Розкрити учням красу рідної мови

 

У день рідної мови про любов до слова, поезію Лесі Українки та педагогічні успіхи спілкуємося з Андрієвською Тетяною Михайлівною, учителькою української мови та літератури Колківського НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів».

 

Тетяно Михайлівно, з чого проросла Ваша любов до української мови?

Любов до рідної мови до мене прийшла ще у школі, коли вперше прочитала самостійно художню книжку «Казка про Наталочку і золоту рибку». Скажу відверто, що була і залишаюся затятою книголюбкою-читачкою. У нашій родині усі люблять читати. До речі, тато наш, не зважаючи на вік, до цих пір знає напам’ять твори зі шкільної програми. У нас вдома завжди на першому місці була Біблія і любов до Бога. Батьки залюбки купували нам із сестричками книги.

Ви стали шанованим і талановитим педагогом. Чому саме ця життєва стежка?

Про те, що стану вчителькою, вирішила ще у 1 класі. Просто було, із кого брати приклад. Мені у житті поталанило на прекрасних педагогів: Ольга Олексіївна Краглевич, Раїса Михайлівна Таборовець, Галина Михайлівна Суслова. А потім були незабутні уроки Ганни Іванівни Лесьо – учительки, уроки якої я просто чекала з нетерпінням. Вона теж філолог, правда, німецької і російської мови. Пізніше доля звела із талановитою людиною Годунко Ольгою Андріївною, яка навчила мене цінувати і вміло донести українське слово. Скільки було у мене виступів під її вмілим керівництвом.

А далі навчання у Сарненському педучилищі, де справжня кузня педагогів. А який там сильний викладацький склад! Моїми улюбленими мовниками були Жакун Людмила Адамівна, Левшунова Олена Олександрівна. І там я, як кажуть, потрапила у хороші руки. Ви знаєте, а це і справді важливо - іти своєю дорогою! У педучилищі я здобула перемогу в обласному конкурсі читців-декламаторів поезій Тараса Шевченка. Саме навчаючись у цьому закладі, я вирішила стати українським філологом. З’явились і мої перші вірші. Олена Олександрівна захоплюється творчістю Лесі Українки, вона і студентам вміло передає ці знання. Від неї я дізналася дуже багато про нелегкий шлях Лариси Петрівни.

Де Ви здобули фах філолога і в чому, на Ваш погляд, головна мета викладання рідної мови у школі?

Омріяний диплом українського філолога здобула в Рівненському державному гуманітарному університеті. Люблю свій предмет, закохана в українське слово, пісню. Завжди наспівую твори, які покладені на музику, дітям це дуже подобається. Люблю своїх учнів. У викладанні української мови і літератури потрібен особливий підхід – віднайти і розкрити неповторність та красу нашої мови, адже кожне слово – дуже важливе!

Зараз Україна готується до відзначення 150-річчя з Дня народження Лесі Українки. Ви, як Людина і як філолог, як сприймаєте постать нашої талановитої Поетки?

Так, днями відсвяткували 150-річчя з дня народження Лесі Українки. Це унікальна постать в українській літературі. Дуже люблю уроки, коли йде вивчення творчості Лариси Петрівни Косач. Учні залюбки вивчають вірші, слухають про її боротьбу із власною хворобою, на прикладі її творів виросло не одне покоління.

Мені теж довелося побувати у Колодяжному, побачити ліс, де так чекаєш на зустріч із Мавкою і Лукашем, героями «Лісової пісні». А ще екскурсовод дозволила мені заграти на Лесиному фортепіано – це просто неймовірні відчуття, скажу я вам. Цей інструмент має дивовижний звук! Я торкнулася не струн, мені здалося, що це душа Лесі. Кожен філолог хоча б раз у житті має обов’язково побувати у тому місці, відчути ту атмосферу. Я із захопленням розказую про цю поїздку своїм учням. Особливо цікаві теми із вивчення творчості Лесі Українки в 10 класі. Ніжне і трепетне кохання до Сергія Мержинського, справжнє відчуття обов’язку дружини до Климентія Квітки. А скільки боротьби, сліз, надії. Леся була справжнім борцем за особисте щастя, за життя. Вона життєлюб, правдошукач і просто чарівна жінка, яка так довго чекала на особисте щастя. «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі…».

Якби від мене залежало б формування програми для вивчення української літератури, я обов’язково збільшила б години, для вивчення творчості Лесі Українки. Лариса Петрівна – це феномен доби, феномен української нації, надбання нашого народу.

Особливо приділяєш багато часу для вивчення її творчості, коли готуєш дітей до районних, обласних олімпіад, конкурсів із вивчення української мови і літератури.

Яких успіхів досягали разом зі своїми учнями?

Так склалося, що кожного року (протягом 10 років) мої учні – обласні переможці і в олімпіаді, і в конкурсах: знавців творчості Т. Шевченка, і в мовному – ім. Петра Яцика, читців-декламаторів, читців-гумористів. Була моя учениця переможницею і у Всеукраїнському конкурсі знавців творчості Т. Шевченка. Мої талановиті учні: Хомич Катерина, Вишневський Євгеній, Буткевич Люба, Годунко Юлія, Таборовець Яна, Жакун Оксана, Годунко Лілія, Годунко Марія, Олещук Яна, Молчанович Анастасія, Жмура Яна, Жакун Станіслав, Таборовець Надія, Дубінець Яна, Черевко Анатолій, Хомич Віталій, Олещук Оля, Колядич Марія. Це лише частина наших колківських талантів. Дехто уже має свої родини, але усі вони – неймовірно талановиті, успішні люди. Я ними пишаюся і дякую Богу за їх присутність у моєму житті. Дуже важливим аспектом у своїй роботі вбачаю не пройти повз - помітити, підтримати, повірити. Зараз особливо перейнялась долею будівництва школи. На новий освітній заклад заслуговують і наші учні, і педагогічний колектив. Діти обов’язково повинні навчатися у сучасному закладі, бо учні наші дуже талановиті, не зважаючи на старі класи, де немає сучасних засобів для навчання.

«Ти дітям і правнукам мусиш віддати

Живуче коріння – свій батьківський рід, –

Тоді їх ніяким вітрам не зламати,

Ніякій негоді не стьмарити світ».

                                                Р. Братунь

 

Щиро дякую Вам, Тетяно Михайлівно, за цікаву розмову і щиро зичу Вам та вашим учням нових успіхів та життєвих перемог.

 

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.