пʼятницю, 29 грудня 2017 р.

Спасибі за чуття єдиної родини!

Депутат районної ради Світлана Правник про волонтерство може розказати дуже багато. Протягом кількох років Світлана Леонідівна 44 рази побувала на Сході та у військових полігонах. Планується 45 поїздка в зону АТО. Грамоти, відзнаки і нагороди за волонтерську діяльність свідчать не лише про кількість поїздок Світлани Правник та її друзів, а й про розмір їх небайдужих душ. Знаємо, що на Сході на нашу Світлану чекають і дуже їй раді. Якось поцікавилася у волонтерки, які поїздки стали найбільш пам’ятні?

«Кожного разу як їдеш до наших захисників, то відчуваєш радість і відповідальність. Радість тому, що попереду зустріч з земляками, спілкування, передача їм гостинців з дому і найнеобхіднішого. Це ніби передаєш в АТО часточки сердець рідних, близьких, небайдужих, – розповідає волонтерка. – Щоразу хочеться якомога більше вислухати, підтримати, зрозуміти хлопців. Іноді потиснеш руку чи обіймеш за плечі і сльози навертаються. Так хочеться, щоб наші земляки повернулися додому і ми почали вирішувати лише мирні питання. Я везла бронежилети і була щаслива тим, що матері будуть спати трошечки спокійніше. Я везла перед святами продукти і приємно було на душі, що солдатики посмакують. Я везла теплий одяг і була впевнена, що хлопці легше переживуть холоди. Коли везеш на Схід допомогу – це особливий стан серця. Я щаслива, що долучилася до цього шанованого руху волонтерства.
Ніколи не забуду, як везла додому матерям полеглих Героїв-синів. Це була біда, трагедія, горе. Це поїздки, які перевертали душу і серце кровило. Але дітей треба було доставити на рідну землю. Тепер можемо лише вклонитися цим синочкам, вклонитися на рідній землі.
Моє волонтерство – це почуття, допомога і сприяння сотень земляків. Я не змогла б займатися цією благодійною справою без вас, дорогі земляки! Спасибі всім за чуття єдиної родини. Дякую всім жителям району, хто бодай гривнею чи речами, листами та гостинцями ділився і ділиться з нашими солдатами. Це частка вашої душі».
Світлана Правник ділиться думкою: «З нагоди Дня волонтера хочеться особливо  подякувати тим волонтерам, які з перших днів війни не залишаються байдужими до долі нашої неньки-України, долі наших воїнів та їх сімей. Війна не закінчилася, не закінчилися людські сльози, людська біль… Все менше залишається волонтерів, які надають допомогу нашим солдатам, і ще менше тих, хто її доставляє на передову.
Великі слова вдячності хочеться сказати нашим постійним помічникам – сім’ям Івана та Наталії Коржиків, Сергія та Надії Лясковців. Їхні доброта, порядність, благодійність не знає меж, про них можна писати, розповідати, ставити їх за приклад іншим.  Велике спасибі хочеться сказати Олександру Карповичу, Миколі Році, Володимиру Кузьмичу, Світлані Годунко, Віталію Гумену,  Сергію та Зоряні Правникам. А ще наша команда – водій Олег Маркевич та Світлана Руда. Виїзди до бійців уже й не рахують. Вони знають – там на них чекають. Не так важливо, що привезли, як важливо бачити, що є ще люди, які знають, що треба підтримати тих, хто  на фронті, на війні. Не так радіють смаколикам, як тому, що про них не забули. Спасибі вам, друзі, за відчуття турботи і тепла. Нехай ці людські якості ніколи не вичерпуються. Разом ми переможемо! Слава Україні!».
У волонтерському щоденнику Світлани Правник залишають побажання люди, які сприяють нашим захисникам. До вашої уваги кілька думок:
«Весна. 23 травня 2017 року. Вечір.
Вперше в житті тримаю в руках таку важливу «Книгу». В ній кожне слово безцінне, як скарб, як «Біблія».
Чому так сталося, що кожен з Вас не вдома, не з сім’єю? А там, на Сході України? Чому Ви повинні слухати свист куль, постріли снайперів, вибухи мін? Чому Ви повинні бачити кров, відчувати пекучий біль, втрачати побратимів? Страшно…
Але Ви мужні, Ви сміливі, Ви – УКРАЇНЦІ, які сильні духом. На Вас надія. Ви боретеся за мир, за Україну. Звертаємося до Вас, наші герої, наші захисники. Ви – це частина кожного з нас. Саме Ви є героями, яких будуть наслідувати мої сини!». Наталія та Іван КОРЖИКИ.
«Жити усім добре і довго. Я маю таку думку, що вечір це пора заспокоєння і вдячності, а світанок – пора очищення і надії, саме тому мені хочеться, щоб у ваших долях була безкінчена кількість світанків (з доброю подією) і така ж велика кількість вечорів.
Бажаємо, аби всі Ви повернулися додому молодими, здоровими, мудрими». Сергій і Надія ЛЯСКОВЦІ, а також наші сини.
Підготувала Любов Клімчук.


Немає коментарів:

Дописати коментар