«Снігу буде,

як в Африці»:

яку зиму чекають на метеостанції в Сарнах

 

Метеостанція в Сарнах, де начальником Лідія Собченюк (на знімку), – одна з трьох у Рівненській області. Ще дві розташовані в містах Дубно та Рівне.

За всі роки незалежності жодної нової метеостанції не збудували.

– Ми фіксуємо хмарність, напрямок вітру, тиск, опади, промерзання. Кожен із цих показників має ще багато додаткових параметрів. Після фіксації та обробки передаємо результати в Київ, де складають кліматологічні довідники. А вже за ними спостерігають, як змінюється погода та клімат. Крім того, до нас регулярно звертаються правоохоронці, щоб дізнатись точну погоду при ДТП, – пояснює Лідія Собченюк.

Лідія Собченюк розповідає, що всі показники приладів на метеостанції фіксують кожні три години. Тоді телеграмою відправляють у головний синоптичний центр у Києві, а звідти – по областях. Там синоптики й складають прогноз погоди. У такому режимі важливо відправити всі показники вчасно. Без затримки. Вона зізнається, що не так давно працювати в такому режимі стало набагато простіше:

– 3 листопада нам підключили виміри температури повітря, ґрунту та вологості до комп’ютера. Раніше колеги в будь-яку погоду бігали до термометрів, гігрометрів і записували показники вручну кожні три години. Навіть вночі, адже спостереження ведуться цілодобово. Тепер ці показники відображаються на моніторі, що серйозно спрощує нам роботу. Майже два місяці ми паралельно фіксували дані з комп’ютера та безпосередньо на шкалах приладів. Розбіжність – мінімальна.

На метеостанції також працює агрометеоролог Ілона Бриж і метеоролог Лілія Федорова. Весь колектив складається з восьми осіб.

– Робота дуже цікава. Як один день не схожий на інший, так і погода щоразу різна. Колись навіть по прикметах могли спрогнозувати зміни. Наприклад, якщо в Москві випав сніг, то в нас він буде через два тижні. Тепер усе не так, – кажуть жінки.

 

– Протягом дня потоки повітря можуть так змінитись, що найточніший прогноз не відповідатиме дійсності. Думаю, кожен це відчуває по листопаду. Раніше земля замерзала ще в перших числах, а тепер навіть сумніваєшся, чи купувати зимову куртку. Можливо, незабаром сніг, як в Африці, чекатимемо, – погоджується Лідія Собченюк.

 

Раніше, щоб вивести середньорічну температуру, дані аналізували за період 50 років. Проте глобальне потепління посилюється швидкими темпами. Наприклад, зимою середньорічна температура повинна бути –8 С⁰, а частіше фіксується навіть плюсова. Тому наразі змінюють період виміру середньорічної температури на 30 років, що має дати реальну картину зміни клімату.

 

Кліматологи попереджають, що середньорічна температура взимку може бути вищою на два градуси, ніж на початку століття. Пані Лідія розповідає, що на погоду в Україні впливає холодна течія в тропіках Тихого океану, яка змінює загальну циркуляцію повітря. Простими словами – зима буде теплою з можливими короткочасними похолоданнями:

 

– Щодо опадів, то їх дефіцит і надалі зберігатиметься. Перший сніг випаде в грудні, тому зі сніговиками доведеться почекати. Загалом зима 2020/2021 буде теплішою, ніж зазвичай. Швидше за все, слід очікувати невеликих морозів, частих відлиг і крижаних доріг. І таку погоду прогнозують на всю зиму.

СарниNews.City.

 

Півсвіту на велосипеді

 

Чи кожний, у кого припадає порохом двоколісний транспорт у гаражі, здогадується, що на ньому можна подорожувати  світом? І не обов’язково для цього бути супер спортсменом. Достатньо невтомного бажання пізнавати нове. Це доводить неординарний чоловік, який нещодавно гостював у настоятеля дубровицького костелу Валерія Дубини.  Священнослужитель поділився цим у соцмережі.

Лео Віллігер – паломник зі Швейцарії. У жовтні на велосипеді він виїхав з рідного міста Фрутвілен. І за два місяці докрутив педалі  до рівненського Полісся. 

Мандрівник мешкає недалеко від кордону Швейцарії з Німеччиною. Йому 64 роки. Упродовж теплого сезону займається  сільськогосподарською роботою – чорницею, вишнею, ожиною, малиною. А коли весь врожай зібраний, вирушає у подорож світом на велосипеді. П’ять разів він відвідував Африку, чотири – Азію та Америку та двічі Австралію і Океанію. Навіть складно уявити, які відстані йому доводиться долати на двоколісному. 

«Відколи померла моя мама, а це вже минуло 18 років, отже з 2002-го, я в дорозі кожного року по чотири місяці», - розповідає Лео Віллігер.

Цьогорічну мандрівку  швейцарець розпочав 18 жовтня. Проїхавши  Баварію (Баварський ліс), Франконію, Саксонію (Дрезден), Згожелець, Вроцлав, Ченстохову, Краків, Заверці, Люблін, Хелм, Ковель, Маневичі, опинився на Рівненщині.

Не зупинила чоловіка навіть світова пандемія. Навпаки, він каже, що COVID-19 його не страшить:

«Мене не лякає коронавірус. Я постійно в хорошій формі, завдяки тому, що багато рухаюся, їжджу на велосипеді. За останні 18 років я проїхав понад 100 тисяч кілометрів, проводячи час у довгих подорожах по всьому світу. На жаль, я не встигаю мандрувати Швейцарією, мені доводиться там займатися плодівництвом, інакше не мав би грошей на подорожі. У мене є невелике фермерське господарство. наступного року я виходжу на пенсію, і буду у фінансовому становищі стояти краще».

Через обмеження Лео не отримав візу, а мав амбіційний задум поїхати до Шанхаю та Бангкока. Плани змінилися – і він відкрив для себе Україну. З Рівненщини його маршрут проляже через Житомирщину, Київ та Одесу. А далі він поїде в сторону Бухаресту.

Валерій Дубина назвав Лео Віллігера  відважною та віруючою людиною. Адже для нього надзвичайно важливою є Католицька церква. Мандрівник дякує за те, що під час своєї поїздки він міг завжди знайти дах над головою і відчути гостинність. Лео зупинявся у священників. І скрізь, де залишався, відвідував месу. 

Ось таке активне дозвілля має швейцарець у поважному віці. Це надихає і заслуговує поваги.

 

Підготувала Леся Кондратик.

Фото Валерія Дубини.