Досвід і творчість переросли

у власну справу

Шлях спроб і навичок

Дубровичанка Тетяна Сергіївна Бруяка власний бізнес започаткувала рік тому, у березні. Тоді вона вирішила відкрити майстерню з ремонту виробів зі шкіри та шкірзамінника. Як каже моя співрозмовниця, вона «лікує» жіночі сумки, комп’ютерні та автокрісла.

Шлях до власної справи у майстрині був довгим, але цікавим і пізнавальним. Крихта за крихтою Тетяна Бруяка набиралась дуже потрібного у своїй роботі досвіду.

Родом моя співрозмовниця з Дубровиці. Навчалася у Дубровицькій школі №2, а згодом, у зв’язку з переїздом, у Залузькій школі. Фахову освіту вона здобула у Київському державному університеті технології та дизайну, закінчила факультет «Взуття, шкіргалантерейні та лимарні вироби» і здобула кваліфікацію інженера-технолога.

Майстриня з усмішкою згадує: «Малювати я любила завжди. У школі вчилася добре, але практично на кожному уроці встигала ще й створити собі образи жіночого одягу у зошитах, вдячна вчителям, що терпіли моє мистецтво. Я мріяла стати модельєром, отож і пішла навчатися у відповідний виш. Здобула спеціальність «Інженер-технолог виробів зі шкіри та лимарних виробів». Після закінчення вишу першою сходинкою у роботі стало рівненське приватне підприємство «Мis», де шиють сумки. Мене взяли на посаду модельєра, основні вміння та навички я почерпнула саме на цьому підприємстві. Що входило у коло моїх обов’язків? Модельєр практично створює нову сумку. Це багатогранний процес. Починається він зі створення ескізів, моделювання сумки, підбору матеріалів і фурнітури. Все має максимально точно вираховуватися, до міліметра. Після того, як зразок сумки затвердить комісія, вона надходить у масове виробництво. Досі бережу свою першу сумку, яку я створила, працюючи у «Mis». Була рада, що її оцінили й вона пішла у масове виробництво. Її родзинкою були ручки, сплетені, як косиця. Зізнаюся, не все відразу у мене на першій роботі виходило, був час спроб, досвід прийшов поступово. Але крихта за крихтою... Зазначу, що є багато секретів роботи зі шкірою та замінниками. Саме на рівненському підприємстві я їх пізнала на практиці та навчилася добре шити. Тепер знаю не лише, як сумку відремонтувати, а й повністю розумію, як вона пошита, яким чином підступитися до оновлення цієї речі. Три роки праці на цьому підприємстві дали мені головні навички у сфері, де працюю. Потім деякий час працювала в Рівному в Будинку побуту майстром і також там багато навчилася, саме з питань ремонту речей. Винаймати у Рівному житло недешево, робота у чужому місті має свої плюси та мінуси.

 

У Дубровиці – нові старти

«Згодом я повернулася у рідне місто, – продовжує моя співрозмовниця, – дуже складні часи були. Роботи за спеціальністю – не знайти. Пішла служити у прикордонні війська. Вісім років життя віддала цій нелегкій службі. Важко було фізично. Але вдячна долі й за цей період життя. Позитивні враження залишилися, наприклад, від служби на Закарпатті. Але з часом я вирішила, що потрібно змінювати роботу. Що мала за плечима? Досвід, про який розповідала. Скажу чесно, роками думала, щоб відкрити власну справу. Якось Юрій Васильович (власник перукарні «Діана») підштовхнув мене зробити цей крок. Сказав прості слова: «А ти візьми й зроби те, про  що мрієш». Отож після служби був центр зайнятості, а потім все-таки наважилася стати підприємцем. Майстерність була, придбала потужну виробничу швейну машинку. Стартовий капітал дав чоловік, за що йому дуже вдячна. Без машинки не було б і власної справи. Я дякую долі, що на моєму життєвому шляху зустрілася така прекрасна людина, як Надія Протас. Ця розумна, щира, працьовита жінка дуже багато мене підтримувала і досі підтримує. Для мене це важливо.

Спочатку, чесно кажучи, вагалася, чи будуть замовлення. Походила по родичах, позбирала сумки з пошкодженнями, відновила їх і виставила фото в Інтернеті. Пішла до вас у редакцію, замовила оголошення у «Дубровицькому віснику», це також дало результат. І ваша газета причетна до мого становлення як підприємця. І от замовники почали йти. Взялася за перетяжку керма, бо в Дубровиці до мене такого не робили. Зараз найбільш поширені послуги моєї майстерні: ремонт будь-яких сумок, перетяжка керма, різних крісел. Почала я робити також панелі м’які на ліжка, обтягати стільчики. Спробувала і вийшло. Я постійно вчуся, щоб опанувати нові техніки та новий вид робіт, наприклад, каретну стяжку.

Хвилювання щодо перспективи моєї справи є і зараз. Замовлень багато: і бігунки, замки, сумки, керма, автокрісла. Відчуваю нестачу часу. Потрібні додаткові руки. А я працюю лиш рік, можна сказати ще на стартовій позиції. Водночас все дорожчає, податки ростуть. Єдиний вихід не так скоро виконувати замовлення клієнтів (є вже черга).

Треба розвиватися, треба розширятися. А я не готова ще взяти на роботу людину і дати їй зарплату, ще на це не заробила. Важко підприємцям у нас запрацювати на повну.

 

За кожним замовленням – особистість

Прошу свою приємну і творчу співрозмовницю розповісти про сьогодення у роботі, чим воно особливе. Майстриня ділиться думками:

– Хочу сказати, що зараз почався приємний весняний бум. Татусі гуляють з візочками та приходять до мене підремонтувати засоби пересування своїх діток. Йдеться про власне кнопки, застібки тощо. Приємно, що це роблять саме татусі. Бачу позитив і турботу у стосунках подружжя, як чоловіки приходять із замовленням поремонтувати сумку дружини. Дуже тішуся і хвалю тих діток, які самі приносять відремонтувати рюкзаки. Працюю неподалік ліцею (вулиця Березова), то вже учні знають, що у мене «швидка допомога» для їх рюкзаків. Приємно, що є такі самостійні діти. Часто навіть мої маленькі гроші приносять наступного дня, бо з собою не мають.

Що цікаво, що перетягнути автокрісла чи керма часто звертаються не лише чоловіки, а й жінки. На Дубровиччині є багато гарних автоледі. Вони слідкують, щоб їх транспортні засоби були гарними і затишними.

 

Сумкам – нове «дихання»

Тетяна Сергіївна розповідає, що ремонт сумок – її улюблена справа. Майстриня завжди намагається полагодити їх так, щоб ніхто й не здогадався, що ця сумка була у ремонті. Результат роботи – витончений і гарний. У сумках найчастіше зношуються ручки.

За словами Тетяни Бруяки, кожна річ, яка потрапляє у майстерню, може щось розповісти про свого власника. Буває ремонт сумки виходить дорожчим, аніж її вартість, проте людина хоче дати цій речі нове життя. Часто – це подарунок або спогад про щось чи просто улюблена річ. Буває приходить людина і роздумує ремонтувати чи ні свою сумку. Тоді майстриня запитує: «Ви готові викинути цю річ? Якщо ні, то треба ремонтувати й  користуватися сумкою, щоб не лежала у закутку».

– Сумки можуть розповісти про характер власниці, – каже Тетяна Сергіївна. – Я люблю цікаві сумки, з оригінальною фурнітурою.

 

Шкіра чи ні?

Буває, що власниця думає, що її сумка шкіряна, а виявляється, що це не так, просто хороший шкірзамінник. Майстриня вважає сумки важливою частиною образу. Вони прикрашають будь-яке плаття.

Тетяна додає: «Буває й так, що людина приносить відремонтувати куртку (замок чи десь шматочок пошкодився) і каже, що вона зі шкірзамінника. А я бачу і кажу, що річ шкіряна. Речі зі шкіри ніколи не виходять з моди, а зараз у тренді ще й речі зі шкірзамінника: плаття, штани, спідниці. Щоправда, я пошиттям не займаюся, тільки ремонтом. Зараз є дуже якісні шкірзамінники, вони довго служать і гарно виглядають. Відрізнити їх від шкіри можна лише професійним оком чи навіть лабораторним дослідженням. Хочу розвіяти думку, що пресована шкіра – це власне шкіра. Ні, це тільки її залишки, які перемелені та залиті спеціальним розчином. Вироби з пресованої шкіри не мають багатьох властивостей шкіряних речей».

 

Ще про нюанси справи

Майстриня розповідає, що є робота, яка займає доволі багато часу. От, щоб перетягнути офісне крісло, треба витратити кілька днів. Спочатку розкроюють замінник чи шкіру. Тетяна показує мені свої фотографовані роботи. Крісла після ремонту виглядають як новісінькі, й це виходить дешевше, аніж купити нове. Час виконання роботи ще й залежить від того, чи людина замовляє для обшивки наявний в майстерні матеріал, чи виписує новий з Інтернету. Купувати рулонами різний шкірзамінник, поки, Тетяна змоги не має. А смаки у людей бувають дуже різні – за ціною, якістю та кольором. Буває, що людина просто міняє під дизайн кімнати й обшивку крісла. Моя співрозмовниця додає, що замовляти в Інтернеті кілька метрів матеріалу – це дорожче, аніж купити його гуртом.

 

У роботу вкладає душу

Приватний підприємець Тетяна Бруяка мріє розширити власну справу, щоб задовольняти попит замовників значно швидше. Вона каже:

– За рік попит є, і він зростає, наприклад, на ремонт автокрісел. Добре було б зробити на цьому місцевий бізнес, як колись було у Будинку побуту. Якби зібрати майстрів під одним дахом, то з цього вийшла б гарна справа для громади. Для цього треба сприяння, хоча б з орендою приміщення. Якби я мала змогу, я вже навчила б людей всьому, що вмію. Закупила б матеріали по гуртових цінах, налагодила б швидше робочий процес. Я знаю, що в розвинутих країнах підприємцям допомагають грантами, у нас починати власну справу – це непросто. Однак, мені приємно, що я маю змогу втілювати в життя свої знання і навички і робити приємності землякам, ремонтуючи їх речі. У роботі я завжди прагну досконалості. Люблю працювати, вкладаючи душу. Ремонтувати непросто, шити легше. Щоб відремонтувати річ, потрібно її ж складові розібрати.

Завжди треба добре обдумати, як зробити ремонт ідеально. Завжди хочу, щоб поряд з людьми були красиві речі, навіть якщо вони вже й побували у ремонті.

 

Спілкувалася Люба Клімчук.