ПРО ГАРНУ ЛЮДИНУ І СЛАВА ГАРНА

Кажуть, що зорі вже при народженні віщують людині її характер, долю та талант. Шістдесят п’ять років тому 6 лютого у родині знаного на весь район яцульського гончара Євтуха Кулика народився первісток Андрій. Як справжній Водолій став він згодом яскравою та неординарною особистістю, здатною на великі справи,  спроможною на подолання усіх перешкод.

Не будемо змагатися в епітетах для характеристики цього чоловіка. Скажемо коротко – його життя є по-справжньому повним. На трудові здобутки, знакові зустрічі, хороших наставників, вірних друзів. Саме їхніми вустами сьогодні хочемо розповісти про ювіляра.

Іван КРАСЬКО, пенсіонер із Бережок:

«Пригадую Андрія Євтуховича ще зовсім молодим. Адже свою трудову діяльність він починав головним агрономом в наших Бережках. Вже в юності мав він принциповий характер, ґрунтовні знання, наполегливу вдачу. Багато вчився від бригадирів, ще більше вчив й цих вже збагачених хліборобським досвідом чоловіків. Він був грамотним спеціалістом, багато експериментував, намагався все поставити на наукову основу. До нього прислухався й зважав на його думку вже такий уславлений аграрій, як Леонід Степанович Дячук. Регулярність сівозмін, норми висіву зернових, внесення добрив відповідно до кислотності грунтів, компостні ями – це все, що приніс в наше сільгосппідприємство Кулик. Він горів роботою, встигав всюди – зранку й до пізньої ночі їздив своїм мотоциклом по полях. Навіть ті, хто спочатку ставилися скептично до молодого агронома, згодом вважали його незаперечним авторитетом. А от він ламав усталені стереотипи. Це при ньому прийшли в Бережки справжня наукова культура землеробства, а поля почали радувати нечуваними врожаями.

Приємно було згодом спостерігати за кар’єрним ростом цього чоловіка. Він ще зовсім молодим, бо й тридцяти не було, очолив один з найбільших в районі колгоспів. Але незважаючи на вік, був вже цілком зрілим для самостійної роботи. Навіть не віриться, що з тої пори, коли вперше познайомився з Куликом, промайнуло десятки літ. Як на мене, його юнацька хліборобська загара ще й досі веде його по життю. Нехай так буде й надалі, ніколи душа не знає спокою, прагне до нових висот та звершень. Хай здоров’ям радують все нові та нові ювілеї».

Михайло ТОМИЛОВИЧ, керівник сільгосппідприємства «Хлібороб»:

«Багато років ми йдемо з Андрієм Євтуховичем пліч-о-пліч по життю навіть не як колеги, а як щирі друзі. Моя сестра працювала в його господарстві головним зоотехніком, багато розповідала про нього. Вже заочно я знав, наскільки це масштабна особистість. Вражала його здатність водночас реалізувати багато планів, задумів, проектів. Вже згодом, коли сам очолив господарство, багато вчився у нього. Скажу, мало знайдеться настільки грамотних управлінців, як Андрій Євтухович Кулик. Він дуже болісно пережив реформи в аграрному секторі. Адже саме в стадії реалізації було стільки нових ідей: переробка сільгосппродукції, розгорнуте будівницто об’єктів соціальної сфери, переоснащення тваринницьких приміщень, житлове будівництво, облаштування сільських вулиць. Пригадую, тоді навіть з області їздили до Соломіївки на екскурсії – дивитися, як стирається межа між містом та селом.

Я вдячний своєму другові за його мудрі настанови та інколи навіть пророчі поради.  Сподіваюся,  що ще довго черпатиму його житейської мудрості. Побільше б таких людей справи, Україна давно б була самодостатньою. Здоров’я тобі, друже, та ще довгого виробничого неспокою».

Зоя СИДОРЕНКО, голова районного суду:

«Сама я родом з Житомира, де двічі районну райдержадміністрацію очолював Андрій Євтухович. Приїжджаючи на малу батьківщину, чула, як гарно відгукувалися про цього дубровичанина земляки. Підтягнутий, вихований, вдумливий він й там постійно перебував у русі. Зумів так закрутити район, що надходження до бюджету зросли в десятки разів, оновлювалися медичні заклади, школи, садочки. Люди казали, що Кулик міг запросто прийти з негласною перевіркою до районної лікарні, поспілкуватися з пацієнтами, вислухати їхні проблеми, нарікання, а потім делікатно «підказати» підлеглим, як їх усунути. Або підбере якихось бабульок підвезти до села, і вже має повну картину, що в цьому населеному пункті не так. А тоді чекай перемін. Ні, він не звільнив жодної людини. Але спонукав працювати на повну. Прості люди його дуже любили там, досі згадують, як справедливого, дисциплінованого, людяного керівника.

При нагоді завжди радо спілкуюся з Андрієм Євтуховичем. Поважаю цього чоловіка за його шанобливе ставлення до людей та Закону. Приєднуюсь до всіх гарних побажань з нагоди такої знаменої дати в його житті».

Любов ПАНЬКО, колишня начальник Дубровицької податкової інспекції:

«Андрій Євтухович Кулик для мене той керівник, яких тепер прийнято називати добросовісними партнерами податкової служби. Дисциплінований у фінансових питаннях до педантизму. Завжди проконсультується, порадиться, як діяти в тих чи інших випадках.  Доводилося спілкуватися з ним і на перевірках. Ніякого негативу ніколи не відчувала. Людина – по життю дуже відкрита та доброзичлива.

Пригадую, мій чоловік-педагог розповідав, як  багато Андрій Кулик допомагав місцевій школі, підсобляв вчителям у той період, коли вони не могли отримати зароблену платню роками. Знаю, що своїх підлеглих завжди підтримує в біді. Багатьом посприяв в одужанні, допомагає не тільки матеріально, було, задіює всі свої зв’язки. З такою людиною комфортно й надійно працювати. Тож і собі шлю теплі вітання Андрію Євтуховичу з нагоди дня народження».

Марія ДЕНИСЯКА, головний бухгалтер ПСП «Промінь»:

«Бути хорошим начальником дано не кожному, але нашому колективу з Вами, Андрію Євтуховичу, дуже пощастило! Це справжній талант – бути таким професіоналом своєї справи. Ми всім колективом вітаємо Вас з днем народження! Бажаємо завжди залишатися таким же уважним, життєрадісним, креативним, справедливим, цілеспрямованим, який вміє передбачати всі ситуації на два кроки вперед. Ми бажаємо процвітання нашій загальній справі, Вам виробничих успіхів, міцного здоров’я, сімейного благополуччя та звичайного людського щастя».

Людмила БЕРЕСТЕНЬ, голова громадської ради с. Соломіївка:

«Андрій Євтухович належить до тих людей, якими пишаються, захоплюються, у кого вчаться, на кого надіються, рівняються. Чим більше спілкуєшся з ним, тим більше пізнаєш та розумієш, який незламний стержень у цієї людини, сильний дух та бажання бути потрібним. Його життєве кредо – працелюб. За плечима величезний досвід керівника й політика. Депутат обласної ради трьох скликань, чотири рази обирався до районної ради, активний член виконкому нашої сільської ради. Основна риса характеру – небайдужість і постійне бажання вчитися і вдосконалюватися. Завжди наполегливо та зі знанням справи доводить свої думки і приймає конретні та конструктивні рішення. Людина з державницькою позицією. Щиро шкода, що його багатющий досвід не став здобутком для рідної Дубровиччини.

Кожен з тих, хто добре знає Андрія Євтуховича, скаже, що він має щедру та велику душу. Це благодійник, який ніколи не афішує доброчинні справи – просто несе людям добро. Для сусідів – взірець господаря та гарного сім’янина, батька та дідуся. Думаю, з нагоди ювілею свої вітання йому шлють всі односельці та працівники і ветерани «Променя».

Ваше життя – прекрасна нива: коли сонце, коли злива, коли снігом замело, потім знов все зацвіло. Були свята, були й будні, були також і дні трудні. Дав Бог сили все здолати і в колі друзів святкувати. Хай подарує здоров’я Вам доля, усмішка не зникне з обличчя ніколи. Хай Ваше серце, найкраще з сердець, щастям наповниться аж по вінець. Хай Бог посилає здоров’я та сили, у дружній родині будьте щасливі!».

Журналісти «Дубровицького вісника» не раз бували у господарстві, яке довгий час очолює й власне утримує на плаву Андрій Євтухович Кулик. Ми писали про славних людей, які під його керівництвом кували трудову славу «Променя», раділи їх виробничим та просто життєвим здобуткам. Пригадуємо, яке незабутнє враження справив колись щойно закладений у Соломіївці сад. Він здавався тоді справжньою оазою. Розуміли, що за кожним новим починанням в першу чергу стоїть керівник господарства – по-справжньому залюблена в хліборобську справу людина. Недаремно звитяжна праця Андрія Євтуховича відмічена двома орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ст., відзнакою Міністерства аграрної політики «Знак пошани» та званням заслужений працівник сільського господарства. Чи багато в районі ще таких людей? Дозволимо й собі віншувати цього великого господаря з його славною життєвою датою. Бажаємо всіляких гараздів й сподіваємося, що наснага ще довго супроводжуватиме цього чоловіка, а доля дарує нам нові нагоди для розповідей про славні його діла.