Юлія Ніколайчук: «Творчість –

вже невід’ємна частина мене»

Про таких, як Юлія Ніколайчук (Вирва), говорять: «майстриня на всі руки». Таланти творчого психолога навіть важко перелічити. Здається, що їй під силу все й одразу. Дерев’яні краватки-метелики та візитниці з вишивкою, стильні намиста і  брошки з бісеру, майстерні фігурки та декор з полімерної глини, роботи у техніці канзаші, витвори з гіпсу, фоамірану та фетру, в’язані речі… Багатогранність таланту дівчини насправді захоплює. Її творча душа постійно у пошуках прекрасного, руки не знають спокою, а мозок – невичерпне джерело ідей та задумів. Про різносторонню творчість Юлії – у нашій розмові.

 

Спершу розкажіть трішки про себе...

Народилася та закінчила школу в Дубровиці, тому про рідне місто маю багато теплих спогадів, а також про близьких і друзів, які досі там мешкають чи яких доля завела далеко від малої батьківщини. Особливо приємно згадувати про шкільні роки, однокласників та вчителів.

Так-от, після закінчення у 2008 році тоді ще загальноосвітньої школи №3 я мала на меті стати лікарем. Але коли мене зарахували на бюджет у медичний університет, зрозуміла, що хочу повернутися назад у школу. І все-таки обрала фах психолога, який якраз поєднує професії вчителя та лікаря. У київському педагогічному університеті зустріла своє кохання, і по завершенню навчання вийшла заміж та переїхала до нього у Хмельницький. Тут до декрету працювала практичним психологом у навчальному закладі.

Були творчою натурою з дитинства, любили щось творити-«витворяти» чи це прийшло вже згодом?

Взагалі навіть не пам’ятаю, коли саме у мені прокинулися творчі нотки (у початковій школі вже писала вірші). Зате чітко пам’ятаю, коли стала пробувати себе у роботі з різними матеріалами та техніками. Це була зима 2014 року, коли сірість на вулиці переходила у сірість настрою у зв’язку з подіями на Майдані. Робота психологом у той час також забирала багато емоційних ресурсів, тому саме творчість стала для мене своєрідним острівцем для відновлення та наповнення життєвою енергією. У моїх творчих починаннях мене завжди підтримували батьки, які і досі проживають у Дубровиці. Мабуть, саме завдяки тому, що відчувала їх підтримку, а не осуд стосовно моїх робіт, я продовжила створювати щось нове та цікаве. Дітям взагалі дуже важливо, щоб рідні їх підтримували та надихали. Це дуже мотивує.

З чого почалась Ваша історія як майстрині різноманітного декору?

Саме взимку 2014-го я вперше познайомилася з полімерною глиною. Ліплення саме по собі є арт-терапевтичним. Я використовувала його у професійній діяльності з дітьми і дорослими, тож і сама захопилася ним. Після цього почала пробувати себе в різних видах творчості: миловарінні, створенні свічок, в роботі з фетром, фоаміраном, деревом, бісером. З кожного творчого напряму отримала гарний досвід. Досі чергую різні види творчості, не можу зупинитися на чомусь одному, але перевагу віддаю роботі з деревом та полімерною глиною.

З усього Вашого творчого арсеналу особливу увагу привертають дерев’яні вироби. На перший погляд здається, що працювати  з деревом – це не зовсім жіноча справа. Як Вас це захопило?

Для роботи з деревом у мене є цілий арсенал інструментів, що полегшують його обробку. Колись на просторах Інтернету натрапила на блокноти з дерев’яною обкладинкою, тоді ж і вирішила, що вона в поєднанні з вишивкою буде виглядати ще більш оригінально. Для цього мені довелося освоїти ази  користування програмою «CorelDraw», аби мати змогу самостійно відмалювати макет, який далі вирізають лазером. Після цього починається найприємніший етап роботи – обробка, коли потрібно заокруглити кути, відполірувати нерівності, пофарбувати, покрити лаком та, якщо це потрібно, зробити вишивку. Загалом з дерева наразі виготовляю багато чого: сережки, запонки, підвіски, ялинкові іграшки, візитниці, іменні рамки, дитячі метрики, але найбільшим попитом користуються блокноти та краватки-метелики з вишивкою.

А як Вам підкорилась полімерна глина? Вона теж потребує умінь та знань справи. Цей матеріал дає Вам на повну проявити свою фантазію та творчий потенціал – у декорі на посуд та канцелярію, у найрізноманітніших прикрасах. Але особисто мені найбільше припали до душі Ваші мініатюрні фігурки з цього матеріалу.

Ну, підкорилася вона мені не одразу, але наполегливість, досвід та наявність професійних інструментів  для ліплення дають свої результати. У роботі з полімерною глиною різних виробників часто потрібний різний підхід, особливо під час етапу запікання (час та тривалість цього процесу можуть різнитися). А фігурки з полімерної глини, що Ви бачили – це брошки, зазвичай для пальто. Кожна з них була створена мініатюрною копією своєї власниці.

Скільки завдяки Вашим зусиллям, народилось рукотворної краси, напевно, важко й сказати. А є якісь особливо дорогі серцю роботи або цікаві замовлення?

Звісно, є такі. Особливо цінними є ті, що я створюю для донечки та чоловіка! А ось якщо я щось виготовляю вперше, то це найцікавіше. Було навіть замовлення, яке спершу дещо спантеличило, коли мене попросили зробити декор на чашку з полімерної глини у вигляді голови гусака в чорних окулярах.

Коли за домашніми клопотами встигаєте творити? Натхнення, напевно, як і до багатьох майстринь, приходить пізно ввечері.

На щастя, у творчості в мене практично відсутнє слово «встигати». Я насолоджуюся самим процесом творення. Іноді все виходить досить швидко, а іноді потрібно багато часу для того, щоб завершити виріб. На даний період я у декретній відпустці, тому і спішити мені нікуди (посміхається). І так, творю зазвичай у глибоко вечірній час.

Що забирає найбільше часу?

Найбільш часозатратним для мене є виготовлення бісерних джгутів, оскільки кожну бісерину потрібно набрати вручну і обов’язково відповідно до зазначеної схеми.

А що надихає на нові ідеї?

Дуже багато чого. Це і люди, які мене оточують, і роботи інших майстрів, і навіть свої власні. Часто для народження нових ідей потрібно просто змінити обстановку.

Чим для Вас є творчість? 

Творчість – це вже невід’ємна частина мене самої. Як я вище говорила, сам процес для мене є найприємнішим і найресурснішим, а ще реакції замовників. Це те, що справді заряджає. Створення чогось своїми руками приводить в порядок думки і заспокоює. Головне – знайти діяльність до душі.

Мабуть, Ви постійно у творчому пошуку. Які задуми ще хочеться втілити в життя?

Дуже на часі це запитання. В найближчих планах створення дерев’яних підвісок-оберегів із зашифрованими вишитими іменами. В основі лежатимуть правила Бродівського письма, якими користувалися наші земляки в давнину в процесі створення вишиванок.

Як маєте власні життєві настанови та орієнтири?

Жити – означає прикрашати світ довкола себе, помічати прекрасне, радіти кожній миті і дарувати тепло тим, хто поруч. А щоб продовжувати робити світ яскравим, потрібно завжди виділяти час для сім’ї та відпочинку. Все інше може зачекати.

Що побажали б землякам?

Мабуть, щоб кожен знайшов себе. А для цього – здоров’я,  життєвої наснаги, іноді терпіння, щоб втілити в реальність все,  до чого прагне розум і душа.

 

Леся КОНДРАТИК.