З Богом – у серці, квітами – у руках, яблуками – у кошиках

Два чудових християнських празники відзначили ми посеред серпня.  14 – свято Маковія, або медово-маковий Спас. Цього дня ми побували на святковому богослужінні у храмі Різдва Богородиці. Прихожани зібралися довкола храму, аби освятити букет з трав – «маковійчики». Настоятель храму отець Данило разом з прихожанами молилися за мир в Україні, за здоров’я, добро і процвітання нашої держави і кожного українця, кожного прихожанина зокрема. Священик душевними словами згадав про наших захисників, які боронять Україну на Сході. Він порівняв наших воїнів з сімома мучениками Маккавеями, які у свій час страждали за віру Господню. У свій час вони казали: «Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків».

«Наші захисники не раз героїчно відстоювали інтереси України, приймаючи на себе складні удари і випробування, але не здаючись, – підкреслив отець Данило, – отож молімося за наших синів, братів, котрі воюють на сході і в день свят, і у будні».    

19 серпня в день православного свята Преображення Господнього (Другий, Великий або Яблучний Спас) – одного з дванадцяти головних християнських свят – ми побували у Свято-Миколаївському храмі міста. Людно було довкола церкви, із святково прикрашених кошиків виглядали яблука, груші, виноград…

Щиро вітали прихожан благочинний Федір Деркач та отець Сергій. Зичили всім здоров’я, любові, віри у Господа і добро. Молилися спільно з прихожанами за земні гаразди і духовність у нашому спільному земному домі. Велике родинне коло нагадала церковна родина біля храму.

За Євангелієм, Ісус Христос в цей день разом зі своїми учнями Петром, Яковом та братом його Іоанном піднявся на вершину гори Фавор і почав молитися. Під час молитви його лице просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. У блаженному сяйві Він здійнявся на небеса й почули його учні голос Всевишнього, який сповістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало їх у надприродній місії Христа. Звідси й назва свята – Преображення Господнє. Це свято церква також називає другим Богоявленням.

Світло душі і любов до ближнього панували поміж прихожанами в цей день у всіх храмах нашого району.

За народними традиціями після Яблучного Спаса селяни починали готуватися до справжньої осені. Вважалося, що ночі після 19 серпня стають набагато холоднішими. А ще говорили: «Прийшов Спас – пішло літо від нас», «Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – забере їх нечиста».

Не хлібом єдиним живемо ми сьогодні, душа прагне любові – Божої, братньої, всеперемагаючої і життєствердної.

Любов КЛІМЧУК.

ОСОБЛИВА ФОРМУЛА ЩАСТЯ

Андрій Кулик, відомий у районі як засновник ПСП «Промінь» та його багаторічний керівник – за професією агроном. Тож до землі у нього особливо шанобливе ставлення. «Мати яблуневий сад, який створено власними руками, — це була моя давня мрія», — каже чоловік. А тому, коли великі аграрні формування назвали неефективними у плані господарювання, спробував себе в новій іпостасі. Андрій Євтухович, об’єднавши в єдину площу декілька паїв, не вагаючись почав закладати свій сад. За два роки, протягом 2000-2001-ого, було посаджено 25 га садовини. Напевно, це найбільший сад на півночі Рівненщини. Й досі з особливим теплом згадує чоловік тодішнього міністра АПК Сергія Рижука, що допоміг з реалізацією задуму під спеціальну державну програму. Про своїх колег, що повірили в ідею з садом та допомогли втілити її, теж говорить з великою пошаною. Каже: багато душі вклали в цей сад Тамара Андріївна Курачик, Надія Панасівна Ютовець, Ніна Іванівна Кузьмич, Олексій Олексійович Катрушин.

Сад, що працюватиме на державу

Яблуня – найпопулярніша та широко розповсюджена зерняткова плодова культура країн помірного клімату. Її високо цінували наші пращури, через тисячоліття до нас дійшли міфи і легенди про дерево та його плоди.

Коли сад тільки-но закладався, у пана Кулика була мета – відродити власника на землі, селянина, який, працюючи на себе, працює не тільки на прибуток, але й на державу. Сподівався цей підприємливий господарник, що врожай цього саду насамперед йтиме на обідній стіл школяриків, для яких передбачено безкоштовне харчування. Тому й сорти добиралися прискіпливо, за найкращими смаковими та зовнішніми ознаками, витривалі до транспортування та довготривалі у лежкості. Думалося, хай тішиться малеча щедротам рідної землі. Тому й «хімію» завжди намагалися застосовувати за мінімумом: аби комерційний успіх не ставав на заваді здоров’ю. Планувалося, що матиме «Промінь» від саду неабиякий оборот, а держава – суттєве поповнення податків. Але…

У той час новітні технології садівництва тільки-но входили «в моду», тож вчився сам, а тоді вже переконував послідовників. Спочатку багато хто з земляків вважав його диваком, адже у Соломіївці та навколишніх селах до того використовували традиційні методи та сорти плодових дерев. Селяни помилково вважали, що велике дерево більш вигідне тим, що плодів дає більше. Тоді мало хто замислювався, що такі види передбачали вступ у промислове плодоношення яблунь на шостий рік, а окупність вкладених ресурсів – на 9 рік. Андрій Євтухович першим почав культивувати напівкарликові дерева. Вони не тільки починали радувати плодами значно раніше, давали щедріші врожаї, але й були куди «економніші» в догляді, обробітку. Тепер у багатьох мешканців Соломіївської сільської ради – Куликові плодоноси. І кращих тут уже не уявляють.

Вся суть у мотивації

Якість плодів – це один із найважливіших факторів, що сприяє окупності садівництва. У великому дереві є таке поняття, як габітус крони. Якщо плоди на периферії, то вони інтенсивно забарвлені, мають чудові смакові властивості. У середині дерева ці властивості – колір та смак – трохи нижчі. Ось вам ще один «плюс» на користь карликових дерев. Але найголовніші складові успіху в яблуневому саду – це технологічність та врожайність. Наприклад, раніше у старих садів збір врожаю на одну людину становив 300 кг, мається на увазі, зерняткові дерева, у кісточкових інша специфіка. Водночас, у Європі показник зібраного врожаю на людину досягав 1-1,5 т, а то й більше.

«Самі цього навіть не очікували, коли вже на п’ятий рік ми, садівники-самоучки, зібрали урожай, що перевищив європейські показники, – наголосив керівник господарства. – Маючи проблеми зі збутом, адже наші плоди так чомусь й не користуються попитом для організації шкільного харчування в нашому районі, хоча, наприклад, із сусіднього Володимирецького та Кузнецовська, їх харчуючі організації закуповують дуже охоче, почали навіть невелику власну переробку. Продукцію саду полюбили працівники господарства, в розрахунок за паї чи обробіток того ж саду частенько просять саме яблука, груші чи кісточкові. Часто – саджанці».

У «Промені» в садівництві працює зовсім незначна кількість людей, сезонних – більше. Їх навчають, як правильно поводити себе з яблуком чи сливою при збиранні врожаю: зірвати, вкласти, щоб яблука лежали до весни, літа. З такими знаннями та вміннями працівник – вже є спеціалістом.

Бо ж одна помилка при закладуванні саду коштує десятиліття. Одна помилка при догляді – рік збитків. Щось неправильно зробив, не захистив дерево, зробив шкоду чи не вберіг від дії природи: сильних вітрів, сонячних опіків, шкідника чи хвороби – відразу втрачаєш. Тому мотивація повинна бути дуже високою.

Садівництво – це ніби вищий пілотаж

«Любов до саду – це не стільки бізнес, скоріше особлива духовна субстанція, – каже Андрій Євтухович. – Коли б не зайшов я  в сад, не зважаючи на пору року,  втрачаю реальність, тому що тут мене оточує такаааа краса, квітки та аромати, великі трудівниці бджоли снують в своїх ритуальних танцях. Я просякаю у саду космічною енергетикою. Це щось особливе. Взагалі садівництво визнано фахівцями як вищий пілотаж, і я можу це підтвердити». Вищий пілотаж, тому що один гектар саду прирівнюється до 50 га площ під польовими культурами, до 20-30 га культур технічних і до 25-30 га в овочівництві. Існує помилкова думка, що в саду працювати набагато легше, ніж в інших галузях сільського господарства. Але, до прикладу, розглянемо рослинництво. Навіть при сучасних інтенсивних технологіях за обробітку грунту – мінімальному чи нульовому, потрібно 3-6 заїздів техніки у поле: підготовка грунту, посіву, догляд, збирання врожаю. У сад же техніка заїжджає десятки разів! Таке навантаження зумовлене перш за все захистом дерев. В Україні при інтенсивних технологіях до 10-15 разів необхідно обробляти сад.

Наступне – підживлення по листу, бо необхідно підвищувати імунітет, адже дерева напівкарликові, їм необхідне живлення – вітаміни, мікродобрива. І не тільки в кореневу систему, через фертигацію, зрошення, а й по листу. «Крім того, в нашому саду поміж деревами – газони, зелена трава. Її потрібно косити, доглядати. Періодично скошувати траву, оскільки має бути задерніння. Так навіть відразу після дощу ми спокійно заїжджаємо та обробляємо дерева», – ділиться секретами ведення садівництва цей агроном з досвідом.

Косіння, боротьба з бур’янами у пристовбурових смугах, кількаразове внесення гербіцидів, потім – збирання врожаю – цих технологічних маніпуляцій не вбереш і в кілька десятків.

Економіка садівництва

Як відомо, економіка завжди була рушійною силою будь-якого бізнесу. Аби займатись садівництвом, необхідно починати з економіки, переконаний очільник «Променя».

Середній європейський сад має 10-15 га – це сад вмотивованих людей. Як правило, в Польщі чи Німеччині сад – сімейний бізнес, де батько, мати та їх діти працюють на себе. А більші сади потребують щонайменше з десяток постійних різноробочих. У такій ситуації є дві проблеми: люди, які менше вмотивовані, аніж сам господар (де правду діти, й Куликів сад частенько спустошують чи нищать «добрі сусіди»), а по-друге, є вбивчий фактор часу. Адже після дощу середовище саду вологе, розвивається неймовірна кількість усіляких хвороб: парша, гниль, борошниста роса, розмножуються шкідники. А тому у такій ситуації фактично є кілька лічених годин для порятунку саду. А чи завжди під рукою кілька одиниць  техніки для вирішення цих проблем? Відтак, навантаження збільшується, а часу, який відводиться для профілактики заходів, зовсім мало. Плюс боротьба за врожай та ринки його збуту. Саме тому необхідно мати значні технічні засоби, щоб вирішувати ці проблеми, а де брати тих же трактористів? Не кажучи вже про інших спеціалістів, різноробочих тощо. Тобто чим більший обсяг, тим більше клопоту і головного болю. Висновок: маючи сад площею гектар-два, господар може мати більші прибутки, аніж власники великих садів.

 «У мене в планах кілька проектів – крапельного зрошування та сучасного сховища із сортувальною та пакувальною лініями, – ділиться пан Кулик. – Та коли цим проектам вдасться зреалізуватися за нинішніх нестабільних умов?..».

Садити чи не садити?

Для аграрія гамлетівське «бути чи не бути» має своє звучання – «садити чи не садити». В умовах поліської зони – це вічна боротьба здорового глузду й генетики. Бо попри усвідомлення того, що ми вкладаємо в землю значно більше, аніж можемо взяти від неї, ми за покликом крові пращурів вперто продовжуємо порпатися в супісках й таки вирощуємо такі-сякі врожаї.

Уже три роки поспіль на Дубровиччині – несприятливі погодні умови. За теперішньої засухи сад потерпає найбільше. А це вже ризиковано. 

Крім того, сад не терпить дилетантства. На думку Андрія Кулика, дилетантам варто садити такі дерева, як горіх, вишню, аличу. Ці напрями садівництва не потребують великих знань, хоча прибуток приносять. Не складно ці дерева підживляти, обрізати, інколи підлити. А ось даякі плодові – взагалі ростуть самі по собі. Питання не в тому: садити чи не садити, до справи варто підійти серйозно. Якщо дивитись на садівництво як на бізнес, то одне. Якщо ж з погляду естетики, внутрішньої філософії – то це інша справа. Особливо добре, коли все поєднується.

«Я люблю те, що я роблю, а заробляю тим, що люблю! І це є однією із формул щастя», – впевнений керівник «Променя».  А колегам-садівникам радить: плодове дерево треба шанувати, давати йому вдосталь напитися. А коли захворіє – вилікувати його, за що останнє віддячить сторицею.

 Людмила РОДІНА.

ЦЕЙ УНІКАЛЬНИЙ ВИТВІР

ПРИРОДИ – БДЖОЛИНА СІМ’Я

Про особливості та секрети роботи на пасіці розповідає Михайло Гриневич, відомий нашим читачам як керівник «просвіти», директор Лютинської школи та автор чудових літературних творів.

– Михайле Несторовичу, що спонукало Вас займатися бджільництвом?

– Ну, це певно, на генетичному рівні. Родом я з Бережниці, а мій дід Мусій Юрчук був завзятим пасічником. Ще за Польщі, в 30-х роках минулого століття, він продавав продукт бджільництва і ділився досвідом пасічникування. Будучи головою Бережницької «Просвіти», дід тісно товаришував з відомим у краї поетом Авеніром Коломійцем. До сьогодні збереглися листи, де дід радить йому, як краще утримувати пасіку. Не стало діда, коли я вже ходив до 9 класу. Ото все моє дитинство було пов’язане з бджолами і роботою біля них. Хоча бджоли утримували дорослі, але я малий добре вивчив їх поведінку, особливості життя в різні пори року, причини роювання способи викачки меду тощо. Власне не я один продовжив справу діда, й мої дядьки, двоюрідні брати, мій син Богдан та інші родичі стали пасічниками.

– Ви давно працюєте директором школи, а зараз навчально-виховного комплексу. Чи не заважає захоплення бджолярством основній роботі?

– Знаєте, певно немає такої людини, у якої не було б певного хобі. Один квіти розводить, стриже газони, інший захоплюється птахівництвом, третій – рибальством, і так безкінечно. Бджоли – це чиста і приємна робота. Дехто боїться їхніх укусів, але пасічника, якщо і вкусить яка, то це нагадування, що він щось неправильно робить.

Бджолина сім’я – це унікальний витвір природи. Бджоли багато чому вчать людину, насамперед – працьовитості. Недарма є порівняння – «працює, як бджола». Бджоли ніколи не лінуються, а якщо біля них і пасічник не лінивий, то буде результат. Сьогодні пасічникування – це доповнення моєї основної роботи. Вчителем я став за покликанням серця, за покликом серця, певно, працюю і біля бджіл. Одне одного доповнює, і одне одному не заважає. Більше того, останні роки я в школі вів гурток «Основи бджільництва», на заняттях якого вчив учнів не тільки вміння виробляти мед, а й вміння розбиратися в загальнолюдських цінностях, і за будь-яку ціну наполегливо працювати, добиватися поставленої мети. Постараюся незабаром організувати шкільну пасіку подібно до шкільних лісництв.

– Таке нескромне запитання. Чи багато у Вас вуликів, і чи багато Ви виробляєте меду?

– Кількість бджолосімей і вага зібраного меду – речі дуже відносні. Як відомо, бджола у літній період живе 40 днів. На пасіці постійно проходять зміни. Якщо прогавив – пішли рої, то вже не жди меду, а може й бджолосімей. Старіє і зношується основна бджоломатка, утворюються матки-трудовики. І таке на пасіці буває постійно. Тому хвалитися і казати, що в мене десятки бджолосімей, я не буду. Проте, маючи досвід цієї роботи, я стараюсь утримувати і примножувати бджолосім’ї, як цього дозволяє здоров’я, погодні та матеріальні умови. Щодо меду, то його кількість визначає ще й погода. Йдуть дощі і холодно – погано, посуха – ще гірше. На сьогодні вже близько місяця через посуху та спеку бджола не несе у вулик жодної краплі нектару. Тому бджолам потрібно негайно допомогти, а саме підгодувати цукровим сиропом. І таке доводиться  робити.

– У людей побутує думка, що бджільництво – це сезонна робота. Так це чи ні?

– Далеко не так. Бути пасічником – значить працювати біля бджіл цілий рік. Досвідчені бджолярі кажуть: «Не головне мед у бджоли забрати – головне бджіл перезимувати». Хто навчився зимівлі бджіл – той є справжнім пасічником. Знаєте, коли у пасічника  сльози радості на очах? Не від викачаного меду. Далеко ні. Ці сльози з’являються весною, коли після 6-7 місяців зими бджоли з вулика вилітають при температурі +12С⁰ на перший обліт. Тому обслуговування, їх прослуховування, підживлення, а при потребі лікування проходить цілий рік. Ну і як не згадати, що кожен пасічник взимку також зробив один чи два нові вулики, виготовив, полагодив пасічницький інвентар, наробив рамок і т.д.

– Чи знаєте Ви щось про лікувальні властивості продуктів бджільництва?

– Ви правильно говорите, коли застосували словосполучення «продукти бджільництва». Не тільки мед виробляють бджоли. До продуктів бджільництва відносяться: мед, квітковий пилок, перга, прополіс, віск, маточне молочко, трутневе молочко, бджолина отрута, забрус, бджолиний підмед, бджолина міль, стільниковий мед. Кожен з цих продуктів бджільництва має букет цілющих лікувальних властивостей.

Так, зокрема, мед має протиалергічні, антибактеріологічні, протизапальні і бактерицидні властивості. Мед містить величезну кількість мінералів, вітамінів, мікроелементів і біологічно активних речовин. До складу меду входять: цинк, хлор, бор, алюміній, хром, кремній, нікель, літій, титан, осмій, а також фолієва і пантотекова кислоти. Всі разом ці речовини не містяться ні в одному продукті, окрім як в меді.

Якщо щодня вживати 30-50 грамів меду, то за рік суттєво поліпшується склад крові і обмін речовин. Крім того, мед здатен зміцнювати серцеві м’язи і стінки судин. Лікувальні властивості меду також відмінно проявляються при запальних процесах у товстому кишківнику. Ще він використовується для лікування різних захворювань дванадцятипалої кишки та шлунка. Незамінним є мед при лікуванні різних простудних захворювань, а також опіків.

Щось подібне можна розповісти про кожен продукт бджільництва, навіть про таку страшнючу річ для багатьох, як укуси бджіл. Думаю, що на сторінках вашої газети можна буде розповісти про лікувальні властивості кожного продукту бджільництва.

– Розкажіть, як визначити, де справжній мед, а де підмішаний?

– Інколи встановити це дуже важко. В багатьох випадках це треба робити в лабораторних умовах, а можливість таку не всі мають. Як на мене – для більшої певності натурального меду найкраще закупляти його прямо на пасіці, а ще краще – прямо з рук пасічника. Рідко є пасічники злі, брехливі, скупі. Сама робота біля бджіл міняє людину. Професійна честь і бажання допомогти людям – моральні складові кожного пасічника. Тому знаходьте собі постійних пасічників, довіряйте їм, співпрацюйте з ними і все буде добре.

– Щоб Ви хотіли побажати нашим читачам з нагоди дня пасічника?

– Ну, насамперед уваги до продуктів бджільництва. Кажуть, хто постійно споживає мед, тому пігулки не потрібні. Коли згадали, що мед є легким снодійним, що він забирає з людини жирові відкладення, що він є надзвичайно сильним енергетичним стимулятором, що він за словами стародавнього лікаря Авіценни – омолоджує людину, відвертає різні хвороби, то чого не перейти з цукру на мед? В світі така тенденція є, особливо в Японії. Тому з нагоди Дня пасічника я всім бажаю споживати побільше меду та інших продуктів бджільництва, не хворіти та завжди пам’ятати, що у найважчі хвилини до вас може прийти несподівана допомога від такого унікального витвору природи, яким є бджолина сім’я.

* Жнива-2015

Хліборобські ужинки

За сприятливих погодних умов, нелегкою хліборобською працею практично завершено збирання ранніх зернових культур, як у сільськогосподарських підприємствах, так і в більшості особистих господарств населення району.

У силу певних обставин зменшились посівні площі під зерновими культурами в усіх категоріях господарствах району. Невдячна справа шукати винних. Є мудрі слова:  хто хоче зробити – шукає спосіб, хто не хоче – шукає причину. Реалії сьогодення: шукати, знаходити і робити те, що з мінімальними витратами, дає максимальну віддачу, дає людям роботу, надію на завтрашній день, безпеку в продовольчому питанні.

За оперативними даними управління агропромислового розвитку райдержадміністрації на 11.08.2015 року, хліборобські ужинки в районі непогані. Прогнози справдились. Сільськогосподарськими підприємствами району отримано середню врожайність ранніх зернових культур на площі 358 га по 31,4 центнера з кожного гектара, при прогнозі – 22 центнери. З прогнозованих 1013 тонн зерна намолочено більше 1089 тонн. Ще кращих результатів досягли в сільськогосподарському підприємстві «Україна», де середня врожайність зернових культур становить 33,9 центнера з гектара, а озиме жито на 180-гектарній площі видало по 35 – центнерів з гектара. Не відстають і сусіди з сільськогосподарського підприємства «Хлібороб», в яких з кожного гектара зернового клину отримано по 33 центнери добірного врожаю, а в спілкуванні з керівником господарства Михайлом Миколайовичом Томиловичом дізналися, що деякі площі посіву озимої пшениці давали більше 40 центнерів з гектара. Стабільні врожаї утримують і в сільськогосподарському підприємстві «Промінь», яке одним з перших завершило жнивні роботи, і на майбутнє уже прогнозує розширення посівних площ зернових культур, зокрема, озимого тритикале, культури саме для наших земель. Жнивує і СВК «Жаденський», до збирання залишилась гречка.

В спілкуванні з окремими комбайнерами та приватними підприємцями району, зокрема (ПП Веленець П. з с. Ясенець), з’ясували: врожайність зернових культур в багатьох власників особистих господарств населення становить більше 40 центнерів з гектара.

Думка деяких господарників про нерентабельність, збитковість вирощування зернових культур хибна. При вдало підібраних сортах, дотриманні технології вирощування зернових культур можна і на наших поліських землях отримувати хороші врожаї зернових культур.

На часі підготовка до посіву озимих культур під урожай 2016 року. Господарствами засипано 75 тонн насіння озимих культур. Уже сьогодні потрібно вирішувати питання забезпечення протруйниками насіння, мінеральними добривами, завчасно готовити поля під посів. Згідно з традиційною технологією вирощування зернових культур, оранка під озимі культури повинна проводитись не менше ніж за 20 днів до посіву.

Микола Козубовський, в.о. начальника управління агропромислового розвитку РДА.                            

Прокуратура Рівненської області просить

громадян надати інформацію про неправомірні дії правоохоронців під час подій у місті Дубровиця

Прокуратура Рівненської області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом перевищення працівниками правоохоронних органів службових повноважень, що супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів (ознаки злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 365 КК України).

Мова йде про події, що відбулися 29.07.2015 у місті Дубровиця, під час яких правоохоронці у балаклавах застосували до громадян, що зібралися на проїжджій частині районного центру, зброю.

Прокуратура Рівненської області просить потерпілих від дій правоохоронців та очевидців зазначеної події звернутись до слідчого з особливо важливих справ прокуратури області за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 73, (4-й поверх приміщення прокуратури області, кабінет 404), або за номерами телефону - (0362) 22-21-75, (097) 26-04-634.

Прес-служба прокуратури Рівненської області.

Милують очі «яблука любові»

Календарна осінь ось-ось постукає у двері, хоча літня спека внесла свої корективи у ритм нашого життя. Однак, кожен господар сьогодні вже говорить про результати своєї праці: що виросло, якими плодами радує поле, що зібрали на своїй і чим порадувала земельна ділянка сусідів і рідних. Усі ми знаємо, що наша поліська земля «примхлива» щодо вирощення багатьох культур, зокрема і городини. Скажемо відверто: у нас високого врожаю не отримаєш, якщо по-справжньому не будеш доглядати свою земельку, любити її, підживлювати, повсякденно боротися з бур’янами, дотримуватися тієї чи іншої технології вирощування городніх культур. Отож як підсумок, ділянка біля вашої садиби чи великий город поза містом потребують уваги майже протягом всього року.

А все ж осінь додає газдиням і газдам найбільшого позитиву, особливо, як овочі і фрукти самі просяться до вашого кошика, аби на стіл лягти.

Садиба Петра і Ніни Козорізів потопає у зелені. Потрапляємо у  затінок і відразу впадає в око і велика кількість фруктових дерев, і ошатна присадибна ділянка з городиною поруч з домом. Ніна Степанівна і Петро Ілліч люб’язно проводять нам екскурсію у своє овочеве царство. Минулоріч пощастило посмакувати багатьма сортами томатів з їх присадибної ділянки, отож вирішили детальніше поцікавитися, як вдається господині плекати протягом весни і літа помідоровий рай, що налічує майже тридцять сортів цього овоча.

Ніна Степанівна показує нам детальну схему своїх насаджень, все враховано і обдумано, аби окремі овочі не взяли верх над побратимами і не перезапилилися. От, наприклад, гіркий перець дуже просто знівелює смак солодкого (перезапилення пройде) і вже годі шукати тоді солодку перчину на грядці. Окремі сорти помідорів також люблять чужі позиції зайняти, висадиш одні види, а збиратимеш зовсім інші. Отож хазяйка до планування земельної ділянки під посів підходить виважено і ретельно. Ці тонкощі і премудрості господарювання Козорізи здобували по краплині власним досвідом, а ще й наука допомогла, бо ж обоє агрономи за освітою. Петро Ілліч кілька десятків років очолював нашу районну сортодільницю. На той час вивчали, які культури якнайкраще вирощувати у наших колгоспах і радгоспах. Звозили з усіх-усюд найкращі сорти зернових та картоплі і детально придивлялися до їх поведінки на дубровицькій землі, а потім найбільш підходящі районували. Троє спеціалістів трудилося у цій галузі у нашому районі. В середині 90-х сортодільницю закрили, саме у цей час почало занепадати і колективне сільське господарство в Україні.

Зараз ця галузь тримається на приватному виробництві. Як кажуть, кожен має можливість до власного столу урожай виростити. Праця ж ця дуже трудомістка, бо залежить не лише від власної волі, а й погодніх умов. Ось цьогорічний спекотний рік ще один доказ цій формулі.

Гарними рядками вишикувалися на ділянці Петра Ілліча і Ніни Степанівни огірки. Господиня каже, що рік для них геть не найкращий, бо люблять зелененькі, як відомо, вологу.  Як їх не поливай, достатньої кількості рідини (яку може дати дощ) у землю не внесеш. Перці також стоять струнко і от-от наберуться червоного кольору. А справжніми королями почуваються на присадибній ділянці томати. Ось, наприклад, сорт Мікадо, а там – Чорний принц, а далі – Черрі… Всіх сортів годі перелічити. Милують око, поважно тримаючись на гілках. А найбільша увага у господині сорту Де-Барао. Як зазначає Ніна Степанівна, плоди цього виду бувають різних кольорів. Вони вирізняються відмінним смаком, довго зберігаються, не втрачаючи хорошої якості. Ці томати смакують у свіжому вигляді, придатні для консервування і тривалого зберігання. Старовинний, перевірений часом сорт Де-Барао особливо гарний тим, що слабо уражується фітофторою, найбільш небезпечним захворюванням томатів. Вирощування томата Де-Барао можливо на ділянках, розташованих в низинах, де часто випадають холодні роси. Сорт Де-Барао ідеальний для всіх видів консервування, оскільки його плоди щільні і невеликі за розміром. Плоди можна перевозити на великі відстані і довго зберігати. При цьому вони не втратять привабливого зовнішнього вигляду і доброго смаку. Господарі показують нам різні плоди цього сорту. Різні не лише за кольором, а й смаковими якостями. Особисто мені ще минулоріч дуже смакували Ангольські (Де-Барао чорний) – дуже смачні, солодкі, щільні помідори, кольору «стиглої вишні».

Насіння помідорів господиня збирає своє. Власне й помідорна епопея на їх присадибній ділянці почалася з того, що якось приніс Петро Ілліч додому кілька цікавих томатів. З їх зернят і почалася ця  гарна помідорна ідилія на присадибній ділянці, яка триває уже сорок років. З ранньої весни з любов’ю закладаються у ящики насінини, потім помідори підростають у теплиці, а вже згодом у відкритому грунті. Ніна Степанівна про ці ланки вирощування врожаю розповідає нам дуже дохідливо і вміло. Напевно, і вона, і чоловік стали б хорошими викладачами агрономії у будь-якому сільськогосподарському навчальному  закладі.

Ще побачили у господі Козорізів дерево ківі, персики, ошатну багату на врожай яблуню, яка додала так багато позитиву (цей плід у мене завжди асоціюється з раєм), виноград кількох сортів, що скоро наповниться сонцем.

Якось швидко і непомітно промайнуло кілька годин спілкування з цими чудовими людьми. Розповів Петро Ілліч і про сорти картоплі, які вирощують у господарстві. Дізналися багато нового про секрети городництва і рослинництва, ще раз зрозуміли, що саме праця – це найголовніший показник врожайності у кожного господаря, бо навіть за чудових погодніх умов без людських рук не виросте на бідному грунті гарний врожай. А ще переконалися, що найкращі фахові поради можна знайти не лише у інтернеті.

А поскільки мова здебільшого йшла у нас про томати, то наголосимо, що говорячи про корисні властивості помідорів, не можна обійти увагою їх багатий склад: це і глюкоза, і фруктози, і йод, магній, натрій, цинк, залізо, марганець. Список вітамінів також вражає: A, B, B2, B6, K, PP, E. Зрозуміло, що кожна з цих речовин здатне принести безперечну користь нашому організму.

Проте багатий поживний склад – не єдине достоїнство томатів. Помідори займають гідне місце в списку відомих науці на сьогоднішній день антиоксидантів. Вони борються з онкологією і підтримують нашу нервову систему.

Також томати піднімають настрій, надають сил і бадьорості – за це відповідає серотонін, що міститься в цих овочах. А фітонциди, які також присутні в помідорах, перетворюють ці овочі в антибактеріальний і протизапальний засіб.

Окремо варто відзначити, що помідори низькокалорійні – на 100 грам м’якоті цього овоча припадає всього 23 кКал. Саме завдяки своїй низькій калорійності томати є складовими дуже багатьох дієт. Помідори додають у салати, супи, соління, овочеві запіканки.

Зазначимо, що томат потрапив до Європи, очевидно, після подорожі Колумба до Америки. І вже в шістнадцятому столітті помідори були вирощуваними в Італії, а потім і в інших європейських країнах. Дивно й те, що спочатку ніхто не хотів їх їсти, а причиною цього була плітка, ніби цей плід викликав небезпечне любовне божевілля або є отрутою. Напевно, звідси взялися європейські визначення помідора, як наприклад, «яблуко любові» або «райське яблуко». На щастя, європейці швидко оцінили його смак і кулінарні можливості, і в XIX столітті помідор дістався також і до нас, хоча дійсно став постійним елементом меню після першої світової війни.

Але будь-яке «яблуко любові» порадує врожаєм тоді, якщо з любов’ю і бажанням працювати на землі і просто по крупинці нанизувати, як намисто, досвід, свій і таких хороших господарів, як Ніна Степанівна і Петро Ілліч.

Любов Клімчук.

ЯК ДЕПУТАТИ БЮДЖЕТ РОЗДІЛИЛИ

Як ми вже повідомляли, 6 серпня відбулося пленарне засідання 34 сесії районної ради шостого скликання, на якому депутати розглянули  близько двох десятків питань. У роботі сесії взяв участь та виступив про свою парламентську роботу народний депутат України Василь Яницький. Основні дискусії розгорнулися навколо змін до районного бюджету на поточний рік.

ЗАПИТИ

Депутат Наталія Яцута клопотала про виділення коштів у сумі 50 тис. грн. для придбання пожежного автомобіля для обслуговування Залузької та прилеглих до неї інших сільських рад. Адже періодично на території цієї ради виникають пожежі на торфовищах, завдається значних збитків населенню внаслідок вигоряння посівів та насаджень. А цей рік у зв’язку з аномальною спекою взагалі виявився дуже непростим у цьому плані. Тож депутат просила колег  з розумінням поставитися до її звернення, адже частину коштів на цей автомобіль населення Залужжя, підключивши спонсорів, вже зібрало самотужки.

Про вкрай критичне водозабезпечення мешканців Соломіївської сільської ради йшлося у запиті депутата Нелі Люльки. Через низький тиск у водогоні люди мають неабиякі перебої з постачанням питної води. Спека, порушення земних надр призвели до збоїв навіть в підземних водних руслах, тож воду селяни не можуть добути й з криниць. Тому депутат клопотала «Міськводоканал» втрутитися в ситуацію й налагодити безперебійне водопостачання сіл. Цей запит було спрямовано до водопостачаючого підприємства. Попередній скерували на розгляд голові райдержадміністрації.

Про результати розгляду депутатського запиту Івана Тилевного доповідав присутнім заступник голови районної ради Григорій Шах. Іван Миколайович на попередній сесії висловив ряд зауважень до роботи ради та оплати праці її працівників, порушив окремі земельні питання та побоювання з приводу забезпечення школярів підручниками, запитуючи, чи виділятимуться на такі потреби бюджетні кошти? Тож очільник районного представницького органу дав досить обширну відповідь на усі запитання депутата. Серед його аргументів: усі виборчі кадрові питання районної ради та оплата праці виборних посад відбуваються в сесійній залі, відкрито й прозоро; інформацію про це можна одержати також, звернувшись до сайту районної ради, де оприлюднено усі її рішення; регулярно працює й пряма телефонна лінія районної ради за номером 2-22-68;

щодо виділення земельних ділянок, то за межами населеного пункту – це взагалі прерогатива виконавчих органів влади, рішення про урочище Липи, що згадував у запиті депутат Тилевний, приймалося ще в 2010 році, хоча  один з землевласників дійсно обгородив свою ділянку, перекривши доступ до водойми; виділення коштів на підручники досі залишається актуальним й відкритим.

ДОЗВІЛЛЯ

Про організацію дозвілля молоді інформував перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Яременко. Для популяризації здорового способу  життя, залучення молоді до спортивно-масової роботи за підтримкою місцевого бюджету систематично проводяться іменні, пам’ятні турніри та змагання, діє літературно-мистецьке об’єднання «Журавлина». Без всякої підтримки працюють «Лютинська станиця Пласту», деякі інші спілки. Однак, на жаль, поки що молодь не має достатньо умов для реалізації своїх потреб та запитів. Матеріально-технічне забезпечення культзакладів не відповідає сучасним вимогам.  Виростає покоління, яке не знає навіть, що таке повноекранний фільм. Разом з тим, створенні з такими потугами спортивні секції також використовуються не на повну потужність. Молодь залишається  пасивною до будь-яких соціальних процесів. Й це також є злободенним питанням. Адже ніякі грошові вливання не можуть підмінити інтересу, а організація дозвілля без ентузіастів зведеться нанівець.

ПРОГРАМИ

Було затверджено ряд нових програм та внесено зміни до діючих:  до районної цільової програми протидії захворюванню на туберкульоз, відпочинку та оздоровлення дітей, соціальної підтримки сімей загиблих учасників АТО, військовослужбовців і учасників антитерористичної операці, розвитку фізичної культури і спорту; соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки; розвитку паліативної допомоги та догляду.

БЮДЖЕТ

Вкотре на сесії зауважила вже традиційну тенденцію: розподіл кожної вивільненої копійки проходить з боєм, депутати при цьому групуються за інтересами – від роду професійної зайнятості кожного. Кожен намагається «відкраяти» для потреб «своєї» галузі найбільше від бюджетного пирога – чи, як мовиться, «своя сорочка ближче до тіла»? На жаль, не пригадую жодної сесії, де б обранці з подібним ентузіазмом сперечалися, як бюджет наповнити, висловили свої пропозиції з цього приводу або виділяли кошти на розвиток бюджетоутворюючим підприємствам. Принцип проїдання досі залишається в бюджетному процесі основним.

Не обійшлося без суперечок щодо перерозподілу бюджету й цього разу. В основному точилися вони навколо виділення коштів на додаткову заробітну плату Дубровицькому НВК «Школа І-ІІ ст. – ліцей». Ці кошти стали каменем спотикання й на бюджетній комісії ради, й безпосередньо в сесійній залі. Прозвучала навіть пропозиція поіменно голосувати за такі видатки, а результати голосування оприлюднити в газеті. Погодьтеся, такі пропозиції звучать досить кумедно, якщо взяти до уваги, що тижнем раніше в районі відбулася маленька «бурштинова» революція, підставою для якої були куди потужніші грошові потоки. Однак, чомусь, про це в сесійній залі ні пари з вуст. Для себе знаходжу лише два пояснення для цього: чи-то байдужа відстороненість, чи-то зацікавлена для цього заглибленість у цей процес. Але це так, з-поміж іншого.

Свої міркування з приводу перерозподілу бюджету висловили голова бюджетної комісії Павло Ващишин, депутати Людмила Берестень, Юрій Лосік, Сергій Столярець, голова райдержадміністрації Сергій Киркевич.

Після тривалих, як для останніх сесій, обговорень  було вирішено збільшити доходи загального фонду районного бюджету на суму 1554,3 тис. грн., в тому числі за рахунок перевиконання показників плану доходів за підсумками 6 місяців 2015 року на суму 1346,3 тис.грн. Ці кошти вирішили спрямувати:

– закладам освіти 580,8 тис.грн. – для оплати праці працівників з нарахуваннями та оплати енергоносіїв дошкільних відділень НВК – 467,0 тис.грн.;

– для оплати додаткових годин педагогічним працівникам з організації позаурочної діяльності в НВК “Ліцей-школа“ – 45,0 тис.грн.;

– для оплати праці працівників з нарахуваннями районного методичного кабінету – 68,8 тис.грн.;

– закладам охорони здоров’я 203,1 тис.грн. – КЗОЗ “Дубровицька ЦРЛ“ – 60,0 тис.грн. на придбання побутового обладнання та   поточний ремонт системи опалення з влаштуванням вузла обліку теплової енергії;

– КЗОЗ “Дубровицький РЦПМСД“ – 39,7 тис.грн. для виготовлення проектно-кошторисної документації по Амбулаторії №2 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для обслуговування будівель та соціальної допомоги в с. Колки;

– для виконання заходів районної цільової програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2013-2016 роки – 40,0 тис.грн.; програми “Діти Рівненщини“ на 2010-2015 роки – 63,4 тис.грн.;

– на фінансування заходів місцевих і регіональних програм: районної програми соціальної підтримки сімей загиблих учасників антитерористичної операції, військовослужбовців і учасників антитерористичної операції на 2015-2016 роки – 55,0 тис.грн.;

– програми матеріальної підтримки найбільш незахищених верств населення на 2011-2015 роки – 60,0 тис.грн.;

– програми ”Ветеран“ на 2014-2018 роки – 15,0 тис.грн.;

– районної програми підтримки та реабілітації інвалідів з вадами слуху та зору на 2013-2017 роки – 1,5 тис.грн.;

– районної програми відпочинку та оздоровлення дітей на 2014-2017 роки – 26,2 тис.грн.;

– програми  морального і матеріального  заохочення кращих трудових колективів, виробничників, організаційного забезпечення проведення свят, масових заходів, поздоровлень на 2011-2016 роки – 10,0 тис.грн.;

– заходів на виконання Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року – 15,0 тис.грн.;

– районної програми створення місцевого та об’єктових резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків на 2011-2015 роки – 20,0 тис.грн.;

– програми виконання мобілізаційних заходів (завдань) та їх фінансування на 2014-2015 роки – 30,0 тис.грн.;

– надання дотації сільським бюджетам на забезпечення виконання частини четвертої статті 77 Бюджетного кодексу України та на утримання  дошкільних закладів освіти – 111,0 тис.грн.;

– надання субвенції Мочулищенському сільському бюджету на капітальний ремонт покрівлі СБК с. Крупове – 48,7 тис.грн.;

– поповнення резервного фонду районного бюджету – 170,0 тис.грн.

Серед субвенцій, переданих з місцевих бюджетів, районному бюджету:

– з бюджету Берестівської сільської ради 144,0 тис.грн. на ремонт системи опалення дошкільного відділення НВК та придбання комп’ютерної техніки шкільного відділення НВК;

– з бюджету Висоцької сільської ради 34,0 тис.грн. на придбання енергозберігаючих вікон у спортивну залу для Висоцької ЗОШ  та плазмового телевізора для Вербівського НВК;

– з бюджету Миляцької сільської ради 20,0 тис.грн. на утримання дошкільного відділення НВК;

– з бюджету Сварицевицької сільської ради 10,0 тис.грн. на фінансування заходів районної програми створення місцевого та об’єктових резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків на 2011-2015 роки;

– з бюджету Велюнської сільської ради 173,0 тис.грн. на проведення капітального ремонту приміщень бюджетних установ, зокрема: фельдшерсько-акушерського пункту - 90,0 тис.грн.,  шкільного відділення НВК – 50,0 тис.грн., дошкільного відділення НВК – 33,0 тис.грн.; 

– з бюджету Соломіївської сільської ради 90,0 тис.грн. на ремонт огорожі біля Орв’яницького НВК.

ПОТОЧНІ  ПИТАННЯ

Було затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватись комунальним закладом охорони здоров’я «Дубровицька центральна районна лікарня». Також внесено зміни до рішення районної ради «Про надання згоди на продаж трактора з причіпом»;  «Про оренду майна спільної власності територіальних громад району». Визначилися депутати й щодо передачі  на баланс та в користування відеокамери (її одержить освіта, хоча пропонувалося передати цей відеофіксуючий засіб й в культуру або соцзахист, ба навіть в міліцію) та про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що відводяться в оренду ПАТ «Рівнеобленерго» на території Берестівської та Лісівської сільських рад; про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передані в оренду ТОВ «Торф Ленд Україна» на території Сварицевицької та Людинської сільських рад; з планом роботи районної ради на ІІ півріччя 2015 року.

Людмила РОДІНА

ХТО НЕ РИЗИКУЄ,

ТОЙ ВІД ДУБРОВИЦІ НЕ ВІД’ЄДНУЄТЬСЯ

Незважаючи на те, що 12 червня, на сесії обласної ради, депутати затвердили перспективний план формування територіальних громад області, все ж деякі громади хочуть ще внести певні зміни. Трансформації відбуваються майже в кожному районі області.

Так, вже у Дубенському замість однієї громади хочуть шість, або навіть і вісім, у Корецькому замість двох – три або чотири, Радивилівський та Демидівський райони замість однієї – по дві-чотири, Зарічненький – дві. Виявили бажання об’єднатися в окрему громаду й Перебродівська, Миляцька, Удрицька та Жаденьска сільські ради в нашому районі. Центр такої громади планується у Милячах. Відповідні документи вже подано до облдержадміністрації.

Тож cаме це питання й розглядали 11 серпня на засіданні районної робочої групи з добровільного об’єднання громад.

Своїм баченням подальшої перспективи в такому гуртуванні ділилися очільники сільських громад. Жаденський сільський голова  Геннадій Рожко розповів, що на території сільської ради провели обговорення та опитування, аби врахувати найповніше при прийнятті рішень думку самих громадян. Так, з 136 чоловік опитаних переважна більшість (132 людей) висловилися за входження в Миляцьку громаду, а не до єдиної Дубровицької, як передбачалося попереднім перспективним планом. Громадські слухання з цього приводу відбулися й в інших сільських радах, що хочуть «виокремитися». Як сказали представники громад, обговорювалося з активом сіл одне питання: про входження до Миляцької громади.

Удрицький сільський голова Федір Хлєбович, виступаючи, був емоційним:

– Складається враження, що процес децентралізації (до слова, на це в Україні відпущено два з половиною роки) в нашому районі зумисно гальмується, на робочій групи створюються штучні перепони для добровільного об’єднання громад. Ми вже вирішили «гуртуватися» таким складом, нехай би приєднувалися в окрему громаду з центром у Висоцьку Туменська та Людинська, приміські – до Дубровиці, членам районної робочої групи що до того?

Заступник голови районної ради Григорій Шах вкотре відстоював попереднє рішення робочої групи – її члени підходять до процесу децентралізації більш глобально, не обмежуючись лише перспективами певних територій, а цілого району та кожного мешканця зокрема, вболіваючи, щоб кожен населений пункт був однаково спроможним надалі.

Пригадую, якось читала в інтернеті оцінку спеціалістів попереднього перспективного плану об’єднання громад Рівненщини. Фахівці вважали його одним з найдосконаліших.

– Коли ми привезли до експертів у Київ наш перспективний план, то вони сказали, що Дубенська громада могла б бути найперспективнішою громадою по всій Україні. Бо як відомо, найбільші громади – мають всього найбільше. Але, на жаль, ми до цього не готові, адже тепер вони прийшли до рішення, що об’єднаних громад у них в районі буде шість, а згодом ще збільшили до восьми. Хочуть – хай буде, бо основним чинником, яким ми керуємося, є добровільне об’єднання, через «коліно» ми нікого не ламатимемо, – сказав керівник апарату Рівненської облдержадміністрації Олександр Корнійчук.

Проте на Рівненщині є і такі громади, які взагалі не хочуть об’єднуватися, вважаючи себе самодостатніми. Про це, зокрема, заявила Малолюбашанська сільська рада Костопільського району, Боремельська сільрада Демидівського району та село Глинськ, що на Здолбунівщині. І таких громад, за інформацією директора Офісу реформ у Рівненській області Руслана Сивого, вистачає – точково вони є повсюди.

Відверто про наболіле висловлювалися й наші сільські голови. «У нас на території вже давно пожежонебезпечний період, але складається враження – це виключно моя проблема. Розумію, що є досить інших проблем в пожежників, бо повсюдно горить в таку спеку, тому думаю, що меншою громадою ми скоріше дамо собі раду. Або от чому нам досі не добудували ні актової зали в школі, ні майстерні?», – каже свої «за» на користь об’єднання у Миляцьку громаду Геннадій Рожко.

«У нас на території буде дві лікарські амбулаторії, то, може, знайдеться якийсь лікар, який захоче приїхати й працювати на селі? Швидка скоріше доїжджатиме …», – сподівається секретар Миляцької сільської ради.

«Відпустіть нас у «вільне плавання», хай хоч спробуємо», – каже перебродіський сільський голова Валерій Крижик.

Чи обраховував хтось економічне підґрунтя такого об’єднання? Як вирішуватимуться кадрові питання? Чи буде достатньо спеціалістів, аби надавати населенню хоча б елементарні послуги? Всі ці застереження висловлювалися на засіданні робочої групи.

«У сільських очільників склалося викривлене враження, що ми перешкоджаємо об’єднанню громад, закликаючи ще й ще раз прорахувати всі «за» та «проти» такого кроку. Тут називалися проблеми, які вже давно дошкуляють громадам, й марно думати, що вони одразу зможуть їх вирішити, від’єднавшись, якщо району гуртом навіть не випадало відшукати необхідного грошового ресурсу. Хочуть – нехай об’єднуються», – каже начальник економічного відділу РДА Іван Котяш.

І справді пересторог на шляху об’єднання дуже багато: аби вижити – неминуче доведеться провести оптимізацію мережі. Хтось бачить в процесі створення нової громади перспективу працевлаштування, бо ж набиратиметься новий управлінський апарат, однак разом з тим когось неминуче торкнеться скорочення. Це обов’язково станеться – просто не зможе така невеличка громада утримувати всю діючу соцкультмережу, якщо врахувати, що більшість з їхніх закладів заповнені лише наполовину або використовуються вряди-годи. Важко спрогнозувати, яким чином надаватимуться ті ж медичні послуги, що в нас вже давно стали першочерговими. Адже елементарні дослідження-аналізи на території новоствореної громади зробити буде неможливо. Їхати за цим в Дубровицю, де є відповідна база та фахівці, та чи не будуть вони тоді для мешканців іншої територіальної громади платними? І це лише один невеличкий нюанс. А їх в процесі виникне сотні.

Для повноцінної децентралізації необхідно адаптувати близько півтисячі законів та інших нормативних документів. Тож й поспішати з цим, напевно, слід все ж повільно. Це моє особисте переконання. А наразі – робоча група погодила створення Миляцької територіальної громади й звернеться з відповідним документом до облдержадміністрації. Лише час розсудить, як буде краще для людей. Можливо дійсно варто ризикнути, аби згодом опинитися на коні.

Людмила РОДІНА.