Вона житиме за двох

 

Нещодавно Віктору Головку виповнилося б 38-ім. Український військовослужбовець, старший лейтенант спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, загинув 12 березня у ході російського вторгнення в Україну. Герой України назавжди залишиться тридцятисемирічним – для згорьованої матері, для дружини, для діточок.

Якось я спілкувалася з дружиною Віктора. Переді мною стояла невисока, красива, тендітна красуня. Катя розповіла мені, що досі не вірить в загибель чоловіка. Останній раз вона спілкувалася з ним в той день, коли донечці було пів року. В той день Віктор попросив вислати фото Міланки, а рідним надіслав своє. Голос Віктора був втомленим, але він розмовляв з великою любов’ю. Хіба могла подумати молода дружина, що в цей день востаннє чує голос люблячого чоловіка?

«Вітя дуже мріяв про донечку, – розповіла мені Катя, – коли вона народилася, то казав, що він найщасливіший тато на світі». Подружжя виховувало і синочка Давида. «Мій чоловік був дуже відповідальним у роботі, служба для нього була святою справою, – розказала Катя Головко, – чи у вихідний, чи серед ночі Віктор зривався й, у разі потреби, їхав на службу. Я навіть іноді ревнувала його до роботи, хотіла більше бути поряд з чоловіком. Тепер я розумію, що служба – то був його святий обов’язок. Я не знаю, як мені навчитися жити без Віті. Але я маю жити й виховувати діточок, щоб Вітя був у небі за нас спокійним».

Катя Головко. Молода вдова Катя Головко. Мама двох діток. Донечці навіть нема року. Давиду тільки сім. Віктору з неба є ким опікуватися. І він там, біля Бога, може бути спокійним, бо на землі про його діток дбає така тендітна і водночас така сильна Дружина.

Коли відспівували Віктора у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, то Катя вийшла з храму. Я подумала, що їй стало недобре, вийшла, щоб дихнути повітрям.

А потім Таня Лінник мені сказала, що Катя пішла годувати грудьми донечку. У церкві Різдва Богородиці знайшли для неї куточок, щоб нагодувати немовля. Очевидно Господь в такий момент дав їй крихту тепла через найсвятіше – материнство.

Я подумала, що у нас тепер є українські Мадонни. Це жінки, які залишилися вдовами внаслідок війни, жінки з маленькими дітьми на руках. Їм треба жити, ростити дітей за двох – за себе і за чоловіків. За чоловіків, які на небі.

Уклін і Мамі Віктора, за мужнього Сина України!

Люба КЛІМЧУК.