Популяризував у світі бандуру

Тризуб, жовто-блакитний прапор, українська мова, вишиванка, бандура, калина очолюють перелік символів, з якими сучасні українці асоціюють Україну. Одним з найхарактерніших духовних символів української культури, що завжди славилася своїм культурним багатством, була і є бандура.

Бандура і кобзарське мистецтво стали своєрідним знаряддям боротьби з тоталітарною системою, з несправедливістю та русифікацією на різних етапах відстоювання незалежності українським народом, у тому числі і за межами України. Попри репресії, арешти, розстріли, голод, війни, концтабори та вимушену еміграцію, традиції бандурного мистецтва були збережені та стали популярними у багатьох країнах світу.

Внесок української діаспори у збереження бандурних традицій та українське мистецтво загалом був настільки потужним, що сьогодні капели бандуристів існують та активно концертують у США, Канаді, Аргентині, Європі та далекій Австралії, традиції кобзарства мають своїх поціновувачів у Японії, Китаї, державах арабського світу та ін. Сьогодні розповідь про нашого славетного земляка, який популяризував бандуру в світі.

Кілька років тому у Львові пройшло відкриття й освячення меморіальної дошки великого популяризатора кобзарського мистецтва у світі Миколи Досінчука-Чорного. Пам’ятна дошка була встановлена на будинку № 36 на Площі Ринок, де в 1937-1938 рр. жив талановитий митець. Про цю подію мені розповіла однокурсниця, донька якої дуже захопилася грою на бандурі й освоїла відповідний музичний фах. У 2018 році відзначили сторіччя з дня народження Миколи Досінчука-Чорного. І як зауважила моя однокурсниця, ця талановита людина народилася на Поліссі.

Напередодні Дня Незалежності України хочеться згадати про нашого земляка, який вніс великий вклад у збереження і розвиток культурної спадщини України.

Микола Володимирович Досінчук-Чорний народився 20 квітня 1918 року у Кураші. Він був сином православного священника – отця Володимира Досінчука і Пелагії (у дівоцтві Король). Отець Володимир служив в Кураші, Чайчинцях і Старому Чарторійську.

Як наймолодший син, по сімейній традиції, Микола Досінчук-Чорний в Кременці вивчав богослів’я, але через участь в українському державницькому русі, більше часу прожив у Львові та Яворові. В 1944 р. – був змушений покинути свою батьківщину, опинившись в Німеччині, а потім в США. В 1953 році Микола Досінчук-Чорний одружився зі Стефанією Дерев’янко, подружжя виростило четверо дітей.

Митець був відомий у світі як пристрасний ентузіаст бандури. Він вважав бандуру другим національним символом після тризуба. Місією Миколи Досінчука-Чорного стало пропагування української бандури. Він вірив, що бандура, як унікальний інструмент українського народу, може відіграти важливу роль у встановленні української ідентичності й відокремленості, особливо в ті часи, коли у світі Україну ще явно асоціювали як частину не тільки УРСР, але й частиною Росії. Він був співзасновником та адміністратором Школи кобзарського мистецтва у Нью-Йорку, засновником та головним редактором двомовного журналу «Бандура», організатором незліченних бандурних семінарів, концертів, культурно-просвітницьких програм у Північній та Південній Америці, а також був літописцем бандуристів в Україні та по всьому світу.

Свої надзвичайні організаторські здібності, Микола Досінчук-Чорний проявив у підтримці української православної семінарії в Канаді. Він був активним членом різних культурних та політичних організацій і великим патріотом. Школа Кобзарського Мистецтва в Нью-Йорку була заснована в 1973 році в домі Миколи Досінчука-Чорного. В 1984 році митець організував великий концерт з участю понад 130 бандуристів з Америки, Канади та Європи, які відбулися в залах Бродвею і Філадельфії.

В 1986-87 роках Микола Досінчук-Чорний зібрав кошти від підприємців і людей доброї волі, щоби вислати до південної Америки, до українських громад в Аргентині й Бразилії понад 200 бандур, а також інструкторів, щоби там найкраще прийнялося кобзарське мистецтво, і граючи на бандурі завчили українські пісні, а в піснях історію свого українського народу.

Найбільш активні випускники Школи кобзарського мистецтва за сприяння Українського Вільного Університету (Мюнхен) в 1982 році створили Товариство Українських Бандуристів (ТУБ), завданням якого стало об’єднання бандуристів світу, координація роботи ансамблів, проведення кобзарських курсів, видання нот для бандури, планування концертів, запис платівок і касет тощо.

Видаючи журнал «Бандура» протягом 20 літ, Микола Досінчук-Чорний проробив колосальну роботу у цій галузі української культури, зробивши великий вклад у її скарбницю.

Микола Досінчук-Чорний відійшов у вічність 3 липня 1999 року, в місті Нью-Йорк. Похований на українському цвинтарі в м. Баунд Брук.

Люба КЛІМЧУК.