А наші умільці продовжують «чаклувати»

 

Талановиті хлопці живуть в прекрасному українському селі Орв’яниця. До війни вони ремонтували авто. А з березня освоїли ще й виготовлення засобів індивідуального захисту для наших солдатів. Кинули клич по друзях, назбирали автомобільних ресор й почали виготовляти бронепластини. Кажуть, вони ні в чому не поступаються заводським. Хіба що ціною – за подібні імпортні довелося б викласти понад п’ятсот євро. Майстри ж роблять їх для оборонців безкоштовно. Для певності відстрілюють і самі відправляють на передову. «Тільки не треба нас хвалити, – просять хлопці. – Ми робимо те, що можемо і вміємо. Це наш скромний внесок в українську Перемогу».

Спочатку відправляли самі пластини. Згодом закупили матеріал і попросили кравчинь пошити жилети, щоб бійці отримували вже повноцінний бронежилет.

Тож робота в майстерні кипить зранку до ночі. «Всі замовлення відійшли на другий план. Сьогодні більш нагальна потреба – саме ці бронники. Тому пояснюємо клієнтам, що до чого. Всі ставляться з розумінням. Навіть намагаються чимось посприяти», – кажуть хлопці.

Людмила РОДІНА.

                                                                                                                                                                                                     

 

Кому війна, а кому ...

 

На Волині керівник одного з відділів Підгайцівської ОТГ з командою таких же покидьків налагодив схему продажу гуманітарки, броні, касок та інших речей, яких дуже не вистачає на передовій.

Співробітники СБУ заблокували незаконний збут партії бронежилетів, касок та інших товарів, ввезених на митну територію України як гуманітарна допомога. Загальна вартість продукції становила 18 тис. дол.

Оперативники встановили, що незаконну схему організував член добровольчого формування, який також обіймає посаду керівника одного з відділів Підгайцівської ТГ.

Під час санкціонованих обшуків на складі у місті Ковель та за місцем проживання  зловмисника, правоохоронці виявили та вилучили: бронежилети, каски, гігієнічні товари, готівкові кошти у валютах різних країн на загальну суму майже 800 тис. грн.

Триває досудове розслідування, розпочате за ч.3 ст.201-2 Кримінального кодексу України (незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги). Вирішується питання про повідомлення зловмиснику про підозру та обрання йому запобіжного заходу. 

Документування проводилось оперативниками Управління СБ України у Волинській області за процесуального керівництва Ковельської окружної прокуратури Волинської області.

У соцмережах, де Служба безпеки України розповсюдила інформацію, в коментарях люди висловлюються категорично: «Треба стріляти на місці, адже кожна така «людина» – це потенційно втрачені бійці через недостатнє надходження допомоги»...

 

творимо добро

 

Доброта – це єдине вбрання, котре ніколи не зношується (Генрі Торо)

 

Слова американського письменника, мислителя, суспільного діяча підходять для людини, з котрою хочу познайомити.

У цей складний для України час байдужих немає. Кожна людина старається вкласти частинку свого серця у благородну справу. Висоцький ЗЗСО не стоїть осторонь, має свій фронт робіт.

Щоб збільшити запаси продуктів харчування, вирішила звернутися до незнайомої людини, палатка якої кожного четверга манить до себе покупців у центрі села.

З перших слів зрозуміла, що розмовляю з молодою жінкою (дійсно, їй нема ще 35). Приємний тембр голосу додав мені сміливості просити допомоги. За кілька хвилин почула: «Раз на тиждень буду давати продукти на 10 тисяч. Робіть замовлення». Уже тричі РЕПУТА ГАЛИНА ВОЛОДИМИРІВНА, жителька смт. Соснове, що на Березнівщині, відправляє нам ковбаси, сир твердий, масло, сальтисон, бочок. Смачними обідами, бутербродами ласують наші захисники.

Галино Володимирівно, доземний уклін Вам за розуміння і допомогу. Ваш приклад є показовим  і для інших благодійників, Ваша допомога – неоціненний внесок у Перемогу. Нехай доброта і щедрість повернуться до Вас сторицею. Усіляких гараздів, здоров’я, процвітання і миру! Разом до Перемоги! Слава Україні!

P.S. У грудні пані Галина через продавчиню передавала 500 грн. на придбання «миколайчиків» нашим діткам. Честь і шана Людині!

Валентина КРЕНДЕНСИР,

директор Висоцького ЗЗСО.

 

У СУЧАСНИХ ДІТЕЙ – НОВІ ГЕРОЇ

 

А ви знаєте, що тепер у Дубровиці є свій Кім? Щоправда, потрапив він до нас не із Миколаєва, а із Києвщини, й був привезений  тимчасово переміщеними особами. При чому він зовсім не людина. Тобто абсолютно хом’ячок. І, скоріше всього, раніше носив зовсім іншу кличку. Однак новий його власник, як сам він себе іменує «малий бандерівець», Іллюша вирішив, що настав час хом’ячку в новому краї починати життя так би мовити з чистого листа. І як у такого патріотично налаштованого чотирічного парубка міг завестися якийсь банальний Хомка чи Хрустик? Ілля в курсі всіх подій в Україні, тому й хом’ячка вирішив нагородити актуальним «позивним». А оскільки і великий бандерівець тато, й щира україночка мама полюбляють цитувати енергійного та гуморного голову Миколаївської військової адміністрації Віталія Кіма, хлопець особливо з іменем нового члена сім’ї не заморочувався. На сімейній раді обговорили й він вирішив: хай буде їхній хом’ячок Кімом. У сучасних дітей і герої відповідні.

Тепер юний хом’якозаводчик пробує втовкмачити новому другові, що таке Герб України. В трактуванні Іллюші, це головна наша ікона. Хлопчик навіть співає звірятку наш Гімн, що розквітне Україна від Сяну до Дону. Тож і Кім виросте в політично грамотного та проукраїнськи налаштованого хом’яка.

 

ДРУГА ВОЄННА СЕСІЯ

 

У четвер, 14 квітня, відбулася двадцята сесія міської ради. Вона стала другою в умовах війни. Участь в роботі взяло 18 депутатів, вів пленарне засідання міський голова Богдан Микульський.

 

На розгляд міської ради виносилося, окрім порядку денного, ще вісім питань. Найперше, чим було викликане зібрання, це перегляд бюджету. За період війни було прийнято ряд законодавчих актів, які вимагають коригування кошторисів рад на місцях. Що ж змінилося в міському бюджеті?

Держава збільшує асигнування двох освітянських статей, що стосуються державної підтримки осіб з особливими освітніми потребами, водночас зменшує видатки в цій же царині, що передбачають оплату праці за заняття з дітками на дому. Загалом залишки коштів освітньої субвенції переспрямовуються на придбання форми та військового спорядження для бійців територіальної оборони області. Так, наша міська рада на ці цілі передає 400 тис. грн. до обласного бюджету.

Також знімаються кошти з фінансування проєкту «Реконструкція будівель Дубровицького НВК «Ліцей-ЗОШ І-ІІ ст.» в сумі 650 тис. грн. і передаються на фінансування програми розвитку житлово-комунального господарства (500 тис. грн. – поповнення статутного фонду ДП «Теплосервіс» для заміни котла в лікарні) та цільової програми забезпечення добровольчого формування Дубровицької територіальної громади (150 тис. грн.).

До слова, саму програму приймали на цій же сесії. Розрахована вона на два роки й включає кілька першочергових заходів з загальною кошторисною вартістю по 250 тис. грн. на кожен рік.

Основне ж завдання програми: закупівля та накопичення матеріально-технічних засобів для потреб функціонування добровільного формування; цілеспрямоване та постійне навчання та виховання їх членів, забезпечення їх готовності до виконання завдань за призначенням; сприяння діяльності добровольчих формувань щодо організації руху опору та підготовки громадян до національного спротиву тощо.

Трансформовано до умов сьогодення порядок списання майна комунальної власності. Його дещо лібералізовано, адже не завжди тепер можна знайти ліцензованих експертів, які б надавали відповідні висновки для списання майна.

Також депутати встановили плату за доступ операторів та провайдерів телекомунікацій до елементів інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності ради. Вона складатиме 2 відсотки від мінімальної заробітної плати на місяць.

Перейшли у комунальну власність  громади дві захисні споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття по вулицях Гагаріна та Вокзальна).

Ще було розширено перелік адмінпослуг, що надаються через ЦНАП громади. Додалося до переліку три послуги, що стосуються пільг та компенсацій внутрішньо переміщених осіб.

Також передали в оренду земельну ділянку комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ділянка має площу близько 13 га і розміщена на території Залузького старостинського округу. Передається вона терміном на один рік.

Людмила РОДІНА.

 

 

 

Дмитро Самко:

«Я мрію, щоб ми стали країною,

яка більше не має сумнівів»

Уродженця Бережниці Дмитра Самка нашим читачам не треба представляти. Всі його добре знають як талановитого музиканта й фіналіста вокального шоу «Голос країни». Ще два місяці тому він будував творчі плани, записував пісні зі своїм гуртом «Auditoria», працював у київському театрі, тішився розміреним сімейним життям. Все в одну мить перекреслила війна. Змусила, як і мільйонів українців, покинути домівку і будувати реальність у безпечнішому місці. Зруйнувала плани, змістила пріоритети, змінила думки і бажання. Зараз Діма на Івано-Франківщині. Вночі випікає  хліб, а вдень разом з дружиною Христею за можливості волонтерить й співає для підтримки наших воїнів.

 

Яким був для тебе той злощасний ранок 24 лютого? Як війна вдерлась у твоє життя?

24 лютого, десь о 6.30, з третьої спроби до мене додзвонився тато зі словами: «Діма, почали обстрілювати по всьому кордону…». Я підірвався на ноги, від почутого в мене було легке відчуття нудоти, напевно, від сильного страху. Ми з дружиною не могли довго сконцентрувати увагу хоча б на чомусь, все було, як в тумані. Робивши одне, я забував і брався за інше. Ми не могли усвідомити і прийняти те, що нам говорили з екрану телевізора і новиннєвих стрічок. Що це вже не сюжет на ТВ чи стаття в газеті, а наша нова реальність. Страшна, кривава, нелюдська,безжалісна реальність, де палають мої українські міста і села, де вбивають людей, дітей, де рашиські звірі творять пекло. До цього ніхто не може бути готовим. І, мабуть, в кожного з нас в той злощасний ранок були схожі відчуття шоку, страху, паніки і нерозуміння, що буде далі. На календарі квітень, а в серці і думках досі 24 лютого. Хоча я вже й не пам’ятаю, яким був до цього дня.

Чим наповнені зараз твої будні? Знаю, що випікаєш хліб…

Допомагаю випікати хліб в маленькій пекарні, що належить мамі моєї дружини. Я й раніше допомагав. Рік тому цій справі вчився. А зараз стабільно через день доєднуюсь до процесу народження хліба, бо працюємо вночі. Стараємось за можливості ним ділитися з нашими захисниками. Взагалі хліб  для українців завжди був чимось святим. Ми завжди знали його цінність. Але навіть у страшному сні не уявлялось, що  для когось в холодному/голодному підвалі він стане  мрією. І отримавши буханець з рук волонтерів, люди плакатимуть і цілуватимуть його. За роботою різні думки приходять. Стає не по собі від усвідомлення цього. Здається, все зробив би, щоб зараз цю хлібину передати в той підвал. Не мають люди в наш час таке переживати.

Нині кожен наближає нашу перемогу, як може. Ти з дружиною Христею теж волонтериш в міру своїх сил.

В один момент я вирішив взяти себе в руки і просто щось робити. Бути корисним на своєму місці. Виникла в цьому внутрішня потреба. Бо настав такий час, коли від наших дій залежить наше майбутнє. На Івано-Франківщині більш-менш тихо, можна щось знайти, щось купити, можна сконтактуватись з кимось, щоб це передати. Відкриваються можливості. Головне їх правильно використати. Відтак з дружиною почали збирати кошти, щоб допомагати тим, хто цього потребує. Ми співпрацюємо з волонтерами зі Львова. Запитуємо в них, що необхідно. І відкриваємо збір грошей на придбання цих речей чи продуктів. Наприклад, була потреба в овочах тривалого зберігання, які відправили на Харківщину. Закупляли газові пальники, балони до них, шкарпетки, білизну, берці, форму для  хлопців. Останнього разу збирали гроші для братів наших менших, щоб придбати ветеринарні препарати від кліщів та блох. Це важливо. Бо люди, які сидять в бомбосховищах з тваринами, також страждають, тому що паразити вражають і їх. Насправді це зовсім невелика допомога. Але я принаймні відчуваю зв’язок з тими людьми, яким ми хоч якось допомагаємо. Це маленька частина, але у великому механізмі. Звісно ми не змогли б це робити без наших друзів, знайомих і зовсім чужих, які доєднались до збору коштів. Це неймовірні люди з великими серцями. Сльози навертаються, коли кожен без роздумів й питань готовий допомагати, коли українці з Іспанії, Німеччини, Ірландії долучаються, коли приходиш купляти необхідне і продавці роблять знижки, а хтось дає просто так. Мене надихають українці, які змогли у важку хвилину згуртуватись, мене надихають Збройні Сили, які творять дива на полі бою, мене надихають волонтери, мене надихає кожен, хто відгукується на моє повідомлення і скидає, скільки може. Я гордий, що живу в один час з такими людьми. Вже рівно два місяці, як я бачу, як мій народ став силою, яка на всіх фронтах нищить окупанта, бо ми щирі, бо ми добрі, бо ми милосердні, бо ми на своїй землі.

Але ти передусім музикант. Як думаєш, в чому місія музики сьогодні?

Її місія незмінна. Музика – теж зброя, але вона не руйнує, а надихає, дарує паросток надії і відволікає, сповнює сил та віри в нашу перемогу. Навіть під звуки вибухів та сирен вона лунає у підвалах, бомбосховищах і на вулицях наших міст. Музика зрештою єднає. Ми нині відчули, як ніколи, що ми українці. І Україна, як ніколи, зараз духом й вірою сильна. Пісні тепер дуже особливі. Вони сповнені болю та страждань. Це нинішній літопис подій та наших емоцій. Все, що твориться сьогодні, буде жити віками. Народиться ще багато нових пісень та чуттєвої поезії. Буде знято чимало хорошого кіно про наших героїчних хлопців та про український народ. Буде поставлено багато прекрасних вистав. Це буде те, що вже ніхто в нас не зможе забрати і знецінити, нав’язати нам якусь меншовартість.

Про що особисто тобі зараз співається? Бачила, що долучився до проєкту «Музичний супротив» на «1+1». До того ж підтримуєш наших бійців та українців піснями у власному виконанні у «Фейсбуці».

Перші тижні взагалі не міг співати, клубок в горлі стояв. Потім ми трохи призвичаїлись до нової реальності, і я почав що-небуть записувати і викладати. В кожного свій метод виплеснути емоції і відволіктись. В мене такий. Співається про те, що відкликається у серці. Якщо ще й можу хоча б на трохи відволікти людей своїми відео – то безмежно радий. А щодо проєкту, то до нього долучили мене знайомі з «Голосу країни». «Сніданок з 1+1» і «Голос країни» об’єднались у «Музичний супротив». Учасники пісенного конкурсу виконують українські пісні, щоб підтримати патріотичний дух. Я співав пісню, яку часто виконував в Дубровиці. Ми з нею об’їздили, чи не весь район. Насправді, коли почалась війна, я часто думав, звідки я родом, яким було моє дитинство, згадував себе в цих місцях. Напевно, це захисна реакція, думки відносилися далеко туди, де життя було безтурботне. Війна принесла в наші душі гостре відчуття рідної землі під ногами.

Однією з пісень, яку записав й виклав у соцмережі, була композиція «Країна мрій». Якою ти бачиш нашу Україну після війни? Яка країна твоїх мрій?

Я мрію, щоб ми стали країною, яка більше не має сумнівів. Не має сумнівів в тому, яким шляхом йти, якою мовою розмовляти, яку культуру плекати, до якої церкви ходити. Україна має бути проукраїнською в усіх сенсах. Бо, на жаль, за десятки років зроблено занадто багато для того, щоб все наше знищити. Посіяно на нашому українському полі багато чужого. І весь цей непотріб, нав’язаний ворогом, як бур’ян, маємо раз і назавжди викорінити, викинути і забути. Щоб ніхто і ніщо не могло нас роз’єднати. Ми маємо пишатися нашою країною і приймати її з усіма недоліками, шрамами, трагедіями. І зрештою я мрію, щоб Україна, як співав Кузьма, стала місцем щасливих людей. Бо вона своє щастя і свободу виборювала століттями. І виборює зараз. Ми просто не маємо морального права втратити шанс на зміни. Бо занадто страшну й велику ціну платимо. Хотілося б, щоб всі ми зараз переосмислили своє життя. Знайшли сили відповісти на запитання, чому це сталося і що треба зробити, щоб це не повторилося? Бажаю всім нам миру, здоров’я, ще більше вірити в нашу перемогу і ще більше підтримувати хлопців. Прощати і підтримувати один одного. Не діяти на руку ворогу марними розбратами і суперечками. Це не на часі. Зараз важливо зберегти єдність в кожному місті, в кожному селі, в кожній родині. Саме нашої єдності найбільше боїться ворог. Все буде Україна!

 

Спілкувалась Леся Кузьмич.

 

Напиши лист солдату!

 

Сьогодні кожний громадянин України виборює мир та спокій для нашої України! І це в особливий спосіб роблять діти, виборюючи мир творчістю! Адже творчість – це теж зброя! За ініціативи ради старшокласників «Лідер» на Дубровиччині з 8 по 15 квітня відбувалась патріотична акція «Напиши лист солдату!».

До акції активно долучилися заклади освіти громади. Найбільш креативними та творчими виявилися учні Крупівської ЗОШ I-II ст.; Дубровицької ЗОШ I-III ст. №1; Велюнського, Залузького, Берестівського, Бережницького, Селецького, Лютинського ЗЗСО; Великоозерянського, Осівського, Нивецького НВК; Зеленської та Лісівської філій Сварицевицького ОЗЗСО. Діти намалювали малюнки, власноруч зробили обереги та сувеніри, подарували власні вірші, написали листи підтримки нашим солдатам-Захисникам. Тим самим висловили свою вдячність та любов Героям за їхню сміливість та незламність, за те, що кожного дня вони ставлять під загрозу своє життя. Всі дитячі вироби та листи будуть передані нашим Захисникам. Україна понад усе! Слава Україні! Героям Слава!

За інформацією Дубровицького відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту.

 

 

 

ВІКТОРУ ГОЛОВКУ

ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ

 

Указом Президента України № 251/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно дубровичанину старшому лейтенанту Віктору Олександровичу ГОЛОВКУ (посмертно).

Земляки пропонують назвати на честь легендарного Героя України Віктора Головка одну з дубровицьких вулиць.

 

ВАЛЕРІЯ ОХМАКА 

нагороджено орденом

«За мужність» ІІІ ступеня

 

Президент України посмертно нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня нашого земляка з села Миляч, солдата ЗСУ – ВАЛЕРІЯ СТЕПАНОВИЧА ОХМАКА.

Відповідний Указ за номером 240/2022 від 14 квітня 2022 року опублікований на сайті Офісу Президента.

В документі зазначено, що нагороду дано за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Героям Слава! Слава Україні!