«Найважчі вибори в історії України»

 

Так про день 25 жовтня відгукуються жителі Дубровиччини.

Деякі виборчі комісії працювали до самого ранку. Люди потомилися, але ніхто не скаржиться на те, що пішов працювати у комісії. Земляки кажуть, що робота затягнулась через велику кількість кандидатів та партій. Адже дуже багато часу пішло лише на те, щоб розсортувати бюлетені виборців.

Багато членів комісій нарікали, що їх не забезпечили засобами індивідуального захисту.

Люди, які неодноразово були членами комісій, заначають: «Цей раз працювати було набагато важче, тому що дуже багато кандидатів, дуже багато партій, і для того, щоб порахувати голоси, необхідно просто хоча б розкласти їх окремо, а це дуже тривалий процес, тому він у нас дуже надовго затягнувся. А ще потрібно було підготувати багато конвертів. Адже на кожного кандидата оформляється окремий конверт, незалежно, скільки голосів він набрав», – ось такі думки озвучили мені знайомі, які працювали в комісіях. Багато залежало від того, наскільки досвідченими були голова і секретар. Проте, всюди люди працювали дружньо, організовано, з гарним настроєм, бо мета у всіх була одна – демократично провести місцеві вибори.

У мережі «Фейсбук» прочитала дві полярні думки про участь у виборах і засоби індивідуального захисту. Дубровичанка скаржилася, що її без маски не пустили на виборчу дільницю. Інший житель райцентру повідомив, що спеціально не взяв маску і без проблем проголосував на іншій дільниці. Моя думка така: у наш складний час засоби індивідуального захисту потрібні, бо ніхто не знає достеменно про стан здоров’я ближнього. Взяти на виборчу дільницю маску – це повага до себе, до інших виборців і до людей, які добу працювали в комісії.

Чимало моїх земляків нарікали на дрібний шрифт у бюлетенях і недостатнє освітлення власне виборчих кабінок. Щоб довго не займати час, люди попросту ставили позначку за партію, бо багатьом прізвище потрібне відшукати було непросто. Така ситуація по всій Україні. Вже після виборів багато земляків казали про те, що наробили помилок, голосували за одну партію, а за кандидата з іншої. Таким чином підтримали не бажану людину, а власне партію. І прикро, що багато людей на вибори просто не пішли. Я розумію, що хтось хворий, хтось на заробітках, але були й такі, хто просто полінувався. Ну тепер, не нарікайте, що ми обрали не тих.

Складні вибори, а головне те, що виборців не підготували належним чином до правильності заповнення бюлетенів. Коронавірус в державі, може, спишемо все на нього?

А щодо депутатів скажу таке, дуже багато гідних людей йшли на вибори і, на жаль, не пройшли. Просто голоси дуже розсіялися. Тому вітаємо переможців і все-таки ми громада, можемо контролювати депутатську роботу!

Сподобалося, як висловив думки про майбутню депутатську роботу дубровичанин Олександр Баклан, який стане депутатом від партії «Європейська солідарність»:

«Під час агітації, фейсбучної та безпосередньо при спілкуванні, дуже часто зустрічав у співрозмовниках повне нерозуміння виборчої системи та повноважень місцевих депутатів.

Багато хто з депутатів до місцевих рад ототожнював з депутатами до Верховної Ради, думаючи, що ми рвемося до «кормушки»! Багато хто навіть не знає, що депутати місцевих рад не отримують зарплати! Багатьом важко усвідомити, що ми працюємо на громадських засадах, прямо як волонтери.

Так, зараз багато хто скаже, що діло не в зарплатах, ви земельку будете ділити, отримувати підряди на свої бізнеси.

Ну, не знаю. Може десь і так, але точно не в нашій громаді. Переглянувши списки тих, хто пройшов до Дубровицької ради, я там таких не побачив, навіть у списках «ярих» політичних опонентів. Фактично від усіх партій пройшли достойні люди. З чим усіх нас і вітаю.

Ну і по-третє. Щоб ці всі достойні люди не зкурвились, є громадський контроль, не той савєцкій, що існував лише для галочки, а дійсний, мешканці нашої громади знають всіх депутатів в обличчя і безпосередньо з більшістю знайомі, так що, коли певний депутат буде ходити з синяком під оком, то це значить, що контроль працює) (звісно жартую).

Висновок: вибори завершились. Працюють всі, і депутати, і виборці. Ми ГРОМАДА».

Погодьтеся, слушні думки. Всім – гарної роботи на благо громади!

Люба КЛІМЧУК.

На фото: злагоджено, спокійно, організовано працювала дільниця у Дубровицькому професійному ліцеї.

 

Вибори напередодні свята

 

Голосували у затишній атмосфері

Жителька Крупового Федора Іванівна Дем’янець на виборчу дільницю у місцевий будинок культури їхати відмовилася. Вона зазначила, що сама прийде голосувати. Так і сталося. Цю прекрасну, шановану людину сфотографувала під час волевиявлення член виборчої комісії Галина Калюш.

Попросила пані Галину трішки розповісти про героїню її світлини. Співрозмовниця охоче розказала про Федору Іванівну. Бабусі вже виповнилось 95 років. Федору Іванівну люблять і поважають у Круповому. «Це – людина-трудівниця, багато років працювала у колгоспі, багатодітна мама, бабуся і прабабуся. Невтомні руки нашої шанованої землячки вміють все. І досі Федора Іванівна порається по господарству. Це небайдужа українка, яка дуже любить Бога і свою рідну землю», – підкреслила Галина Калюш. А Ніна Михайлівна Рабчевська, заслужений майстер народної творчості України, керівник місцевого музею ткацтва, додала, що Федора Іванівна досі плете дуже гарні круглі килимки, передала свої роботи і в музей. Як каже Ніна Рабчевська, бабуся все життя робить зарядку, яка додає їй сил та енергії. Такими людьми пишається Крупове.

Приємно, що таким шанованим виборцям, як Федора Іванівна, не байдужа доля рідної землі і майбутнього їхніх онуків та правнуків. Як додала Галина Калюш, виборча комісія у Круповому спрацювала злагоджено, у спокійній атмосфері. Поліція Рівненщини щоправда повідомила про курйозний випадок на дільниці у Круповому. Місцева жителька розірвала три бюлетені на виборчій дільниці.

Недарма у селі стільки талантів

До речі, вибори до місцевих рад проходили напередодні храмового свята у Круповому, яке відзначають 27 жовтня в день Параскеви П’ятниці. Параскева шанується як покровителька всякої жіночої зимової роботи, а тому свято має й інші назви: Льоняниха, Трепальниця. Саме від цього дня жінки приступали до зимових видів роботи: прядіння, тіпання льону, шиття, вишивання. З нагоди свята кілька слів власне про Крупове.

Крупове - своєрідний центр духовної культури Полісся – село працьовитих, талановитих і духовно багатих людей. Досі господині зберігають традицію ткати полотно за ручними верстатами (кроснами), яким подекуди більше ста років. З 2011 року у селі діє центр історії ткацтва «Серпанкове розмаїття» як відділ Дубровицького історико-етнографічного музею. Центр має експозиційні розділи: «Історія села Крупове», «З історії ткацтва та вишивання села Крупове», «Династії крупівських ткаль та вишивальниць», «Кращі роботи юних ткаль та вишивальниць».

Умільці із Крупового завжди представляють наш район на різноманітних виставках в області, в Україні та за її межами:  старовинним побутовим реманентом, роботами заслужених майстрів народної творчості Ніни Рабчевської, Уляни Кот, Ніни Дем’янець, Любові Стельмашук, Ольги Придюк, Зінаїди Придюк, Раїси Герасимчук, Тетяни Бернацької та інших. Експонуються вишивані рушники, сорочки, костюми із лляняного домотканого полотна, інші вироби ручної роботи, картини, колиска «ненька» (теж з полотна), різьба (Олександр Мозоль); вражає різноманіттям орнаментів ткацтво і вишивка, які відображають красу природи Рівненського Полісся. А як співає крупівська «Берегиня», це треба чути, і ви, наші читачі, напевно чули не раз. Розмовляла днями з Ніною Михайлівною Рабчевською і вона сказала, що засумувала за співом її колективу. Ніна Михайлівна додала: «Пісня нам допомагає жити. Через карантин вже й самим бракує творчих зустрічей. Треба зустрічатися і співати. Без цього нема життя».

 

Трохи з історії села

На сайті Крупівської школи прочитала цікавий матеріал про історію Крупового. Пропоную і вам ознайомитися з деякими фактами:

– Існує легенда, що назва села пішла від своєрідного промислу. Розповідають, що колись, в давнину, тут, де тепер розкинулось село, була поліська рівнина, на якій гуляли вітри, стояли вітряки-млини. А в бідних людей були ручні кам’яні жорна. Різні жорна: на одних мололи пшеницю і жито, на інших – з гречки дерли крупу. Такі пристосування мало хто мав, тому нерідко з навколишніх сіл та хуторів люди звозили в село своє зерно і по черзі виготовляли крупу.

Поміж краєзнавців ходить ще версія, нібито село успадкувало назву від прізвища заможного чоловіка, який перший заклав на цій місцині житло на прізвище Круп. А ще старожили оповідали, що коріння походження села сягають набагато глибше. Вони стверджують, що село існувало в часи Київської Русі.

Під час нападу монголів воно було спалене, як багато поселень краю. По цей день в народі ходить прислів’я «Катерино, Марино, ходімо, татари вже поїхали», що підтверджує оповідь наших односельців.

Згадує Дем’янець Федора Гнатівна: «…теперішнє наше село виникло вже після татар. До нас переселилися люди з Котовська та Пуліма (поселення сучасної Волинської області).

За даними Іпатіївського літопису, перша згадка про село Крупове належить до середини ХVІ століття.

Між Круповим і Мочулищем був панський двір. Ним управляв керуючий. Щоб утримувати сім’ю, селяни-бідняки наймалися до пана на роботу. Працювали важко: від сходу до заходу сонця. За роботу платили мало – 50 грошів. Але за копання картоплі платили дорого. За зароблені гроші за день можна було купити «салісову» хустку. В лісі працювали за 50-70 грошів.

В дворі працювали доглядачі худоби (їх ще називали «парубки»), які жили біля панського двору, в так званих «хатках».

Селяни заробляли гроші, збираючи в лісі ягоди, гриби, лікарські рослини, дерезу, «ковтуни». Але для цього купували дозвіл – квит, який носили на шиї. Худобу пасли в громадському лісі. Але могли пасти у панському, за що треба було відпрацювати у пана.

Чоловіки працювали на розробці лісу в урочищі «Тартак». Тут ліс різали на дошки і відправляли до залізничної станції Домбровиця. Насип, де проходила «колійка», зберігся до нашого часу. За роботу на Тартаку платили добре.

В урочищі «Вовковня» жив лісник з сім’єю. Він доглядав за лісом. Кожний селянин сплачував податок за землю один раз на рік.

Село здавна славилося майстрами: тут що не хата – то ткаля чи вишивальниця, що не чоловік – то бондар, різьбяр, художник чи просто майстер на всі руки.

Вологий клімат, грунт дозволяли вирощування льону, з якого ткали різне полотно: на сорочки, рушники, скатертини. Ткацькі верстати були в кожній оселі. Кожна жінка зобов’язана була вміти ткати, інакше не могла бути повноцінним членом родини. Весь одяг був виготовлений із домотканого полотна. Діти завжди допомагали мамі в її ремеслі й змалку посвячувалися у премудрості ткацького мистецтва. Особливим було ткацтво серпанкового полотна. Виготовлення серпанку – це праця і терпіння. Це полотно збереглося в наших жінок. Кажуть, що поліські серпанки з Крупового замовляли навіть для царської родини. Це тонюсіньке напівпрозоре полотно надзвичайно цінувалося в усі часи, і для того, щоб вийшов справжній серпанок, потрібна була неабияка майстерність.

Хорошими майстрами були ковалі. В центрі села, біля річечки, були дві кузні на чотири горни. В кузнях працювали два брати-євреї: Карась Меяр і Карась Лейба. Помічниками були Бутько Опанас, Бовгиря Андрій, Лясковець Феодосій. Виготовляли весь сільськогосподарський реманент, інструменти для будівництва (тиблі). Про їх вироби йшла хороша слава по краю. Продавали вироби місцевим селянам та з навколишніх сіл, возили на ярмарки в м. Рівне, Луцьк, Степангород. Їхні вироби, сокири збереглися в Дем’янець Федори, Лясковця Василя, Огородника Миколи із Здолбунова, в селянина з Городища Березнівського району. На цих виробах є штамп майстра (прізвище, ім’я, село). Дочка Меяра Лейка була хорошою швачкою. Місцевим жителям вона шила одяг.

Іцько Міхаль мав магазин, вів торгівлю. В селян закуповував гриби, ягоди. В селі було сім сімей євреїв. Всі загинули, їх вбили німці.

Неподалік від кузні була хата Лясковця Охріма. Він був хорошим столяром. Виготовляв вироби із дерева для жителів села. Над шляхом до села Мочулище жив гончар Щур Юхим. Родом він був із с. Літвиця. Біля його хати була гончарна піч (горинь). Він виготовляв різний посуд, спочатку посуд був сирий, чорний. Потім його сушили на полицях, а тоді випалювали у печі. Після випалювання посуд витирали білими камінцями, щоб був  гладеньким. Цю роботу виконували дорослі та діти. Майстер за це їм платив посудом.

 

Насамкінець…

Ось такі цікаві факти з історії славетного села. Читаєш, здається, що час – це ріка. А він і є ріка. У кожного покоління  своє сьогодення і своє минуле. І день виборів до місцевих рад став вже частинкою історії. Історію пишуть і завжди писали люди.

Люба КЛІМЧУК.

 

 

діємо в інтересах дітей

 

В країні семимильними кроками іде реформування системи соціального захисту населення. Чи відбуваються зміни у системі захисту прав дитини, соціального захисту дітей?

На сьогодні утворено Національну сервісну соціальну службу, територіальні підрозділи якої мають працювати у всіх обласних центрах країни до кінця 2021 року. Ця нова структура об’єднає в собі всі напрямки соціального захисту населення, в тому числі і з питань захисту прав дитини, надання дітям та сім’ям соціальних послуг. Впроваджуватимуться єдині підходи щодо ведення єдиного електронного обліку дітей, до якого матимуть доступ всі суб’єкти соціальної роботи, звичайно в межах повноважень. І це добре, адже скорочується час на виконання поставлених завдань, що дасть можливість оперативно допомогти дитині. З іншого – ЄІАС «Діти» розроблена більше 10 років, тому вже давно потребує змін і в програмному забезпеченні теж.

Як вплине децентралізація на функціонування служб у справах дітей?

Ми всі знаємо, що у зв’язку з проведенням територіальної реформи в нашій області залишається 4 райони. Дубровиччина буде у складі Сарненського району, відповідно – служба у справах дітей Сарненської райдержадміністрації. Наразі напрацьовано та вводяться в дію законодавчі та нормативно-правовоі акти щодо правонаступництва служб у справах дітей районів, які ліквідовуються.

В той же час законодавством передбачено, що служби у справах дітей мають бути утворені в територіальних громадах, зокрема і у Висоцькій, Миляцькій сільських та Дубровицькій міській радах територіальних громад, куди будуть передані документи про кожну дитину, яка перебуває на обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах через ухилення батьків від виховання та постраждалих від насильства, дітей, які мають статус постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та ін. Тобто служби у справах дітей будуть здійснювати усі свої повноваження в кожній окремій територіальній громаді. Крім обліку соціально незахищених категорій дітей це і питання щодо вирішення спорів між батьками щодо виховання дітей, позбавлення батьківських прав, надання дозволів на відчуження житла дітей, щодо захисту житлових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, складання протоколів про адмінправопорушення, представлення інтересів дітей у судових та інших державних органах…

Як часто доводиться відбирати дітей у батьків і чому?

Такі заходи відбуваються у крайніх випадках. Коли діти залишаються у небезпеці через ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків. Цього року за рішеннями органів опіки та піклування, суду було відібрано від батьків 11 дітей. 

Яка подальша доля дітей, які залишилися без батьківського піклування або батьки яких померли?

В першу чергу відповідно до чинного законодавства ми намагаємось знайти їх родичів. Тому й переважає така форма влаштування як опіка чи піклування дитини. Якщо неможливо передати дитину під опіку в сім’ю рідних, то право на прийняття дитини в сім’ю мають кандидати в усиновлювачі. Також дітей влаштовуємо у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. З початку 2020 року передано під опіку та на усиновлення 12 дітей. На сьогодні завершується процедура влаштування під опіку та дитячий будинок сімейного типу ще 6 дітей. Сподіваємось, що Дубровицький районний суд до кінця поточного року розгляне ще 4 справи про позбавлення батьків батьківських прав. Адже ці діти вже не проживають разом з батьками, але ще не влаштовані у сімейні форми виховання та не отримують державних соціальних виплат?

Багато років при райдержадміністрації працює комісія з питань захисту прав дитини. Чи матиме вона право на «життя»?

Діючі законодавчі та нормативно-правові акти передбачають, що для прийняття рішень органу опіки та піклування в інтересах конкретної дитини, необхідно мати рішення комісії з питань захисту прав дитини, яка утворюється при органі опіки та піклування на громадських засадах. До складу комісії входять керівники установ та організацій, які дотичні до роботи з дітьми. Наприклад, у 2019 році відбулося 12 засідань комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації, на яких розглянуто 59 питань в інтересах більше 200 дітей.

Чи багато дітей з Дубровицького району навчається в школах-інтернатах?

У 2019-2020 роках прийнято декілька постанов Кабінету Міністрів України, а також надано методичні роз’яснення Міністерства соціальної політики України щодо зарахування дітей на навчання та цілодобове перебування в заклади інституційного догляду. Відбулося досить багато змін в цьому напрямі. Служба у справах дітей спільно з органами освіти, медицини, центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді розглядають звернення батьків щодо влаштування їх дитини в інтернатний заклад. Якщо вичерпано всі можливості для здобуття дитиною освіти  за місцем її проживання, лише тоді дитина направляється на навчання до спеціального закладу. На сьогодні прийнято розпорядження голови райдержадміністрації про направлення 13 дітей до закладів інституційного догляду на цілодобове перебування. Відділи освіти спільно з органами виконавчої влади спрямовують свої зусилля на відкриття інклюзивних груп у навчальних закладах району для забезпечення освітою кожної дитини, яка буде навчатися разом зі своїми друзями, бути завжди поряд з мамою і татом.

Напередодні професійного свята Дня працівників соціальної сфери що Вам хотілося б побажати, змінити? Особливо не святкували в 2019 через  скорочення штатної чисельності райдержадміністрації, а цього року, незважаючи на невизначеність, все таки хочу подякувати Наталії Рошці, Світлані Отупор, Олені Позняк, Вікторії Лясковець, Оксані Лавор, Миколі Придатку за багаторічну роботу та відшліфовану систему захисту прав дитини. З вами можна іти в розвідку…

Користуючись нагодою, хочу привітати новообраних Дубровицького міського, Висоцького та Миляцького сільських голів територіальних громад. Саме від Вашої політичної волі буде залежати як буде здійснюватися захист прав дитини у територіальній громаді та утворення служб у справах дітей у своїх структурах. А досвідчені працівники служби у справах дітей райдержадміністрації готові продовжувати роботу в інтересах дітей ТГ.

Бажаю всім здоров’я, витримки, мудрості, любові та Божої опіки.

Олена ЛОБЗУН, начальник служби у справах дітей.

 

 

 

НА ОДНУ ВАКАНСІЮ – 19 БЕЗРОБІТНИХ

 

Основним завданням соціальної держави є надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім’ї.

Це свято і працівників державної служби зайнятості, які надають комплекс соціальних послуг безробітним та роботодавцям.

Упродовж січня-вересня  2020 року послугами Дубровицької районної філії Рівненського обласного центру зайнятості  скористалися 3 239 осіб, в т.ч. 1 502 зареєстрованих безробітних.

Всього за цей період, за сприяння районної філії, працевлаштовано 956 осіб, в т.ч. 375 зареєстрованих безробітних.

На нові робочі місця із здійсненням компенсації витрат роботодавцю у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працевлаштовано 12 безробітних, у тому числі 6 осіб з числа недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці та 6 осіб, які працевлаштовані на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності.

За направленням служби зайнятості професійне навчання проходили 268 осіб з числа безробітних.

На громадських роботах працювали 22 безробітних, у інших роботах тимчасового характеру взяли участь 318 осіб.

301 роботодавець поінформував районну філію про наявність 1 014 вакансій. Районною філією укомплектовано 941 вакансію.

Роботодавці Дубровиччини активно користуються послугами служби зайнятості. З метою збереження робочих місць та запобігання зростання безробіття, роботодавцям району та фізичним особам-підприємцям надавалась допомога по частковому безробіттю на період дії карантину. Дубровицькою районною філією Рівненського обласного центру зайнятості була надана допомога по частковому безробіттю 45 роботодавцям для 150 найманих працівників та 131 ФОП, що дозволило зберегти чималу кількість робочих місць.

Станом на 1 жовтня 2020 року кількість зареєстрованих безробітних в районній  філії становила 648, що на 124 безробітних більше, порівняно з аналогічною датою 2019 року.

З числа безробітних: 353 особи (54,5%) становили жінки, 218 осіб (33,7 %) – молодь у віці до 35 років, 489 осіб (75,5 %) – особи, які проживають у сільській місцевості.

На початок жовтня 2020 року 500 осіб отримували допомогу по безробіттю. Це на 18,2 %, або на 77 отримувачів більше, ніж на  початок жовтня минулого року. Середній розмір допомоги по безробіттю у вересні 2020 року становив 2 343,29 грн. Кількість вакансій у базі даних районної філії, станом на 1 жовтня 2020  року, становила 34 одиниці. У середньому на 1 вакансію претендувало 19 безробітних.

Щороку служба зайнятості модернізується, розвивається, підтримує сучасні тенденції з розвитку електронного урядування, дбає про постійне вдосконалення соціального захисту українських громадян від безробіття. Активно впроваджуються в роботі нові електронні сервіси з надання послуг громадянам та роботодавцям з використанням інтернет-технологій: «Електронний кабінет шукача роботи», «Електронний кабінет роботодавця», «Електронна черга реєстрації», «Освітній портал Державної служби зайнятості» тощо.

Напередодні Дня працівника соціальної сфери хочеться привітати колег з професійним святом та побажати вам творчого натхнення, здійснення всіх ваших задумів і мрій. Нехай ваша компетентність, працьовитість, душевне тепло і надалі служитимуть людям, а свято принесе усвідомлення своєї причетності до великої справи соціального захисту людини.

 

Олексій БУГРИНЕЦЬ, заступник директора Дубровицької філії ЦЗ.

 

за покликом душі

 

У першу неділю листопада Україна в черговий раз відзначає День працівника соціальної сфери.

Соціальна робота вимагає високих професійних і моральних якостей від кожного, хто приходить працювати в соціальну сферу. Успішне здійснення надзвичайно важливих і відповідальних завдань значною мірою залежить від сумління, професіоналізму, чуйності та щедрості душі працівників соціальної сфери.

Соціальне обслуговування та надання соціально-побутових послуг громадянам нашого краю забезпечують майже 100 працівників Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), де функціонує три відділення.

Однією з форм надання послуг є забезпечення непрацездатних громадян стороннім доглядом в домашніх умовах. Соціальні робітники терцентру обслуговують майже дві тисячі жителів щорічно, надаючи їм близько 20 видів соціальних послуг. Люди, котрі повністю втратили здатність до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, можуть бути поселенні до геріатричних установ чи до відділення стаціонарного догляду в с. Висоцьк. Нині в стаціонарі проживає 30 осіб, яких щоденно необхідно розбудити, помити, нагодувати, надати всі необхідні санітарно-гігієнічні послуги і створити комфортні умови для проживання – сприятливий соціальний клімат.

У відділенні надання адресної та гуманітарної допомоги обслуговують громадян та сім’ї, що потребують гуманітарної допомоги одягом та засобів пересування.

Шановні ветерани соціальної сфери, працівники Дубровицького територіального центру, волонтери, колеги із соціальних установ! Прийміть щирі вітання з нагоди Дня працівника соціальної сфери та слова вдячності за чесне і сумлінне виконання своїх службових та громадянських обов’язків, за благородство душі та терпіння.

Бажаю вам вкладати в роботу душу, виконувати свої обов’язки, керуючись християнськими заповідями, усвідомлюючи виключно соціальну значущість своєї роботи, моральну відповідальність перед людьми, що потребують допомоги від суспільства та захисту держави.

Нехай множаться ваші добрі вчинки, здійснюються найкращі плани та задуми, а служіння обраній справі, чуйність та щедрість приносять вам людську шану та повагу! Хай у ваших домівках панують мир і злагода, благополуччя і достаток.

Ще раз висловлюємо вам вдячність і подяку за вашу, дійсно, самовіддану і кропітку роботу! Бажаємо  щастя, душевної щедрості та невичерпної енергії у вашій нелегкій праці! Зі святом вас!

З повагою, адміністрація, профспілковий комітет Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування населення.

 

 

Система соціального захисту охоплює практично всі сфери суспільного життя

 

І саме через призму професійних і людських якостей її працівників громадяни оцінюють авторитет влади, рівень турботи держави про людину. Однією з установ цієї системи і є управління соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації.

Наше свято у переліку знаменних дат та професійних свят України особливе, тому що уособлює державну та людську турботу, добро, милосердя, свідчення високої оцінки ролі працівників, які щоденно опікуються забезпеченням державних гарантій соціального захисту населення та проблемами, які стосуються практично кожного нашого співвітчизника.

Служіння обраній справі, почуття обов’язку, доброта, чуйність та щедрість душі приносять їм заслужену людську шану і повагу.

Управління соціального захисту населення - це установа, до якої найчастіше звертаються люди, щоб вирішити свої життєво важливі проблеми, зокрема, пенсіонери, люди з обмеженими можливостями, сироти, безробітні, немічні і самотні громадяни. І наскільки сумлінно виконують службові й посадові обов’язки працівники нашої державної структури, залежить не лише добробут, але й здоров’я громадян, причому різних вікових груп, починаючи від новонароджених до пенсіонерів. З цією соціальною сферою пов’язана практично кожна якщо не сім’я, то родина.

Сьогодні в управлінні соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації працює 36 працівників. Вони дарують людям надію на краще, вчасно подають руку допомоги тим, хто цього потребує, вміють уважно вислухати, розрадити і допомогти у скрутних життєвих обставинах. Для багатьох з них слова Івана Франка – «Життя людини до тих пір має цінність, поки людина може допомагати іншим» –стали сенсом життя.

Спеціалістами управління соціального захисту населення району  проводиться робота з реалізації заходів, спрямованих на підвищення рівня життя населення, шляхом призначення субсидій, надання  пільг, медико-соціальної реабілітації, зайнятості, організації виплати заробітної плати мобілізованим працівникам, реєстрація та надання допомог внутрішньо переміщеним особам, надання допомог учасникам АТО, оплати та безпеки праці, трудових відносин, призначення державних соціальних допомог сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям, компенсацій постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС і їх оздоровлення, забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації, збільшення рівня зайнятості та удосконалення системи надання соціальних послуг соціально незахищеним верствам населення.

В управлінні на належному рівні налагоджена робота зі зверненнями громадян. Забезпечується кваліфікований, об’єктивний і своєчасний їх розгляд з метою оперативного вирішення порушених питань, задоволення законних вимог заявників.

Вся ця тяжка робота щодо найважливіших і відповідальних завдань державної підтримки і соціального захисту громадян, заснованих на принципах індивідуального підходу до кожної людини, покладена на плечі працівників управління.

Їхня цілеспрямована, самовіддана праця, доброта, чуйність та щедрість душі допомагають людям долати труднощі, несуть величезний заряд енергії, добра і милосердя.

Виконання цієї місії не можливе без доброти, такту, а часом і самозречення. Завдяки праці соціального працівника і самовіддачі нам є чим гордитися, адже праця соціального працівника завжди була і залишається однією з найблагородніших в світі.

Користуючись нагодою, вітаю своїх колег та всіх працівників соціальної сфери району з професійним святом.

У цей день слова глибокої поваги та вдячності адресуються всім, хто причетний до цієї надзвичайно важливої для суспільства справи, хто повсякденно опікується життєвими потребами громадян, забезпечує їм соціальний захист і державну підтримку.

Особливо  хочеться привітати ветеранів соціальної сфери! Низький уклін вам за вірність обраній справі, милосердя і щедрість душі! Щиро бажаємо вам міцного здоров’я, миру, наснаги, тепла, родинного благополуччя й достатку.

Бажаю всім терпіння і милосердя. Хай вам Бог посилає всім міцного здоров’я, мудрості та витримки у нелегкій, але такій необхідній для людей справі.

Хай нашими спільними зусиллями та плідною працею і надалі будується щасливе майбутнє України, добробут та гідне життя людей.

Валентин Буткевич, начальник управління.

 

 

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД ЙДЕ В НОГУ З ЧАСОМ

З-поміж багатьох тих державних установ, що реалізовують державну політику в соціальній сфері, Пенсійному фонду відводиться ключова роль. Бо всі громадяни України тою чи іншою мірою до нього дотичні. Напередодні професійного свята про роботу очолюваного ним підрозділу Пенсійного фонду розповідає начальник Дубровицького відділу обслуговування громадян-сервісного центру ГУПФ в Рівненській області Микола Котяш.

 

– У нас працює два відділи: відділ з питань перерахунку та призначення пенсій і відділ обслуговування громадян та відповідно віддалені робочі місця – спеціалісти з контрольно-перевірочної роботи, ведення реєстру застрахованих осіб та адмініастратор. Загалом районна філія налічує сімнадцять чоловік, які обслуговують майже 15 тис. пенсіонерів.

В основному всі звернення проходять через наш сервісний центр, що розміщений на першому поверсі, так званий фронт-офіс, де людині надається максимум послуг з будь-яких питань щодо призначення, перерахунку, поновлення чи доповнення стажу, зміни особистих даних чи банківського рахунку, оновлення чи виготовлення нового пенсійного посвідчення тощо. Будь-яка довідка чи для субсидії, чи для центру зайнятості теж видається тут. Також працює електронний веб-портал «Пенсійний фонд». Завдяки йому людина, що володіє електронним цифровим підписом, наприклад, може отримати ті ж послуги, які надає Пенсійний фонд, не звертаючись до сервісного центру. Через портал можна отримати різного роду довідки, можна навіть, просканувавши свої документи, в один дотик подати заяву на призначення пенсії. До речі, більше сорока людей з нашого району вже скористалися такою послугою. Є також такий вид послуг, як «Автопенсія». Тобто, при досягнені шістдесяти років, посередництвом такої послуги людина може очікувати на призначення пенсії автоматично, якщо попередньо були оцифровані документи. Все як за кордоном, настає дата народження, і автоматично призначається пенсія, людині на телефон просто  приходить смс з повідомленням, що її вже призначено. Як бачите, ми намагаємося також розвиватися, йти в ногу з часом.

Своєрідним викликом в роботі підрозділу стала робота в умовах пандемії. Коли довелося обслуговувати людей дистанційно. Звісно такі перестороги, як будь-які обмеження, викликали з боку громадян різноманітну реакцію. Окрім тих, хто з розумінням поставився до таких запобіжних заходів, були й невдоволені. Хоча фонд роботи не припиняв, просто прийом громадян проводився фактично на вулиці. Зараз, з настанням холодів, люди очікують на прийом спеціаліста в приміщенні. Що прикметно, кількість звернень за карантин нітрохи не зменшилася.

Звернення є. І дуже багато зараз питань щодо нестачі стажу. Його бракує багатьом пенсіонерам і доводиться додавати буквально по крихтам, враховуючи місяць до місяця робочі дні, аби назбирати необхідний 21 рік. Але це в нашій зоні, де передбачено пільги. В Україні необхідний пенсійний стаж має налічувати 27 років, і він щоразу збільшується. До 2028 року для виходу на пенсію необхідно буде всім мати 35 років стажу. Так що статистика далеко невтішна. Вже зараз в Україні на одного працюючого припадає по одному пенсіонеру, В нашому районі ці цифри ще більш контрастні – на неповні п’ять тисяч працюючих, як вже я наголошував, майже 15 тисяч пенсіонерів. Тим не менше пенсії всі призначаються та виплачуються вчасно і в повному обсязі.

Напередодні свята, звісно, хочу велике спасибі сказати за сумлінну роботу своєму колективові. Це найбільш прекрасні, привітні, толерантні, добросовісні та гуманні працівники. Як і потрібно длясоціальної сфери. Я щасливий, що доля мені послала саме такий колектив і щиро вітаю кожну зі своїх підлеглих з професійним святом. Будьте завжди здорові та настільки людяні, як ви є. Хай щастить завжди та в усьому. Вітаю з Днем працівників соціальної сфери і всіх колег з інших соціальних служб.

Ми ж також долучаємося до всіх вітань та дякуємо за сумлінну працю цим людям.

Дякую за розповідь.

Людмила РОДІНА.