«Це наше життя і воно нині у наших руках»

З Тарасом Мозолем ми вже знайомили читачів. Хлопець, вправно вистукуючи ритми на барабанах, підкорював китайську публіку. Втім спалах коронавірусу вніс свої корективи у робочий графік. Поживши майже місяць в умовах карантину, він повернувся до рідного Крупового. Отож про боротьбу з «уханським вірусом» трішки розповів нам. 

Поки в Україні епідемія набирає обертів, в Китаї навпаки – іде на спад. Піднебесна поволі повертається до колишнього життя.  Перший випадок інфікування там був зафіксований ще в грудні. Тоді ми, українці, скептично поставилися до епідемії. Аж доки небезпечний вірус не добрався до нас. Цього тижня уряд запровадив посилений карантин. А як приборкували вірус китайці?

 «Вони насправді дуже дисципліновані. Якщо влада сказала сидіти вдома, китайці слухняно це виконували. Як і будь-який інший наказ. До комуністичної партії там беззаперечна довіра. Карантинні обмеження вводились поступово. Все було чітко і організовано. У місті Шеньджень, де я мешкаю, багато житлових комплексів або так званих гарденів. Це кілька будинків із загальною закритою територією. Вони загороджені парканами, і до них пускають через  КПП. Після оголошення карантину на вахті охоронці почали міряти температуру. При чому скільки б не доводилось заходити і виходити з будинку, це робили щоразу. Контролери з термометрами були і на кожному кроці – в магазинах, аптеках, в метро. Також вахтери слідкували, щоб всі носили маски. Пов’язки на обличчя були обов’язковими. Інакше на вулиці могли підійти і дати зауваження.

Згодом до нашого комплексу прикріпили медика. Кожен повідомляв про свій стан здоров’я через спеціальний додаток в телефоні. В цій програмі були фото і дані про людину. Таким чином всіх мешканців міста моніторили.

Спочатку дозволяли виходити з будинку, скільки завгодно, згодом – лиш один раз на день. Не важливо на п’ять хвилин чи на п’ять годин. В талончику охоронець записував число і час, коли ти покинув будинок і повернувся. Тому вдруге вибратись не вдалося б. Друзі з Уханя розповідали, що там можна було виходити раз в три дні. До того ж лиш одному з членів сім’ї. Цей час давався на закупи. Захисних засобів та продуктів вистачало. Ціни зросли, але не так різко, як в нас. (До слова, були випадки, коли китайська влада штрафувала аптечні пункти, які вдвічі підвищували вартість на маски. Їм доводилось сплатити 10 тисяч юанів (близько 37 тисяч гривень – авт.). Мішками не виносили і не змітали товари з полиць, як я бачив на деяких відео. Просто певні продукти частіш купували, ніж зазвичай.

Про ситуацію  з коронавірусом нас постійно інформували за допомогою СМС. Мені на день приходило до десяти повідомлень. В них консультували про правила безпеки, на кшталт, мити руки та менше контактувати з людьми. Згодом повідомляли  про пункти, куди можна звернутися в разі нездужання. Ще через кілька днів надсилали СМС з рекомендаціями для іноземців. В Китаї сім-карту можна купити лише з паспортом, тому там реєструють, звідки ти. 

Було створено багато мобільних додатків, де кожен міг побачити, в кого та де виявлений коронавірус. Плюс, на громадських закладах, магазинах, в транспорті чіпляли наліпки зі штрих-кодами. Їх треба було сканувати, після чого система починала відслідковувати, чи перебував поруч з тобою хворий і сповіщала про ризик інфікування.

Більшість громадських місць одразу позакривали. Правда, довгий час працювали бари, кафе, ресторани. Перед закладами ставили столики на вході, і виносили на них замовлення. Китайці майже не готують. Їм вигідніше поїсти десь, аніж купувати продукти і затрачати час на куховарення. Часто замовляють їжу додому. Отож спочатку кур’єри віддавали замовлення в руки, далі ставили під двері і відходили, а потім взагалі залишали при вході в житловий комплекс.

Я прожив в карантині кілька тижнів, уже майже два місяці вдома. Зараз спілкуюсь з колегами, які залишились в Піднебесній. Китай відновлює звичне життя й роботу. Звісно там продовжують дотримуватись заходів безпеки. Однак карантину вже майже немає: люди виходять з домівок, починають працювати установи, відкрили свої двері торговельні центри та заклади харчування. А головне – захворюваність відступає. Цьому великою мірою посприяла держава. Вона виділила колосальні кошти, всі зусилля були спрямовані на боротьбу з вірусом. І такий «драконівський» режим, як його часто називали в світі, дав свої плоди. Нам, українцям, слід повчитись дисциплінованості в китайців в дотриманні карантину. Це найбільш вирогідний шанс не заразитись. Це наше життя і воно нині у наших руках!», – каже Тарас.

Окрім суворих заходів, в Китаї одразу після масового спалаху коронавірусу були введені не менш суворі санкції.  За порушення правил карантину тамтешнім громадянам загрожує в’язниця - від 10-ти років до довічного арешту. Ба більше, для пацієнтів, у яких підтверджено коронавірус, але вони відмовляються від карантину та лікування, самовільно порушуючи режим ізоляції, передбачено найвищу міру покарання – смертну кару. Вона загрожує і тим, хто під час епідемії нападає на медпрацівників, наносячи тяжкі тілесні ушкодження, інформує «Вголос». 

А ще місцева влада провінції Хубей, де і є епіцентр інфікування, заборонила окремі приватні палати в медичних закладах. Ось цьому нам точно варто повчитись, зважаючи на недавні новини про «VIP-хороми» в українських лікарнях для перших осіб держави.

Про особливості Піднебесної та секрети музичної професії за кордоном читайте в наступних номерах…

 Леся КОНДРАТИК.