* На замітку батькам

Діти й гаджети: як знайти золоту середину

Телефони, комп’ютери, планшети стали невід’ємною частиною нашого життя. Ці сучасні дива техніки є практично у кожному будинку. Відтак складається абсурдна ситуація: гаджети створені, щоб слугувати людині, але часто ми самі стаємо їх заручниками. Особливо небезпечно, коли виникає залежність  у дітей. Малеча опановує технічні засоби швидше, ніж починає читати чи говорити. А потім й дня не може прожити без них. Як цього не допустити, як відірвати дітей від гаджетів, особливо зараз – у період канікул? Про це запитали у практичних психологів інклюзивно-ресурсного центру Ольги Карвацької та Лілії Охмак.

 

Чи потрібно дитині купувати смартфон і який для цього оптимальний вік?

Дитині дошкільного віку гаджети не потрібні. Для школярів смартфон важливий. Передусім задля постійного зв’язку. Смартфон можна використовувати з того періоду, коли дитина зможе відстояти свою іграшку, яку можуть забрати. Тому дітям початкової школи доречно було б купувати найпростіший кнопковий телефон. Він не матиме доступу в Інтернет, у ньому буде мінімальна кількість ігор. Телефон дитина розглядатиме як засіб зв’язку, а не іграшку з великою кількістю навігацій. Популярний у всьому світі ресурс «New York Times» провів опитування серед експертів в області Інтернет-безпеки. Вони зійшлись на думці, що оптимальним віком дитини для початку користування мобільними гаджетами – 12-14 років.

Скільки часу можна проводити перед комп’ютером чи з телефоном?

Цифрова епоха диктує свої умови. Діти змалку освоюють сучасну техніку. Це треба прийняти. Але час за комп’ютером, планшетом або смартфоном обов’язково потрібно регулювати. Є відповідні норми, скільки діти можуть користуватись гаджетами: для 5-річного малюка  оптимальний «екранний» час – 1 година на день; для 6 років – 1 година 15 хвилин на день; 7-9 років – 1,5 години; 10-12 років – 2 години; 13-14 років – 2,5 години; 15-16 років – 3 години на день.

Мультфільми й комп’ютерні ігри в непомірних обсягах здатні не тільки придушити інтерес до контактів з іншими дітьми, але навіть привести до уповільнення розвитку на певному етапі, до формування ігрової залежності, порушення сну, зниження успішності у школі, розвитку агресії, психологічних проблем, зменшення фізичної активності. Цей список можна продовжувати й далі. 

Отож не використовуйте гаджети замість няні. Слідкуйте, щоб час, проведений за ними, йшов дитині на користь та сприяв її розвитку.

То все-таки гаджети – це не завжди погано?

Їх варто використовувати з розвивальною метою. Цю пізнавальну можливість створюють самі батьки. Дозволяйте грати тільки в ті комп’ютерні ігри, які мають навчальний і розвивальний характер: стимулюють розумові процеси, розвивають логіку, тренують пам’ять і увагу.

Що б там не казали супротивники технологічних нововведень, комп’ютер, гаджет – це, безумовно, найзручніше джерело отримання інформації, навчання, самоосвіти та саморозвитку. Адже найпростіше подати інформацію в привабливій для дитини формі саме за допомогою ПК. Електронні уроки викликають у дітей жваве зацікавлення, вони з великим задоволенням освоюють різноманітні логічні завдання та навчальні програми.

Намагайтеся заохотити інтерес дитини до внутрішньої будови комп’ютера, програмного забезпечення. Можливо, це стане для неї стимулом розібратися в технічній частині ПК глибше. І тоді вона буде не просто проводити час за іграми, а щось встановлювати, змінювати, вдосконалювати. Все це стане в нагоді в майбутньому, коли прийде час обирати професію.

Що робити, аби дитина не «зависала» у пристроях? Зрозуміло, що повністю обмежити не вдасться. Як навчитися з ними дружити?

Діти потребують уваги батьків. Тому варто пам’ятати, якщо ви дитині забороняєте гаджети, то їй потрібна альтернатива. Альтернатива у вигляді вашого часу, вашої уваги. І тоді вона з не меншим задоволенням проводитиме час з мамою чи татом. А якщо ви даєте дитині гаджет, «щоб та мені зараз не заважала» – вона швидко до цього звикне.

Слід стежити за часом, який дитина проводить із планшетом. Встановити чіткий розклад і неухильно дотримуватися його. Пропонувати інші заняття з урахуванням віку та інтересів. Тобто не говорити просто «ні», а давати знову ж таки альтернативу. Старатися, щоб уночі гаджетів у дитячій кімнаті не було, аби  дитина могла спокійно спати, а не грати потайки. Контролювати контент, що доступний для неї.

А ще не вимагати припинити гру негайно. Це пов’язано з ефектом незавершеної дії, на якому побудовані всі ігри. Гравець прагне дістатися певної точки, яка буде зафіксована мозком як кінцева, її досягнення дасть «нагороду» – сплеск дофаміну. Однак ігри вимагають нових і нових дій, завершення не настає. Різке переривання викличе внутрішнє роздратування, як будь-яка незакінчена дія. Тому потрібно самостійно встановити цю точку – кінець рівня, 5-10 хвилин на завершення тощо. Тоді процес «розлучення» із пристроєм буде проходити м’яко та без стресу.

Чому не можна дитину шантажувати гаджетами?

Фактично таким чином батьки самі себе роблять заручниками ситуації. По-перше, вони підкупляють дитину. Таким чином формують ставлення, що пограти у гаджеті – це добре, це винагорода за хорошу поведінку, слухняність. По-друге, дитина нічого не робитиме просто так, бо звикне до винагороди за гаджет, солодощі, гроші чи ще щось. Вона щось виконуватиме за матеріальний стимул, а не тому, що це їй цікаво чи це її обов’язки.

А як її привчити щось робити без заохочень?

Усе це має закладатися ще у ранньому дитинстві. Малі діти завжди мають бажання щось допомогти чи робити «дорослу»  роботу. Але батькам простіше попросити не заважати і швидко зробити все самим. Такою поведінкою вони дають зрозуміти: «Не треба», «Твоя допомога не потрібна», «Ти все одно зробиш не так». Поступово, коли дитина виростає, у неї свідомо формується така установка. Але тут головне не втратити момент і привчити дитину до її обов’язків. Мовляв, це твоя кімната – ти маєш за нею доглядати, це твій кіт – маєш його годувати. Треба окреслити коло її відповідальності. На жаль, багато батьків з дорослими дітьми поводять себе, як з маленькими, за яких треба все робити і все вирішувати.

Як зрозуміти, що у дитини вже перші ознаки гаджетозалежності?

Є кілька орієнтирів, які можуть вказати на залежність дитини від технічних засобів:

– бажання користуватися гаджетом більше 30 хвилин на день;

– різко псується настрій, коли завершується час, виділений на користування пристроєм. Або ж різко покращується, коли отримує дозвіл взяти смартфон чи сісти за комп’ютер;

– дитина торгується за право взяти гаджет, капризує, вимолює дозвіл;

– після користування важко переключається на новий вид діяльності, ніби застрягає в попередній. Проявляє дратівливість, агресивність у спілкуванні.

Як зрозуміти, що дитячій психіці завдано шкоди? Дуже просто. Перший орієнтир – привідкритий рот, що говорить про порушення самоконтролю за поведінкою тіла через слабкість нервової системи. І другий показник, який варто розглядати як більш складне порушення психіки – це висолоплений язик під час здійснення якоїсь дії, як-от натискання кнопок планшета, письма чи обведення картинки по контуру. Навіть незначне випадання язика із-за зубів може свідчити, що психіці дитини нанесено шкоду.

Як тоді діяти мамам і татам, аби виграти війну із гаджетами або ж її попередити?

Якщо ви хочете цього уникнути – варто відразу забути про всі поради, засновані на «заборонити», «обмежити» та «контролювати». «Покоління альфа» заборон не сприймає і вони – найкращий спосіб, аби назавжди налаштувати дитину проти себе. Сучасні психологи вже давно виступають за розумний підхід до виховання, без намагань подавити дитину своїм авторитетом. Тут працюють інші підходи.

Зайнятість. Якщо в дитини весь день розписаний ледь не по хвилинах, при тому реально корисною і цікавою йому діяльністю, то у вільний час йому захочеться розслабитися, а не навантажуватися зайвий раз із допомогою гаджета.

Особистий приклад. Не варто сподіватися, що дитина сама відмовиться від використання гаджетів, якщо її батьки буквально не випускають їх із рук. Тому доведеться демонструвати особистий приклад. І, щонайменше, пояснювати – коли саме ви працюєте, а коли просто розважаєтеся. Але без обману – діти його дуже відчувають.

Користь. Будь-який пристрій можна використовувати розумно. Існує як чимало корисних додатків, із допомогою яких можна навчитися чомусь новому, так і маса цікавих освітніх каналів, де простою мовою пояснюють складні речі. Це принаймні корисніше, ніж черговий стрім із майнкрафту чи б’юті-блог.

Розуміння. Дитина повинна знати про всі небезпеки, які зачаїлися в гаджетах, і розуміти чим вони загрожують. Але все це потрібно пояснювати. Про віруси, про шахрайські сайти, про «контент для дорослих». Не забороняти, а саме пояснювати. Тільки так можна зберегти і авторитет, і нормальні відносини. І слід пам’ятати: діти повинні вміти гратися з дітьми та вміти ставити запитання дорослим. Діти, які годинами зайняті своїми гаджетами,  не вміють ані першого, ані другого.

Запитувала Леся КОНДРАТИК.