День села – свято єднання

У кожного села, як і в людей, своя доля. Одні зникли вже давно з карти, інші доживають свого віку, споглядаючи на світ пустими вікнами-зіницями покинутих хат, а решта – щороку закарбовують в свою історію чергову сторінку життя, написану простими селянами-трударями. Ось і Залужжя другого серпня, в день пророка Іллі,  пісенно, радісно та по-родинному відзначило подвійну дату – храмове свято та 392 річницю з часу першої писемної згадки. Село починає свій відлік з 1629  року. Раніше воно звалось Малими Колками. На захід від населеного пункту простяглись луки. Тому його згодом й нарекли – Залужжям.

 

Зранку хвилюючими акордами все довкола наповнили церковні дзвони, сповіщаючи про престольний празник та запрошуючи на святкову літургію в Свято-Іллінський храм. Парафіяни поспішали на урочисте богослужіння. У щирій молитві просили у Всевишнього  здоров’я для всіх та благополуччя для рідного села.

А вже в обід линули над селом запальні мелодії, що кликали до місцевого будинку культури. Друге серпня видалось напрочуд прохолодним, як для цьогорічного спекотного літа. Однак ні темні хмари, що до вечора мандрували небом, ні короткочасний дощ не злякали залужан та гостей села. На народному гулянні було людно. Цей день став ще одним приводом зібратись разом, відволіктись від буденності, відчути себе частиною великої родини. Тож прохолодної погоди було тепло від зустрічей та спілкування.

А ще – від дитячих посмішок. В центрі села на малечу чекало «містечко розваг» з батутами, різноманітними атракціонами, забавами  та солодкою ватою. Пофантазувати дітлахи мали нагоду на цікавому майстер-класі з малювання на воді в техніці Ебру, який проводила Наталія Котяш. Діяла безпрограшна лотерея. Дівчатка й хлопчики активно брали участь у веселих конкурсах та іграх. А Тетяна Котяш всім охочим наносила аквагрим. Дзвінкий дитячий сміх  та щастя в їхніх очах додавали настрою й дорослим.

Частину емоції зі святкування у Залужжі можна було зберегти, зробивши знімки у фотозоні. Соняхи, тюки сіна, плетені килимки, вишиті рушники, давні предмети побуту переносили в колоритну атмосферу українського села.

У фойє будинку культури розгорнулась виставка робіт місцевих майстринь. Милуєшся, і диву даєшся: як тільки все встигають працьовиті руки? Молоді  рукодільниці Годунко Наталія  та  Жакун Марія чарували прикрасами з бісеру та стрічок, вишивками і квітами, що не в’януть. Орхідеї, лілії та троянди на вигляд ніби щойно принесені із клумби. Але на відміну від живих, вони ще не скоро втратять своєї краси, бо виготовлені із спеціального матеріалу ізолону. А досвідчена вишивальниця Красько Марія Андріївна вражала розмаїттям рушників, картин, скатертин та вишитих подушок. Недаремно ж її гасло: «Все життя у шитті, і шиття як життя». На чільному місці – сорочка з патріотичним оздобленням. Для жінки вона по-особливому дорога, адже орнамент з тризубами малював син Андрій. Він – військовослужбовець. Три роки був на фронті, після поранення служить у Володимир-Волинському. Тому пані Марія у кожен хрестик цієї сорочки вкладала безмежну материнську любов та надію. Вона бажає своїм односельцям наразі найголовнішого – миру в нашій країні.

Яке ж свято без концерту! Святкова програма  розквітала піснями, віршами, хореографічними постановками,  вітальними словами та гучними аплодисментами. Місцеві артисти підготували яскраві творчі номери. Присвячували їх  винуватцям урочистості – своїм землякам, котрих зібралось вщент наповнений зал. Розділити радість свята із залужанами та потішити віртуозним співом  приїхав  народний хоровий колектив «Родослав». Зливою оплесків зустріли присутні й бережківську «Родіноньку», яка запалила зал танцями й народними  мотивами, вокальний ансамбль «Вербиченька» та колектив «Let’s go».  Звісно ж не обійшлось без виступів  пісенної візитівки Залужжя – родинного ансамблю Олексієвців.

На урочисту подію побажати всіх гараздів жителям села завітали заступник міського голови Микола Кухарець та секретар міськради Микола Годунко. А заразом вручили нагороди за активну життєву позицію та вагомий особистий внесок у розвиток села – Жакуну Олександру та Олексієвцю Анатолію. Таку ж приємну місію – вітати та вручати подарунки – здійснював сільський староста Віктор Олексієвець.

«Вітаю всіх з храмовим святом та днем села. Мені надзвичайно приємно, що після перерви у зв’язку з ковідом ми знову разом зібрались в цей день. Нехай наше село в новоствореній громаді процвітає, розвивається та розбудовується. Нехай щастя, любов та достаток живуть у кожному домі та у кожній родині. Хай лунає дитячий сміх та буде мирним небо над головою», – звернувся Віктор Миколайович до присутніх з теплими вітальними словами.

Село, як і дерево,  має своє коріння – поважних старожилів. Пишається залузький рід своїми старійшинами, чия життєва мудрість є повчальною для молодшого покоління. Так, найшанованіші жителі Жакун Тетяна Семенівна (1925 р.н.), Котяш Уляна Микитівна (1926 р.н.), Яцута Пилип Якович (1928 р.н.) вже розміняли сотий десяток. Тетяна Семенівна побажала всім при такому ж світлому розумі та здоров’ї, як і вона, зустріти поважні літа.

Нещодавно на світ з’явився маленький пагінець залузького древа – Костючок Артемко. Рясне суцвіття має родина Петра Миколайовича та Лідії Михайлівни Бруяк, у якій  виховуються  13 діток. Найстарша пара  – Аврам Іванович та Катерина Сидорівна Жакуни ­– спільно прожила  65 квітучих років подружнього життя. А наймолодша  (Олена Філінська та Богдан Котяш) – цього року лиш стала  на весільний рушничок. Всі вони отримали грамоти та  пам’ятні презенти.

Відзначили також найменшого жителя з іменем Ілля (Гайдиша Іллю)  з нагоди храмового свята на честь пророка Іллі. І  спортивну гордість Залужжя – Ірину Котяш та  її першого тренера Котяша Григорія Юхимовича. Дівчина нещодавно отримала звання Майстра спорту, грала за жіночу національну збірну з футболу, разом зі своєю командою була  чемпіонкою України. 

З журбою радість обнялися. Аби під мирним небом народжувалися в Залужжі дітки, з’являлися нові сім’ї, доживали у спокої свої роки бабусі й дідусі, досягала вершин молодь,  боронять кордони наші захисники. В селі  більше 30 бійців, які служили чи нині служать Україні на Сході. Весь зал піднявся, щоб вшанувати хвилиною мовчанням пам’ять полеглого Героя, земляка – Котяша Олександра Сергійовича, котрий загинув 24 жовтня 2018 року.

Кульмінацією концерту стало частування глядачів  духмяним короваєм. А на вулиці  розливалися смачні запахи смаколиків. Окрім святкового хліба, організатори свята пригощали  наваристою ухою, запашним кулішем, налисниками та узваром.  Найвибагливіші гурмани оцінили страви, приготовлені з любов’ю.

Завершальними акордами дня села стали караоке та народне гуляння. Залужани та гості села пішли в запальний танок під живу музику. Свято вирувало допізна. Вдалось воно на славу. Нехай живе й процвітає Залужжя на довгі роки!

Леся КОНДРАТИК.