Ювілей відзначила мама Героя

1 серпня свій шістдесятирічний ювілей відзначила Євгенія Іванівна Ващишина – мама полеглого Героя Олега Ващишина.

 

Мужню, прекрасну жінку щиро привітали рідні, друзі, сусіди. Сергій Демарчук побажав ювілярці здоров’я, сімейної злагоди (від імені депутата обласної ради Віталія Суховича та всіх лісівників), Віктор Кузін – сільський староста, помічник народного депутата України Віктора М’ялика, сусід ювілярки (від себе особисто та народного депутата, передав вітання і від міського голови Богдана Микульського), Оксана Довжик, керівник Селецького центру культури, туризму та спорту (від галузі освіти та культури Дубровиччини). Кожен підібрав особливі теплі слова для нашої шанованої землячки. Квіти, усмішки, теплі обійми заполонили подвір’я господині. Я поздоровила Євгенію Іванівну від імені всіх колег з редакції. Наш колектив завжди радий спілкуванню з цією прекрасною людиною, як і з іншими матерями та рідними наших Героїв. Увага, повага, щире спілкування – це найменше, що ми можемо дати цим шанованим людям.

Євгенія Іванівна народилася у Літвиці, в селянській сім’ї Івана та Домни. Попросила Ювілярку поділитися спогадами про своє дитинство.

Євгенія Іванівна розповіла:

– Одинадцять дітей виховали мої батьки, шестеро сестер і п’ятеро братів. На жаль, однієї сестри й брата вже нема серед нас. Я середня. Мала і старших турботливих братів та сестер, і молодших допомагала глядіти. Виросли ми, як і всі сільські діти мого покоління, у праці. Літом практично весь час проводили у лісі. Нас «годували» чорниці. Збирали їх у той час тільки руками, не дозволяли нищити ягідники гребінками. Щодня у будні ми ходили до лісу, тільки у суботу хтось залишався у хаті прибрати. Пригадую, хоч-не-хоч, а по ягоди мусиш йти. Мама будила і великих, і малих зранечку. Ми четверо набирали по 35 кг ягід, а вони були по 40 копійок у той час. Заробляли по 10, 12 рублів. Це були немалі гроші. У Літвиці, на жаль, вже рідних нема.

Я спочатку закінчила Літвицьку початкову школу, а потім Кривицьку середню школу. Навчалася у Луцьку в торгово-кулінарному училищі, за професією – я продавець. Дванадцять років пропрацювала у Луцьку. У Дубровиці на автовокзалі познайомилася із майбутнім чоловіком Анатолієм. Він їхав у Рівне, а я – у Луцьк. Вже тридцять років живемо з чоловіком у парі. Тридцять років я за невістку у цьому домі. Певний час працювала у лікарні, у стерилізаційному відділі. Ще й у школі встигла попрацювати прибиральницею. Потім занедужала, після операції отримала групу інвалідності. Старший син Олег був моєю опорою під час боротьби з хворобою і в післяопераційний період. Завжди уважний, чуйний, доброзичливий був мій Олежик.

Життя дуже швидкоплинне, були свої радощі й печалі. Найважчий рік пережила як не було вісточок про Олега з фронту. Рік не могла спати, снився син. А коли ми відшукали його серед загиблих, привезли й перепоховали вдома, то Олег наснився мені щасливий у військовій формі на хмаринці. Батьківська земля є батьківська земля…

Очі моєї шанованої співрозмовниці наповнені смутком, такі очі у матерів, які втратили своїх дітей. Хіба ж буває у житті щось страшніше?

Нагадаю, що весною 2014 року наш земляк Олег Ващишин серед перших пішов воювати, з квітня він став старшим стрільцем у 51-й окремій механізованій бригаді, навідником гармати. Загинув наш земляк під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня солдат не виходив на зв’язок. Олег упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. Через рік, 8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Він був перепохований у рідному селі.

В день ювілею Євгенії Іванівни Ващишиної ми згадали про її сина Героя і цим засвітили свічечку і його пам’яті. Материнське серце тепер дивиться на світ за двох, і материнська молитва лунає за двох.

У мою пам’ять врізалася картинка з похорону Олега: грона стиглого винограду звисали над цинковою труною. Нині виноград у батьківському дворі ще зелений. Життя триває, кожен з нас – у своїх буднях і святах. Повторюються цикли у природі. А молоді хлопці пішли у небо. За нас, вас, за Україну. Спасибі матерям, які виховали Героїв. Хай Господь посилає здоров’я Євгенії Іванівні, всім матерям і рідним наших Героїв.

Люба КЛІМЧУК.