Євген Безніско у спілкуванні з шанувальниками своєї творчості на відкритті однієї з своїх виставок у Львові. Мабуть, саме так говорив би він про свій талант, даний Богом і у Дубровиці.

                                                                                                                                                       

Дубровичани торкнулися струн його серця, а він, своїми полотнами наших. Ми помолилися за упокій його душі. Ще одна яскрава творча зірка загорілася на небосхилі. А на землі не стало українського графіка, народного художника і просто Людини.

Любов КЛІМЧУК.

Наталія ГРОМ, директор Дубровицького історико-етнографічного музею.

Земляки поділилися

частинкою душі

Вже кілька років поспіль під егідою Дубровицької міської ради у рамках святкування Дня міста у районному Будинку культури проходять творчі зустрічі з нашими земляками, якими пишається наша дубровицька родина. Організатор і незмінний ведучий дійства Микола Адамчук запрошує на ці вечори вихідців нашого краю, які досягли значних успіхів у науковому, мистецькому житті. 12 липня багатьом дубровичанам випала нагода поспілкуватися з такими нашими знаними земляками.

Відразу зазначимо, що молоді таланти культури нашого району значно пожвавили і прикрасили цю творчу зустріч, керівнику відділу культури і туризму спільно з колективом вдалося підібрати влучні і цікаві концертні номери, продемонструвавши перлинки Дубровиччини на районній сцені.

Зауважу, що спілкування з гостями творчого вечора почалося задовго до початку дійства. Олександра Костюка очікували у Дубровиці і колеги по роботі, і друзі, і просто пацієнти, аби висловити свої шанування або ж навіть у такій неділовій атмосфері отримати фахову консультацію. Чимало думок було почуто із вуст гостей ще у Дубровицькому музеї, бо всі запрошені були на відкритті виставки художника Євгена Безніска. Отож рамки спілкування не обмежилися кількома годинами, обумовленими у програмі свята. Міський голова Адам Кузьмич цього дня зазначив, що саме отакі зустрічі, щира підтримка, віра в Бога і людей дозволяють сьогодні нам змінювати світ довкола себе і сподіватися на добро у дні завтрашньому.

На жаль, не всі запрошені, через різну силу обставин, прибули до Дубровиці на творчий вечір, однак будемо сподіватися, що побачимо цих земляків наступними роками.

Луцький історик Юрій Федорович Максименко, котрому багато літ довелося пропрацювати в Дубровиці, зумів у своєму виступі об’єднати всі розрізнені факти про походження міста в єдине ціле та у багатогранній мозаїці відтворити суцільну картину, на якій на передньому плані чітко вимальовувалася постать нашого предка-трударя-полісянина.

Разом з Василем Попенком історик зібрав багато матеріалу про походження нашого краю, однак досі не видана книга про минуле Дубровиччни. Будемо сподіватися, що ця праця побачить світ найближчим часом. Вдова Василя Павловича Попенка Софія Якимівна окремо, з хвилюванням, обговорювала цю тему з Юрієм Максименком, бо переконана, що видання книги – це справа потрібна кожному з нас, тим паче, що є люди готові пронспорувати її видання.   

Олександр Власович Костюк - передусім знаний у Дубровиці лікар-травматолог. У 1990 році лікаря обрали народним депутатом України, тому цей мудрий і досвідчений фахівець залишив наше місто, проте завжди допомагав землякам вирішувати проблемні питання їх здоров’я. Олександр Власович працював заступником голови Комісії з питань здоров’я людини. Як фахівець медичної галузі, який мав змогу трудитися на вершині галузі медицини України, лікар розповів про підводні рифи реформування галузі, перспективи її розвитку, добрим словом згадав  тих людей, хто пліч-о-пліч з ним рятував життя і здоров’я в дубровицьких операційних, подякував землякам за підтримку і повагу.

Сергій Хомич – кандидат економічних наук, доцент кафедри Рівненського гуманітарного університету захистив кандидатську дисертацію на тему «Моделювання впливу інтелектуального капіталу на економічний розвиток». У доступній і цікавій формі розповів пан Сергій і про свої наукові здобутки, і людські цінності, які також можна виміряти, як виявляється, економічною наукою. Зокрема, гарні поради отримали батьки щодо виховання своїх дітей, їх освіти. Відчувається, що Сергій Хомич – науковець, який не втомлюється вчитися. Таким земляком може пишатися і його родина, викладачем – студенти, інтелектуалом – наше Полісся.

Нещодавно Указом Президента було присвоєне почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ» Лесі Алексієвець, професорові кафедри Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, доктору історичних наук. З цим і привітали у залі нашу землячку. Леся Миколаївна вже не вперше виступала на творчій зустрічі від імені всієї своєї одбарованої родини. Минулого року ми познайомилися і з її талановитими батьками – доктором історичних наук, професором Миколою Алексієвцем, та кандидатом історичних наук, доцентом Марією Алексієвець, які розповідали про свої дослідження, історичні праці. Пані Леся щиро подякувала організаторам дійства, ще раз наголосила, що вважає себе невід’ємною частинкою нашого краю.

Талановита юрист Валентина Люліч працює у Рівненській прокуратурі. Красуня-підполковник має багато талантів, дарованих Богом.  Вона – українська поетеса, авторка двох книжок поезії та кулінарного детективу, член НСПУ. Валентина працює у жанрі співаної поезії. Свої вірші та твори інших авторів вона кладе на музику і виконує на літературних вечорах та зустрічах. Співану поезію подарувала поетеса і глядачам у залі. Валентина зазначила, що на Дубровиччині народився її тато. А мама – родом із Казахстану. У ось у такій інтернаціональній родині виросла талановита донька. Поетеса, зі слізьми на очах, поділилася сокровенним – завжди поважала і цінувала батьківщину свого тата, і все тут їй близьке і дороге.

На зустріч з дубровичанами Валентина Люліч прибула з творчим побратимом Сергієм Синюком – письменником, краєзнавцем, журналістом, членом національних спілок письменників і журналістів України, бардом і виконавцем власних пісень. До слова, і Валентина, і Сергій «запалили» глядачів своєю креативністю думок і поезій, підняли настрій, передавши свій свіжий, незаангажований погляд на життя.

Як завжди талант своїх підопічних – випускників ЗОШ №1 подарував у танці глядачам Федір Іванович Кренько, а ліцеїсти міста чудово читали поезію Григорія Царика.

Ось такою цікавою, різнобарвною була зустріч у районному будинку культури. Додамо кілька слів і про глядацьку залу. Прийшли на це  спілкування люди небайдужі, творчі, зацікавлені. Приємно, що багато серед нас таких, хто підтримує іскорку духовного життя міста, бо вона – основа нашого буття.

На нитку життя нанизуються намистини – як історія, як частинки землі – основи всього живого, наші зустрічі і події. Вже не одна намистинка отаких творчих вечорів приєдналася до святкування Дня міста. Де б не були ми, передусім ми діти своєї землі, батьківщини, яку не вибирають. Саме тут ми відчуваємося дітьми. Бо тут наше коріння. Щиро подякував міський голова всім, хто долучився до організації дійства, передусім Миколі Адамчуку, працівникам галузі культури і районного будинку культури. Всім, хто прийшов поспілкуватися з талановитими земляками. І так просяться на згадку слова:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Любов КЛІМЧУК.

Канікули:  чорниці,  бурштин, 

 море  у  снах  і  слово  Боже

У цю літню гарячу пору на нашому Поліссі села ніби вимирають. На вулицях важко зустріти і дітвору, і навіть бабусь, з їх посиденьками попід хатою. Хто дужий, усі на чорницях або десь на бурштині, а немічні у хатах прохолоду шукають. Період літніх канікул для сільської дітвори, як правило, – хороша нагода допомогти батькам у господарстві, з ровесниками поспілкуватися, а ще покупатися досхочу, якщо водойма є поряд. Коли настає сезон чорниць, відпочинок відходить на другий план.

Люди у селі влітку прокидаються із сонцем і їдуть у ліс на цілий день. Діти з дорослими намагаються копійчину заробити, доки є можливість. Сезон ягід швидко минає. Чим більша сім’я – тим більше назбирають, і там же відразу здають закупівельникам. Ціна на чорниці коливається цьогоріч від 20 до 25 грн. за кілограм. Погодьтеся, мала плата за важкий труд.

На вихідних обабіч лісу розговорилася з жінкою та двома дівчатками. Розпитую, як мама заохочує доньок рано прокидатися і у спекотний день спину день додолу гнути.

– Дітей не змушую силоміць. Вони поперед мене біжать – сміється мама. – Це їхній заробіток: вони самі здають чорниці і гроші собі відкладають.

Цікавлюся у дітей, а чи хотіли б відпочити десь у час канікул? Звісно, кажуть дівчатка, з радістю поїхали б до моря. От позаминулого року вони з однокласниками так гарно відпочивали в Одесі. На все життя це оздоровлення запам’ятається.

Роман із другом купують на базарі сучасний мобільний телефон. Хлопчикам по 13. З джинсів білоголовий Рома дістав гарно складену пачку гривневих купюр, серед них і доларові портрети проглядаються. У мене лунає дзвінок. Виймаю з сумки свій простий мобільний. Рома зауважує:  «О, і вам вже треба телефон змінити».

«Не знаю, не знаю, коли це станеться – жартую до хлопців, – дорогий». «А ви приїжджайте до нас, у село, – запрошують з посмішкою – підемо бурштин «бовтати», може, зловите й на телефон, – сміються хлопчаки. – Тільки гумові чоботи беріть, все інше вам дамо». Цікавлюся, чи хочуть відпочити хлопці десь на узбережжі. У відповідь пояснюють,  що найкращий відпочинок і настрій, як камінець гарний упіймається. А море їм зараз нецікаве.

Кожен знає, що літо – це чудова пора відпусток, відпочинку, сезон місцевих вітамінів з грядки і нескінченного задоволення від нових вражень!

Як каже законодавство, одним із стратегічних завдань державної політики у сфері соціального захисту громадян України є реалізація права дитини на оздоровлення і відпочинок, а турбота про здоров’я дітей і молоді є одним з основних показників ставлення держави до власного майбутнього. Сьогодні це твердження можна розглядати під різним кутом зору, бо і ситуація у державі сутужна, і на найнеобхіднішому доводиться економити.

Як би там не було, пріоритетним завданням усіх дорослих можновладців, на папері, і досі є збереження та відновлення здоров’я дітей, їх життєвих сил, запобігання бездоглядності, створення умов для продовження виховного процесу та розвитку творчих здібностей у канікулярний час. Однак, затягнувши пасок у багатьох державних програмах, довелося значно обмежити і оздоровлення дітей.

Отож про літній відпочинок поговоримо сьогодні з людьми, у яких є чималий досвід організації канікулярного дозвілля.

Ніна Стасюк (начальник відділу освіти РДА) зазначила, що цього року вперше у районі не діяли табори праці та відпочинку. Раніше вони організовувалися поруч з навчальною практикою, отож харчувалися в них діти за рахунок чорнобильських пільг. Натомість, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, з метою якісного навчання дітей іноземним мовам у контексті європейської інтеграції України, наближення до європейських стандартів та популяризації вивчення іноземних мов серед українських школярів на базі 22 загальноосвітніх навчальних закладів нашого району було організовано роботу літніх мовних таборів.

Їх передбачала диференційований підхід при роботі з школярами. Заняття проводилися переважно на свіжому повітрі, в ігровій формі, з широким використанням інтерактивних форм (робота в парах, групах, командах) тощо.

Щодо змісту роботи з учнями, то педагогами були обрані наступні тематичні напрямки: здоровий спосіб життя; талановита молодь країн, мова яких вивчається, та України; свята та традиції цих держав, театральна студія; студія мистецтв; екологія рідного краю. Отож школярам вдалося і відпочити, і мовні знання покращити. Детальна інформацію про роботу таборів можна прочитати на сайті відділу освіти РДА.

Юрій Бернацький (заступник начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації) розповів, що згідно із змінами у чорнобильському законодавстві, оздоровлення, на даний час, залишилося для пільговиків першої категорії (інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС) та дітей-інвалідів, чиє захворювання пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Однак і для таких громадян путівок у районі обмаль. Протягом червня надійшло лише 6 дорослих і три путівки для матері і дитини.  Оздоровлення для школярів за рахунок чорнобильського фонду цього року не передбачено.

Катерина Дерачиць (керівник Дубровицької міжрайонної дирекції  фонду соціального страхування від нещасних випадків) зазначила, що влітку не заплановане і оздоровлення дітей, застрахованих осіб фонду. Минулими роками, таких путівок у районі було достатньо. Як правило, багато підприємств і організацій користувалися можливістю організувати відпочинок дітей своїх працівників, тим паче, що Катерина Петрівна завжди доступно і вчасно інформувала про надходження путівок, переконувала дорослих, щоб оздоровили синів і доньок влітку при кожній нагоді.

Отож, робимо висновок, що масове організоване оздоровлення школярів у 2015 не проходитиме.

Однак, на щастя, знаходяться люди, які не за примусом, і не за державний кошт дбають про літнє дозвілля малечі.

Днями до рук потрапило гарне кольорове запрошення для дітей у табір відпочинку, що діятиме у Дубровиці у парку біля автовокзалу з 14 по 17 липня. Як з’ясувала, працюватиме від під егідою церкви ХВЄ нашого міста. Такі табори діяли вже у кількох селах району і діти відвідують їх з великим завдоволенням, причому, незалежно від віросповідання їх батьків. У запрошенні вказано: «Любий друже, якщо тобі від 5 до 15 років і ти хочеш гарно та весело провести час, запрошуємо тебе у християнський табір». Людмила Яцута, відповідальна за недільну школу у церкві ХВЄ, розповіла,що, до прикладу, у Круповому табір відвідували близько 150 дітей, юні крупівчани, мочулищани, нивеччани, були дітки і з Червоного. Ігри, конкурси, вікторини, вивчення біблії – все передбачено тут для змістовного відпочинку. А ще – смачний обід на свіжому повітрі і щире спілкування. Пані Людмила зазначила, що у таборі дітям не нав’язують жодних релігійних поглядів.

Приклад змістовної організації дозвілля для дітей вже був описаний у одному з номерів газети, того разу одноденну акцію для сімей у центрі міста організувала громада ЄХБ, завдяки київським братам по вірі. Відрадно, що не стоять церковні протестантські громади осторонь виховання і організації дозвілля дітей. Можливо, з часом долучаться до такої справи і громади православних церков району. Однак, зрозуміло, що організувати оздоровлення  в таких масштабах, як це забезпечували  державні програми і закони вони не в силі. Невідомо, чи повернемося коли-небудь до такої затратної і потрібної справи на державній основі, бо скрута б’є по кишенях все більше і більше.

Найкращий відпочинок, зрозуміло можуть організувати дітям самі батьки. Однак, далеко не всі спроможні відвезти дітей за власний кошт на морське узбережжя чи в гори. Гадаю, правильно думають ті, хто вважає оздоровлення дитини пріорітетним у літніх витратах. Кожен батько знає, де краще поправити здоров’я сина чи доньки.

Темно-сині руки від чорниць, губи, щоки і навіть ніс, і ми – усміхнені дітлахи у спекотну пору одягнені, як має бути, щоб не «погризли» комарі, взуті, аби не наступити на щось страшне у лісі, в хустинках і зі скляночками, прив’язаними на поясі, повертаємося зморені і щасливі вже далеко по обіді з повними кошиками ягід додому. Такі моменти дитинства, проведеного у селі, пригадуються, коли дивлюся в очі своїх юних співрозмовниць. З другого боку думаю, діти і лісовим повітрям подихали, і чорниць посмакували, і грошей заробили. Не найгірший варіант літнього відпочинку. Така картинка – це мить дитинства, напевно. Кожного з нас.

Проходять десятиліття, а літні канікули для сільських дітлахів змальовуються традиційною палітрою фарб. От тільки на бурштині зараз наші хлопчаки, на відміну від інших поколінь, можуть гарно підзаробити. І вже у батьків стоїть інше завдання, як правильно навчити їх використовувати зароблені кошти. Але це вже окрема тема. А поки що люб’язно зустрічають дітей наші місцеві озера, ліс, річка. І де б не був ти, для кожного з нас літо – це мить.

Любов Клімчук.

«ПРОЩАВАЙ, САДОК ДИТЯЧИЙ!»

На початку липня Людинський ДНЗ «Берізка» відпустив своїх маленьких пташенят – вихованців старшої групи «Ромашка» – із затишного гніздечка. Відлунали в садочку чарівні, святкові звуки випускного балу. Закінчились для  дітей незабутні часи  дошкільного життя: ляльки, зайчики, ведмедики – залишилися на полицях дитячого садочку. І у нас, батьків, серце огортає смуток, настав час нашим малятам прощатися з безтурботним дитинством. Так хочеться зупинити їх: «Не поспішайте дорослішати, не треба, адже дитинство не повернеш. Поживіть ще в ньому небагато, порадійте дитячій  безтурботності». Як швидко лине час! Ніби вчора своїми ніжками вперше переступили поріг дитячого садочка і крихітними рученятами трималися за своїх вихователів. І ось вже урочиста, яскрава зала, розкішні букети квітів, кольорових кульок, чарівні дівчатка, ніби принцеси в своїх бальних сукнях, і звичайно ж елегантні хлопчики. Їх перший бал у житті – «Прощання із дитинством» – у маленьких сердечках залишиться надовго. Випускники, які парами урочисто ввійшли до яскраво прикрашеного, святкового залу, були дуже гарні і щасливі. Під час свята вони показали свої досягнення у виконанні пісень, віршів, танців. Вони склали  клятву майбутнього першокласника та пообіцяли ніколи не забувати наш садочок. Хвилюючі моменти виступів юних талантів не залишали байдужими ні батьків, ні гостей свята.

А вихователі, котрі випустили із затишного гніздечка в широкий світ чергових своїх пташенят, були схвильовані як ніколи, бо в кожного з малят вкладена частинка їх власної душі. І недарма стверджують, що це свято зі сльозами на очах. Ці сльози були на очах у наших вихователів Хомич Олени Михайлівни, Мисько Аліни Миколаївни, Бугай Валентини Володимирівни, бо саме «їхні» малята вирушали у великий світ.

Наприкінці балу з вітальним словом до маленьких випускників звернулася завідуюча ДНЗ «Берізка» Годунко Тамара Степанівна. Вона побажала діткам щасливої дороги у майбутнє самостійне, доросле життя, багато відкриттів на незвіданих шляхах та гарного навчання в школі. Тамара Степанівна вручила кожному випускнику диплом про закінчення дитсадка та кожному випускнику дала настанови та характеристику.

Розділити радісне свято з маленькими випускниками виявили бажання і поважні гості: Сухович Віталій Миколайович – директор ДП «Висоцький лісгосп», Гура Людмила Федорівна – голова Людинської сільської ради та Рожко Микола Васильович – заступник начальника відділу освіти, які з неприхованою гордістю дивилися на чарівних хлопчиків та дівчат.

На святі мали змогу висловити слова подяки і батьки майбутніх школяриків. Так, мама випускниці Базилевич Ольга Анатоліївна  від імені батьків зазначила, що роки, проведені їхніми дітьми у дошкільному закладі, стали добрим стартом для навчання в школі, запорукою подальших успіхів на навчальній ниві. Особливі слова подяки звучали в цей день на адресу колективу дитсадка.

Швидко і непомітно минуло свято, а попереду у випускників та їх батьків відповідальний період – ретельна підготовка до школи. Тож успіхів вам, наші любі діточки, а батькам хочеться побажати – терпіння, міцних нервів і мудрості!

Ольга БАЗИЛЕВИЧ,  мама випускниці.

Повернулася додому група дітей, які з 22 червня по 2 липня перебували на відпочинку у мальовничому польському містечку-курорті Полчин-Здруй. Ініціаторами  поїздки виступили голова Дубровицької райдержадміністрації Сергій Киркевич та староста Сьвідвінськогого повіту Мірослав Майка, у рамках партнерського договору про співпрацю між Сьвідвінським повітом Західно-Поморського воєводства і Дубровицьким районом. Подорож була організована для 21-ї дитини з сімей учасників антитерористичної операції на сході України.

Метою поїздки було ознайомлення з культурою і традиціями Польщі, налагодження контактів з однолітками. Цікавий та змістовний відпочинок для наших дітлахів підготували польські колеги. Це і захоплюючі прогулянки містом, відвідування визначних місць, пам’яток архітектури, знайомство з ровесниками – учнями місцевої школи-ліцей, заняття у центрі культури (гімнастика, танці, декоративне та художнє мистецтво, розважальні ігри), поїздка до староства Сьвідвінського повіту. Найбільш захоплюючою для малечі виявилася екскурсія до приморського міста Колобжег, під час якої діти насолоджувалися чудовими краєвидами та здійснили захоплюючу поїздку на кораблі хвилями Балтійського моря.

Найкращі враження по собі залишила теж подорож до стародавнього містечка, де діти слухали цікаві легенди та вправлялися у стрільбі з лука, метанні спису, грали у стародавні ігри.

3 липня задоволені, з найкращими враженнями діти повернулися додому.

Тетяна Богельська, прес-служба РДА.

Ірина Шинкарук:«Дубровиця – містечко, де живуть твої друзі
і де тебе завжди чекають»

У неділю, 19 липня, в день вшанування пам’яті Святої Діви Улянії Гольшанської-Дубровицької наше місто відзначатиме 1010 річницю свого заснування. За доброю традицією, за підтримки Благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край», привітати дубровичан зі святом приїжджають у цей день на Полісся відомі виконавці. Так, за останні роки тут побували Тарас Компаніченко і гурт «Хорея Козацька», Василь Лазарович, Віталій Свирид. А цього разу на жителів і гостей міста чекає зустріч із заслуженою артисткою України Іриною Шинкарук та гуртом «Древляни», яким керує народний артист України Юрій Градовський.

Ірина Шинкарук в Дубровиці не вперше. У 1993 році, чотирнадцятирічною, вона розділила з Олександром Пономарьовим перше місце в жанрі популярної музики на фестивалі «Червона рута» (потім були тріумфальні перемоги у Польщі на конкурсі «Білостоцькі мальви» та в Казахстані на фестивалі «Голос Азії»). Тоді ж вона разом із іншими лауреатами (а крім Пономарьова, на дубровицькій сцені тоді виступали і Віктор Павлік та гурт «Анна-Марія», і Сергій Шишкін, і батько Ірини Володимир Шинкарук) мала тут великий концерт. Власне, з цих спогадів і розпочалася наша розмова.

– Ірино, минуло уже 22 роки, як ти виступала в Дубровиці. Чим запам’ятався той виступ?

– Гостинністю. Може, ті враження зараз сприймаються в більш рожевих тонах, бо це таки були перші мої гастролі в такій теплій артистичній компанії, де я була на рівних з великими професіоналами, але ми були юні, нам було весело і на якісь складнощі дороги чи побутових умов ми не звертали уваги. А ще для нас усіх Дубровиця була містечком Наталки Позняк (сміється) і ми їхали до тебе в гості. І на все життя ми всі запам’ятали вечерю, яку приготувала на всю артистичну групу твоя мама, Тетяна Федорівна. Цю картоплю і запечені макарони, яких було нереально багато, неможливо забути.

– Мами – вона такі. Твоя мама, до речі, теж у Житомирі тоді наварила вареників на всю компанію.

– Так, мами – вони такі (усміхається). Але враження від Дубровиці, як від містечка, де живуть твої друзі і де тебе завжди чекають, лишилося до сьогодні. І сподіваюся, таким же буде і після нашого концерту.

– Цього разу ти приїдеш не одна, а з гуртом «Древляни». Це буде перший ваш виступ на одній сцені?

– Ні, три роки тому мені запропонували стати солісткою Житомирської філармонії, і з того часу у нас зав’язалася тісна творча дружба. Не скажу, що доводиться часто виступати разом, але мені наш тандем подобається. Сподіваюся, дубровичанам він сподобається також.

– А які пісні ляжуть в основу концерту?

– Програма ще будується. Однозначно, там будуть пісні про Україну – «Калинові острови», «Маленька батьківщина», «Ти – мій солдат», будуть народні пісні в сучасній обробці, буде лірика. Невеличкий сюрприз ми підготували із художнім керівником і солістом «Древлян» Юрієм Градовським – кілька пісень ми заспіваємо дуетом. А ще можливий сюрприз і для нас самих – мене пообіцяли познайомити з вашими місцевими талантами, які нещодавно перемогли в конкурсі «Пісні над Горинню».

– У тебе є кілька пісень про війну. Як ти ставишся до ситуації на сході?

– Для мене ця ситуація дуже болюча – і ця війна, і те, що там, на передовій, гинуть найкращі. Тим більше, що кілька близьких мені людей теж опинилися на передовій. Страшно, що це все так затяглося, і ти вже не бачиш єдино правильного рішення. Я просто молю Бога, щоб ця ситуація якнайшвидше вирішилася. Щоб не проливалася кров і діти не ставали сиротами. Бо війна породжує ненависть, і з кожним днем вона все більшає. А де є ненависть – там немає Бога.

Часто доводиться чути, що на час війни потрібно скасувати усі концерти і розважальні програми?

Концерти теж можуть бути різними. Мені часто доводиться виступати в госпіталях, перед бійцями 95-ї Житомирської аеромобільної бригади, і ти бачиш, як від пісень, від спілкування у бійців загоряються очі, з’являється енергія жити і перемагати. Звичайно, влаштовувати дискотеки із п’янками і феєрверками і робити вигляд, що війни немає не варто. Але і лише плакати – теж не вихід. Сум і розпач роблять нас слабкими. А потрібен катарсис, очищення душі через біль. І справжнє мистецтво дає такий катарсис. Біда лише в тому, що чомусь все менше стає справжнього мистецтва і на телебаченні, і на концертних майданчиках.

До речі, остання пісня, яку написав мій тато, називається «Недаремно». Дуже хочеться, щоб усе, що відбулося в країні за останні два роки і що продовжує відбуватися, – щоб це було недаремно.

Розмовляла  Наталка Позняк-Хоменко.

Увага! Небезпечна знахідка!

8 липня близько 17 години під час купання у водоймі біля с.Тумень місцевий житель виявив предмет схожий на військові боєприпаси. В ході ідентифікації співробітниками ДПРЧ-14 ДПРЗ-6 ГУ ДСНС України в Рівненській області встановлено, що це 82 мм мінометна міна часів Другої світової війни.

Наразі місце знаходження боєприпасу перебуває під охороною працівників Дубровицького РВ УМВС, проводяться роботи щодо знешкодження міни.

Рятувальники нагадують жителям та гостям району – при виявленні вибухонебезпечних предметів негайно повідомляйте районний сектор ГУ ДСНС або Дубровицький РВ УМВС України в Рівненській області за телефонами 101 або 102.

Ні в якому разі не намагайтеся розрізати,

розбити або розпиляти їх. Не допускайте

попадання небезпечних знахідок до рук дітей!!!