День села у Мочулищі:

усмішки, таланти, вітання

 

До сусідів – на свято!

У Мочулище з Дубровиці – як рукою сягнути. Добиратися у село можна різними шляхами. Разом із сільським старостою Віктором Кузіним, артистами із Лютинська ми їдемо у Мочулище новозбудованою дорогою, що виходить із вулиці Макарівської. У Дубровиці неподалік податкової – асфальтована дорога, потім метрів сто старої бруківки, а далі… Далі – європейська дорога у Мочулище. Авто їде легенько, не відчувається жодного дискомфорту в дорозі. І ти, як пасажир, відчуваєш значення слова «Європа». Лічені хвилини – і ми у Мочулищі. Поліське чудове село зустрічає нас гарними новобудовами, що стоять поруч із скромними хатинами, ароматом майже зрілих яблук і неповторним цілющим сільським повітрям. 28 липня, на свято Володимира – день села у Мочулищі та Острівцях. Близько шістсот жителів мешкає у Мочулищі нині. Я б сказала середньостатистичне поліське село.

 

Що в імені твоїм?

Як каже вікіпедія, існує кілька легенд щодо походження назви села. За однієї з них, тут жив козак Мочула, за його добрі справи і названо село. За іншою легендою, нібито князівські збирачі податей ніяк не могли дістатися до загубленого в лісах і болотах села, хоч і знали про його існування, і все запитували: «Мо’, чули ще?». Село розкинулося біля лісу, в якому багато боліт, низин. Швидше всього, назва походить від місцевості, на якій розташовано. В тлумачному словнику української мови мочар: багнисте місце, болотисте місце, поросле мохом і травою. До того ж сусіднє село носить назву Острівці, що говорить саме за себе. Старожили розповідають, що по болотах в лісі ріс мох, які місцеві жителі використовували в своєму побуті. Називали цей мох «мочулка».

 

Настрої святкового дня

Біля сільського будинку культури звучить музика. Молодь, діти та й дорослі вже встигли взяти участь у святковій програмі. Охочі роблять світлини біля прекрасної фотозони, автором якої стала Оксана Довжик, знана майстриня-лялькарка, а заодно – керівник Селецького центру культури, туризму та спорту. Селянська сім’я у літній день – тема фотозони, поруч з чоловіком та дружиною (великими ляльками) ще й курей солом’яних наплела й поставила Оксана Довжик.

У фоє будинку культури нас і зустрічає Оксана Василівна разом з сільським бібліотекарем Оксаною Голякою. Вони розповідають, що протягом дня діяли атракціони для дітей, були розваги для малечі. Привітали мочулищан запальними спортивними танцями юні красуні із Залузького центру культури, туризму та спорту. Дівчата свіжий подих з іншої частини Дубровиччини у Мочулище привезли. Смакували жителі та гості села і ситним, ароматним кулішем. А кондитерки села представили кулінарну виставку. Їх смаколики розлетілися вмить.

 

Талант – це ген українців

Доки керівник будинку культури Анна Горун проводить останні приготування до святкового концерту, ми із великим задоволенням милуємося виставкою народних умільців.

Що сказати про представлені на ній роботи? Передати словами цю красу неможливо, треба все бачити. Хіба ж досконало опишеш прекрасну картину з чудовою поліською природою чи морською тематикою? Кожен штрих пензля на картинах Василя Петровича Голяки – це досконалість. Лише картини автора могли б стати окремим довершеним епізодом дня села, розглядаю їх із великим задоволенням, розуміючи, що десь по крові передався поліщуку такий великий талант малювання. І бузок, як пахне з його картин, і ліс осінній кличе на прогулянку. Цього дня, на жаль, не познайомилася з автором. Але з приємністю сфотогравфувала його рідних і попросила передати компліменти художнику.

А навпроти картин Василя Голяки – виставка художніх робіт Марини Мозоль (1996 р.н.). Красу світу дівчина передає у сучасних художніх напрямках. Кожна робота Марини – це також стан її красивої душі й талант. Місцеві художники цього вечора нагадали мені про різні стилі мистецтва, які вивчала в університеті, переконалася ще раз, що талант здатен проростати і без навчання в мистецьких школах. Спасибі мочулищенським митцям за красу. Творіть далі, й хай люди насолоджуються вашим талантом!

Як годиться в Україні, не буває свята без вишиваної творчості. Зупиняюся біля рушників місцевих майстринь. Їх веселкове розмаїття гріє душу, дивиться в традиції й радує оригінальністю. А які чудові різностильові вишиті картини представлені були на цій виставці і сорочки-вишиванки на різні смаки. Майстри лозоплетіння продемонстрували різну техніку плетіння кошиків, без такого реманенту у господарстві не обійтись. Оксана Довжик привезла на день села своїх красунь-мотанок. Дивилася, як підходили жителі Мочулища до виставки й раділи душею за своїх майстрів-земляків. Вироби народних умільців: Івана Денисовича Савича, Олександра Анатолійовича Сазонова, Оксани Василівни Довжик, Наталії Василівни Лясковець, Марії Адамівни Вальковець, Інни Федорівни Герасимчук, Ірини Петрівни Романовської, Любові Григорівни Луцук, Ірини Андріївни Голяки, Ілони Костянтинівни Чайковської, Тетяни Миколаївни Луцук заслуговують на найкращі компліменти. Вогники талантів у Мочулищі горять яскраво.

На вечірню концертну програму зібралося багато сельчан та гостей Мочулища. Велика зала будинку культури наповнилася усмішками та щирими вітаннями. Ведучі свята, чарівні Юлія Пляшко та Анна Горун відразу запалили вогник прекрасної творчості. Юлію Пляшко як талановиту співачку знає багато жителів Дубровиччини.

 

Вітали й відзначади

чудових людей

Анна Горун в цей день як керівник галузі культури Мочулища організовувала День села вперше. Вона була щиро вдячна всім, хто допоміг зробити це свято незабутнім.

Жителів села щиро привітали секретар міської ради Микола Годунко, керуюча справами міської ради Оксана Краглевич, сільський староста та помічник народного депутата Віктора Ничипоровича М’ялика (партія «За майбутнє») Віктор Кузін. Подяками та подарунками від міської ради були відзначені підприємці Микола Миколайович Герасимчук та ветеран праці бібліотечної галузі Любов Григорівна Луцук за багаторічну сумлінну працю на благо жителів села, вагомий особистий внесок у збереження культурної спадщини Мочулища. Віктор Кузін передав вітання від імені народного депутата Віктора М’ялика та вручив подарунки батькам наймолодшого жителя села Михайлика Бовгирі та багатодітній сім’ї Наталії Сергіївни та Івана Степановича Колядичів.

Гарними словами на святі згадали про найстаршу жительку – Катерину Петрівну Пасько (1929 р.н), шановану подружню пару – Якова Панасовича та Ольгу Адамівну Позняків, наймолодшу подружню пару – Дмитра Васильовича та Марину Леонідівну Ткачуків. Зичили многії літа й іменинникам цього дня – Володимиру Михайловичу Богдану, Володимиру Вікторовичу Вальковцю, Миколі Миколайовичу Позняку. Дуже гармонійно, свіжо, натхненно влилися в концертну програму тріо «Забава», учасники хореографічного та драматичного гуртків Лютинського будинку культури. Виступи артистів під керівництвом та за участю Галини Шинкар супроводжувалися бурхливими оплесками. Досвід знаної, авторитетної Галини Шинкар вишукує у Лютинську яскраві таланти. А поділитися творчістю у своєму старостинському окрузі – справа дуже позитивна. А красуні з Мочулища створили свій вокальний ансамбль «Ай да дівчата», який цього дня дебютував на сцені. Були гарні гумористичні постановки. А чудовим, піднесеним завершенням вечора стала пісня «Родина» у виконанні талановитого Олексія Гладкого, соліста Соломіївського будинку культури. Олексію, гарному дню, своєму селу аплодували мочулищани стоячи. А потім пройшла святкова дискотека. А як заспівали натхненно шановані жительки села біля будинку культури народну пісню. Яким переливом звучала їх українська лірична мова. Українське село святкувало свої іменини!

 

Сільські мотиви – сьогодення України

Цього дня змогла прогулятися вулицями Мочулища. Гарне, чисте, затишне село. Привітні й роботящі люди тут живуть. Дивилася, як повертається з пасовища невелика череда корів і думала: селянська праця нині, на жаль, знецінена. Приймають молоко геть дешево, а стояти на базарі не кожен собі дозволить. От і зменшується кількість годувальниць-корів і в Мочулищі. А колись пахло цілющим молоком дитинство мого покоління практично у кожному сільському дворі.

Роботи для молоді, на жаль, у селі нині нема. Хтось підробив на бурштині, вклав це у будівництво чи придбав техніку. Молодці, що розумно з грішми розпорядилися. Але жити треба далі і дітей ростити, і роботу шукати. Чимало жителів села їде тепер на заробітки. Хтось, на щастя, має роботу і в Дубровиці. Щоразу, буваючи у наших чудових селах, замислююсь, а що буде тут через десять чи двадцять років? Як поверне колесо історії? Які реформи ще на нас чекають? Як вплинуть вони на долі і життя людей? От читаю в Інтернеті про Мочулище, яке є адміністративною одиницею Дубровицького району. А й району вже нема.

Освіта – шлях у майбутнє

Розговорилася на вулиці з жителями села. Одна літня жінка сказала: «Молитися, дякувати Богу маємо де, діток навчати також. Є церква і школа, життя продовжується. Якби ще в Дубровиці була яка фабрика, щоб молоді могли їздити на роботу». Тепер багато селян вболіває за долі своїх сільських шкіл. Віра і освіта – духовні складники кожної людини. Молитви до Господа підносять мочулищани у храмі ПЦУ, збудованого на честь святого рівноапостольного князя Володимира Великого, де настоятелем служить вірою і правдою людям шанований священник протоієрей Михайло Ярема. Цей храм було освячено 10 листопада 2018 року.

Неподалік від центру Мочулища – гарна школа у селі. Гарна передусім хорошим педколективом, який дає гідні знання (директор Тетяна Олексійовець). Й цього року в Мочулищі було двоє медалістів, що дуже добре для сільської школи. Школа – це стержень кожного села. Про це неоднорзово чула від багатьох сільських жителів. У поліських селах селянські діти отримали змогу навчитися за часів Польщі.

У 30-ті роки ХХ століття у Мочулищі навчання проводилося в хаті Івана Федоровича Вальковця (поблизу сучасного сільського клубу). Різновікові діти навчалися у трьох класах. Вчителював у школі поляк Оленський. Жив він у Круповому і кожного дня доїжджав на роботу кіньми. Навчання велося польською мовою. Дітей вчили читати, писати, рахувати. За непослух карали різками.

У 1931 році за власний кошт школу в Мочулищі збудував поляк Літвора, який мав у селі магазин і вважався заможною людиною. Це була початкова школа з двома класними кімнатами, кімнатою для вчителів та канцелярією. Сюди вчителювати приїхало молоде подружжя із Стрільська – Генріх і Хелена Шнайдери.

Генріх був німцем за національністю, а Хелена – полячка. Генріх Шнайдер став другим директором школи. Як і раніше, навчання велося польською мовою, хоч між собою діти розмовляли рідною мовою. Діти вивчали історію Польщі, арифметику, письмо, співи, малювання. Учні навчалися в дві зміни. У першу зміну ходили учні 1 і 2 класу, а в другу – 3 і 4 класу. У 3 класі діти вчилися два роки, а у 4 – три роки, тривалість уроку – година, перерв - 10-15 хвилин. Перед початком уроків діти польською молилися Богу.

Щовівторка дівчатка брали з дому клаптики полотна, і пані Хелена вчила їх вишивати. Вчилися також в’язати, шити, навіть разом з учителькою ткали скатертини. Писали тоді перами, які мокали в чорнило. Шкільне приладдя діти носили в полотняних сумках, зшитих із домотканого полотна.

У школі була збиральна каса. Кошти збирали два рази на тиждень – у вівторок і четвер. Хто починав ходити в школу і не закінчив її, то платив «кару» – кілька злотих. У школі була сувора дисципліна. Коли учень чи учениця провинилися, то їх карали – били по руках дерев’яною лінійкою, ставили в куток колінами на гречку, піднявши вгору руки. Дітям заборонялося колядувати і щедрувати українською мовою.

Жило подружжя Шнайдерів теж у школі. Вони мали велике господарство, яке доглядала служниця Зоя (сестра Хелени). Держали вони птицю, худобу. Учні допомагали обробляти землю.

У 1939 році почалася Друга світова війна, і сім’я Шнайдерів виїхала із села. У найтяжчі для України роки 1941-1945 роки на території школи був військовий госпіталь, де лікували поранених і хворих на тиф.

З 1944 по 1945 рік у школі працюли два вчителі – Іван із сусіднього села Орв’яниця і Василь із села Бережниця. На жаль, їхні прізвища забуті. Вони вели навчання українською мовою. За це радянська влада засудила Івана на 10 років, а сім’ю вислали в Сибір. Після них почали працювати Віра і Надія Параниці.

Директором школи з 1946 по 1952 рік була Юлія Євтухівна Борисенко.

Школа була початковою, не розбудовувалася. Радянський уряд сам призначав учителів, тому в школі час від часу з’являлися нові вчителі. У школі навчалися різні за віком діти. Вивчали українську мову, математику, історію, географію, ботаніку і фізику. До 1955 року тут було 5 класів, 6-й клас закінчували у Дубровиці або у селі Крупове. Навчання було двозмінне. Підручники дітям купували батьки, писали на зошитах-саморобках, які зшивали з твердого паперу. А писали перами і саморобним чорнилом, яке було зроблене з соку буряка чи сажі. Кожен мав свою чорнильницю. Дівчатка шили собі лляні торбинки, а хлопці робили сумку з фанери. Діти ходили в полотняному одязі, який був пофарбований в різні кольори із саморобної фарби. Взуттям слугували постоли і «дерев’яні» (підошва з дерева, обшита шкірою). У кінці навчального року діти здавали екзамени.

У 1953-1956 рр. директором школи працював Покидько Пилип Кирилович. Його дружина Зінаїда  Василівна вчила українську мову. У 1953 році, коли помер Сталін, вся школа була в траурі. Прийшовши в школу, діти разом з учителями, сидячи за партами, плакали. Навчання не було три дні. У 1955 році відбувся перший випуск семирічної школи.

Навчання проходило в дерев’яному приміщенні (тепер їдальня і майстерня) у дві зміни. У 1957 році сьомий клас навчався у будинку Богдан Марії Миколаївни (поблизу сучасної школи), а в колгоспній конторі – третій, п’ятий і шостий (на місці сучасного клубу). Їдальні в школі не було. Прибиральниця заварювала дітям чай і давала по два шматки хліба. Сім’я директора жила в учительській кімнаті шкільного корпусу. У ці роки було добудоване друге дерев’яне приміщення школи з чотирма класними кімнатами.

Навчання проводилось у дві зміни. У другу зміну вчились діти початкових класів. Більшість класів були паралельними. Їх наповнюваність становила більше 20 учнів, в основному – 25-26. Всього у школі навчалося більше 300 учнів.

Ось такий невеличкий ескурс в історію школи Мочулища є віддзеркаленням власне й історії села.

 

Патріотичні настрої у 1991

Символічно, що саме біля церкви я сфотографувала наймолодшого жителя села Михайлика Бовгирю і його прекрасних батьків. Це чудове хлопченятко побачило наш світ 4 лютого 2021 року. А селу цьогоріч виповнилося 460 років. Отож практично сім-вісім поколінь Михайловиків родичів тут проживало. Хай росте нове покоління села, Михайлик Бовгиря і всі діточки села здоровенькими на радість батькам та Україні. Але й подумалося водночас, а скільки ж діток піде у Мочулищі до першого класу у 2027 році, адже до кінця 2021 вже не так і багато часу? Отож, молодим, прекрасним людям треба одружуватися, народжувати діток від любові, аби жило і процвітало село.

Ще один цікавий факт: 9 травня 1991 року за кілька місяців до дня проголошення Незалежності України Михайло Вальковець пошив та вивісив у селі перший жовто-блакитний прапор. Як розповідає творча, розумна, небайдужа до історії села бібліотекар Оксана Голяка, ніхто довго не осмілювався цей прапор з високої ялинки в центрі села зняти. Мочулище - це Україна, це її радості й турботи, її свята і будні. Адміністративна реформа торкнулася всієї України й цього села зокрема. Нема тепер сільського голови у селі, але сільський староста Віктор Кузін, який працює на кілька сіл, гідно налагодив роботу у своєму старостинському окрузі (в округ входять Селець, Лютинськ, Ясинець, Крупове, Мочулище, Острівці). Яка модель адміністративного устрою найкраща для сіл Укрїни, покаже час. Але для кожного села, як і для родини найважливіше, скільки молоді, дітей живе тут. Вони – майбутнє Мочулища та України.

Щиро дякую всім, з ким спілкувалася цього святкового дня  за святкові емоції та найкращі враження! Свято вдалося завдяки спільній творчості та гарному настрою дружньої мочулищенської сільської родини.

Люба КЛІМЧУК.

 

 

Подорожчання проїзду, підвищення пенсій і кінець епохи паперових паспортів. Що зміниться з 1 серпня

У серпні на українців чекають досить серйозні нововведення. Зокрема, початок режиму paperless і, можливо, нові карантинні обмеження. Отож, що зміниться в останньому літньому місяці.

 

Після 24 серпня паперовий паспорт можна

з собою не носити

Адже від цього дня Україна входить у режим paperless. Набуває чинності закон, згідно з яким чиновники більше не зможуть вимагати від громадян пред’являти паперові документи. Будь-який документ можна буде надати їм в електронному вигляді.

З цього дня цифровий паспорт стає повноцінним юридичним аналогом звичайного паперового. Тобто всі структури і організації в Україні зобов’язані приймати цифрові паспорти в додатку «Дія».

Україна першою в світі прирівняла цифровий паспорт до паперового на рівні закону. Якщо знадобиться ідентифікація особистості, можна відкрити програму «Дія» на смартфоні і показати штрих-код. У кожної організації повинні бути зчитувальні пристрої, які дозволять розшифрувати інформацію про власника паспорта.

 

«Чорнобильці» отримають підвищені

пенсії і доплати

У серпні значно підвищаться пенсії для людей з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС. Також вони отримають доплати за липень.

Поправки до законів, які встановлюють нові мінімальні розміри пенсій, ухвалили тільки в середині липня. Однак вони передбачають підвищення пенсій «заднім числом» – з 1 липня цього року. Тому вийде, що в серпні пенсіонери-«чорнобильці», яким встановлено інвалідність, отримають підвищені пенсії за серпень і доплати за липень.

Пенсії для осіб з інвалідністю, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, зростуть на 80-200%. Зокрема:

– для людей із I групою інвалідності – з 2780 до 6000 грн.;

– для людей із II групою інвалідності – з 2317,5 до 4800 грн.;

– для людей із III групою інвалідності – з 2039,4 до 3700 грн.;

– для дітей із інвалідністю – з 1854 до 3700 грн.

Крім того, підвищується мінімальна сума загальних соціальних виплат для ліквідаторів аварії на ЧАЕС з інвалідністю. Тепер держава буде виділяти адресну допомогу, якщо загальна сума виплат, включаючи надбавки і додаткові пенсії, менше таких розмірів:

– для людей з I групою інвалідності – 10 340,35 грн. (було 5283,9 грн.);

– для людей з II групою інвалідності – 8272,28 грн. (було 4727,7 грн.);

– для людей з III групою інвалідності – 6204,21 грн. (було 4171,5 грн.).

Ця «порогова» сума також підвищується з 1 липня. Тобто в серпні «чорнобильці» отримають підвищені доплати також за два місяці.

 

Вступна кампанія –

на фініші

В Україні завершується вступна кампанія 2021 для абітурієнтів. З 1 до 13 серпня проводяться вступні іспити для абітурієнтів, які вступають на бюджет, а з 14 по 23 серпня – для контрактників. Не раніше 10 серпня будуть оприлюднені рейтингові списки контрактників.

 

Навчальним закладам дозволили працювати

під час локдауну: в уряді назвали умову

Кабінет міністрів ухвалив рішення, згідно з яким навчальним закладам, у разі виходу із «зеленої» зони епідемічної небезпеки, дозволяється працювати, якщо 80% працівників щеплені від COVID-19.

«Ще однією важливою інновацією стають правила роботи навчальних закладів в умовах карантину. У разі виходу регіону із «зеленої» зони епідемічної небезпеки, тобто потрапляння або в «жовту», «помаранчеву», або «червону» задля того, щоб заклад продовжив роботу, йому необхідно мати як мінімум 80% повністю вакцинованих працівників цього закладу», – пояснив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

 

газ, можливо, дорожчатиме

Не зважаючи на те, що переважна більшість українців автоматично була переведена на річний газовий тариф, що діє до 1 травня 2022 року, блакитне паливо подорожчає з 1 серпня. Газопостачальні компанії почали оприлюднювати свої цінники на серпень. Як і три попередні місяці, у серпні річні фіксовані ціни коливатимуться від 7,80 і до 13,50 грн. за кубометр.

Так, найнижчі ціни запропонували «Агросинтез Трейдінг» (7,80 грн. за кубометр), «Евода Трейд КП Луцькводоканал» (7,88 грн. за кубометр), «Черкасигаз Збут» і «Уманьгаз Збут» (7,89 грн. за кубометр), а також ГК «Нафтогаз України» (7,96 грн. за кубометр).

Загалом більшість компаній встановила ціни до 9 грн. за кубометр.

 

Відтепер Україна відзначатиме День молоді спільно з усім світом – 12 серпня

Про це повідомили в Офісі президента.

«Президент Володимир Зеленський установив в Україні День молоді, який відзначатимуть щороку 12 серпня, в Міжнародний день молоді», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що Глава держави підписав відповідний указ № 333/2021 з метою підтримки прагнення української молоді до інтеграції у європейську спільноту, утвердження цінностей демократії та свободи, а також ураховуючи ініціативу молодіжних організацій та рухів.

Документ набирає чинності з 1 січня 2022 року.

Водночас втратив чинність указ президента України від 22 червня 1994 року № 323 «Про День молоді», відповідно до якого це свято відзначалося в нашій країні щороку в останню неділю червня.

 

Продовжує дорожчати проїзд у транспорті

У різних регіонах продовжує зростати вартість проїзду. Так, в серпні планується підвищити ціни на низку маршрутів, що зв’язують столицю і передмістя. Зокрема, маршрутки до Ірпеня днями вже подорожчали на 4 грн.

Із 1 серпня дорожчає проїзд в громадському транспорті Житомира. При розрахунку готівкою в автобусах тепер доведеться платити 8 грн, а електротранспорті – 6 грн. Якщо розраховуватися карткою, можна буде заощадити 1 грн. на кожній поїздці. Також підвищується вартість проїзду у Маріуполі. Одна поїздка в автобусах і тролейбусах з 1 серпня обійдеться в 10 грн., в трамваях – 9 грн.

А ось у Вінниці з серпня проїзд в муніципальному транспорті подорожчає відразу вдвічі – з 4 до 8 грн. Тариф буде єдиним як для автобусів, так і для електротранспорту.

 

Нові карантинні обмеження і «пільги»

Карантин в Україні поки що встановлено до 31 серпня. Але в уряді вже зараз готують нас до того, що після цієї дати, а може й раніше, карантин буде посилюватися. За прогнозами, Україні не уникнути нової хвилі епідемії через поширення штаму «Дельта». Як очікується, зростання захворюваності почнеться з середини серпня.

З 5 серпня набувають чинності нові правила в’їзду в Україну через розповсюдження штаму «Дельта». Так, іноземці повинні мати страховий поліс на випадок захворювання на коронавірус.

Крім того, вони повинні мати один із наступних документів:

• негативний результат ПЛР-тесту на коронавірус, якому не більше 72 годин;

• негативний результат експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу, який зробили не більше ніж за 72 години до перетину кордону;

• довідку про закінчення повного курсу вакцинації препаратами, які схвалені ВООЗ.

Якщо ж немає тесту чи сертифікату вакцинації, то іноземцю доведеться встановити застосунок «Вдома» та піти на самоізоляцію протягом 72 годин. Закінчити самоізоляцію можна лише після негативного тесту на коронавірус.

Водночас усі, хто прибули з Росії або Індії та провели на території цих держав більше семи днів протягом останніх двох тижнів, мають піти на обов’язкову 14-денну самоізоляцію без права на дострокове завершення.

Також про посилення обмежень попереджають різні держави, куди українці традиційно їздять працювати або відпочивати. Так, з 8 серпня знову вимагатимуть сертифікати про вакцинації або ПЛР-тести Нідерланди, які тільки з 22 липня послабили обмеження для тих, хто в’їжджає. З 1 серпня повертає ПЛР-тести та ізоляцію для мандрівників Німеччина. Найближчим часом планує повернути обмеження Грузія.

У той же час у різних країнах послаблюють обмеження для повністю щеплених туристів або збираються це зробити незабаром. Так, Велика Британія з 2 серпня скасовує обов’язкову ізоляцію для повністю вакцинованих туристів з США і ЄС. Словаччина скасовує з 1 серпня всі обмеження, що стосуються роботи прикордонних пунктів пропуску. Зокрема, в цей день відкриється пункт «Малі Селменці-Вельке Слеменце» на кордоні в Україні, повідомляє Держприкордонслужба.

 

Час загадувати бажання

Загадувати бажання на зірки, що падають, найпростіше ночами в період з 11 до 13 серпня. У цей час очікується максимально інтенсивний метеорний потік Персеїди.

За прогнозами, цього року «зорепад» буде особливо сильним і помітним. Зокрема, в ніч на 12 серпня можна буде побачити до ста метеорів на годину. Це в кілька разів більше, ніж було, наприклад, на піку «зоряного дощу» в минулому році (всього кілька десятків метеорів).

 

Заборона на вилов раків

У серпні в Україні починає діяти літньо-осіння заборона на вилов раків. Дати початку і закінчення обмежень для кожної області різні. Зокрема, в Києві і області вони починають діяти з 1 серпня і триватимуть до 15 вересня. Якщо під час «мораторію» зловлять «на гарячому», за кожного виловленого рака доведеться заплатити штраф у розмірі 25,5 грн.

 

В останній літній місяць очікуємо

21 робочий день і 10 вихідних

Зокрема, 24 серпня українці відзначатимуть День незалежності України, який цього року припадає на вівторок. Тому понеділок, 23 серпня, буде вихідним, але робочий день переноситься на суботу - 28 серпня.

День незалежності України подарує 4 вихідних: 21, 22, 23 і 24 серпня. Традиційно залишаються неробочими суботи та неділі: 1, 7-8, 14-15 і 29 серпня.

 

 

Підготувала Людмила РОДІНА.