ОСВІТЯНИ ГОВОРИЛИ ПРО ЗАРПЛАТИ

ТА СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ

На останньому засіданні колегії відділу освіти в числі іншого розглядували й стан виконання угоди між управлінням освіти, молоді і спорту Дубровицької РДА, Миляцькою та Висоцькою сільськими радами та радою районної організації профспілки працівників освіти у 2019 році. з детальним аналізом з цього приводу виступила голова ради працівників освіти ВіраТвердюк:

Чим був ознаменований минулий рік для освітянської галузі?  В першу чергу відстоюванням прав вчительства в новому законопроєкті «Про повну загальну середню освіту». Дубровицький ліцей розпочав роботу в режимі автономної школи, минув перший рік роботи ІРЦ. Відбулася реорганізація 13 НВК на школу та дитячий садок, відбулися реорганізація управління освіти у відділ та ДЮСШ, продовжували діалог із районною радою щодо підготовки положення про конкурс на посаду директора школи тощо.

Так, з приводу нового закону 28 жовтня представники Профспілки працівників освіти і науки України мали  зустріч з керівництвом Міністерства освіти і науки України та комітету з питань освіти Верховної Ради.

Також представники ЦК профспілки працювали у робочій групі з підготовки даного законопроєкту та проєктів бюджету на поточний рік і Трудового кодексу. Багато пропозицій профспілок враховано Верховною Радою. З окремими їх положеннями вони залишилися категорично не згідні, тому направили звернення до Президента, голови Верховної Ради щодо ветування даного Закону.

29 жовтня освітяни Києва вийшли на акцію протесту проти драконівських новел у законі – масових звільнень, закриття шкіл, зменшення оплати праці, їх підтримали освітяни всієї України.

14 листопада відбулася акція протесту профспілок, в якій взяли участь представники усіх галузей щодо бюджету 2020 року та Трудового кодексу. Брала в них участь і Віра Миколаївна.

Первинні профспілкові організації району також долучилися до протесту проти намірів народних депутатів звузити трудові, соціально-економічні гарантії працівників. Зібрані підписи 18 жовтня було вручено  народному депутату від Дубровицького виборчого округу Віктору М’ялику.

Як позитив озвучено, що на початок навчального року працевлаштували 23 молодих спеціалісти. При реорганізаціях не допущено звільнення працівників.

У числі негативів виступаюча назвала той факт, що в окремих дошкільних закладах запроваджено режим роботи, який приводить до встановлення місячної зарплати у розмірі менше посадового окладу, а для обслуговуючого персоналу – менше мінімальної зарплати. Також, на її думку, прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ПЗСО» мають дискримінаційний характер стосовно осіб, які досягли пенсійного віку. Адже ст.22 закону зобов’язує керівників шкіл припинити до 1 липня безстрокові трудові договори та укласти строкові договори на 1 рік. Передбачена можливість працювати за строковим трудовим договором впродовж 1-3 років. Саме це змушує ЦК Профспілки закликати Президента, голову ВР не підписувати даний Закон, є з цього приводу звернення до Уповноваженого з прав людини у Верховній Раді Людмили Денісової.

Адже в Україні налічується 16 % педагогів пенсійного віку, в окремих регіонах – 30%.В закладах району педпрацівників, які вже отримують пенсію: у відділі освіти – 20,7 %, Миляцькій ОТГ – 16,4%, Висоцькій ОТГ – 13,8%.

Відповідно до постанови Кабміну від 10.07.2019 року №694 щодо тривалості основної відпустки вихователів дошкільних закладів потрібно внести доповнення до колективних договорів, де передбачити надання додаткової відпустки завідувачам ЗДО до 7 календарних днів. А загалом керівники закладів дотримуються пункту угоди, за яким час простою закладу не з вини працівника оплачується (карантин і т.п.). Виконується і норма угоди про створення умов  для використання педпрацівниками окремих вільних днів тижня з метою підвищення кваліфікації за межами навчального закладу.

Практика показує  недосконалість формульного підходу розподілу обсягів освітньої субвенції між місцевими бюджетами. Так, у 2018 році її обсяги перерозподілялися 5-ма розпорядженнями Кабінету Міністрів України між районними, міськими бюджетами та бюджетами об’єднаних територіальних громад 19 областей на загальну суму 378607,9 тисяч гривень, зі зменшенням їх 93 місцевим бюджетам та збільшенням 141 місцевому бюджету. Такий перерозподіл відбувся  й у 2019 році. Станом на 1 січня 2020 року економія освітньої субвенції становила 5257.1 млн. грн. Це доводить, що формульний розподіл освітньої субвенції потребує вдосконалення.

Віра Миколаївна закликала підтримати пропозиції ЦК Профспілки про внесення змін до Бюджетного кодексу, вилучивши з нього норму про спрямування залишків освітньої субвенції на оновлення матеріально – технічної бази. Освітня субвенція – це виключно заробітна плата освітян. На колегії зачитали відповідне звернення, під яким підписалися всі присутні.

Відтак надбавка за престижність праці у 2019 році управлінням освіти виплачувалась у розмірі 20% замість 30%, винагорода за сумлінну працю - 42%, замість - 100% посадового окладу, не вистачає коштів на заміну, надбавку за роботу в інклюзивних класах.

Освітні субвенції Миляцької та Висоцької громад забезпечують всі виплати, передбачені законодавством у максимальному розмірі, навіть поставали проблеми із використанням залишків.

На 1 січня 2020 року залишки освітньої субвенції – у Миляцькій с/р становили 4 млн., у Висоцькій сільській раді – 141 тис. грн., у відділі освіти – 362700 грн.

У 2017-2019 роках райрада профспілки  безпосередньо  зверталася до міської та сільських рад, управління освіти про підвищення заробітної плати на 10% педпрацівникам дошкільних закладів. У 2019 році грошова винагорода виплачена у розмірі від 10-100% у всіх ЗДО, крім дитсадків міста (у Бережківському ЗДО - 100%). Матеріальна допомога у розмірі 28,2% обслуговуючому персоналу виплачена була лише управлінням освіти.

Що чекає працівників дошкілля у 2020 році? Надбавка за престижність педпраці у 2020 році передбачена у розмірі 30% у Миляцькій та Бережківській сільських радах; лише 10% – педпрацівникам дошкілля міста та підпорядкованим відділу освіти, щорічна  винагорода за сумлінну працю не закладена знову ж таки відділом освіти та в ДЗО міста, у Миляцькій сільській раді  закладена на 100%. Матеріальна допомога обслуговуючому персоналу закладена лише у Миляцькій громаді.

Ще один виклик чекає нас у цьому році. Незабезпеченість державного і місцевого бюджетів привела до недостатнього помісячного розподілу коштів, тому заробітна плата держслужбовцям, вчителям і обслуговуючому персоналу виплачується із затримкою. Рада профспілки направила звернення до голови РДА про вирішення даної проблеми.

Переможцем районного туру Всеукраїнського громадського огляду конкурсу стану умов і охорони праці у 2019 році визнано  дошкільний заклад №4 міста Дубровиці «Малятко». Досвід роботи закладу щодо впровадження сучасних ефективних форм навчання персоналу з питань охорони праці висвітлено на сайті відділу освіти. ДНЗ №4 визнано лауреатом обласного конкурсу, його роботу відзначено грамотою та премією.

Ст.57 Закону «Про освіту» гарантує педпрацівникам оплату підвищення кваліфікації. Субвенція з державного бюджету для підготовки педагогів по програмі НУШ у 2019 році виплачена 49 вчителям району (виплачено 39,200 грн., по 720 грн. кожному). Проте не  оплачена курсова перепідготовка  для 52 осіб, слухачів курсів ІІІ заїзду (з 28.10.19 року по 660 грн.) в сумі 34,320 грн., та керівникам шкіл, оскільки субвенції не вистачило, а з районного бюджету ці кошти не були виділені.

Оприлюднена постанова Кабміну про виплату 10-кратного  прожиткового мінімуму як допомоги вчителям зі стажем до 10 років. Таких працівників у нашому районі – 100 осіб. Ця допомога буде виплачена  із субвенції на покращення соціального захисту окремих категорій педагогічних працівників закладів. Проте, постановою Кабміну від 12.02.2020 року зменшено її розмір на 2200000 тис. грн.

Протягом року за дольовою участю обласної ради профспілки та профкомів, самих членів профспілки, придбано 53 путівки на суму 270277,60 проти 48 путівок на суму суму 199808.80 грн. у 2018 році.

За бажанням працівників було закуплено путівки в санаторій «Хмільник» та «Миргород», використано планові путівки у санаторії «Червона калина», «Черемош», «Горинь»,пансіонат «Пролісок», базу відпочинку «Водник». 6 дітей членів профспілки (2 з них з доплатою  профспілки) оздоровлено в санаторії «Горинь» тощо.

Підготувала Людмила РОДІНА.

їх робота повсякденна і складна

Віктор Садовський: «Дякую всім за щоденну працю» (а її у комунальників дуже багато!).

Робота комунальної служби міста у всіх на виду, бо вона – обличчя Дубровиці. Керівник цього підрозділу міської ради Віктор Садовський розповідає про досягнення, напрацювання свого колективу за минулий рік.

Вікторе Леонтійовичу, об’єм роботи комунальників досить широкий, хоча цю роботу у нас виконує невеликий колектив…

Так, спектр нашої роботи чималий: комунальна служба міста відповідає за благоустрій та належний санітарний стан, дорожнє господарство, попереджує екологічні небезпечні явища, забезпечує порядок під час проведення всіх громадських масових заходів. У нас трудиться 24 штатні працівники. На літній період приймаємо додатково: два рятувальники на міський пляж та ще одного працівника на облаштування бруківки.

Комунальники повинні бути готовими до ліквідації надзвичайних ситуацій і, не дай Бог, стихійного лиха у Дубровиці, для цього необхідні  матеріальні та фінансові ресурси. Ми забезпечені необхідною технікою та обладнанням, за що ми дуже вдячні міському голові та депутатам міської ради. За останніх чотири роки для нас було придбано три трактори із відповідним до них обладнанням, автовишку, вантажно-пасажирський автомобіль, два причепи, мотопомпу для відкачки води, висоторіз, повітродувку, бензопилу, генератор та багато інших інструментів, які дуже необхідні  у нашій роботі.

Якому напрямку роботи надаєте тепер перевагу?

Нині основний напрямок – роботи з утримання та ремонту доріг та тротуарів. Протягом минулого року було зроблено 21,5 м.кв. ямкового ремонту холодним асфальтом на вулицях Шевченка, Миру. Було замінено 36 м/п дорожнього бордюру на вул. Шевченка у центрі міста, 16 м/п дорожніх бордюр на вул. Миру та зроблені заїзди у двори. Було відремонтовано вулиці Миру, Шевченка, Воробинська, Макарівська, Артеменка, Шкільна, Березова, Нова, Грушевського, Гагаріна, Вокзальна, Залізнична, Володимирська, а також не залишились поза увагою неголовні  вулиці міста: Лесі Українки, Ювілейна, Гліба Дубровицького, Івана Франка, Набережна, Червоного Хреста, 8-го Березня, загальною площею 5231,4 м.кв. Роботи проводились фірмою ТОВ «Хміль», яка виграла тендер в державній електронній системі закупівель «ПРОЗОРО».

У липні фрезерним асфальтом ми покрили проїжджу частину на вулицях Бориса Шведа та Партизанська. У вересні відновили асфальтне покриття на вул. Гліба Дубровицького і замінено 85м дорожніх бордюр. Разом з цим була допрацьована дорожньо-інформативна складова безпеки руху автотранспорту в місті. Ми встановили 21 дорожній знак та нанесли дорожню розмітку на 50 ділянках вулиць міст. Не залишаються поза увагою і міські білощебеневі дороги. Періодично на вулицях Комунальна, Перемоги, Західна, Тиха, Дружби, Нагорянська, пер.Березовий, Харпака, Хмелева, Підлісна, Польова, Макарівська, Армійська, Нова, пров. Артеменка, Рівненська, Тесленка, Горинська, Ставкова проводили планування та підсипку щебенем. Облаштовано 810 м.кв. білощебеневого покриття на вулицях Набережна, пров. Грушевського. Роботи на цих двох вулицях проводила філія «Дубровицький райавтодор».

Дуже приємно ходити новими, сучасними, облаштованими тротуарами. Такі відгуки лунають від тисяч дубровичан.

Дякуємо за оцінку роботи. З метою безпеки та зручності пішоходів планомірно розширюється протяжність тротуарної мережі. За 2019 рік шляхом укладання бруківки відремонтовано тротуарів загальною площею 3075 м.кв. та замінено 3498 м/п тротуарних і 159 – дорожніх бордюр. Ці роботи проведені частково на вулицях Шевченка, Поштова, Березова, Грушевського, Шкільна, Артеменка, Воробинська. Разом з цим було частково облаштовано асфальтні тротуари на вул. Миру, Березова. Роботи виконували працівники комунальної служби та райавтодору.

Знаю, що дбали не тільки про зручність для пішоходів та дороги…

Минулого року ми прочищали та обкошували на окремих вулицях міста водовідвідні канави, промивали водостічні труби. Під час підтоплень проводилась відкачка води на вулицях Анастасії та Ульянії Гольшанських, Володимирська, Березова, Артеменка, Комунальна.

За чистоту у місті теж відповідає комунальна служба. Щоденно утримується та прибирається 14 га міської площі. Також працівниками КСМ утримують два міські кладовища. Ми зробили косметичний ремонт меморіального комплексу, вирізали дикороси на старому кладовищі, перенесли та відремонтували господарське приміщення на новому цвинтарі.

Працівники комунальної служби ремонтували та фарбували фонтани, лавки, сцени, дитячі майданчики, огорожі, в’їзний знак, пам’ятник загиблим воїнам-афганцям, зроблено косметичний ремонт автобусної зупинки на вул.Грушевського біля ЗОШ №2, встановлено огорожу на перехресті вул. Миру-Нова та на вул.Березова. У вихідні та святкові дні двірники теж працюють за відповідним графіком, додам, що за ними закріпленні всі автобусні зупинки на території міста.

Комунальники косять траву у скверах, кладовищах, на узбіччях доріг на вул.Миру, Макарівська, Воробинська, Шевченка, Вокзальна. В наші обов’язки входить озеленення та догляд за насадженнями у місті.

До літнього купального сезону, крім традиційного прибирання, працівниками служби були проведені роботи з благоустрою міського пляжу: встановлено роздягалку, відремонтовано старі та встановлено нові лавки та столи, ящики для сміття, облаштовані майданчики для пляжного футболу та волейболу, завезено пісок, встановлений питний фонтанчик, вбиральню. Ось такий широкий спектр нашої роботи.

На щастя, ходити ввечері Дубровицею безпечно. Знаю, освітлення вулиць – також ваша ділянка роботи.

Так, ми відповідаємо за освітлення вулиць, знаємо, що це є не менш важливим фактором комфортності та безпеки жителів та гостей міста. На обслугованні комунальної служби перебуває 22 щити обліку, протяжність міських мереж освітлення складає 43, 24 км. та 725 світлоточок. Кількість світильників збільшилась на вулицях Воробинська, Лесі Українки, Комунальна, Артеменка, У. та А. Гольшанських, Шкільна. Витрати на електроенергію у порівнянні з 2018 роком зросли майже у 2 рази та склали 219,9 тис. грн. за загальним тарифом, причиною стало те, що з 1 січня 2019 року НКРЄ відмінило зонний тариф. У зв’язку з цим поступово переходимо на погодинні таймери  включення  вуличного освітлення, яким на даний час обладнані двоє щитів обліку.

Ваші побажання колегам з нагоди професійного свята…

Напередодні професійного свята хочу висловити щиру вдячність колегам, які працюють над створенням щоденних зручностей для людей. Дякую всім за щоденну працю, бажаю Божого благословення, миру, міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку. Горджуся своїм колективом! Ви – найкращі!

Особливо теплі слова вітання також хочу передати ветеранам праці нашої служби. Своєю працею ви робили Дубровицю більш гарною, чистою, дбали про місто відповідально. Уклін всім вам! Многії літа у колі ваших родин!

Розмовляла Люба Клімчук.

Номерний фонд готелю «Дружба» складається із 20 номерів на 43 ліжко/місця за різними категоріями (від люксів до стандартних тримісних номерів).

За минулий рік від наданих послуг готель отримав дохід в сумі 1274,1 тис. грн. (від надання приміщень для тимчасового проживання громадян – 792,7тис. грн.; здачі в оренду приміщень – 427,1 тис. грн.).

Середньомісячна завантаженість номерного фонду за 2019 рік становила 32%. Всього було надано для проживання 5120,9 ліжко/місць, послугами готелю скористалося 2635 споживачів, в т. ч. 127 іноземці. По суті, це майже половина, як населення нашої Дубровиці.

За 2019 рік підприємство за власні кошти придбало матеріальних цінностей на суму близько 120 тис. грн. Зокрема для оснащення переобладнаних приміщень устаткуванням для покращення умов проживання відповідно до вимог стандарту на готельні послуги придбано: пилосмок, по чотири рушникосушки та електросушки для рук, два письмові столи, 12 метрів погонних гардин, холодильник, по два ліжка з матрасами та приліжкові тумбочки, плазмовий телевізор, вітальню, килимові доріжки, покривала, одіяла-пледи, ролети тканинні.

Значну суму витрачено також на інформаційно- технічне забезпечення (в т.ч. для зручності гостей та орендарів придбано та встановлено принтер, маршрутизатор WI-FI тощо).

Також за рік в готелі були проведені: демонтаж старої і монтаж нової лінії автоматичної пожежної сигналізації по кімнатах для проживання та коридорі на 2-у поверсі, в холі 1-го поверху; заміну  труб водопостачання та водовідведення; у двох номерах 4-категорії додатково підведене гаряче водопостачання; в номерах із зручностями додатково встановлено душові стійки та ще  проведено багато поточних ремонтів номерного фонду.

Колектив готелю під керівництвом Ліди Романівни Голяки робить все від них належне, щоб у гостей міста залишилися якнайкращі враження про наш край та гостинність його мешканців.

Вода – це основа життя. Цю істину ми найбільше усвідомлюємо в той момент, коли маємо перебої з водопостачанням. Багато років Дубровиця потерпала від подібного, особливо в літню пору. Однак останніми роками пориви на мережах водопостачання ліквідовуються в максимально стислі строки. І це найбільша заслуга нинішнього міського голови, всього складу міської ради та звісно самого водопостачаючого комунального підприємства. Про свій колектив та його здобутки напередодні професійного свята коротко «Дубровицькому віснику» розповів директор КП «Міськводоканал» Микола Стовба:

– Наше підприємство надає послуги з водопостачання 3828 абонентам, в тому числі 167 юридичним особам, послуги з водовідведення – 1711 абонентам та послуги з вивезення рідких побутових відходів – за заявками громадян і організацій.

Обслуговуємо об’єкти водопровідного та каналізаційного господарства міста, а це 5 артезіанських свердловин, насосна станція водозабору, 5 каналізаційно-насосних станцій, що перекачують каналізаційні стоки за межі міста на очисні споруди. У підпорядкуванні «Міськводоканалу» 47 км водопровідних та 33 км каналізаційних мереж. 

Часто доводиться працювати у надзвичайно складних умовах, адже поломки трапляються вдень та вночі, в стужу чи спеку. І маєш оперативно усунути порив, аби населення міста мало безперебійне водопостачання. Тому я хочу  сьогодні принагідно привітати своїх колег та подякувати всім нашим працівникам, які своєю повсякденною працею утверджують престиж підприємства.

Наш колектив налічує 53 працівників. маємо на балансі 2 екскаватори-бульдозери, 2 – автомобілі та механізовану каналопромивну машину.

Всього за минулий рік замінено 840 метрів старих труб, які давно віджили свій термін експлуатації, на труби з поліетилену: вул. Нова було замінено 350 м труби діаметром 250 мм та 90 м труби діаметром 110 мм; вул. Ч.Хреста – було замінено 280 м труб; вул. Підлісна – 120 м труб на аварійній ділянці мережі.

А за чотири останні роки завдяки сприянню міської ради та послідовному втіленню програми розвитку міста було замінено 3607 м труб на аварійних ділянках водопровідних мереж. Плануємо продожувати цю роботу й в поточному році.

З метою недопущення аварійних ситуацій проведено капітальний ремонт розподільчих камер каналізаційного колектору №2, що перекачує каналізаційні стоки з центру та північно-східної частини міста на очисні споруди. Вартість даного проєкту склала 96,3 тис. грн.

За останні роки значно зміцнилася матеріально-технічна база підприємства, зменшилася кількість аварій на водопровідній мережі та незаплановані втрати води, а також зменшуються витрати на енергоносії.

Про ефективність нашої роботи можуть свідчити наступні показники аварійних поривів на мережах водопостачання міста в розрізі по роках: 2016 рік – 137 поривів, 2017 рік – 96 поривів, 2018 рік – 84 поривів, 2019 рік – 59 поривів. Тобто кількість поривів за останні чотири роки зменшились у 2,3 раза.

Зважаючи на велику енергоємність і потужність обладнання на об’єктах водопровідних і каналізаційних споруд, важливе місце у витратах підприємства займають енергетичні витрати (споживається до 50 тис. кВт електроенергії за місяць, а це відповідно щомісячно 140-150 тис. грн. оплати за електроенергію).

Завдяки вжитим заходам енергетичні витрати в 1 грн. реалізованого продукту щорічно зменшується. Так, в 2017 р. вони становили 37 коп., 2018 р. - 32 коп., 2019 р. – 29 коп. в 1 грн. реалізованого продукту.

За 2019 рік «Міськводоканалом» надано послуг на суму 6 млн. 513 тис.грн. та сплачено податків до бюджетів різних рівнів на суму 2 млн. 133,3 тис. грн.

КП «Будинкоуправління» – одне з найстаріших та найбільш стабільних комунальних підприємств міста. Основними видами його діяльності є надання послуг із управління багатоквартирними будинками та вивезення і захоронення твердих побутових відходів.

Його постійними споживачами є мешканці 42 житлових багатоквартирних будинків, які відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» обрали управителем КП «Будинкоуправління» та уклали відповідні угоди. Площа будинків, що обслуговуються, становить 63,2 тис. м кв., кількість користувачів послуг – 2950.

У 2019 році замінено 106 м/пог. внутрішньобудинкових водопроводів та 21 м/пог. внутрішньобудинкових мереж каналізації; вводи каналізації у буд. № 25 на вул. Грушевського та буд. № 152 на вул.Миру; проведено поточний ремонт станції підкачування води в будинку № 60 на вул. Шевченка та в буд. № 20 на вул. Воробинська.

Також виготовлено та встановлено 15 вхідних металевих дверей у під’їздах та 12 дверей входу в підвал; проведено поточний ремонт м’якої та шиферної  покрівлі – 96 м²; під’їздів у будинках № 41,43, вул.Володимирська, буд.№ 4, вул.Спортивна, буд.№ 21,14, вул.Шкільна.

Відповідно до Міської програми розвитку проведено капітальний ремонт покрівлі в буд. № 38 вул.Грушевського з дольовою участю мешканців будинку, на загальну суму 131,3 тис.грн., з міського бюджету було виділено 119,2 тис.грн.

Відремонтовано дитячі ігрові майданчики житлового фонду на вул.Воробинська, Шкільна, Артеменка. Відремонтовано 1 балкон – вул. Воробинська.

Проведено реконструкцію освітлення із заміною на LEDліхтарі в 2-х будинках: вул. Артеменка буд. 26 та в буд. №2, вул. Лесі Українки.

На території міста встановлено 181 контейнер для збору твердих побутових відходів, у т.ч. 14 контейнерів для роздільного збору ТПВ. В 2019 році зібрано та перевезено 21815,5 м куб. твердих побутових та великогабаритних відходів.

Разом з тим КП «Будинкоуправління» є одним із найбільших платників податків. У 2019 році цим підприємством сплачено податків і зборів на загальну суму 2264,1 тис.грн.

За всіма цими цифрами та показниками – щоденна копітка праця великого та дружнього колективу професіоналів та однодумців на чолі з Сергієм Васильовичем Столярцем. У переддень професійного свята хочемо подякувати цим людям за сумлінну працю та побажати всіляких гараздів.

Одним з комунальних підприємств, чиїми послугами користується чи не кожен дорослий мешканець району є КП «Ринок». Створене воно з метою підвищення ефективності надання послуг щодо забезпечення належних умов для здійснення торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами за цінами продавця. Це невеличке підприємство слідкує за порядком та належними умовами для торгівлі на великому та малому ринках райцентру. Його працівники намагаються зробити наше перебування в цих торговельних точках більш комфортними та наближеними до цивілізованих умов.

Середньооблікова кількість працівників підприємства – 8 осіб, з них штатних працівників – 4, ще 4 працюють за договорами За контрактом з 18 лютого 2016 року підприємство очолює директор Лосік Юрій Євгенійович.

Під його керівництвом КП «Ринок» стабільно має прибуток. Так, за минулий фінансовий рік дохід підприємства склав 919,6 тис.грн. Податків до бюджетів усіх рівнів сплачено 249,7 тис.грн.

Протягом року проводились поточні ремонти павільйонів, роботи з водовідведення підтоплених територій ринку.

Привітання від ветерана комунальної служби

Ще світ зоря і видні сузір’я,

Миготять високо в ранковому небі.

А ви вже лишаєте свої подвір’я,

Для благоустрою міста є в цьому потреба.

Свою неоціненну працю і уміння

Надаєте людям і своєму місту,

Хоч деколи через образи й терпіння,

Але душа і совість у вас чиста.

І всякою річною порою,

Розквітає повсюди, красиво і чисто,

Вдосконалює, працює над собою,

Комунальна служба нашого міста.

Як сонячні спектри, квітучі газони,

Рівненькі, сучасні пішохідні доріжки,

Щоб водовідведення і водогони,

Не збилися з графіку анітрішки.

А вулиці вночі були світлі й безпечні,

Взимку не слизькі, а влітку квітучі.

Негаразди всілякі були недоречні,

Як недоречні зимою морози пекучі.

Щоб в кожному домі, в кожній квартирі,

Був сімейний затишок з теплом,

Лунав сміх дитячий, і посмішки щирі,

За послуги ваші, щоб мир був з добром.

Щоб транспорт міський їздив безперебійно,

По асфальтованих рівних дорогах,

Щоб автопослуги були безпечні, надійні,

А за людське життя було менше тривоги.

А коли для життя є скорботна тривога,

Бо на землі своїй ми є не вічні,

На поміч прийде ритуальна допомога,

Щоб почесть останню надати навічно.

Хай ваша праця буде благословенна,

Щоб люди і влада її оцінила,

За добросовісне ставлення до неї щоденно,

Ніхто і ніколи вас не ганьбили.

Щоб коштів достатньо було для себе,

Щоб у літню відпустку побували на морі,

Щоб в лікуванні не було потреби,

Щоб сонечко гріло, світив місяць і зорі.

І так кожний день, і місяць, і рік,

Живи, розквітай, поліський наш край,

Здоров’я, комунальники, на довгий ваш вік,

Надії, любові і миру бажаю.

Анатолій КОТ, м. Дубровиця.

Дарина Кухар:

«Таких, як я, тут дуже мало…»

Спілкування з талановитою Дариною Кухар завжди додавало мені гарного настрою і нових вражень. Вдячна цій Красуні за співпрацю з «Дубровицьким вісником», за цікаві розповіді про життя рідної школи та села у часи  навчання у Висоцькі ЗОШ. Непересічна, по-дорослому мудра дівчина, одна з найкращих випускниць Дубровиччини минулого року – тепер студентка престижного вишу. Вона вивчає іноземні, грає у баскетбол, працює, багато пише, веде свій блог в Інстаграмі і… Про все у нашому інтерв’ю. Як живе сучасна талановита студентка?

Даринко, здається, ніби вчора був випускний, а нині ти студентка найпрестижнішого вузу України. Який він, перший рік навчання, для тебе?

Навчання в університеті Шевченка – це виклик. Це реально тяжко. Я мріяла вступити сюди на факультет журналістики, на іноземну філологію не сподівалася. Але змогла стати студенткою факультету «німецька мова та переклад» (дуже престижний факультет). Перші два тижні мого студенства я думала: «Вау! Навчаюсь в Шеві (то ми так модно кличемо нашу альма-матер)». Наступні два: «Важко, але так буде лише спочатку». На шостий тиждень я зателефонувала мамі з проханням забрати документи. Так почалося моє життя в Києві. Перший семестр – суцільна помилка і депресивний стан. За результатами тестів, які ми писала після посвяти, я потрапила в сильну групу – а отже зі студентами, які готувалися до вступу в Німеччині чи супер-школах великих міст України (Харкова, Дніпра, Одеси і, звісно, Києва). О, київських у нас дуже багато. Проте з мовою Гете у мене завжди все було добре. Англійська – інша справа. У моїй найрозумнішій групі усього першого курсу на філології, на найпрестижнішій та найскладнішій спеціальності, у найліпшому виші країни ця мова була на рівні С1. Це майже рівень корінних британців, котрі з дитинства не чули іншої говірки. Отут справжнє фіаско. Я не вчила англійської ніколи. Ні в школі, ні навіть самостійно. Це – мій найбільший прорахунок. Мій конкретний недолік. Лише у цьому я, учениця Висоцької ЗОШ, поступалася іншим. Коли я підійшла до викладачки і розповіла про цю ситуацію, вона здивовано відповіла: «Это не мои проблемы, решай сама…». Я не знаю, як так вийшло, але у мене одногрупники мають по 19-20 повних років. Мені 17. Вони розповідають, що вступали не одразу після школи, вчили мову на курсах…

Знаю Тебе як людину, яка вміє боротися. Як підкорювала  англійську?

Інтенсивні курси вивчення англійської, самостійна робота в цьому напрямку дали свої плоди. За три місяці мені вдалося однокурсників наздогнати і скласти іспит на високу четвірку. Моя викладачка оцінила сам екзамен у максимум, але оцінки у вересні потягнули донизу. Тому так. «Найбільший прогрес, який ми спостерігали», – це я почула після сесії. Тепер я не боюся цієї страшної, на перший погляд, англійської мови. Вона легша за німецьку. Англійською зараз здебільшого займаюся онлайн, але це теж багато коштує у столиці. У другому семестрі багато предметів нам ведуть англійською чи німецькою. Українську почуєш хіба-що на «Мові професійного спілкування». Але я вже не жалкую. Буду знати п’ять мов по закінченню університету: німецька філологія та переклад, англійська мова, третя західноєвропейська – іспанська, французька або швецька. Третю оберемо групою на другому курсі і почнемо вчити, більшість хочуть іспанську, а я за швецьку. Перспективи дуже приваблюють. Є шанс поїхати навчатися в Німеччину на другому або третьому курсі. Але треба, щоб був середній бал мінімум 75. У мене 85 зараз, нема проблем. Взагалі на курсі у філологів найвищий бал 91, але мене вниз потягла англійська. Все в моїх руках.

Знаю, про Твоє велике хобі – баскетбол. А правильніше сказати, це велика частина твого життя. Андрій Сабан, ваш тренер з Висоцька, – надзвичайно талановитий наставник, зумів навчити вас баскетболу не гірше, як у спортивних школах. Яке місце у Твоєму житті нині займає спорт?

Так, баскетбол – моя велика любов та пристрасть. І тут, в університеті, цей вид спорту – мій супутник життя. Нас якось на потоковій лекції запитали, хто хоче займатися в спортивних секціях, я підняла руку. Дізналась, де спортзал наш і як знайти тренера, показала йому свій спортивний розряд, розповіла про досягнення. Але він захотів подивитись, як я обігрую, кидаю м’яч. Все показала, похвалив, почала грати. На секцію з баскетболу я записалася у першу суботу жовтня. Я входжу в основну стартову п’ятірку команди вузу, поруч з дівчатами, які професійно займаються з 5-ти років. Тренер каже, що мій баскетбол схожий на хлопчачий. А це, на його думку, найвищий рівень майстерності.

Отож, в неділю показала тренеру, що вмію в баскетболі. В понеділок прийшла на перше тренування збірної КНУ, до дівчат з четвертого курсу. Було страшно, але вже за три тижні прийшла перша перемога, перші медалі зі столиці та престижних турнірів. Зараз ми граємо за Всеукраїнську баскетбольну студлігу. Приємно, що спорт у нашому університеті починає розвиватися більше. Багато нових тренерів. Вчасно я сюди втрапила. Маємо мінімум дві офіційних гри на тиждень. За те, що граєш, дають бали до стипендії, але я їх не використовую, забагато мороки і треба купу документів. Для мене баскетбол – це вид релаксу, здоров’я і для тіла, і для душі. Дякую Андрію Романовичу Сабану, що навчив мене достойному баскетболу, бо тут високий рівень, абищо не проканало б.

Скільки коштів потрібно студентові на місяць, аби прожити у столиці?

Розкажу про себе. Для мене особисто, не менше 6000 тисяч гривень на місяць. Я усвідомила, що сума чимала. Аби батькам не було в напряг, пішла працювати. Зараз моя зарплатня складає близько 6000-7000 тисяч гривень на місяць. Але мама з татом звісно ще надсилають мені матеріальну допомогу. Чимало грошей витрачаю на курси мов. А ще – проїзд, книги, одяг та їжа, купую недешеві підручники, наприклад, по 700 грн. віддаю за книги німецькою мовою. Щоправда, є частина безкоштовних підручників. Київ – дороге для проживання місто. Я влаштувалася працювати викладачем у центрі підготовки до ЗНО. Допомагаю молоді підготуватися до ЗНО з української мови.

Як традиційно проходить робочий день студентки Дарини Кухар?

7.00 – підйом. Снідаю, прибираю кімнату, вчу те, що не встигла ввечері, готуюся до роботи, збираюся і йду на 13.00 на пари (але з дому виходжу о 12.00, бо то не Висоцьк, трохи їду). В університеті – до семи, потім – тренування. Лечу, як пуля. Приходжу в гуртожиток близько 22-ої десь, вечеряю і починаю опівночі вчити, до третьої або четвертої ранку. Це якщо без роботи, а робота – в ті дні, коли нема тренувань, або коли вони зранку, або коли пари до 17.20 (це рідко), а не до 19.00. Ну і на вихідних, у середу та п’ятницю працюю. У суботу та неділю прокидаюся о 8-ій, коли пощастить, о 9-ій. Але якось по-іншому тут ніяк, тому, хто хоче в Шеву, треба бути обережним. Вільний час мені тільки сниться за тих чотири години, доки я сплю.

Які твої найголовніші життєві поради абітурієнтам?

Абітурієнтам раджу тверезо оцінювати свої сили і вміння, обирати ту професію, яка подобається, не керуватися лише тим, яка зарплатня. У будь-якій справі можна стати професіоналом і мати гори золота. Тобто, тут мало допомоги. Навіть не завжди завдання скажуть, аби раптом балів не було більше, ніж у них. Багато показухи і пафосу. Але всюди є і хороші люди. Мені вдалося знайти спільну мову з дівчатами на баскетболі. Дуже привітні і щирі. Також сусідка у кімнаті хороша, і більшість студентів саме моєї групи (нас 10). Друзі є, правда, небагато. Дуже тут всі борються за себе, мало простих.

Пригадую свій перший рік навчання у Львові, я дуже сумувала за мамою та Дубровицею. Напевно, кожній людині потрібен час для звикання, для освоєння в новому середовищі…

В першому семестрі телефонувала мамі по сто разів на день, зараз один раз, буває, два. Це не через те, що я вже не сумую – через те, що постійно зайнята. А от в першому семестрі я дуже потребувала маминої підтримки, голосу, жартів, сміху. Хоча перший семестр я теж працювала, грала і в баскетбол, і все інше. Багато плакала тоді. Через інциденти на квартирі, де жила, дівчата любили розважатися, а не вчитись. Ще й англійська ця в універі. Все наклалося одне на одне. Перші місяці у Києві. Хто підтримає краще від мами? Я сумую за гойдалкою вдома в дворі, багато спогадів теплих про Висоцьк, про рідну школу, про чудових вчителів. Безмежно сумую за батьками, люблю їх дуже і безмежно вдячна за все. Мама про мене дуже піклується, якби могла, то  щотижня, певно, передавала б мені смаколики, але я кажу, що не варто. Однак, вона часто шле мені на «нову пошту» улюблені биточки і пиріг.

Так, для навчання і відпочинку дуже важливо, які у тебе сусіди по кімнаті. Бо від цього залежить комфорт, спокій, умови для підготовки до пар. Як вирішилася твоя ситуація з квартирою?

Коли щойно приїхала навчатися до Києва, то питання з житлом вирішити непросто. Спочатку, ми понадіялись на гуртожиток, але нас підвели. Дівчат, з яким ділила квартиру, знайшла за день до початку навчання через рієлтора. У двокімнатній квартирі  ми жили четверо. Непоганий район Києва. Моїми сусідками були студентки з університету культури та мистецтв. Так би мовити, творчі люди. Співали Поплавського і Вінника посеред ночі. Я ніколи не бачила, щоб вони готувалися до пар. Мою домашню їжу без просу брали, мій одяг. З дому їм нічого не передавали з продуктів. Ну хоча б попросити можна? Жодних правил етикету спільного проживання для моїх сусідок не було. Не звикла я до такого. На щастя, зараз з житлом все добре, бо завдяки своєму тренеру я отримала місце в хорошому гуртожитку, одну з найкращих кімнат.

У пісні є такі гарні слова: «Як тебе не любити, Києве мій?». Ти закохалася у місто каштанів?

Ооо, це пречудове місто, краса всюди та й годі, милуюся щодня. Все б пофотографувала і виставила б у соцмережах, але не можу так багато. Усім би мої очі зараз, і не страшно тут, у столиці. Велике, але комфортне, класне місто. Не треба боятись жити і навчатися у Києві, я навіть не губилася тут. Просто разочок квартиру переплутала десь у вересні. Але з ким не буває.

Можливо, ти поділишся мріями із читачами нашої газети, а ми всі побажаємо, щоб вони обов’язково збулися.

Хочу, щоб одного разу німці не зрозуміли за моєю вимовою, що я не їх співвітчизниця, тобто хочу вдосконалити мову. Але це не про те, що я не люблю Україну. От просто тут, у виші,  трохи стикнулася з таким незрозумілим ставленням: «Ти з села? А як ти сюди попала?». Це від викладачки почула. Занижувала мені оцінки, бо я в Німеччині не була і батьки не мільйонери. Дуже вже вона несправедливою до мене є, бо таких, як я (випускниця звичайної сільської школи), на нашому факультеті справді дуже мало. Але я все зможу. Перемога буде за мною! Колись я надішлю цій викладачці відео з Берліна і розкажу німецькою, як там, у Дойчланд. У нас паркуються під універом студенти. А я на метро. Романтика, є коли подумати і музику послухати. Передусім хочу досконало вивчити мову! А інші мрії поки що не такі важливі. До речі, я змінилася. Тато каже, що дуже постаршала, може, він має рацію, вже не боюся так, як раніше, висловити свою думку, вказати на несправедливість, помилитися, перепитати.

Від всіх читачів газети щиро бажаю Даринці перемог у навчанні, спорті, і, звісно, хороших людей поруч. І щоб німецька з її вуст звучала так, як мріє дівчина. На шляху до Європи Україні потрібні такі талановиті молоді спеціалісти. Щиро дякую землячці за спілкування і сподіваюся, що далі буде…

Люба КЛІМЧУК.