Поради лікаря: «Бережіть себе у свята»

Знайомтесь: Наталя Стрибулевич – лікар-терапевт, кардіолог в Рівненському обласному клініко-діагностичному центрі ім В. Поліщука. Про себе лікар розповіла читачам «Дубровицького вісника».

 

– Я з Удрицька, у 2010 році вступила до Тернопільського державного медичного університету. Скільки себе пам’ятаю, хотіла бути лікарем. Мій дідусь завжди казав, що я буду саме лікарем.

 Після навчання пройшла інтернатуру, потім курси спеціалізації і тоді потрапила в діагностичний.

Робота займає дуже багато часу, окрім роботи в лікарні часто відвідую різні конференціі, зустрічаюсь з друзями, відвідую спортзал, ходжу на англійську. Хобі, як такого не маю, напевно, медицина і є моє хобі. В Удрицьку живуть мої батьки, бабуся, дядько з сім’єю, а тато сам зі Смородська. На жаль, вдома буваю не так і часто, бо й сполучення не найкраще!

Лікар розповіла:

Мій шлях в медицині почався задовго до вступу в університет. Ще з 3-4 років, коли в мене запитували, ким я хочу бути, я чітко відповідала, що точно буду лікарем.

І все своє життя я йшла до того, щоб все-таки ним стати. Отож, в 2010 році я вступила в Тернопільський державний медичний університет, де успішно провчилась до 2016 року. Потім, протягом 2016-2018 років, була інтернатура по внутрішних хворобах на базі Тернопільської міської лікарні №2 та Рівненської обласної лікарні. Під час навчання та інтернатури мала чергування в кардіореанімації та в приймальному відділенні, де я ще раз впевнилась в тому, що медицина – дійсно моє покликання.

В 2017 році була на стажуванні в Інституті серця в місті Київ, де мала честь попрацювати зі світилами української кардіологіії, а в 2018 році пройшла курси спеціалізації з кардіології на базі інституту ім. Шупика в Києві. І вже після того почала працювати лікарем у місті Рівне. Але на тому навчання не закінчилось, адже лікарі вчаться все життя, тому постійно слухаю різноманітні лекції, вебінари, відвідую конференціі, симпозіуми, тренінги, тому що хочу бути хорошим лікарем для своїх пацієнтів.

Вирішила сторінку вести також як лікар і публікувати цікаву і корисну інформацію про ваше здоров’я.

 

Наталія Стрибулевич реномендує:

На календарі вже зима і невдовзі на нас чекають тривалі новорічні свята.

Проте за святкуванням не слід забувати про своє здоров’я. Сьогодні поговоримо про вплив алкоголю на серце, а саме про «синдром святкового серця». Даний термін означає раптову появу аритмії (нерегулярного серцевого ритму) у людей зі здоровим серцем після надмірного вживання алкоголю.

Найчастішим порушенням ритму при даному синдромі є фібриляція передсердь та надшлуночкові тахіаритмії. Такі аритмії можуть виникнути в людей, які схильні до надмірного вживання алкоголю, так і для тих, хто вживає алкоголь лише по святах чи взагалі вперше його спробував.

Порушення ритму серця може проявлятися: прискореним сепцебиттям, задишкою, відчуттям дискомфорту в грудній клітці, перебоями в роботі серця, головокружінням, інколи втратою свідомості.

Зазвичай даний стан не є критичним для здоров’я і проходить сам по собі, проте в деяких випадках дані аритмії можуть викликати тромбози з розвитком інсульту чи раптової серцевої смерті. Щоб уникнути даних ускладнень, варто одразу після виникнення даних симптомів, звернутись до лікаря.

Для лікування використовують препарати, які знижують частоту серцевих скорочень, дезінтоксикаційну терапію, в деяких випадках призначають антикоагулянти для попередження інсульту.

Проте, запобігти розвитку даного стану легше, аніж лікувати наслідки! Для профілактики «синдрому святкового серця» варто дотримуватись наступного: обмежте вживання алкоголю, споживайте більше рослинної їжі, обмежте вживання жирної і смаженої їжі, обмежте вживання кофеїну, спіть 7-8 годин на добу.

Не займайтесь самолікуванням, при потребі одразу звертайтесь до лікаря! Будьте здорові.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.

 

 

Наталія Мозоль зігріває «поспішайок»

 

Про нашу талановиту землячку Наталію Мозоль я розповідала у газеті два роки тому. Спливає час, а я слідкую за творчою землячкою, щоразу захоплююся її новими роботами та успіхами.

 

Наталія народилася у Дубровиці, закінчила міську школу №2, а згодом здобула медичний фах у Чернівцях. Майже десять років наша землячка жила на Буковині. Потім повернулася додому. Наталія каже, що завжди зустрічала чудових людей на шляху, особливо як боролася з важкою хворобою. Саме Господня любов, підтримка рідних і добрих людей стали тоді її крилами.

Моя героїня – щаслива мама. Її донечка Саша талановито представляє мамину творчість на сторінках соціальних мереж. Пані Наталія прекрасно в’яже та вишиває. Отож Саша охоче демонструє мамині роботи. А Наталія - майстриня на всі руки!

Звідки таланти? Великою рукодільницею була покійна бабуся Наталії – Рукавичка Олександра Павлівна, яка прожила 98 років. З юності жінка в’язала гачком, гарно вишивала рушники і картини. А пані Наталія гарно в’яже спицями. Найбільше речей витворила таким способом рукоділля вона для донечки. А от гачком плела й плаття для дорослих, й одяг для хрещення для немовлят, серветки, комірці.

Дуже приємно спостерігати за новими роботами творчої майстрині. Все, що робить пані Наталія, для рідних чи на замовлення – вона творить з великою любов’ю. Наприклад, дуже вражають вишиванки майстрині, у стилі «монохром». На ялинку, наша творча землячка в’яже гачком прекрасні кулі з ниток. Про свої творчі доробки талановита дубровичанка ділиться на сторінках соцмереж. Нещодавно майстриня написала:

«Продовжую поповнювати альбом «світлини робіт», які дарували і дарують святковий настрій.

Вишивка – муліне, оформлені вони у вигляді пінкіпів, позаду – жакардова тканина. Ну ще трошки бісеру, стрічки, мережива. Вишивалося швиденько, а от збирання до купочки – це ще та забава». Такі сувенірчики Наталія дарує друзям.

Напередодні Дня Святого Миколая Наталія Мозоль розповіла про ще одну свою гарну справу. Вона нав’язала чудових маленьких виробів для недоношених діток (їх називають «поспішайками») і відправила їх до лікарні Івано-Франківська. Як розповіла, наша землячка у Казахстані був організований клуб «28 петель». Зараз його філії є і в Україні. Учасники благодійного клубу в’яжуть і передають до відділення патології новонароджених та недоношених дітей в’язані речі.

Як зазначає Наталія, волонтери самі купують нитки для в’язання. Це – 100% вовна.

Хороші, небайдужі люди  в’яжуть шкарпеточки, шапочки, жилетки, пледики, які допомагають новонародженій малечі. Адже у бюджетах наших лікарень така стаття витрат не передбачена. Крім одягу, ще волонтери в’яжуть «іграшки-восьминіжки» також із 100% бавовни.

Нещодавно Наталія Мозоль написала:

– Мої малесенькі шапочки і шкарпетки для діток-поспішайок поїхали до Івано-Франківська. Наталія Калініченко передасть їх у відділення, де виходжують недоношених малят. Дуже хотіла подарувати цим малесеньким людям свій позитив. Хай мої шапочки і шкарпеточки оберігають та захищають від охолодження малюсенькі голівки й ніжки…

Моя співрозмовниця додає: «Як відомо, дитина при народженні потрапляє з теплого вологого середовища у сухе та прохолодне. Тому недоношений малюк потребує постійного додаткового зігрівання. Він не здатний підтримувати температуру власного тіла у межах 36,6-37 градусів С через недосконалу терморегуляцію. Голівка та ніжки мають бути в теплі, вони найшвидше охолоджуються. А ручки навпаки краще залишати вільними для руханки пальчиками.

Матеріал шапочок та шкарпеточок також має значення. Крім того, що він має бути на 100% натуральним, перевага надається вовні. Дорослим некомфортно у вовняних речах, бо вони колються. А для недоношених малюків спеціально використовується цей подразнюючий та зігріваючий ефект. Річ у тім, що у малюків з критичною вагою недорозвинуті внутрішні органи. Вони забувають дихати, якщо надовго засинають. Вовна подразнює рецептори. Маля починає рухатися, просинається та дихає. Якщо використовувати наукову термінологію, то це профілактика апное. Крім того, стимулюється кровообіг. А кровообіг сприяє розвитку внутрішніх органів. А здавалося би проста шапочка. Нещодавно у Рівному утворився волонтерський клуб «28 петель», отже, нові зв’язані речі буду передавати вже до Рівненського перинатального центру. До речі, мені вже з Рівного від координатора прийшла посилочка з нитками, які купили інші волонтери. Так що буду в’язати. Це додає мені сил і добра. Це стало для мене перезавантаженням. Всюди – хвороби, віруси, зимова темрява, сирість, проблеми фінансові І позитив в тому, що я можу комусь допомогти. Я витратилася фактично на пересилку лише, бо пряжа у мене була, руки дякувати Богу є. От і друге дихання. Уявила ту маму, якій принесли для її манюні цей одяг, якого не купиш.

Напередодні свят щиро бажаю, щоб не зважаючи на власні проблеми, ми вміли побачити і допомогти комусь із ближніх. Все банально, але так воно є. А ще здоров’я і мудрості…

Ще трішки на цю тему інформації від Наталії Мозоль про в’язані іграшки для «поспішайок».

Недоношені діти перші дні свого життя зазвичай мають проводити в інкубаторі. До них прикріплюють безліч трубочок для забезпечення їхньої життєдіяльності. В січні 2013 року одна датчанка зробила цікаве відкриття, коли її дитина народилася передчасно і мала перебувати у кювезі, вона зв’язала маленького блакитного восьминога і поклала іграшку біля малюка. Ефект був більшим, ніж хтось міг передбачити. Малюк перестав постійно тягнути (виривати) зонди та трубочки, став набагато спокійнішим. Цей випадок зацікавив лікарів і подібна практика набула популярності в багатьох медичних закладах Данії, Швеції, а потім Нідерландів та Бельгії. Лікарі схиляються до думки, що діти звикли мати біля них пуповину і тримання щупалець восьминіжків нагадує їм про це відчуття захищенності і спокою, що було в них, перебуваючи в лоні матері. Ці іграшки мама прикладає до свого тіла, вони набирають запах, а потім їх кладуть в кювез до дитини. Малятко відчуває запах мами і починає перебирати іграшку, як пуповину, заспокоюється та перестає смикати катетер. У відділенні перинатального центру зараз є пару штук восьминіжок, а було би чудово давати кожній дитині індивідуально. Потім цю іграшку можна було би забрати собі як талісман.

Наталія Мозоль звертається до земляків: «Можливо, хтось не вміє в’язати, але хотів би допомогти, то можна купити нитки для тих, хто не може собі цього дозволити, але з задоволенням зв’язав би речі для «поспішайок». Будь-яка допомога буде корисна».

Ось про таку гарну і добру справу розповіла Наталія Мозоль напередодні свят. Перепитала у землячки, чому вона вирішила робити це для недоношених діток. Наталія відповіла: «Є багато можливостей робити добро, я вибрала таку». Проста, скромна і богоугодна відповідь. Приємно, що краси душі цієї творчої людини вистачає на так багато напрямків. Коли Бог бачить у людині світло, то він сприяє, щоб це світло зігрівало інших. Променів серця Наталії Мозоль вистачає і для тих, хто щойно і поспішно прийшов у світ.

Люба КЛІМЧУК.