Хай  буде  вічно  живий  у  наших  серцях

26 січня 2016 року минуло рік, як після важкого поранення під час виконання бойового завдання поблизу Донецького аеропорту, помер Віталій Мазур. Він народився 25 серпня в селі Заслуччя Дубровицького району на Рівненщині у звичайній селянській родині. Військову службу обрав своїм фахом. Останні роки був головним старшиною 13-го аеромобільного батальйону 95-ої Житомирської окремої аеромобільної бригади. У 35-річного Героя лишилася дружина та двоє дітей, а в Заслуччі проживає осиротіла ненька.

У рідному селі пишаються земляком та бережуть пам’ять про його подвиг. 25 травня минулого року за ініціативи та коштом народного депутата України Василя Яніцького на фасаді Заслуцької школи було відкрито меморіальну дошку мужньому воїнові. А в неділю 24 січня цього року у школі започатковано районний турнір з волейболу в пам’ять героя-односельчанина. На турнір прибули помічник-консультант депутата Верховної Ради Василя Яніцького Оксана Слободзян, виконуючий обов’язки військового комісара Дубровицького району підполковник Анатолій Білаш, начальник відділу обліку райвійськкомату підполковник Ігор Береговий, голова Колківської сільради Петро Яцута, директор Заслуцької школи, депутат районної ради Станіслав Рожко, брат Віталія Мазура Олександр, учні школи, односельчани. В першому турнірі прийняли участь команди із Заслуччя, Колок, Залужжя, Великих Озер, Миляч, Порубки.

– Герої живі, доки ми пам’ятаємо про них, - сказала у вітальному виступі Оксана Слободзян. – Віталій Мазур віддав своє молоде життя за нас із вами, за щасливе майбутнє України. Пам’ять, як і любов, повинна проявлятися в дії. Тому це прекрасно, що сьогодні спортивна молодь району вшановує роковини його смерті волейбольним турніром. Можна не сумніватися, що Віталій хотів бачити сучасну молодь фізично сильною, морально незламною та патріотично зрілою. Хай подвиг нашого мужнього земляка стане для усіх прикладом незламності українського духу та прагнення українців побудувати сильну й заможну державу. Низько вклоняюся матері, що виховала такого сина. Будьмо гідні пам’яті Героя!

Помічник передала вітання учасникам турніру від Василя Яніцького. Тепло, з любов’ю говорили про загиблого воїна Станіслав Рожко, Анатолій Білаш. А Петро Яцута відмітив:

– Наш земляк віддав за рідну землю найдорожче, що має людина – життя. Приємно, що ініціативу провести волейбольний турнір пам’яті Віталія Мазура проявила молодь села. До мене звернулися більше 20-ти чоловік з проханням започаткувати такий турнір. Ми пишаємося таким односельчанином, будемо свято берегти пам’ять про нього та піклуватися про його матір.

Змагання були насичені азартом та справжньою спортивною боротьбою. Вболівальники отримали безліч позитивних емоцій. Перше місце виборола команда із Залужжя, друге – із Заслуччя, третє – із Миляч.

Спонсором змагання виступив благодійний фонд Василя Яніцького «Наш край».

Михайло Слободзян.

«Для всіх, хто його знав, він був більше, ніж товариш. Я недавно бачив його, коли 13-й батальйон повернувся на ротацію. Таких людей, як він, мало. Коли військовослужбовці були в сім’ях, відпочивали, старшина Мазур не міг залишатися вдома, вирішував питання забезпечення військовослужбовців земельними ділянками, ходив на засідання у міську раду задля вирішення проблем учасників АТО, намагався хоча б щось зробити для хлопців», - поділився товариш загиблого.

«Це був справжній старшина, справжній батя, хоч і молодий. Міг вести групу, сісти за кермо, виконати будь-яке завдання. Таких старшин в армії вкрай мало, - згадує боєць, який близько знав Віталія Мазура. - Надзвичайно боляче і гірко прощатися з людьми, яким би ще жити й жити, виховувати дітей, дочекатися онуків. Але ворожа куля обірвала його життєвий шлях. Він був справжньою людиною, старшиною, захисником Вітчизни. Він – герой. Справжній герой».