Фах обрав, наслідуючи батька

 

Інженер з лісових культур ДП «Дубровицький лісгосп» Валерій Володимирович Шах у лісовій галузі не новачок. За плечима – двадцять три роки лісівничого стажу. Та й до того частенько допомагав на сезонних лісових роботах ще школярем. Адже у Миляцької школи, яку закінчив пан Валерій, з місцевими лісництвами здавна налагоджено тісні та дружні стосунки. Тож недаремно після школи довго не роздумував, який життєвий шлях обрати. Пішов стежкою батька, котрий також багато років віддав лісівництву. Фах здобув у Березнівському лісотехнічному коледжі. Спочатку працював майстром лісу Перебродівського лісництва, потім помічником лісничого у Залужжі, знову були Переброди і Будимля, лісничим у Дубровиці. За всіма цими топонімами – не просто географія району, це сотні сходжених лісовими стежками кілометрів, сотні небезпечних ситуацій, людських доль. Бо ж часто-густо лісництво у селі – така собі палочка-виручалочка. Під їх опікою всі місцеві соціальні об’єкти. Та й всіх місцевих жителів підтримують в разі потреби.

Спілкуємося з Валерієм Володимировичем. Скромно просить: «Ви особливо мене не розхвалюйте. Просто виконую свої виробничі завдання. Нічим не краще від інших. У лісівничій галузі – всі відповідальні, інакші просто у нас не приживаються. Адже робочий день – часто ненормований. Вирішуєш виробничі завдання, а ввечері ще маєш заступити на охорону. Недаремно нашу справу обирають виключно ті, для кого ліс – це більше, ніж просто робота».

Коло обов’язків у інженера з лісових культур – обширне. Це  – опіка над всіма лісовими насадженнями аж до їх стиглості. Особливо напружена пора – коли починається лісовідновна кампанія. Маєш встигнути провести її в оптимальні строки, подбати про гарний садивний матеріал. Для цього в лісгоспі по всіх лісництвах створено свої розсадники. Вони також – під постійним контролем Валерія Володимировича. Час від часу мусиш до них заглянути. Бо його робота чимось подібна до роботи лікаря-діагноста. Треба вчасно виявити всі ризики, порадити, по можливості, зарадити.

Запитуємо, чи з досвідом, стає простіше в роботі. «Може це у нас тільки так. Але весь час доводиться опановувати додаткові знання. Бо стільки препаратів захисту рослин з’явилося нових, добрив, укорінювачів. Змінюються самі технології. Але з іншого боку, це й добре. Розширюєш свій світогляд. А скільки цікавого підказують самі працівники лісу, лісокультурниці, наші ветерани галузі. Хочеш бути фаховим спеціалістом – вчишся все життя», – каже лісівник.

…Шумлять соснові діброви. І з року в рік повторюється циклічність лісівничих робіт. Заготовляється насіння, проходить викопування посадкового матеріалу, підготовка до лісокультурної кампанії, посадка, посів – і вже в цей період не спиться інженеру з лісових культур, все думається, як зробити краще. Бо ж змінюються часи, загоряються і гаснуть нові політичні зірки, одні формації приходять на зміну іншим, а ліси залишаються завжди. Вони ще нашого Бога бачили. І у лісівників – в усі часи однакові клопоти – щоб наші ліси розросталися.

Людмила РОДІНА.