Чистоти нам усім:

у душах, домівках, ріднокраї

Генеральне прибирання перед Великоднем - гарна традиція. Світлими і затишними на Пасху неодмінно мають бути не лише наші душі, а й оселі, двори і вулиці. Як бджілки, провели початок квітня господині, а громада міста теж проявила себе в акціях прибирання територій.

Погодьтеся, чисте довкілля є дуже важливим для комфортного життя. На світлинах моменти, які засвідчують, що небайдужість земляків робить нашу домівку, вулиці, Україну чистими, охайними та комфортними для всіх громадян!

Днями, до прикладу, долучилися  разом з школярами до прибирання працівники міської ради. Вони наводили чистоту неподалік костелу, прибирали вулицю, що веде до Горині.

Днем раніше ми зробили світлину поблизу Свято-Іуляніївського храму в райцентрі. Отець Ростислав разом з прихожанами порядкували обабіч церкви. Працювали з гарним настроєм і позитивними думками: вивезли вже струхлу деревину, саджали квіти, позагрібали і підмели. Знаємо, що таке прибирання пройшло біля всіх храмів району, бо Церква готується до Великодня не лише духовно. Як і всі ми.

У нас ще є дні, щоб  світлішими стали не тільки мрії, а світ довкола нас.

Любов Клімчук.

* Акценти

Віталій Сухович керуватиме

лісівниками області

Але спочатку переможець конкурсу повинен пройти спецперевірку та добре зарекомендувати себе у період випробувального терміну. І лише потім зможе остаточно зайняти посаду головного лісівника Рівненщини.

Пан Сухович став єдиним із всіх кандидатів, кого після тестування допустили до співбесіди. Решті комісія поставила низькі бали  за розв’язування ситуативних задач. А претендували на вакантне місце, нагадаємо, ще семеро осіб.

На співбесіді, серед іншого, питали і про бурштин, повідомляє «Північ-інфо». А саме про рекультивацію земель після нелегального видобутку та чи вистачає у лісівників сил протидіяти промислу.

 «Треба переводити у законну площину цей видобуток бурштину. На жаль, питання вже не один рік крутиться у Верховній Раді, не можуть знайти голоси і довести до логічного завершення. Сьогодні на лісову галузь на Рівненщині навішують ярлики, пов’язані із бурштином й іншими речами. По районах лісівники співпрацють з поліцією і з іншими силовими структурами, але, на жаль, сьогодні нема стільки людей, щоб зупинити цей процес. Лісівники можуть лиш виявити і дати сигнал. Ми знаємо, які сьогодні там є групи осіб і одному майстру лісу справитися з цією групою людей дуже тяжко», – зазначив Віталій Сухович.

На запитання членів комісії, чим кандидат пишається найбільше, пан Сухович відповів, що його головне досягнення – щасливий шлюб та двоє синів.

 Дітей залучають до писанкарства

Як розповіла Наталія Гром, «Дубровицький історико-етнографічний музей» проводить музейну акцію-конкурс «Намалюємо писанку разом» в рамках святкування Великодня. Всім дітям, які бажають взяти участь у творчому дійстві та втілити свої найкращі думки у життя за допомогою творчості, необхідно представити індивідуальну, художньо завершену, естетично оформлену роботу, що відповідає критеріям оцінювання, та зареєструватися (подати заявку) у шкільній бібліотеці. Це можна зробити до 14 квітня. Кількість учасників від навчального закладу необмежена. Головна вимога: намалювати писанку у формі яйця на форматі А4. Обов’язково нанести малюнок, орнамент, візерунок, традиційні символи регіону. Вік учасників – 10-15 років (учні 5-8 класів). Детальніше з умовами конкурсу можна ознайомитися в шкільних бібліотеках. Переможці будуть нагороджені грамотами і призами.

Кримінальний огляд

16-річну мешканку села Колки довелося закрили в ізоляторі тимчасового тримання. Дівчина з ножем напала на свого батька-пенсіонера. Чоловік вижив, нині перебуває в хірургічному відділенні райлікарні. Донці ж загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Правоохоронці повідомляють, що характер у неповнолітньої нелегкий, навчання покинула, з рідними – конфліктувала. Відтак 29 березня сталася чергова побутова сварка із захмелілим батьком. Спересердя підозрювана вирішила поквитатися, завдавши удар в легені потерпілого розкладним ножем.

А 3 квітня 46-річний житель Крупового уявив себе героєм фільму «Форсаж», влаштувавши перегони з поліцейськими. Як тільки вдалось заблокувати легковик утікача, той притиснув дверцятами руку правоохоронця, травмувавши його кисть. Після цього водій різко рушив та врізався в службове авто поліцейських. Медики знайшли в крові порушника 2,2 проміле алкоголю. На чоловіка склали відразу кілька протоколів.

Зважаючи на приклад таких горе-дорослих, не дивно, що діти не з теорії знають, що таке оковита. Так, нещодавно в районну лікарню з Бережниці доправили з алкогольним отруєнням 10-річного хлопчика.

Фігури «підкорегували» без фітнесу

Білоруські прикордонники з Пінського загону звернули увагу на водія та пасажира «БМВ», які поверталися з нашого краю, повідомляє «Белорусский партизан».

Адже обидва мали дещо неприродно вгодований вигляд. Як виявилося, на щедрій українській землі вони настільки звикли до нашого смачнющого сала, що обмоталися ним, повертаючись на «вотчину бацьки Лукашенка». Тож з чоловіків у буквальному розумінні зняли 9 кг свинячого м’ясця та сальця. Продукти харчування в Україні дорогі, але для наших сусідів вони дешевші, аніж на їх батьківщині. Отож багато їде до нас скуплятися, однак провезти в Білорусь продукти непросто.

* Сучасниця

Альона Пелих (Легка):

«Мої україночки є не лише в Україні»

Знак зодіаку Овен, місце проживання

– Київ. Одружена, виховує разом з чоловіком сина та донечку.

Про себе

Я народилася 20 квітня, тому дуже люблю весну, коли все прокидається, розквітає та птахи повертаються з теплих країв. Улюбленого фільму не маю, але із задоволенням переглядаю турецькі серіали. Девіз життя: «Мети досягає той, хто цього прагне!».

В людях ціную  щирість, добро, справедливість, вірність, чесність, ввічливість. Дратують – заздрість та брехня. У родинних стосунках вважаю головним взаєморозуміння та взаємопідтримку.

Моя мрія: «Мрій багато, я мрію щодня.

Моя душа – це дерево гіллясте,

Куди з небес, мов голуби, летить

Надвечір тихий зграйка мрій срібляста,

Щоб випурхнуть світанком у блакить».

                                           (Т.Готьє).

Про долю

Народилася я у чудовому старовинному місті Дубровиця  у сім’ї, де зажди панувала любов, взаємопідтримка та повага до батьків.

У 2000 році з відзнакою закінчила міську школу №3. Шкільні, як і студентські роки, згадую завжди з приємністю. Це безтурботне щасливе життя. Шкода, що так швидко воно проходить! Я часто згадую своїх шкільних друзів, досі з деякими спілкуюся в соціальних мережах, або просто слідкую за їхнім життям, переглядаючи їх світлини. Дякую дубровицьким вчителям, які дали мені найкращі знання, а головне навчили любити Україну!

На жаль, в Дубровиці буваю рідко, 2-3 рази на рік. Коли чую «Дубровиця», відразу на думку спадають батьки, родина, наша природа. Дуже жаль, що сьогодні немає поруч нашого тата. Царство Небесне Його душі. Тато був опорою для всієї родини.

В кожної молодої людини настає момент, коли вона мусить вирішити і обрати свій шлях у майбутнє. Мене стежина привела до Києва. За період навчання столиця так припала мені до душі, що я жила мрією повернутися сюди. Бог підслухав мої думки, і доля вирішила так, що повернулася я у Київ уже із коханим чоловіком Романом і любою донечкою Софійкою. А синочок Ростиславчик вже народився в столиці.

Зараз я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Працюю в Мінагрополітиці (бухгалтер), пішла слідами покійного тата Легкого Адама Володимировича. Напевно, гени відіграли свою роль.

Мій чоловік родом з Березнівщини, працює в ІТ-сфері. Познайомилися ми у Рівному в студентські роки. В 2016 році  відзначили 10-ту річницю одруження.

Хоча за освітою я бухгалтер, проте в моїй душі завжди поєднувалися любов до цифр та політ фантазій, який вилився у створення невеличких «витворів мистецтва» – ляльок. Переконана, вони приносять дуже багато щастя і радості тим, хто до них торкається.

 Ляльки – моє хобі

Ляльки – моє хобі, це моя віддушина. 

Кожна лялька – це окрема історія. Це ляльки за мотивами  Тетяни Конне – відомого дизайнера, яка створила свій стиль ляльок. Вони багато в чому нагадують Тільди. Відмінними рисами є: маленькі очиці, довгі ніжки, різні зачіски і цікаві вбрання. Шию і ляльки Тільди. Історія цих милих і наївних іграшок веде нас до Норвегії. Саме там живе їхня мама - створювачка Тоні Фінангер. Це дуже добрі, смішні, з довірливими маленькими чорними очима ляльки.

Перед тим, як взятися до роботи, я обов’язково маю дізнатися трішки про людину, кому ця лялька буде дарувати приємні моменти або просто прикрашати інтер’єр.

А далі починається водночас цікавий, захоплюючий, клопіткий процес створення мого маленького дива. Цей вид творчості завжди стимулює до самовдосконалення та професійного зростання, тому цікавлюся творчістю інших майстрів, відвідую тематичні виставки та майстер-класи.

Матеріал для лялечок купую в магазині тканин, інтернет-магазинах «Все для рукоділля», а також замовляю з Китаю. Професійно я ніде не навчалася, шию з дитинства (ляльковий одяг), карнавальні костюми для доні, текстильні іграшки (зайчики, півники), розвиваючі книжки з фетру, а також метелики-краватки. Мій Ростиславчик у своїх неповних два рочки вже має невеличку колекцію маминих метеликів.

Я мрію навчитися малювати лялечкам гарненькі личка, і це вже будуть зовсім нові і дивовижні дівчатка. Зараз у них тільки оченятка у вигляді цяточок, і тому вони завжди радісні!

Для мене всі ляльки цінні, тому що в них я вкладаю часточку себе. Приємно те, що мої лялечки купують не тільки в Україні, також вони подорожують в США, до посольства Азербайджану.

А все починалося так: якось переглядаючи сторінку в соцмережах, ми з донечкою, побачили подібні лялечки і ось в той момент, доня каже: «Мамо, я теж таку хочу подружку! Поший мені, будь ласка!». Не змогла відмовити своїй маленькій дівчинці. Так і створила першу ляльку. Сама зв’язала і пошила їй одяг. Це було взимку 2016 року.

Прийшло натхнення, душа прагнула пошити ще таких іграшкових дівчаточок, вони були різні і водночас схожі. У кожної ж свій характер. Згодом поділилася світлинами наших лялечок на сторінці у Facebook, відтоді у мене з’явилися перші замовники серед моїх друзів. Рада, що ляльки – частинка моєї душі – дарують людям радість. Зичу всім землякам, щоб їх задуми здійснювалися та реалізовувалися! Вірте у себе.

Розмовляла Любов КЛІМЧУК.