«МАЄМО ВИПРАВДАТИ ДОВІРУ ВИБОРЦІВ»

 

25 лютого для Аліка Новика збігло 100 днів перебування на посаді Висоцького сільського голови.  Тому коли випала нагода побувати у Висоцьку, заодно поспілкувалися й з очільником громади про перші враження на посаді вже більшої самоврядної структури (досі Алік Олександрович був головою Туменської сільської ради), його оцінку децентралізації, її плюси та мінуси, плани, задуми, перспективи.

 

Середа. У приймальній сільського голови – аншлаг. Одні виробничі наради змінюють інші. Земляки звертаються до голови із особистими питаннями. На кілька хвилин заходить переговорити у службових справах офіцер поліції. Телефонні дзвінки. Дякую, що в такій круговерті Алік Олександрович все ж викроює кілька хвилин для спілкування з пресою.

Знаю його ще по роботі в поліції, тоді це був Дубровицький райвідділ міліції. Він і там завжди старався викладатися на повну, хоча ніколи не гнався за піаром чи дешевим популізмом.

Без зайвої реклами, але з переконливою виборчою програмою згодом очолив Туменську сільську раду. І саме її населення найбільше посприяло, аби зараз прийшов до керма Висоцької ОТГ. За Аліка Новика там голосували, як кажуть, поголовно. Що ще може більше сказати на користь очільника самоврядного органу, аніж така одностайна підтримка виборців, які вже побачили його в ділі? Алік Олександрович – справді людина слова і дії. З тих, хто сам не посидить і інших робити заставить.

«Ще працюючи Туменським сільським головою, ніколи не розумів деякий своїх колег, які левову частку бюджету пускали на утримання себе, улюбленого, встановлюючи для голови та апарату сільської ради захмарні премії. Ми жили скромніше, не зарплатами єдиними. Але мені зараз не соромно дивитися в очі своїм виборцям. Дякую депутатам нашої колишньої сільської ради, які завжди підтримували мене в прагненнях зробити наші села хоч трохи кращими. Ми кожну вільну бюджетну копійку старалися вкласти в села, їх розвиток, добробут мешканців. Приємно тепер зайти в Туменську школу, бо робив все, аби вона була, як кажуть, на рівні. По всіх селах встановили дитячі ігрові майданчики. Оновили клуби та бібліотеки. Постійно співпрацювали з інвесторами, вирішили спільно багато задавнених проблем», - каже Алік Олександрович.

Яких, запитаєте? Озвучу хоча б таку. Всі погодяться зі мною, що селянин без землі – це нонсенс. Але таке явище в наших селах непоодиноке. Алік Новик із землевпорядником детально проаналізували, хто із земляків внаслідок розпаювання залишився обділеним. А тоді поза бортом залишилися всі працівники обслуговуючої сфери на селі: вчителі, медики, працівники поштового зв’язку тощо. Навіть деякі колгоспники. От, приміром, виїхала людина на якийсь період на сезонні роботи, на момент розпаювання не була включена до списків пайовиків і залишилася без земельного наділу. Хоча перед тим десятки років пропрацювала в колгоспі. Назбиралося таких більше двадцяти чоловік. Із земель запасу  сільської ради всім їм було виділено по ділянці. Звісно, роздавали не під нуль. Бо ж життя триває. Створюються нові сім’ї, залишили резерви і для них. До речі, ця здатність – заглядувати в день завтрашній – прослідковується в усіх рішеннях Аліка Новика.

Напевно, саме ця життєва мудрість й допомагає в роботі – адже добре, якщо керівник громади усвідомлює і планує її перспективи.

«До останнього ввагався, чи йти знову на вибори. Але в будь-якому випадку  старався, щоб передати сільську раду не такою «голою й босою», як колись прийняв її я. При входженні в ОТГ прийшли з солідним «посагом» – порядком 350 тис. грн. мали на залишках. (Дозволю собі невеличку ремарку, можливості Туменської сілської ради були куди скромнішими, аніж  таких «грошовитих», як Селецька чи Берестівська. Однак вона завжди надавала відповідні субвенції і на протиковідні заходи, і на підтримку  хворих з цукровим діабетом. Мовчу вже про малозабезпечені багатодітні сім’ї, неблагополучні родини.  Їх проблеми і потреби сільський голова ніколи не залишав поза увагою). Міркував так, не відомо хто переможе на виборах, але принаймні після об’єднання наші села теж матимуть право голосу, бо вони прийшли в ОТГ «не старцювати», - каже голова громади.

Мимоволі стала свідком його розмови з місцевою жителькою. Жінка прийшла шукати роботу. Алік Олександрович пояснює, молода сім’я має п’ятеро дітей, хороші роботящі люди, але перспективи знайти якусь вакансію у селах марні. І він золотих гір не обіцяв. Але зазначив, що закладено кошти на громадські роботи, Тож якусь копійку можна заробити все ж. Каже голова, що найбільше турбує проблема безробіття. Стараються якось зарадити багатодітним сім’ям, налагоджено тісну співпрацю із Сарненською благодійною місією. Однак, звісно, це не вихід. Люди хочуть не подачок, а стабільного заробітку.

І перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. В громаді створено зо два десятка додаткових робочих місць. Окрім розширення підрозділів сільської ради, а додалося кілька нових структур, приміром, та ж служба у справах дітей, збільшився штат вже існуючих. Всім освітнім закладам надали економічну автономію («Нехай директори також вчаться рахувати кошти і самі міркують, скільки і яких працівників їм треба», - каже Алік Новик) . Створено комунальне підприємство «Вишгород», не зменшили й кількість старост. Навпаки додався ще один старостинський округ у Тумені. В першу чергу стараються працевлаштувати молодих і освічених людей, які не мають іншого джерела доходів. Кожен підрозділ сільський голова націлює на омолодження кадрів. «Я не прийшов на посаду, щоб когось звільняти, але й розхлябаності в роботі не потерплю. Нам люди довірили владу, щоб ми зробили їхнє життя кращим. Маємо виправдати їхню довіру», – каже Алік Олександрович.

Проблем в громаді, як і всюди, вистачає. Залишилися незавершеними два великі об’єкти (спортивний комплекс в Золотому і реконструкція школи у Висоцьку), оскільки минулого року  не надійшли з бюджету виділені державою кошти. Ковід вніс свої корективи. Тож першочергове завдання ради – добитися їх фінансування хоча б цьогоріч, забезпечити співфінансування.

Тепер до громади переходить утримання центру для проживання  інвалідів та одиноких престарілих громадян. Звісно, субвенцію надають й інші громади, чиї жителі тут мешкають. (До слова, тепер утримання одного підопічного обходиться в майже 9 тисяч гривень). Однак найбільше уваги все ж приділяє та, на чиїй території терцентр розташований.

Є проблеми й з лікарнею. Населення в переважній більшості уклало декларації з лікарями-ФОПами, середній медичний персонал залишився (а це три людини) без фінансового забезпечення. Тепер це великий головний біль сільської ради. Адже щомісяця необхідно виділяти цим людям і на заробітну плату, і на утримання самого закладу. Тож сільський голова запрошує на роботу сімейних лікарів, обіцяє всіляке сприяння.

«Шкода, що доводиться розпорошуватися на багато сфер. Гасити виникаючі проблеми рандомно. Все ж планую, що надалі будемо втілювати кожен новий задум планово і послідовно. От закрили, скажемо, всі проблеми по Вербівській школі. І на певний період душа за неї спокійна. Бо там вже замінено вікна, відремонтовано електромережу. Тільки працюй. Особливо ж приємно допомагати тим, хто й сам не сидить, склавши руки. От які у мене можуть бути претензії до директора Висоцької школи, якщо в неї в закладі всюди порядок, залучено тисячі спонсорських гривень на її оновлення? А тим паче ще й зекономлено більше мільйона коштів вчительської субвенції? Як такій школі не посприяти з придбанням необхідної техніки чи меблів. Удвох все-таки тягнути упряж легше, якщо результати тільки радують», – каже сільський голова.

Сто днів, здається, не так і багато. Але вже є певні маленькі здобутки і поступальність у вирішенні проблем. Що ж бажаємо успіхів в реалізації всіх подальших задумів. Хай Бог сприяє!

 

«Перше, що зробив сільський голова на посаді – оновив у Висоцькій школі старі шафи, які ми називали ще «царськими», посприяв з придбанням чотирьох стінок в класні кімнати, двох кафедр в кабінети хімії та біології, десяти столів, по 6 ноутбуків та телевізорів. А комплекти столів та ортопедичних стільців для школи допоміг придбати багаторічний спонсор, перший голова німецького благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля» Дітер Вольф. Завдяку цьому фонду облаштовано і ресурсну кімнату для дітей з особливими освітніми потребами. На часі – ремонт в приміщенні харчоблоку не тільки в нашій школі, а й в Людині. Про це вже також є домовленість із сільською радою», – каже директор Висоцького освітнього закладу Валентина Креденсир.

Людмила РОДІНА.