Хотіли б святкувати

народження христа спільно

У п’ятницю, 25 грудня, католики, протестанти, послідовники багатьох помісних Православних церков відзначали Різдво Христове − день народження Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво є головним святом у католицизмі. Три церковні богослужіння відбуваються опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Отця, у лоні Богоматері й у душі віруючого. У більш ніж 145 країнах світу − це офіційне державне свято. Його відзначають не тільки послідовники католицької та протестантської церков, але й пов’язані з ними релігійні напрямки − ті, хто дотримується церковної хронології за Григоріанським календарем. Варто відзначити, що у православного і католицького Різдва − одні корені, які сягають у найдавніші дохристиянські культури. Тому більшість різдвяних звичаїв у католиків також нічим не відрізняються від традицій православних християн. Хоча свої особливості у католицького Різдва все ж є. Хоча для всіх християн Різдво грає набагато більше значення, ніж Новий рік. За місяць до Різдва починається час суворого посту й покаяння.

Святкування Різдва у католиків триває вісім днів − з 25 грудня по 1 січня, − що утворює Октаву Різдва.

Різдвяний час продовжується і після закінчення Октави аж до свята Хрещення, яке у римо-католицькому календарі відзначається в першу неділю за Богоявленням (6 січня). На весь різдвяний час літургії духовенство одягається в одяг білого, святкового кольору. Для справжніх католиків Різдво Христове − це сімейне свято, яке має суто релігійне значення.

25 грудня ми відвідали Костел Іоанна Хрестителя у Дубровиці. У святково вбраній релігійній споруді міста, яка є пам’яткою архітектури, відчули чудовий дух релігійного свята. Розділити радість народження Христа з католиками прийшли прихожани інших церков міста. Зацікавлено спостерігали за святковою службою дітки. Поспілкувавшись з нашими земляками, зробили висновок, що переважна більшість християн хотіла б, аби величні християнські свята правослані і католики відзначали одночасно.

До речі, секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов запропонував українцям святкувати Різдво за Григоріанським календарем. Про це політик написав на своїй сторінці у Facebook у п’ятницю ввечері, 25 грудня. «Може вже пора і Україні перейти на святкування Різдва 25 грудня разом з більшістю цивілізованих країн? Але вирішувати це має, перш за все, Рада християнських Церков України… А в перехідний період, думаю, можна залишити святкування і 25 грудня, і 7 січня», − висловив точку зору Турчинов. Політик зазначив, що в Біблії дата народження Ісуса Христа не вказана, а в давній Іудеї користувалися місячним календарем, який не збігається ні з Юліанським, ні з Григоріанським календарями. «Багато європейських православних церков також перейшли на Григоріанський календар (або на Новоюліанський, який збігається з ним до 2800 року) у святкуванні свят з фіксованою датою, в першу чергу, Різдва Христового», − уточнив Турчинов. «Сьогодні жодна країна не живе за Юліанським календарем. Юліанський календар залишився для визначення фіксованих календарних святкових дат тільки у деяких православних Церков, зокрема, в Росії, Україні та Білорусі. Хоча самі Церкви в звичайному житті також користуються Григоріанським календарем», − додав політик.

 А тим часом Папа Римський Франциск у традиційному різдвяному посланні Urbi et Orbi (Місту і світу) помолився за мир в Сирії, Україні і в усьому світі.

«Можливо, Різдво також принесе справжній мир в Україні, принесе затишок для тих, хто страждає від конфлікту і надихне на виконання домовленостей, направлених на відновлення згоди у всій країні», − зазначив Папа.

Повертаємося до костелу Іоанна Хрестителя, що у Дубровиці. Вже два місяці під час богослужінь звучить у костелі органна музика.

 Наша землячка, викладач музичної школи Ірина Деркач каже, що має за честь за допомогою музики допомагати священикам, прихожанам, гостям храму єднатися у молитві до Бога і відчувати Божу милість.

− Маю католицьке коріння, − розповідає пані Ірина, − колись польський пан привіз у Висоцьк мого дідуся з Польщі, аби зробити його управляючим маєтку. Часто у дитинстві чула польську мову, знаю добре обряди католиків, поховальна служба по дідусю була відправлена у цьому костелі. Можливо саме таке коріння певною мірою ріднить мене з цією вірою, світлою, яка несе в душу особливу радість. От, наприклад, як приємно у костелі під час служби взятися всім прихожанам за руки для спільної молитви.

Зрозуміло, що сутність людської душі визначає не лише віра, яку ми сповідуємо, але й наші щоденні думки, наша поведінка і передусім наше ставлення один до одного, родинне начало. А ще так хочеться, щоб сьогодні всі українці, незалежно від віросповідання та того, яку церкву вони відвідують, об’єдналися заради майбутнього України.

Любов КЛІМЧУК.