ЗА ЛІКАРНЮ ЗАМОВЛЮ СЛОВО

Комунальне некомерційне підприємство «Дубровицька центральна районна лікарня» здійснює господарську діяльність, спрямовану на збереження та зміцнення здоров’я населення та досягнення інших соціальних результатів без мети одержання прибутку. Це, дорогі читачі, мовою офіціозу, я сказала про заклад, де ми шукаємо здоров’я – нашу рідну районну лікарню. Зрозуміло, всі ми хочемо, щоб наша лікарня була, розвивалася і ставала кращою. Але, на жаль, великих зусиль для розвитку закладу у районі останніми роками не докладав ніхто. Як результат, на порозі пандемії ми побачили, що дубровицька лікарня, образно кажучи, гола і боса. Проте треба віддати належне всім людям, хто долучився протягом цього року, щоб у лікарні з’явилося ряд нової сучасної апаратури. Це – крок вперед, зрозуміло. Разом з тим наприкінці 2020 року доводиться визнавати факт, що головний медичний заклад залишився у нас, як сирота, якого опікують авансом…

 

До кінця року на оплату енергоносіїв в дубровицькій лікарні не вистачає близько 500 тисяч гривень. Ні, у лікарні тепло. Палять у борг. Але грошей на оплату цієї послуги наразі нема.

Води гарячої теж нема у закладі, і не тому, що несправна тут система, як дехто стверджує, а тому, що на гарячу воду також гроші у районному бюджеті були не передбачені. Андрій Полюхович, керівник господарського відділу лікарні, з прикрістю підкреслює: «Є люди, які кажуть, що не маємо гарячої води, бо несправна система водогону. Запевняю, що це – нісенітниця. Ми готові воду подати за лічені хвилини, у разі проплати за неї!». Воно дуже дивно звучить, коли у холод, у медичному закладі відсутнє гаряче водопостачання, а ми ж все пишемо про санітарні умови, які вкрай важливі в час пандемії.

Я ніколи не була депутатом і бюджет не ділила. Але, якщо чесно, розподіл бюджетних пирогів у районі у мене часто викликав подивування. Завжи комусь можна було все, а потім ще й з додаваннями чималими. А комусь врізали крихти… А має бути так, як вдома, отримав кошти і розподіляєш гроші на найважливіші потреби, без яких жити неможливо. От, на початку 2020 року на потреби відділу освіти, наприклад, коштів на енергоносії не обділили. Я тільки «за», бо треба гарні умови і дітям, вони у нас найдорожче. Але треба було віднайти кошти і для медичної галузі, не сподіваючись на подачки зі столиці. На початку року дали грошей на енергоносії лише на перший квартал. Чому так вийшло? Головний лікар Руслан Володимирович Бовгиря, у той час закладом не керував. Як вдалося йому з’ясувати, сподівалися, що держава додатково дасть кошти протягом року на ці потреби, те саме пояснення на сесії, як ми вже писали, почув і керівник теплопостального підприємства Григорій Шах. До речі, Григорій Петрович неодноразово просив протягом року цю проблему вирівняти. Останньою була спроба це зробити на останній сесії дубровицької районної ради. Не вийшло. Перекидку грошей на вкрай важливу статтю на лікарню не підтримали депутати. З тим і розійшлися по теплих домівках. Хай Руслан Бовгиря думає, чим взимку заклад отопити, і кому кланятися. Як розповів головний лікар, він зараз понаписував листи керівникам громад, б’ючи на сполох про стан справ у медицині. П’ятдесят тисяч гривень перекине на опалення лікарні Висоцька громада, дуже сподівається головний лікар на допомогу милячан, і звичайно, на здоровий глузд новообраних дубровицьких депутатів, які почують проблеми лікарні.

Нагадаю, що некомерційне підриємство «Дубровицька центральна районна лікарня» обслуговує 47666 чоловік. З них – Дубровицької міської територіальної громади – 35163, Висоцької – 5568. Якщо жити по-чесному, то отак пропорційно, на території трьох громад ми маємо і подбати про нашу лікарню. Якщо хочемо дбати про наших людей, то у теперішній час перш за все треба подбати про лікарню, так, щоб не соромно було перед собою. Звертаюся за проханням дирекції лікарні, всіх хворих до людей, які будуть причетні до розподілу бюджету: «Підтримайте нашу медицину!».

Не Руслана Бовгирю особисто, не керівників відділень, просто допоможіть тим, хто їде з ваших сіл чи міста шукати у лікарні порятунку, тим, хто лежить під киснем. Хай буде їм і далі тепло.

Звертаюся до всіх досвідчених і недосвідчених депутатів – будете думати про бюджет, думайте про лікарню, в першу чергу… Бо все можна відправити в локдаун, крім лікарні.

 

До вашої уваги, читачі, окремі коментарі на цю проблему, яку я піднімала і у мережі «Фейсбук»:

Василь Іванюк, головний лікар Сарнеської лікарні:

НСЗУ не має права покривати витрати на енергоносії. І з коштів НСЗУ лікарня теж не має право сплачувати енергоносії. Якщо лікарня це зробить, то це буде розцінюватися, як нецільове використання коштів. І керівник буде покараний. Ці витрати зобов‘язані покриватися місцевим бюджетом. Такий принцип діє по всій Україні. Тому місцева влада мала про це чітко знати і реагувати.

Олена Вороніна, с. Колки:

А от бурштинники замість угідь для полювання могли би таку лікарню відгрохати, щоб і Київ позаздрив!

А тепер хай депутати і вибивають кошти! Бачу тут всім все одно, але коронавірус дожене всіх, він нікого не щадить.

Сергій Петрушко:

Я як депутат райради неодноразово попереджував керівництво райради, депутатів про проблеми з фінансуванням опалення та освітлення в ЦРЛ саме з жовтня 2020 р. Мене запевняли, що я не розумію – держава в будь-якому разі на лікарню кошти дасть і спокійно ціле літо гріли гарячу воду дровами. Арифметика проста – 60% фінансування на 2020 р. Розраховували «на якось воно буде». Тому й отримали оте «якось». Добре керувати, коли дають готові кошти з державного бюджету. А тепер всім громадам треба не на премії кошти направляти, а на ЦРЛ. Лікарню треба зберегти, бо не всіх до Сарн довезуть, а старенькі і самі відмовляться їхать.

Анатолій Серко:

У всіх питаннях потрібно проявляти високий професіоналізм і компетентність! Мали тих, кого обрали… Дай Боже, аби нинішній склад обранців не повторював помилок своїх попередників, і дійсно вболівав за простий народ!

Михайло Ромець:

Пізно, втратили час. Медичні працівники неодноразово у 2018 році та і в попередні роки піднімали питання матеріально-технічного забезпечення ЦРЛ, на зустрічах з керівництвом РДА, райради, головами сільрад, підприємцями, нас ніхто не почув, от і маємо результат.

Федір Хлебович, голова Миляцької громади:

Питання, яке ви підняли, надзвичайно актуальне. І дуже прикро, що наприкінці року в нашому головному медичному закладі склалася така ситуація. Зазначу, що наша громада допомагала Дубровицькій лікарні коштами протягом року, що минає, зокрема на придбання медтехніки. На жаль, зараз коштами допомогти лікарні ми не можемо, не маємо таких грошей. На бюджетній сесії я буду звертатися до депутатів і наголошувати на необхідності виділення субвенції для нашої лікарні. Питання медицини має бути у наш час пріоритетним. Однак, ще ж невідомо, на чий баланс перейде лікарня, хто буде цілком відповідати за її утримання – чи район Сарненський, чи Дубровицька міська рада. Хто не буде, осторонь ми не залишимося.

Я днями говорив з головним лікарем Русланом Бовгирею, і запропонував йому інші види допомоги у цей скрутний час (можемо паливо завезти, до прикладу), ми готові підставляти плече лікарні Дубровицькій і надалі, бо й наші люди там лікуються. Громади різні, а люди – наші, ми всі тепер у непростій ситувції. Виправити стан справ зможемо всі разом, як будемо мати бажання і підтримку депутатів.

Люба КЛІМЧУК.