Золото партії: скільки коштує політнезалежність?

Якби партія Шарія не подолала 2-відсотковий бар’єр на останніх виборах, мабуть, переважна більшість українців і не дізналася б, що політичні партії отримують кошти з держбюджету. Хоча така практика існує ще з другої половини 2016 року. І поки ми в провінціях вишкрібаємо останні бюджетні крихти на фінансування лікарень, держава сотні мільйонів витрачає на підтримку політнезалежності.

Адже голосуючи за політичну партію на парламентських виборах, кожен виборець «ділиться» з нею частиною своїх податків. Кожен відданий за партію голос «коштував» нам  за станом на 2019 рік 38 грн. 42 копійки. Адже донедавна отримати державне фінансування могли усі ті політсили, хто подолав 2% бар’єр, тобто отримав близько 280 тис. голосів.

Утримання цих партій мало обходитися державі на рік в кругленьку суму. Значну суму також виділяють з бюджету для компенсації партіям їхніх витрат на передвиборну кампанію. Спробували дослідити за матеріалами, що є у відкритому доступі, особливості державного фінансування партій та практику минулих років.

 

ВСЕ БІЛЬШЕ ПІДТРИМКИ

15,5% українців підтримують фінансування партій, які набрали від 5% голосів на виборах до Верховної Ради, з державного бюджету.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» від 3 до 9 липня 2020 року.

2015 року держфінансування партій підтримували 14,9% респондентів, 2016-го – 15,7%, а 2017-го – 9,9%. Отже, за минулі два роки кількість українців, які підтримують фінансування партій з державного бюджету, зросла на 5,6%.

Зараз найбільше людей, котрі схвалюють держфінансування політсил, мешкають на сході України (22,3%). 13,7% таких респондентів – з півдня, 13,3% – із заходу, а найменше держфінансування партій підтримують у центрі України – 12,7%.

Від 2016 року фінансування з державного бюджету мали парламентські партії, а перехідні положення Закону «Про політичні партії в Україні» зазначали, що з наступних виборів на державне фінансування претендуватимуть і ті партії, котрі набрали від 2% голосів. Двовідсотковий бар’єр на парламентських виборах 21 липня 2019 року подолали 11 партій: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – за життя», «Батьківщина», «Європейська Солідарність», «Голос», Радикальна партія, «Сила і честь», «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана», «Партія Шарія» та «Свобода». Хоча до нового скликання Верховної Ради увійшли лише перших п’ять.

 

БЮДЖЕТНОГО ПИРОГА УРІЗАЛИ

Натомість після парламентських виборів 2019-го в законодавстві знову відбулися зміни.

Протягом останнього року закон «Про політичні партії в Україні» в частині норм, які регулюють державне фінансування, змінювався двічі. Законодавчі «гойдалки» почалися з ініціативи Володимира Зеленського вдвічі скоротити обсяги держфінансування партій. У тому самому законопроєкті президент запропонував підвищити бар’єр, що надає право на держфінансування, з 2% до 5%. Попри застереження низки громадських організацій, Верховна Рада підтримала пропозиції Зеленського.

За результатами парламентських виборів 2019 року, одержавши понад 5% голосів виборців, державне фінансування отримали партії «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», «Європейська солідарність» і «Голос».

Якби закон залишився без змін, після виборів держфінансування також одержали б Радикальна партія Олега Ляшка, «Сила і честь», «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана», «Партія Шарія» та «Свобода», які набрали понад 2% голосів.

Водночас, оскільки зміни до законодавства внесли вже після виборів, позапарламентські партії мають право отримати гроші з держбюджету за період від 30.08.2019 до 17.10.2019. Проте коли це станеться й чи станеться взагалі, наразі не відомо – цих коштів не закладено до державного бюджету. Аби отримати ці гроші, «Партія Шарія» позивалася до НАЗК, але програла.

Адже рішення про держфінансування партій приймає саме Національне агентство з питань запобігання корупції на основі остаточних протоколів Центральної виборчої комісії про підсумки виборів.

Хоча політсила може відмовитися від фінансування з держбюджету або її можуть його позбавити.

Аби припинилось державне фінансування, партія має:

1. вчинити кримінальний злочин (в тому числі порушення під час виборів);

2. не подати звіт (або подати його з порушеннями) про майно, доходи і витрати (щонайменше двічі на рік);

3. ліквідуватися чи реорганізуватися (крім злиття і приєднання до інших політичних партій);

4. потрапити під заборону, її реєстрацію мають анулювати;

5. витратити кошти з держбюджету на участь у виборах (а не на статутну діяльність партії, як передбачено в законодавстві);

6. не використати ці кошти впродовж року.

Контролює використання державних коштів Рахункова палата та Національне агентство з питань запобігання корупції. В окремих випадках вони можуть звернутися в суд, аби позбавити партію державного фінансування.

Політичним партіям також відшкодовуються витрати на передвиборчу агітацію під час чергових і позачергових виборів народних депутатів.

Сума витрат зазначається у звіті політсил, який вони подають щороку до НАЗК і ЦВК. Щорічний звіт партії (внутрішній фінансовий аудит) подають до НАЗК, а також проходять зовнішній аудит – за участі Рахункової палати (незалежний аудитор). Правда, така перевірка партій, котрі подолали 5-відсотковий бар’єр під час виборів до парламенту у 2014 році, не проводилась упродовж 5 років.

За бюджетною програмою «Фінансування статутної діяльності політичних партій» Нацагентству на 2020 рік затверджено видатки в розмірі майже 283,5  млн. грн.

Держфінансування – для безвізу

Державне фінансування політичних партій було запроваджено з третього кварталу 2016 року. Такі нововведення були покликані для зменшення залежності партій від великих донорів, політичної корупції, дати можливість політсилам розвиватися.

Крім того, відповідний законопроєкт, ухвалений у 2015 році, входив до пакету так званих «безвізових», тобто, які ухвалювалися за рекомендаціями ЄС і були необхідними для отримання безвізового режиму з Європою.

Фактично таким чином вдалося, по-перше, легалізувати роботу політсил, по-друге, їхня фінансова діяльність стала публічною, а тому громадськість може спостерігати за нею. А держава отримала право якоюсь мірою контролювати витрату цих коштів та притягувати до адмін- чи кримінальної відповідальності.

Державне фінансування отримували то п’ять, то шість партій, котрі під час виборів 2014 року подолали 5-відсотковий бар’єр. Спочатку «Опозиційний блок» розкритикував ідею державного фінансування і зробив заяву про відмову від нього. Хоча не взяв кошти лише 2016 року.

За повідомленням НАЗК, у 2016 році державні кошти (167 млн 647 тис грн.) отримали п’ять партій, 2017 – шість партій (уже з Опоблоком) розділивши 442 млн. грн. 2018 - з бюджету на партії потратили понад півмільйона, приблизно така ж сума і в 2019-му.

 

ХТО ПЛАТИТЬ – ТОЙ ЗАМОВЛЯЄ МУЗИКУ?

Наразі українські партії майже не вдаються до фандрейзингу (пошук ресурсів (людей, устаткування, інформації, часу, грошей та ін) для реалізації проєктів та/або підтримання існування організації). Хоча 11,9% українців підтверджують свою готовність долучатися до фінансування політичних партій в Україні. Про це свідчать результати того самого дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».

54% опитаних вважають, що фінансово забезпечувати діяльність політсил в Україні повинні лідери партій. 40% респондентів переконані, що фінансувати політичні сили мають рядові партійці. На думку 33% опитаних, це повинні робити прихильники партій.

За минулі кілька років частка населення, готового фінансувати політичні партії, знизилася на 1%. У 2015-2017 роках у середньому 13% респондентів виявляли готовність фінансувати політсили.

Як показав аналіз Громадського руху «ЧЕСНО», партії та виборчі кампанії фінансує один із 1500 українців (0,07% виборців). Протягом 2018-2019 років приблизно 20 тисяч громадян офіційно профінансували політиків на понад 4 мільярди гривень. Середній внесок – 121 тисяча гривень, або майже 5 тисяч доларів США. Для порівняння: середній внесок на кампанію з переобрання Дональда Трампа 2019 року становив $176 (близько 4400 грн).

Нагадаємо, тепер, аби перерахувати гроші політичній партії, необов’язково йти до банку чи поштового відділення, а також не потрібно разом із внеском подавати спеціальну заяву. Фактично зміни до закону легалізували пожертви партіям через системи онлайн-переказів.

 

Підготувала Людмила РОДІНА.