Свята з грузинським колоритом

Ще трохи – і Різдво завітає в домівки  з молитвою, святою вечерею, вертепом та колядою. Так зустрічаємо його ми, українці. А чим особливі  новорічно-різдвяні традиції з грузинським колоритом? Поцікавились у  Іванни Котяш-Елєрдашвілі (Яни Котяш) – нашої землячки з Колок, заслуженої артистки України та Грузії. Вона сіє українське на грузинській  землі і навпаки – розповідає на Батьківщині про багату та самобутню тамтешню культуру, яка має чим здивувати і зачарувати.

 

«Грузія – православна країна, в якій з великою шаною відносяться до релігії і до всіх релігійних свят. Дуже тішить, що в храмах багато молоді і дітей. Всі традиції, звичаї, манера поведінки  формуються із сімей. В грузинських родинах змалку привчають до шанобливого ставлення до старших, до мами, до церкви. Недаремно будь-яке застілля починається з першого тосту – «За Бога!». Це можна розшифрувати як: «Дякуєм Богу, що зібрав нас усіх разом!».

Свят в Грузії багато. Основні та улюблені – День святого Георгія (покровителя Грузії (Георгоба), День святої Ніни (Ніноба), котра принесла християнство до Грузії, Ртвелі (свято збору врожаю) і звичайно ж Новий рік (Ахала целі) та Різдво (Шоба).

* * *

Зустріч Нового року – для грузин свято домашнє, тому прийнято збиратися за родинним столом. Тамадою, тобто керівником застілля, є голова сім’ї (або вибирається хтось старший чи шанований в родинному колі). Бо грузинське застілля – це не просто смачна їжа та напої, а перш за все – цікаві тости та розмови. Обов’язково всі разом співають новорічну пісню «Мравалжамієр», котра в цей час звучить в кожній оселі.

Дуже важливо, щоб в дім в Новому році першою зайшла людина добра, щедра, щаслива, яку радо вітають. Перший день січня грузини проводять весело і з «розмахом», щоб «запрограмувати» собі гарний настрій та тільки все позитивне на цілий рік. Саме тому ця традиція називається  «Бедоба» або «День долі».

* * *

На вікнах будинків запалюють свічки – це різдвяний звичай. Ще одна красива та видовищна традиція – «Аліло». Після служби в храмах, люди з піснями, прапорами, іконами та в національному вбранні йдуть великими колонами по місту чи будь-якому іншому населеному пункті, прославляючи Христа і дякуючи за все. Тільки після цього починаються застілля. Я була присутня на різдвяній ході в західній Грузії, в Кутаїсі, на запрошення моїх хороший друзів – організації, яка зветься «Чохоснебі», тобто ті, що носять чоху (грузинський костюм – авт.). Це патріотична спілка, що  перекликається з українським козацтвом.

На грузинське Різдво, як і на українське, заведено багато і смачно готувати. На столах традиційні грузинські страви – хінкалі, хачапурі, сациві, пхалі, чакапулі, хашлама, різні сири, овочі, фрукти, трави, солодощі. І звичайно – найкраще вино, яке має кожен господар: своє, власноруч виготовлене зі свого  винограднику і принесене з власного марані (винного погребу). Оцей напій ллється на Новий рік та Різдво рікою!

Також поряд зі смаколиками має бути чічілакі. Це  традиційна грузинська дерев’яна «ялиночка», дуже симпатична і кучерява, яка є родзинкою різдвяного столу. Я собі до Києва привезла аж два таких деревця.

А ще я завжди приємно дивуюсь, коли на другий день Різдва незнайомі перехожі дарують тобі цукерку зі словами: «Щоб життя було солодким!». Тому в цей час треба ходити з повними карманами цукерок, щоб і собі привітати. 

* *  *

Цьогорічні новорічно-різвяні свята у Грузії, як і у всьому світі – особливі, карантинні. Тихі, закриті, але, я думаю, щирі та сімейні. На жаль, заборонені концерти. Під цю заборону потрапила і я. Але спасибі моїй концертній агенції «Варсклавебі»( м. Тбілісі) за розуміння, вона  терпляче чекає на мене і на заплановані виступи після закінчення карантинних  обмежень.

Карантин в Грузії дуже жорсткий. Якщо закриття – то дійсно закриття. Повне. Без усіляких половинчатих напівмір. Введена комендантська година. Зачинено все – метро, транспортне сполучення, працюють лише продуктові магазини і аптеки. І це дає результат і надію. Це вже друге таке тотальне  закриття в Грузії. Але люди з розумінням ставляться до певних незручностей. А влада, до речі, підтримує грошовою допомогою – пенсіонерів, малозабезпечених, хворих, багатодітних  та тих, хто втратив роботу. Держава звільнила людей від сплати комунальних послуг на період карантину. Це знаю від своїх родичів.

* * *

Для мене Новий рік та Різдво – затишні та теплі свята. Тому що, якими дорослими ми не були б, а все ж хочеться вірити в казку, чекати подарунків. А ще це зустріч з близькими. На жаль, не завжди це тепер можливо, бо рідні та друзі можуть бути далеко, проживають в різних країнах, та тепло їхніх сердець завжди поруч. Найкращою сімейною традицією з дитинства для мене на Різдво – було святкування і дня народження мого тата, який народився 7 січня. Зараз лише згадуємо його…

Зазвичай всі новорічні свята в мене проходили на сцені. А тепер ось є нагода зустріти Новий рік вдома. Святковий стіл у мене буде інтернаціональний, бо любить моя сім’я і українські, і грузинські страви.

* * *

Напереродні свят бажаю землякам любові, терпіння, душевного комфорту і віри, що ці непрості часи обов’язково закінчаться. Світло має перемогти темряву! Тримаймось!».

Записала Леся Кондратик.