ВІД ЛІСОРУБА – ДО ЛІСНИЧОГО

Пересічному громадянину видається, що робота лісничого – сущий відпочинок. Гуляй собі лісом та насолоджуйся краєвидами, співом птахів. Насправді ж лісничий – ключова фігура в лісівничій галузі. На таких посадах приживаються люди з багатогранним світоглядом і щирою душею. Такі фахівці галузі не просто охороняють ліс, а й ретельно примножують його багатства. По-батьківськи піклуючись про кожного мешканця лісових хащ. А ще є взірцем для підлеглих та земляків. Усім цим характеристикам сповна відповідає Іван Михайлович Карпінський, який віддав лісовій галузі сорок років життя. Зараз Іван Михайлович пішов на заслужений відпочинок, наскільки це йому вдасться. Адже лісівників колишніх не буває. Тим паче син Михайло також обрав батькову стежку, закінчив Березнівський лісовий коледж за спеціальністю «Лісове господарство» (навчається заочно у Надслучанському інституті) та прийшов на роботу у квітні 2022 року майстром лісу Висоцького лісництва. Тож лісівнича династія Карпінських не переривається.

Скупі слова зі службової характеристики: «Карпінський Іван Михайлович працює у Висоцькому лісгоспі з 01.08.1982 року. За цей час пройшов трудовий шлях від лісоруба до лісничого Висоцького лісництва. Іван Михайлович зарекомендував себе як вимогливий, працьовитий спеціаліст, відповідальний за доручену справу. Під його керівництвом успішно виконуються виробничі завдання, раціонально використовуються лісосировинні ресурси. Іван Михайлович – досвідчений керівник, хороший організатор лісогосподарського виробництва. Має великий досвід роботи, яким охоче ділиться з молодими спеціалістами». Залишається тільки додати, що фахівець був неодноразово удостоєний найвищих нагород галузі. Має він нагрудні знаки «За бездоганну службу в державній лісовій охороні», «Відмінник лісового господарства України», Подяку Голови Державного агентства лісових ресурсів України, грамоту Товариства лісівників тощо.

Не раз доводилося бувати в лісництві, де донедавна керував Іван Михайлович. Завжди пересвідчувалися, наскільки це обізнана та віддана своїй професії людина.

Спілкуючись з такими, розумієш, лісівники – і справді люди особливі. Щирі та привітні, попри нелегку працю без вихідних і за будь-якої погоди за вікном… Бо бути справжнім лісівником – швидше покликання, аніж робота.

«Кожен сам обирає професію. На лісничого можна вивчитися, але стати ним може не кожен. Якщо не любиш ліс, не вмієш спілкуватися з природою, людьми, які тут працюють, то лісничим не будеш. Свою роботу я обрав за покликом серця, як би пафосно це не звучало, – сказав якось Іван Михайлович. – Був малий, а навколо нашої Вербівки – ліс густий ріс… То ми дітьми туди часто бігали, з лісниками весь час спілкувалися, допомагали їм…».

Ця професія вимагає особливих знань, навичок і… людських якостей. Лісівник повинен знати технологію вирощування лісу, основи лісової патології і протипожежної профілактики, засоби і способи боротьби з лісовими пожежами, біологію шкідників і хвороб лісу… Саме він заздалегідь вживає всіх заходів, щоб запобігти лісовим пожежам.

А для цього він повинен добре знати життя лісу – мати спеціальну підготовку. Знати, що необхідно зробити для вирощування молодого лісу, як здійснити селекцію дерев різних порід, створити ділянки високопродуктивних, швидкозростаючих лісових культур.

Він займається організацією і стежить за виконанням усіх лісогосподарських робіт: розведенням та відновленням лісу, збиранням насіння, доглядом за ґрунтом і станом дерев, проведенням меліоративних робіт тощо.

З метою раціонального використання лісових ресурсів, лісівник здійснює обміри лісових масивів, вимірює запаси деревини, вираховує їхній обсяг, приріст дерев, складає карти деревостанів, ґрунтів лісництва. А ще веде організаційно-адміністративні справи лісництва, займається плануванням, документацією і звітами. Крім охорони лісу, лісничий бере участь у всіх лісогосподарських роботах, що проводяться на його ділянці, контролює їх якість та стежить за правилами користування лісом.

Влітку, наприклад, їм тим більш не до відпочинку, адже найголовніше в цей час – зберегти ліс від пожеж. Ще з весни лісники прокладають нові мінералізовані смуги та проводять догляд за вже існуючими. Виставляють шлагбауми, розклеюють листівки – вживають заходів, аби попередити населення про небезпеку виникнення лісових загорянь. Адже необережно кинутий недопалок чи не загашене багаття після пікніку можуть наробити значного лиха. Щоб уникнути таких проблем, облаштовують спеціальні місця відпочинку – все для комфорту та безпеки населення.

Для лісівника літо клопітне ще й тим, що саме цей період – час вирощування сіянців і саджанців для проведення лісокультурних робіт. Колись під час прес-туру з неабияким захопленням  роздивлялися виплекані в тому числі й руками Івана Михайловича розсадники та елітні сосни, які слугують маточним матеріалом для майбутніх борів.

Проводили Івана Михайловича на пенсію урочисто. У кожного з колег були для нього теплі слова. Щиро подякував за сумлінну роботу директор Висоцького лісгоспу Віталій Торчило. «Ви з-поміж нас усіх, зробили, напевно, найбільше, щоб залишити після себе сильний, гарний ліс для майбутніх поколінь», – сказав Віталій Федорович.

Людмила РОДІНА.