Історія однієї професії…

 

Є кілька способів розбивати сади:               

кращий з них – доручити цю справу садівнику

                                          К. Чапек.

 

Це не просто історія про чергове і, на жаль, поширене на часі професійне прощання з людиною, що поклала «півжиття» на вівтар улюбленій справі, не ода її сумлінній праці та чеснотам. Це мова про жінку, життєвий та професійний шлях якої міцно сплелися в одне суцвіття творчого запалу, невтомної ініціативності та всеосяжної Любові до всього і всіх (якби патетично це не звучало).

Луцук Любов Григорівна – незмінне обличчя Мочулищенської публічно-шкільної бібліотеки: завше привітне, усміхнене та мудре. Кажуть, праця облагороджує людину, гартує в ній особистість. Приймаючи на віру ці слова, весь колектив Мочулищенського ЗЗСО шле щирі слова подяки одній з «найблагородніших» особистостей свого колективу з нагоди завершення її професійного шляху бібліотекаря. Люба наша Любове Григорівно! Ви – людина-стержень, людина-запал, людина-Душа! Двадцять вісім років невтомної роботи з бібліотечними фондами, описами, пилом… книжковими виставками, літературними вечорами… Двадцять вісім років підтримки, допомоги, мудрої поради. Не дивно, що учні школи, особливо молодших класів, збігаються до бібліотеки, як «бджоли до вулика», бо ж любов до книг у них особлива, потрійна: від Любові та з любов’ю!

Перелічувати здобутки та успіхи від роботи Любові Григорівни нема потреби, бо всі про них знають і пам’ятають. Організувати, ознайомити, навчити, оздобити, приготувати, приголубити, розвеселити, заспівати, заплакати… це все про нашого «універсального солдата» Любов Григорівну!

Дорога наша! Зичимо Вам бадьорого духу, творчого неспокою та нових незабутніх вражень від історії, яка тільки починається!

З глибокою повагою та вдячністю,

педагогічний,  технічний та учнівський колективи Мочулищенського ЗЗСО.