Для перемоги не буває маленьких справ

Маленькі українці так само, як дорослі, нині творять майбутнє нашої країни. Багато хто з них не тільки вірить у перемогу, а й долучається до її наближення своїми вчинками. Діти волонтерять, продають різні речі, застосовують власні таланти, щоб зібрати кошти на потреби українських захисників. Ми зібрали кілька надихаючих історій.

 

Нещодавно дубровицька волонтерка розповіла про хлопчика Артема, який приніс свої заощадження в пункт збору гуманітарної допомоги, в магазин «Трофей», на допомогу ЗСУ. На фото цілий пакет з монетами й записка, на якій дбайливо розписано кількість кожного номіналу. На ці 719 гривень хлопець міг купити чергову забавку, але вирішив, що нашим воїнам вони важливіші. Дякуємо батькам за виховання сина.

Донька нашої землячки Наталки Позняк теж вирішила підтримати  бійців і оголосила збір коштів. Як приз за найбільший донат п’ятнадцятирічна Яринка дарує власноруч виготовлену патріотичну брошку з бісеру. І готова робити і дарувати ще – аби допомогти зібрати гроші на авто, яке дуже необхідне на передовій. Там, у самому пеклі, зараз наші земляки з Дубровиччини. Їм вкрай потрібен транспорт. Бо хлопців треба вивозити, щоб вони жили і поверталися в стрій. Дівчина вже перерахувала шість тисяч на картку волонтерки Світлани Правник. І продовжує свій аукціон далі.

На Лебединці у Рівному щодня сидів хлопчик з гітарою та співав пісні. Це Костя, який разом з мамою приїхав з Краматорська. Поки тривають бойові дії у їхньому рідному місті, сім’я живе у Рівному. Тато хлопчика зараз не може приєднатися до своїх рідних, тому що бореться на український Донбас. Саме заради тата і його швидкого повернення додому Костя й співав. Юний артист збирав гроші на тепловізор для тата і його побратимів.

Десятирічна Валерія з Києва, чемпіонка світу з шашок серед дівчаток, вигадала свій спосіб збору коштів для ЗСУ. Вона пропонувала всім охочим зіграти з нею в шашки. Гравець міг пожертвувати будь-яку суму, хоч одну гривню. Якщо він зміг перемогти чи зіграти внічию – грав ще одну партію безкоштовно. Такі умови залучили багато охочих. Приблизно за годину Лєра зіграла 25-30 партій та всі виграла! Результат – 1200 грн.! Валерія не зупинилася на досягнутому. Нещодавно дівчинка передала 21 тисячу гривень для фонду Притули.

Два одинадцятирічних Максими вразили Україну своєю рішучістю та щирим бажанням допомагати армії. Один з хлопців – уродженець Донеччини, з міста Покровськ. Через війну Максим евакуювався до Чернівців. Однак навіть на відстані від фронту Максим дуже хотів бути корисним для нашої армії, яка має звільнити його рідне місто від рашистів. Тож він дав оголошення про пошук роботи. Всі зароблені кошти зобов’язався віддати до ЗСУ.

Ініціативу хлопця підтримали. Почали давати йому різноманітні завдання за символічну плату: винести сміття, принести питну воду, вигуляти домашнього улюбленця або ж сходити за покупками. Якось Максим отримав незвичне доручення. Йому написав військовий і попросив зробити для його дружини сюрприз: купити і подарувати квіти. Так, завдяки маленьким добрим справам, Максиму вдалося купити і передати до української армії 22 бронежилети, 5 розгрузок, тепловізор і пристрій нічного бачення.

Інший Максим – п’ятикласник із Борисполя – самотужки прийшов посеред ночі до військової частини. Він вирішив записатися до лав ЗСУ і стати на захист своєї держави. Юного воїна напоїли, нагодували, з бійцями та з автоматом сфотографували. Аби хлопчик не засмутився – записали у добровольці й обмінялися контактами. А потім, звичайно ж, передали мамі.

Десятирічна Таня з Чернівців відрізала і продала свою косу завдовжки 58 см. Дівчинка відрощувала її з дитинства, але зважилася на такий вчинок, щоб допомогти ЗСУ. Троє чоловіків із її родини нині воюють на сході України. За продане волосся Таня отримала трохи більше 3 тисяч  гривень.

Амелія – семирічна українка з Києва. Багато хто її запам’ятав завдяки виступу у підвалі школи під час повітряної тривоги. Дівчинка виконала пісню з мультфільму «Крижане серце». Відеозапис миттєво розлетівся по всьому світу і дійшов навіть до авторки пісні Ідіни Мензел. В березні Амелія тимчасово переїхала до Польщі, де мешкає й донині. Дівчинка активно бере участь у різноманітних благодійних проєктах на підтримку України. Вона сподівається якнайшвидше повернутися додому. Двадцятого березня Амелія разом з Тіною Кароль виконала гімн України на благодійному концерті у Польщі в Лодзі. Це був перший виступ дівчинки на великій сцені. Концерт відвідало 14 тисяч осіб. За вечір вдалося зібрати близько 12 млн. злотих на підтримку України та нашої армії. Голос дівчинки нікого не залишив байдужим. Маленьку зірочку почали запрошувати на різноманітні заходи. Одинадцятого червня вона мала честь заспівати гімн України перед футбольним матчем України проти Вірменії.

Нещодавно Амелія побувала на благодійному творчому аукціоні в Монте-Карло. Її запросив персонально принц Альберт у якості амбасадорки України. Він особисто приїхав познайомитися з дівчинкою. Дізнавшись, що вона ще й вміє малювати, запропонував їй написати картини, які будуть виставлені на аукціоні в підтримку нашої держави.

 Соломія – шестирічна патріотка з Дніпра. Дівчинка народилася, коли в Україні вже два роки тривала війна. З перших днів повномасштабного нападу росії на Україну вона волонтерить разом з мамою. Двадцять четвертого квітня дівчинка стала справжнім символом дитячої боротьби проти ворога. Щотижня вона виходить на центральні вулиці Дніпра з прапором України, грає на флейті і збирає гроші на ЗСУ. В репертуарі музикантки різноманітні українські пісні. За два місяці Соломії вдалося зібрати більше 130 тисяч гривень. Зібрані кошти дівчинка разом з мамою витрачає на придбання амуніції для військових. Їй вже вдалося купити декілька бронежилетів, сонячну станцію та розгрузки для кулемета.

Шістнадцятирічна Злата зібрала в Івано-Франківську команду волонтерів-однолітків, із якими виготовляють і продають патріотичні прикраси. Дівчина почала волонтерити на початку березня, коли її батько вирушив захищати країну. За три місяці роботи діти вже накопичили близько 25 000 грн. Частину коштів вони направили на придбання машини для бригади, де служить тато Злати. Нині збирають кошти на тепловізори. З кожним днем команда юних майстрів набирає обертів. Найближчим часом вони планують розширити асортимент і почати виготовляти патріотичні наклейки та магнітики.

П’ятнадцятирічна  Ліза Чернишенко – дівчинка-героїня із Попасної. Вона – сирота, з семи років мешкає з хрещеною мамою. На початку травня вона врятувала четверо людей. Сталося це абсолютно випадково. Ліза йшла околицями міста і помітила автівку. Там було троє чоловіків і одна жінка. Вони були поранені і кликали на допомогу. Дівчина зрозуміла, що не можна гаяти часу. Хоч прав вона не мала, але водити машину вміла з дитинства.

Рішуче сіла за кермо та повезла постраждалих до лікарні у Бахмуті. Ліза проїхала понад 30 кілометрів замінованою дорогою. Їх автівку обстріляли. Дівчину поранили в обидві ноги. Однак вона героїчно продовжувала їхати далі. За кількасот метрів машина заглохла, бо росіяни влучили в акумулятор. Дівчинка дякує долі та своєму Янголу-охоронцю, бо на їх екіпаж натрапили українські бійці. Вони допомогли їм евакуюватися далі. Львівські лікарі змогли врятувати дівчинці ноги, ампутували лише один палець. Героїзм і відвага мешканки Попасної вразили увесь світ. Коли Лізу запитали, як вона наважилася на таке, не побоялася, вона відповіла, що просто не могла вчинити інакше.

І подібних історій дитячої благодійності багато. Діти продають іграшки, квіти, черешні, малюють, роблять прикраси, влаштовують благочинні ярмарки та майстер-класи. І все для того, щоб зібрати гроші для волонтерів та українських захисників. Доброчинну акцію підхопили й цьогорічні випускники. До неї, наприклад, доєднались випускники Дубровицької ЗОШ  №2 й передали фінансову допомогу нашим воїнам. Досі думаєте, що від вас нічого не залежить?  Просто згадайте цих дітей! Вони – свідчення того, що наблизити нашу перемогу може кожен. Незалежно від віку, статі і матеріальних можливостей. Немає маленьких справ для нашої Великої Перемоги.

Підготувала сторінку Леся КУЗЬМИЧ.

 

 

Валентина Пришко: «Танці – непросте мистецтво, але неймовірно красиве»

Не всім таланить знайти собі справу до душі, ту, в якій розкриваються закладені природою здібності й яка наповнює життя особливим змістом. Та сьогоднішню мою співрозмовницю з легкістю можна віднести до тих щасливчиків, у яких захоплення й майбутня професія цілком збігаються. Валентина Пришко – цілеспрямована вісімнадцятирічна дівчина, серце якої б’ється у ритмі танцю. Нині вона освоює фах хореографа. А свої навики та любов до цього мистецтва передає дітям. Вже майже місяць Валентина проводить в дубровицькому спорткомплексі заняття для маленьких танцюристів. Детальніше про це розпитала у дівчини.

 

 

У родині танцівниці всі небайдужі до музики та пісні. Тато, наприклад, грає на кількох інструментах. Тож не дивно, що й Тіна (так її називають рідні) була завжди творчою натурою. Танцювала змалку, скільки себе пам’ятає. Втім на повну її талант змогла розкрити хореограф Лілія Гаврильчик, коли  прийшла працювати у Дубровицький ліцей. Саме вона повела дівчину у яскравий світ танцювальних па, постановок та виступів. Й зрештою надихнула її пов’язати своє професійне життя з цим.

«Сумнівів у виборі професії в мене не було. Практично всі шкільні роки я жила танцями – репетиції, виступи, концерти. Тож, напевно, з дев’ятого класу знала, що піду навчатись на хореографа. Мама мені якось сказала: «Треба обирати те, чим ти гориш і чого насправді хочеш». І це дуже правильна порада. Бо можна бути по-справжньому щасливим лише в тій справі, яка буде відкликатися у твоєму серці. Вступила я на бажану спеціальність до Волинського університету імені Лесі Українки. І про вибір ні на секунду не пожаліла. Адже опинилась у своїй стихії. Більшість занять у нас практичні. Кожен викладач відкриває ази окремого стилю танців. На парах не доводиться себе примушувати. Просто приходиш і поринаєш в улюблене заняття. До того ж ми вчимося, як викладати хореографію дітям. Бо наша спеціальність ще й педагогічного спрямування. Звісно не завжди все дається просто. Чимало доводиться відкривати для себе нового. Але віра у власні сили, наполегливість та постійна робота творять результат. Якщо хочеш прогресу, мусиш багато працювати й постійно розвиватись. Навіть у вільний час йти в танцювальний зал і знову та знову відточувати рухи. Танці – непросте мистецтво, але неймовірно красиве».

«Я люблю танцювати просто душею, – продовжує хореограф, – адже танець – це розкіш бути самим собою. Це свобода рухів і почуттів. В ньому можеш відобразити усі кольори життя, різні сторони своєї особистості, поділитись тим, що у тебе на душі. Іноді – це радість і любов, іноді – туга, біль, образа. У першому випадку – ти примножуєш ці емоції в рази. А, висловлюючи танцем смуток або злість, навпаки рятуєшся від них. Заняття танцями допомагають постійно бути у формі, ти стаєш впевненішим у собі. Коли танцюєш, у тебе немає комплексів та сором’язливості. Саме тому в танці так легко розслабитись й відволіктись від сірих буднів».

Цьогорічне студентство для молодих людей було неабияким випробуванням. Спочатку пандемія коронавірусу, а потім жахіття війни позбавили їх можливості повноцінно навчатись й насолоджуватись студентським життям. На такі буремні часи припав й перший курс Валентини.

«Нам пощастило, бо на карантині ми сиділи лише два тижні. Весь інший час навчалися очно, за виключенням деяких лекцій. А ось повномасштабна війна справді змінила звичне життя багатьох: зруйнувала плани, змістила пріоритети, переінакшила думки і бажання. Втім для мене цей непростий період став навпаки поштовхом до дії. Я приїхала додому після початку війни. І щоб остаточно не потонути в емоційній ямі, щодня читаючи новини і нервуючи, треба було щось робити. Розуміла, що багатьом, як і мені, потрібно вивільнити емоції й розвантажити думки. Тож вирішила проводити фітнес для дорослих. Щоб принаймні на годину ми могли відволіктись, виплеснути біль й агресію через фізичні навантаження. І цю ідею підтримали. Згодом почали запитувати, чи не проводжу я заняття для дітей. Коли бажаючих назбиралось чимало, зрештою наважилась набрати групу. Це все-таки неабияка відповідальність. Хоча подібний досвід уже мала в старших класах. Коли наш шкільних хореограф Лілія Вікторівна їхала на навчання для вчителів, я їй допомагала та займалася з маленькими школярами. Тому знайти спільну мову з дітлахами мені було неважко. Їхні щирі емоції навпаки мене заряджали та надихали».

Робота з дітьми особлива. Тіна це розуміє. Щоб працювати з малечею, треба її любити, переконана дівчина. До своїх вихованців вона завжди йде з посмішкою та гарним настроєм. Дітей не обманеш, вони тонко відчувають ставлення до себе. А тому віддячують молодому хореографу своїми стараннями та успіхами.

«Зараз набираю діток з восьми років. Займаємось в спорткомплексі два рази на тиждень – у вівторок та четвер. Поки в нас загальнорозвиваючі заняття. Спочатку йде розминка, розтяжка й пластика. Інша половина часу присвячена танцям. Вчу малечу відчувати ритм, правильної позиції рук та ніг. Освоюємо невеликі комбінації рухів. Тобто починаємо з основ. Далі звісно планую, що будемо танцювати, ставити номери й виступати. А поки я рада, що дітям є де виплеснути свою енергію і що їм подобаються наші заняття. Вони дуже стараються. Коли видно прогрес, коли в них виходить якийсь новий елемент – це як бальзам на душу. Я кайфую від того, чим нині займаюсь. Розумію, що це справді моє. У маленькому містечку молоді реалізуватись значно важче, ніж у великому. Але як показала практика, головне – бажання, а можливість та час знайдуться».

Дівчина мріє й надалі розвиватись у своїй справі, досягати нових танцювальних вершин і відкривати для інших цей прекрасний вид мистецтва.

«А наразі найголовніша мрія кожного українця, щоб закінчилась війна, – додає вона. – Буде мир – будуть сили та натхнення на розбудову нашої країни і на втілення всіх наших мрій та планів».

 

 

* Як це було

Втрата держави. Державність відновлено

(до 1022-ої річниці української державності. Саме так)

Нове свято. Що воно символізує?

На перший погляд може здатись, що тут щось не так, що це якась помилка. Ми вже звикли до того, що відзначаємо День незалежності 24 серпня (ц.р. 31-у річницю), а що це за свято 28 липня? Це не помилка. Це нове свято українців, воно має нагадати і символізувати, що українській державності – не 30, а понад тисячу років. Точкою відліку є початок заснування Київської Русі, а конкретніше рік заснування Києва – 862 рік.

Президентський Указ про запровадження Дня української державності

Свято державності. Згідно з Указом Президента, ми відзначатимемо у День хрещення Київської Русі-України  князем Володимиром Великим – державотворцем, який прийняттям у 988 році християнства засвідчив наш цивілізаційний демократичний вибір. Це ідея Президента Зеленського, який історично правдиво відновив нашу державність, а Верховна Рада України цю ідею підтримала і проголосувала «за» і сказала: «Так, цьому Дню бути!». Ми розуміємо, що День української державності відзначатиметься у воєнний час, тому масових заходів не буде. У майбутньому він стане неробочим днем. Під час воєнного стану додаткових вихідних на свята у нас не буде.

В чому полягала помилка, неправильність Акту проголошення української державності ВРУ (тоді УРСР) 24 серпня 1991 р.?

Якщо заглибитись в історію справжнього Дня державності України, то це не зовсім правильно. А в чому саме ця неправильність полягає? Річ в тому, що треба було ухвалити Акт відновлення державності, а не проголошення незалежності. Запитаєте чому? А тому, що наша державність, як вже було сказано, бере початок ще з часів Київської Русі. (Тепер путінська брехлива пропаганда каже, що Київської Русі не було, а була просто «якась невідома Русь»). І теперішня ВРУ вчинила правильно і справедливо з історичного погляду, що відновила українську державність.

А чи є підстави взагалі вважати Київську Русь реальною державою з погляду міжнародного права?

Так, є всі підстави вважати її державою з юридичного погляду. Для цього були всі державні атрибути/ознаки: кордони, визнані світом, представницькі делегації, які вели офіційні переговори з іншими державами, закони, суди, грошова валюта, державні символи – герб, прапор тощо. Щодо України як її державності і до самих українців як нації, то рахунок треба вести від найдавніших часів. Яка ми давня нація, яка давня Україна, яка давня наша державність! Слава Богу, що справедливість відновлена!

Втрати нашої державності

Другу державність ми втратили 1654 р. за часів Богдана Хмельницького, коли була укладена угода із зрадливою московією, і Україна опинялася в московському ярмі ще на 500 років. Звичайно, це була помилка гетьмана, він не хотів, щоб так сталося, він надіявся, що має союз з чесним, порядним царем (московські царі порядними ніколи не були), а, як виявилось, це був зрадник, брехун, ворог незалежної України, як і всі подальші правителі московії, аж до теперішнього брехуна і маніяка путіна. Є ще одна дата, що підходить для нашого національного свята – Дня державності України – це 22 січня 1918 року. Саме в цей день Українська центральна рада проголосила незалежність Української Народної Республіки. Проголошена держава, саме українська, функціонувала й кілька років боролася проти одвічного ворога України – більшовицької московії. Саме ті роки дали нам змогу відродити державність значно пізніше, у 1991-му.

Хтось тепер із нас, українців, може сказати, а чи можна і чи варто в час війни якось виправити цей історичний казус про проголошення/відновлення нашої державності?

Однозначну і історичну правильну відповідь на це питання дали Президент і ВРУ, як на мене, то я теж однозначно і історично правильно вважаю дату 28 липня 988 року Днем постання нашої державності. Керівництво держави, ВРУ навіть в час війни проявили політичну волю, державну мудрість, значимість державності і виправила цей історичний казус. Тепер ми, українці, не такі вже безрідні і новоявлені. сьогоднішні ми – давня-предавня нація, давня наша державність, ми повинні пам’ятати своє минуле, дату нашого хрещення і державотворення – 988 рік, і не повинні більше втратити своє майбутнє, свою державність.

Яка подальша робота має бути проведена в суспільстві щодо нового Дня нашої державності після перемоги у війні з московією?

Розумію, що після 31 року існування нинішньої держави (люди вже звикли до дати 24 серпня) потрібна буде широка інформованість суспільства всіма засобами ЗМІ про нову дату – 28 липня 988 року. Роз’яснення людям подій 988 і 1918 років, що означають ці роки (більшість людей чули про Київську Русь і Українську Центральну Раду, про Українську Народну Республіку, але не знають, що це вже були держави). Треба буде провести референдум щодо нової дати нашої державності і т.п. заходи. Всю цю і подібну роз’яснювальну роботу потрібно і варто буде проводити, і на референдумі люди проголосують за те, щоб Україна мала більш ніж 1000-літню державність. Я переконаний, що український народ, без сумніву, готовий у будь-який час проголосувати «за» і виправити цю історичну помилку, підтримати Президента і Верховну Раду України. А поки що наші Збройні Сили України захищають нашу державність, поборюють ворожу путінську орду і наближають свято Перемоги.

Слава ЗСУ! Слава Україні! Героям слава! Смерть клятим ворогам!

Михайло БОГОВИЧ, м. Дубровиця.

 

 

 

У МОН розповіли, як навчатимуться школярі

та студенти з 1 вересня: усі деталі

Новий навчальний рік 2022/23 в Україні в школах і вишах почнеться традиційно з 1 вересня, і проходитиме з низкою особливостей з урахуванням воєнного стану.

Як тепер буде організований навчальний процес – читайте в матеріалі нижче.

Нововведення для школярів і студентів, а також педагогічного складу навчальних закладів, запроваджені згідно з прийнятою постановою Уряду від 24 червня 2022 року №711 «Про початок навчального року під час дії правового режиму воєнного стану в Україні», розкрили в міністерстві освіти і науки.

Дати початку і закінчення навчання

Так, у закладах загальної середньої освіти навчання розпочнеться на День знань 1 вересня, і триватиме освітній процес по 30 червня 2023 року, передали у «Урядовому порталі».

При цьому заклади професійної вищої та вищої освіти самостійно визначають дати початку та завершення навчального року.

 

Підготовка до початку навчання

в школах і вузах

У МОН також розповіли про рекомендації щодо першочергових кроків з підготовки до навчального року.

Спеціально призначені комісії повинні провести обстеження навчальних закладів на предмет готовності до організації навчання та забезпечення безпеки учасників освітнього процесу. Вони складуть акт, який має затвердити керівництво адміністрації.

До складу комісій рекомендують включити представників регіональних підрозділів ДСНС та Нацполіції.

 

Форма навчання

Визначається форма організації освітнього процесу. Вона залежить від ситуації в кожному населеному пункті.

«Структура та тривалість навчального тижня, дня, занять і відпочинку, а також форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною (вченою) радою закладу освіти в межах часу, передбаченого освітньою програмою (відповідно до обсягу навчального навантаження та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, особливостей регіону тощо)», – розповіли в МОН.

 

Освітній процес в очному режимі

Вводиться в приміщеннях або будівлях навчального закладу «тільки в межах розрахункової місткості» споруд цивільного захисту, які можуть бути використані для укриття учасників освітнього процесу при включенні сигналу повітряної тривоги або інших сигналів оповіщення.

«Якщо потужності споруд цивільного захисту є недостатніми для укриття всіх учасників освітнього процесу, то освітній процес може бути організований шляхом розподілу навчального часу в межах годин (змін) упродовж дня, тижня, місяця або семестру», – розповіли в міністерстві.

Для підготовки роботи навчальних закладів в очному режимі керівництву закладів слід провести такі заходи щодо посилення безпеки:

– обов’язкова перевірка закладів освіти та прилеглих територій на наявність вибухонебезпечних предметів;

– перевірка готовності систем оповіщення, зокрема, доступності оповіщення для дітей із порушеннями зору та слуху;

– визначення та позначення шляхів евакуації;

– наявність обладнаного укриття для всіх учасників освітнього процесу;

– створення запасів води та медикаментів;

– проведення тренувань з учасниками освітнього процесу щодо дій у разі повітряної тривоги;

– проведення навчальних занять щодо здоров’я, збереження, надання домедичної підготовки тощо;

– підключення мережі Wi-Fi в укриттях для проведення занять (за можливості).

 

Освітній процес у дистанційному режимі

Вводиться в навчальних закладах на території ведення бойових дій та тимчасово окупованих територіях.

При організації такого навчання МОН рекомендує використовувати Матеріали Всеукраїнської школи онлайн.

Заклад самостійно приймає рішення про зняття обмеження на максимальну кількість учнів у класі.

Навчання може виконуватися працівником навчального закладу поза робочим приміщенням – у будь-якому місці «за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій».

 

Освітній процес за змішаною формою

Змішана форма поєднує очний і дистанційний режими. Таке поєднання підходить для різних занять: практичні та лабораторні заняття можуть проводитися в очному режимі, лекційні – дистанційно. У початковій школі бажано проводити заняття в очному режимі, адже діти потребують живого спілкування.

Форма може змінюватися протягом навчального року в залежності від ситуації.

 

Забезпечення безпеки

для всіх учнів і педагогів

«Керівники навчальних закладів мають бути проінформовані про персональну відповідальність за організацію безпечних умов для здобувачів освіти та всіх працівників закладу», –зазначають у МОН.

При організації освітнього процесу в очному або змішаному режимі необхідно забезпечити безумовне переривання освітнього процесу при включенні сигналу «Повітряна тривога» або інших сигналів оповіщення.

Всі учасники освітнього процесу при цьому повинні відправитися до споруд цивільного захисту і перебувати в них до завершення тривоги.

Освітній процес може завершуватися в укритті, а після відбою тривоги всі можуть повернутися в класи та продовжити навчання «з урахуванням необхідного коригування».

 

З нacтyпнoгo тижня зaпрaцюють штрaфи зa пoрyшeння мoвнoгo зaкoнy

 

З 16 липня 2022 рoкy зa пoрyшeння мoвнoгo зaкoнy в Укрaїнi штрaфyвaтимyть нe лишe зaклaди, a й кoнкрeтних людeй – cyддiв, oфiцiaнтiв, дeржcлyжбoвцiв, зoкрeмa, гoлiв OВA тa мicьких oчiльникiв. Прo цe йдeтьcя нa caйтi Упoвнoвaжeнoгo iз зaхиcтy дeржaвнoї мoви.

Caмe iз ceрeдини липня нaбyвaють чиннocтi змiни дo Koдeкcy Укрaїни прo aдмiнicтрaтивнi прaвoпoрyшeння, вiдпoвiднo дo яких Упoвнoвaжeний мaє прaвo нaклaдaти штрaфи нa вciх, хтo пoрyшyє мoвний зaкoн. Йдeтьcя прo пocaдoвих ociб oргaнiв дeржaвнoї влaди тa мicцeвoгo caмoврядyвaння, кeрiвникiв i прaцiвникiв пiдприємcтв, ycтaнoв тa oргaнiзaцiй вciх фoрм влacнocтi, iнших фiзичних ociб, якi пoрyшyвaтимyть зaкoн.

Зa cлoвaми Упoвнoвaжeнoгo, мicцeвa влaдa змoжe oтримyвaти кoшти зa цi штрaфи дo cвoїх мicцeвих бюджeтiв:

«Якщo мicькi гoлoви oкрeмих мicт нe знaють, як нaпoвнити cвiй бюджeт, вoни мoжyть i дaлi пoрyшyвaти мoвний Зaкoн тa пoпoвнювaти мicцeвy cкaрбничкy. Прoцeдyрa дyжe прocтa: фiкcyєтьcя фaкт, cклaдaєтьcя прoтoкoл, нaдcилaєтьcя пoвiдoмлeння тa yхвaлюєтьcя пocтaнoвa. Taк caмo як cплaчyєтьcя штрaф, cкaжiмo, зa прaвoпoрyшeння нa дoрoгaх, тaк caмo бyдe нaклaдaтиcя «мoвний» штрaф, який мoжнa бyдe ocкaржити y cyдoвoмy пoрядкy», – кaжe Упoвнoвaжeний iз зaхиcтy дeржaвнoї мoви Taрac Kрeмiнь.

Рoзмiр штрaфy cтaнoвитимe вiд 3 400 дo 8 500 гривeнь, якщo пoрyшeння вчинeнo впeршe, зa пoвтoрнe пoрyшeння – вiд 8 500 дo 11 900 гривeнь.

Taкoж iз 16 липня зaпрaцюють чeргoвi прaвилa мoвнoгo зaкoнy. Зoкрeмa, yci caйти в yкрaїнcькoмy iнтeрнeтi пoвиннi мaти yкрaїнcькy вeрciю зa зaмoвчyвaнням. Kрiм цьoгo, бyдь-якi eлeктрoннi приcтрoї, якi прoдaютьcя в Укрaїнi, пoвиннi мaти yкрaїнcькoмoвний iнтeрфeйc.

 

Заборони, що діятимуть

на Рівненщині

 

У Рівненській області запровадили заборону використання піротехнічних засобів, їзду на автомобілях, не оснащених глушниками, а також полювання на території регіону.

 

Про це повідомив начальник Рівненської обласної військової адміністрації Віталій Коваль.

За його словами, Рада оборони області схвалила певні заборони, які діятимуть до скасування режиму військового стану:

– продаж та запуск феєрверків, салютів та інших піротехнічних засобів;

– рух транспортних засобів, у конструкції яких є система випуску відпрацьованих газів з прямотоком та інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач (рух автомобілів та мотоциклів без глушників).

Разом з цим було запроваджено заборону полювання на території регіону.

«Причина заборони, я гадаю, зрозуміла. Сьогодні настав час захищати країну, а не отримувати «задоволення» в лісі. Хто хоче постріляти, запрошую до лав ЗСУ», – додав Коваль.

* * *

З 11 липня кафе, бари та інші приміщення ресторанного бізнесу Рівненщини повністю звільняються від диму сигарет для нагрівання (Айкосів, Гло) нарівні зі звичайними сигаретами, а також кальянами та електронними сигаретами.

На порушників чекають санкції, і навіть наявність попільнички на столі є приводом для накладення штрафу. Для закладів ресторанного господарства – це 3 000 гривень у випадку першого порушення і 15 000 гривень у разі повторного протягом року.

Крім суб’єктів ресторанного бізнесу, обмеження стосуються куріння у лікарняних, спортивних, культурних і навчальних закладах; приміщеннях органів влади та самоврядування; на підприємствах, в установах і організаціях; готелях і гуртожитках, аеропортах (крім спеціально відведених для цього місць), вокзалах і станціях; на дитячих майданчиках і зупинках громадського транспорту; у ліфтах і таксофонах; місцях загального користування житлових будинків; підземних переходах і на транспорті (у тому числі у таксі).

Для цих суб’єктів господарювання (крім ресторанів) за недотримання нових антитютюнових правил загрожує штраф 1 000 гривень, у разі повторного протягом року порушення – 10 000 гривень. Примітно, що органи місцевого самоврядування можуть розширити перелік no smoking friendly локацій на власний розсуд окремими рішеннями.

У всіх перелічених громадських місцях (закладах господарювання) має бути розміщено графічний знак про заборону куріння і текст: «Куріння, вживання, використання, тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!». Нерозміщення цієї інформації також передбачає штраф у розмірі 1 000 гривень.