Пильність на кордоні – понад усе!

26 лютого 2015 року, о 22 год.30 хв., старшому зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби «Дубровиця» від дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії старшини С.М. Тракалюка, котрого, в свою чергу, поінформував член громадського формування на державному кордоні, надійшла доповідь про перебування підозрілої особи на станції Удрицьк. Старший зміни прикордонних нарядів оперативно поставив додаткові завдання прикордонним нарядам в пункті пропуску через Державний кордон та в населеному пункті Удрицьк щодо унеможливлення незаконного перетину Державного кордону України. Завдячуючи професійним діям персоналу відділу, о 23 год. 00 хв., в напрямку слідування в бік Республіки Білорусь, приблизно 1,5 км від лінії Державного кордону, затримано за спробу порушення кордону поза пунктами пропуску через Державний кордон громадянина України (зі слів) Хоцянович Ярослав Казимірович, 1971 року народження, жителя Сарненського району, с. Білятичі. В подальшому даного громадянина притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 202, 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 119 гривень.

Михайло НІКУЛІН, начальник відділу 

* Точка зору

Доки будемо homo sovieticus?

18 березня 2015 року в приміщенні центру позашкільної освіти пройшов конкурс юних екскурсоводів-краєзнавців серед школярів району на тему «Збережемо пам’ять про подвиг». Основою виступу екскурсовода (згідно з положенням) мають бути: висвітлення сторінок історії України, інших знакових подій, пов’язаних з прагненням народу України до волі та незалежності, територіальної цілісності; героїчні і трагічні події, які відбувалися на теренах України, або за участю українців з позиції об’єктивності та історичної правди; формування сучасної національної ідентичності на кращих прикладах мужності і звитяги, колишніми та нинішніми захисниками Батьківщини; збереження історичної пам’яті народу та поглиблення духовної єдності поколінь.

Допомагаючи історичними матеріалами для знайомого вчителя історії, учениця якого готувала свою екскурсію, вирішив послухати й інших учасників заходу. Якими ж стежками поведуть екскурсоводи?

Цікаво було дивитись фото та відеоматеріали про сучасних учасників війни на сході України, про земляків, учасників Другої світової війни, яку діти чомусь називали Вєлікой Отєчєствєнной. Проте слухаючи юних краєзнавців, котрі робили елементарні помилки, у мене виникали запитання до виступаючих. Підійшовши до знайомого методиста, поцікавився, чому вони не задають запитань, на що отримав пояснення, що завдання методистів районного відділу освіти (під їхнім керівництвом проходив конкурс), не перевіряти знання учнів, а за відповідними критеріями (повнота розкриття теми, логічність висвітлення теми, час виступу, культура мовлення, матеріали…) оцінити і визначити кращих.

Зрозумівши мету заходу, мовчки сидів і слухав. Проте був шокований, коли чув, як учні деяких шкіл розповідали про героїчну боротьбу з фашистами таких осіб, як енкаведисти Мєдвєдєв, Бегма, Бринський, Каплун, диверсійні та партизанські загони яких діяли у нас в районі. Як можуть у 21-му столітті, у незалежній Українській державі, вчителі та учні й досі використовувати радянські штампи про те, що німці – це фашисти, адже всі розумні люди знають, що фашистський режим був в Італії, а в Німеччині з 1933 до 1945 року керували нацисти? А завданням енкаведистів було знищувати вояків УПА, активістів та симпатиків ОУН, провокувати німецьких військових до терору проти мирного населення.

Двічі Герой Радянського Союзу Федоров, в жовтні 1943 року, подав на ім’я Хрущова доповідну записку, де відзначав дії загонів Бринського (псевдо «дядя Пєтя») таким чином: «Ставимо Вас до відома, що дії ряду командирів цього з’єднання (не кажучи вже про рядових партизанів, які тероризують мирне населення побиттями, вбивствами і мародерством) проведені, як правило, у формі бандитизму, грабування і мародерства, потребують Вашого втручання».

«Виявлено низку злочинних фактів, що творить командний склад з’єднання. Розстріли (вбивства) дівчат-партизанок, з якими співмешкали командири. Постійний розстріл мирних жителів і розпуста в побутовому житті. І як результат цієї розпусти, венеричні захворювання бійців і командирів є звичайним і масовим явищем» (Із доповідної записки командира Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання НКВС СРСР Олексія Федорова, надісланої на ім’я Микити Хрущова 21 жовтня 1943 року, про командирів і бійців партизанських загонів Антона Бринського).

Цієї статті не було б, якби я випадково не зустрівся з завідувачем комунальної установи «Дубровицький районний методичний кабінет», депутатом районної ради Таборовець Тетяною Федорівною, котра спробувала переконати мене в тому, що вищезгадані енкаведисти - дійсно герої, вдаючись при цьому до тих же радянських штампів про фашистів, вєлікую точєствєнную, і що УПА вбивало мирне населення.

Тетяна Федорівна наголошувала на тому, що не потрібно переписувати історію. Проте я вважаю, що настав час, чорне називати чорним, а біле білим! Були негідники і зрадники в УПА. Під маркою УПА діяли загони НКВС, так звані «спецбоївки», щоб тероризувати населення і налаштувати мирний люд проти повстанської боротьби. Проте вояки УПА та підпільники ОУН, за підтримки місцевого населення, боролись за Україну! Енкаведисти ж боролись проти тих, хто виборював волю своєму народу ву омріяній Українській державі. УПА воювала під жовто-блакитним прапором та із тризубом на кашкетах, натомість енкаведисти висилали в Сибір та розстрілювали за українську символіку.

Тож у мене виникає запитання, що за вчителі історії вчать дітей у школах, і які методисти цих вчителів атестують? Адже коли б такі вчителі розповідали позитивні історії про ДНР та ЛНР, то їхньою діяльністю зацікавилося б СБУ, а якщо вчителі розповідають про героїзм енкаведистів, то цим переймається лише стурбований активіст?!

Homo Sovieticus – «радянська людина» – ментальний, культурний і антропологічний феномен 20 століття. Утопічний суспільно-історичний «проект», такий же як безкласове суспільство «радянський народ», але водночас це і реальний продукт історичної, інформаційної обробки особи, наслідок діяльності комуністичної влади в СРСР.

Розумію, що цей матеріал викличе дискусії в суспільстві. Можливо, обурення у вищезгаданих осіб, проте не можу мовчати, стаючи свідком історичної несправедливості, не можу займати мовчазної позиції, маючи можливість вплинути на ситуацію, що склалась, для того, аби не допустити в майбутньому того, що зараз відбувається на сході України.

Слава борцям за волю України!

Олександр Задорожний, начальник відділу молоді та спорту.

ОСОВІ ЛІСКИ

Архівні документи про трагічні події на повстанському санпункті, що сталися 2 квітня 1944 року.

Версія № 1. Звіт командира загону «Ярка» ч. 7-8 за квітень 1943 р.

«…Влаштував в лісі шпиталь, за який відповідає лікар «Часник». Тепер є чотирьох ранених, трьох козаків з бою, де вбитий командир «Лайдака» (чотовий Араб, козаки: Очкіс, Міша, Золотоноша). Дядьки привезли раненого з польової жандармерії – Компаса, а Шворний- к - р СБ - привіз шістьох поранених. Рівно ж є чотири хворих на тиф. 31 березня до санпункту було відправлено козаків Брода і Галушку.

Козаки Бабенко, Варнак та три полонені українці з 9 роти 1107 полку 28 дивізії піхоти перебували в шпиталі з лютого місяця.

Впродовж цілого місяця березня загін ім. Колодзінського командира «Ярка» був переслідуваний червоними. Дня 2 квітня червоні йшли облавою в напрямі нашого місця постою в лісі за с. Літвиця. Інструктор Степан з вишкільною групою заліг на становищах і ждав червоних. Командир Ярок з кіннотою заїхав червоних ззаду і мав вдарити, коли б червоні почали б бій з Степаном. Але червоні, розігнавши в першу чергу СБ Шворного, пішли на наш санітарний пункт і господарчий. На санітарному пункті червоні отримали опір, який поставив лікар Часник з хворими, котрі були в стані тримати зброю в руках. Цей опір комуністи зламали, помордувавши хворих, ранених і обслугу. В сутичці червоні мали 2 вбитих і 3 ранених. На господарчому пункті забрали бочку ковбаси, кравецьку машинку і інші речі і харчові продукти. В напрямі Степана червоні не пішли, а вернулись назад до с. Літвиця».

(ДАРО. Фонд Р – 30,оп. 2.спр. 89)

Версія № 2.

«2.04. о год. пів на 7 прибігає до будки кіннотник Булавний і оголошує, що сталося: «Ми їхали лісом по лінії (до командира Задуми на зв’язок), виїхавши на горбок побачили, що метрів за 100 перед нами хтось з крісом на плечах перейшов дорогу впоперек. Ми думаємо, що то якийсь дядо йде. Пустились до нього. Коли наблизились, то побачили багато більше озброєних людей. Другий кіннотник – Балеба – завернув коня і хотів втікати. Але бахнули стріли і Балеба полетів разом з конем в сніг. Його кінь був прострілений. Сам Балеба, викрутившись звідти, прибіг до відділу.

Алярм. (Тривога). В неділю звичайно спалося до 7, якраз комуністи зробили ранню зорю. Все було зроблено згідно наказу ком-ра Ярка. Табори від’їхали до Степана і так ждемо, що буде дальше. Прибіг Балеба і оповідає про свій випадок. Опівдев’ятої біля будок, де містилося СБ, пронеслися стріли рідкі, потім густіші. Кіннота наша від’їхала до Степана. Потім рішили заїхати комунарів ззаду. Почалася велика завірюха. Почало з неба і з дерев сипати снігом. Ми померзли на конях. Стрілів більше не було чути. Через якийсь час аж почулося кільканадцять стрілів. Кіннота заїхала на старі місця постою. Там пробули до години 4,30 подивитися, що комуністи натворили. Виявилося, що комуністи розігнали санітарний пункт. Там замордували 4-х козаків, решта розбіглися. Наш вбитий Хм (…). Біля господарчих будок не стало одної бочки ковбаси зі смальцем, кілька(…))хліба, сухарів, машинки кравецької і багато дрібниць. Зістав забитий козак Тривожний. Не вернули з того бою козаки:Улас, Урбан, Фрак, Мокашук і Гі (…)».

Хроніка загону ім. Колодзінського, укладена «Канадою»та іншими політвиховниками. (ДАРО. ф. Р-30, оп. 2. Спр. 88-89).

Із «Золотої книги героїв» Корсунського загону:

«На санпукті під Літвицею 2 квітня згинули: лікар Часник, санітар Інгул, кухар Кукурудза, чотовий Араб, козаки: Тривожний, Хроменко, Брід, Золотоноша, кіннотник Очкіс».

(ДАРО,ф. Р – 30,оп,2,спр. 17, арк. 38-46).

Версія № 3. Повідомлення СБ («грипс»).

«Дня 2 квітня, перед обідом, червоні, ведені сексотами, оберненими для конспірації в білі рядна, оминули наші польові стійки й, підійшовши з боку Літвиці, півколом оточили наш санітарний пункт під Дубов’єм. На санпункті в цей час перебувало до 25 хворих, при охороні - 30 козаків. Чота Шворного, що охороняла підступи до шпиталю, не витримала натиску величезної сили комунарів, почала задкувати. Після цього червоні пішли приступом на санпункт, поливаючи все довкола шквальним вогнем із віддалі 30 метрів. По причині, що стріли з такої короткої віддалі, а червоні стріляли з усіх сторін, козаки спанікували і почали втікати. Коли охорона розбіглася і на пункті лишились лиш ті, хто не могли втекти самі й не були забрані здоровими, енкаведисти пішли на останній штурм. Та тут вони отримали рішучий спротив, який поставили їм лікар Часник із санітарами і тими хворими, що могли тримати зброю в руках. Але цей опір комуністи швидко зламали. Увірвавшись на територію лазарету, вони без жалю постріляли всіх, хто чинив їм опір, у тому числі – й лікаря Часника. Важкохворих же і тяжкопоранених, а таких виявилося сім чоловік, червоні волоцюги закрили в бараці й живцем спалили. В сутичці червоні мали двох убитих і двох поранених. На господарчому пункті вони забрали бочку ковбаси, кравецьку машинку й інші речі та продукти і повернули назад - до Літвиці. У висліді цієї акції ми втратили сімнадцятеро людей, у тому числі й санітарку на псевдо Богуславка». (Стасюк Мотруна Михайлівна 1922р.н. псевдо «Богуславка»із с. Кривиця. Після трагедії родичі «Богуславки» поховали її на цвинтарі рідного села(примітка автора).

Епілог

У честь героїв, що згинули на санпункті, ще весною, члени загону к-ра «Ярка» у вересні 1944 року в лісі на полянці біля села Літвиці насипали «козацький курган» на могилі, славної пам’яті загинувших козаків.

За підтримки небайдужих людей і КМО СУМ в Україні (очільник підрозділу П. Подобед м. Київ) 06.VI.2012р., патріотів дубровицької «Свободи»(очільник О. Задорожний) 29 вересня 2012 року, на могилі полеглих козаків встановлено меморіальні плити з псевдами вояків УПА, зокрема: лікар «Часник», санітар-«Інгул», кухар-«Кукурудза», кіннотник-«Очкіс», чотовий-«Араб», бунчужний-«М’ята», козак ПЖ-«Компас», козаки; «Брід», «Золотоноша», «Миша», «Тривожний», «Хроменко», «Галушка», «Улас», «Урбан», «Клей», «Клин», «Фрак», «Корній», «Незламний», «Бабенко», «Варнак», «Мокашук», «Гі(…), «Хм(…), троє полонених, поранених червоноармійців-українців з 9 роти1107 полку 28 дивизії піхоти, 4 козаки СБ «Шворного», 4 хворих на тиф, 6 поранених козаків у березні 1944р.

Після встановлення і освячення пам’ятного знаку воякам УПА та членам запілля ОУН в урочищі Лайдацька гора 14 жовтня 2014 року патріотичними вчинком відзначився лісничий Літвицького лісництва Борщ Микола Лукашович, який взяв на себе турботу за загиблими вояками на санпункті біля с. Літвиця у кварталі №3 Літвицького лісництва. Саме його зусиллями весною 2015 року на могилі встановлено пам′ятний знак у вигляді хреста, територія навкруги кургану обсаджена декоративними деревами.

«На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведистські гнізда й загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах та таборах, виросла безсмертна легенда воюючої безсмертної нації, що вогненним смолоскипом горить у серцях і думах народу й освічує шлях у майбутнє.

Україна живе й бореться та силою здобуває перемогу. Хай же вічна буде слава впавши героям, що склали своє життя на жертовнику нації!».

(З «Деклярації» Проводу ОУН).

Слава Україні! Героям Слава!

Володимир МОЗОЛЬ, депутат районної ради.

«З Україною В серці»

17 березня 2015 року у Золотинській ЗОШ І-ІІ ступенів  провели флеш-моб «З Україною в серці» за участі всіх учнів 1-9 класів та їх наставників. Усі учасники вдягнулись у вишиванки, стали у вигляді  тризуба та виконали гімн України на фоні державного прапора, а біля серця майоріли емблеми у формі прапора з надписом «З Україною у серці».

Проспівавши гімн, учні випустили кульки в небо, до яких були прив’язані паперові голуби. На цих голубах школярі написали нашій неньці-Україні побажання, які є актуальними у наш час: «Хочемо миру!», «Щоб швидше закінчилася війна!»

Цей захід був спрямований на підтримку зусиль щодо досягнення миру, об’єднання країни в одну сильну та незалежну державу.

Саме події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є  формування у дітей та молоді громадянських якостей, своєї приналежності до єдиного українського народу.

І дуже хочеться, щоб завершальні слова флеш-мобу «З Україною в серці», які виголосила голова учнівського самоврядування Кристіна Сідорова, почув кожен свідомий українець: «Нині кожен громадянин України не повинен залишитися байдужим. Ми знаємо, що ми - єдині, що перемога буде за нами!».

Ольга БАЗИЛЕВИЧ,

педагог-організатор Золотинської ЗОШ І-ІІ ст

Стартує місячник

з благоустрою

Відповідне рішення ухвалено на щопонеділковій нараді у голови райдержадміністрації Сергія Киркевича. Місячник благоустрою розпочався першого квітня і триватиме до сьомого травня, а загальнорайонна толока пройде 17 квітня, напередодні Дня довкілля.

Буде створено  штаб з підготовки та проведення щорічної  толоки. Керівникам підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також підприємцям рекомендовано провести благоустрій та прибирання територій, які їм належать на правах постійного користування, оренди або власності, та прилеглих до них  ділянок на відстані не менше 10 метрів. Міське комунальне підприємство має організувати роботу з прибирання  прибережної смуги Горині, кладовищ, звернути особливу увагу на  ремонт доріг та відновлення малих архітектурних форм.

Відділ у справах сім’ї та молоді, спільно з відділом освіти, проведуть акцію «Зелений паросток майбутнього», під час якої традиційно школярі висаджують зелені насадження біля своїх навчальних закладів та на підвідомчих територіях.

- Закликаємо всіх мешканців району, які справді люблять своє Полісся, вийти на народну толоку і зробити генеральне прибирання  не лише у своїх квартирах та будинках, а й на вулицях нашої спільної домівки. Перед світлим святом Великодня наша Дубровиччина  має сяяти чистотою, тішити затишком, милувати око квітниками. Не будьте байдужими, покажіть приклад дітям та молоді. Давайте всі разом докладемо зусиль, щоб жити у краї з високим європейським рівнем культури, - звертається до земляків очільник району Сергій Киркевич.

Місцева влада робить усе необхідне заради постійного підтримання порядку і рівня добробуту у місті та районі, тож ми, мешканці, теж не стіймо осторонь – нумо покосимо зайву рослинність біля своїх домогосподарств, приберемо «випадкове» сміття (пластикові, металічні, скляні пляшки, обгортки від морозива та цукерок), полагодимо паркани, пофарбуємо фасади будівель. Не варто також забувати: за недотримання правил благоустрою ст.152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» передбачено штраф у розмірі  від 340 до 1700 гривень.

* Спорт

БОКС

З 26 по 28 березня 2015 року в м. Рівне відбувся чемпіонат Рівненської області серед чоловіків та молоді. У ваговій категорії 69 кг серед чоловіків на цих змаганнях виступав боксер з м. Дубровиця (вихованець ДЮСШ) – Станіслав Цибульський, який у фінальному поєдинку нокаутував боксера з м. Рівне. Цибульський Станіслав посів 1 місце та став чемпіоном області у своїй ваговій категорії. До змагань готував тренер з боксу – А.М. Гриневич.

футбол

29 березня на спортивних стадіонах сіл Селець, Жадень, Колки та Орв’яниця пройшов зональний етап кубку району з футболу «Пролісок-2015».

З групи «А» до фіналу пройшла команда с.Золоте, котра в напруженій боротьбі переграла команди «Мисько» с.Людинь, Селець, «Кордон» с. Городище, команда «Будівельник» с.Сварицевичі була заявлена, проте на ігри не прибула. З групи «Б» вийшла команда м.Дубровиця, перегравши Орв’яницю, Берестя, Осову та Дубровицький ДЛГ. З групи «В» до наступної частини змагань пробилась команда с.Бережки, здобувши кращий результат ніж Колки, Порубка, Лютинськ та дубровицькі «Юніори». З групи «Г», впевнено перемігши Милячі, Удрицьк, Будимля та Переброди, вийшла команда с.Залужжя.

Фінал кубку «Пролісок-2015» відбудеться 5 квітня о 14:00 на стадіоні «Горинь» м.Дубровиця (за несприятливих погодніх умов - в с.Бережки).

Оргкомітет.

баскетбол

Нещодавно стартувала друга частина обласної Спартакіади  школярів з баскетболу. Спочатку у зональних змаганнях, які відбулися в Дубровицькому НВК «Ліцей-школа», змагалися за вихід у фінальну частину Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський та Сарненський райони. У першій же зустрічі зустрілися одвічні суперники за вихід у фінал - Дубровиця та Сарни. В напруженій та нервовій боротьбі перемогу вибороли юні дубровичани, котрі здобули право виступати у фіналі, попередньо перегравши ще і однолітків з Рокитнівського району.

11 березня в м.Рівне відбувся фінальний етап обласних змагань, де в першій зустрічі із юнаками Острозького району дубровичани перемогли з рахунком 51:16. У другій зустрічі, яка мала визначати, хто гратиме за І місце з рівнянами, наші хлопці до середини четвертої чверті вели у рахунку, але вчергове доводиться констатувати: з мінімальним відривом судді таки вивели Березнівський район на м.Рівне. Загальний рахунок 51:46 на користь березнівчан.

Отож вітаємо нашу баскетбольну команду в складі: Олега Лавора, Романа Братка, Ярослава Климця, Анатолія Дем’янця, Ярослава Музичука, Назара Савчука, Андрія Олексійовця, Владислава Яніцького та їхніх тренерів Ірину Мазур, Олександра Мазура та Ігоря Лисенка. Так тримати!

Сергій СТАСЬКО, директор ДЮСШ.

Ніщо не вічне, вічна лише пам’ять…

Життя людини належить до вищих, абсолютних цінностей. Воно є загальною умовою здійснення нею усіх цілей, завдань, прагнень, які вона ставить перед собою. Кожна людина обирає свій життєвий шлях і, здійснюючи цей вибір, вона керується насамперед тим, щоб цей обраний шлях був направлений на служіння людям, суспільству.

Такою і була життєва дорога Віталія Сергійовича Чишка, випускника Миляцької середньої школи. Після закінчення школи він подався у далекі світи торувати собі стежку до своєї мети – бути потрібним людям. Реалізувати свій творчий потенціал він зумів у історичній науці, досліджуючи  яку досяг найвищих вершин. Академік НАН України, професор, директор Інституту бібліографічних досліджень ім. В.І. Вернадського, автор десятків наукових статей з історії, археології, джерелознавства – ось перелік далеко не всіх звершень Віталія Сергійовича. У планах у нього було ще багато нереалізованих ідей, проектів, але …не судилося. Цього літа (24 липня) йому виповнилося б 64 роки, однак у самому розквіті сил, на 52 році життя відійшов у вічність.

Односельці пам’ятають Віталія Чишка як добру, чуйну людину, гарного, веселого співрозмовника, хорошого спортсмена. І щоб вшанувати пам’ять свого славного односельця на базі Миляцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» вже вдесяте поспіль було організовано і проведено ювілейний волейбольний турнір на кубок його імені.

Як і торік, цьогоріч турнір також проводився у два етапи. На перший із них, серед збірних колективів школярів загальноосвітніх навчальних закладів, прибули п’ять  юнацьких волейбольних команд: Залузького, Удрицького, Миляцького, Заслуцького навчально-виховних комплексів та команда Дубровицького НВК «Ліцей-школа І-ІІ ступенів».

На урочистій церемонії відкриття турніру юних спортсменів, уболівальників, любителів волейболу привітали і вручили цінні подарунки голова Дубровицької РДА С.В. Киркевич, начальник відділу освіти Н.І. Стасюк, директор Висоцького держлісгоспу В.М. Сухович, приватний підприємець М.А.Голяка, лісничий Миляцького лісництва М.С. Гура, директор СПП «Хлібороб» М.М. Томилович, сільський голова В.М. Резанович, директор Миляцького НВК С.В. Охмак, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму о.Микола, який благословив на проведення турніру.

У своїх вітальних словах виступаючі звертались до учнів шкіл бути гідними пам’яті видатних людей. Так, було сказано, що Віталій Чишко був великим патріотом. Він постійно наголошував, що бути людиною означає бути патріотом, а патріот - людина сильна. Ось чому він свій вільний час проводив у спортзалі і закликав до цього молодь. Він любив Україну, любив народ, друзів, своїх односельчан. Багато разів йому пропонували роботу за кордоном. Але він не міг зрадити своїй рідній Україні…

Більше шести годин тривали змагання, які пройшли у дружній, теплій атмосфері єдності, радості та порозуміння, а результати були наступні: почесне ІІІ місце здобула команда Удрицького НВК, ІІ-е місце отримали юні волейболісти з Дубровицького НВК «Ліцей-школа І-ІІ ступенів», а на І-му – юні спортсмени із Залузького НВК. Кращими гравцями турніру оргкомітет визнав Котяша Андрія (Залузький НВК), Ососкала Івана із Дубровицького НВК «Ліцей-школа І-ІІ ступенів», Стрибулевича Олександра (Удрицький НВК), Смирнова Віталія (Миляцький НВК) та Бруяку Юрія (Заслуцький НВК). Всі команди-призери турніру були нагороджені кубками та почесними грамотами, кращі гравці – грамотами.

Не менш цікавими і запеклими були зустрічі «дорослого» турніру, коли до участі у ньому прибули волейбольні колективи культурно-дозвіллєвих комплексів. Це, окрім двох місцевих команд, колективи із Озерська, Великих Озер та Залужжя. У вирі безлічі спортивних емоцій та безкомпромісної боротьби перше місце виборола команда с. Миляч, другою стала команда з Великих Озер, третіми були залужани. Кращими гравцями турніру було визнано Ігора Ляховича із Миляч, Василя Котяша із с.Залужжя, Сергія Харкевича із великоозерянської команди, Олега Савича з команди Миляч-2 та Анатолія Серка з Озерська. 

По завершенні турніру його учасники висловлювали щирі слова подяки за гостинність організаторам турніру: Миляцькій сільській  раді в особі сільського голови Резанович В.М., дирекції Миляцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ» (директор Охмак С.В.) та Раді колективу фізкультури Миляцького НВК (Кузка І.І.).

«Ніщо не вічне», - писав німецький філософ Гегель, нагадуючи, що усе в світі минає, має свою завершеність, але вічною залишається у серцях милячан пам’ять про свого славного односельчанина В.С. Чишка.

Олександр САЛО, заступник директора з навчально-виховної роботи

Миляцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ».