Многії літа і нових творчих здобутків

В день Різдва Пресвятої Богородиці міський голова разом з колективом щиро привітав з ювілеєм почесного громадянина Дубровиці Миколу Миколайовича Адамчука, якому нещодавно виповнилося 80 років. Дубровичани знають цю прекрасну людину передусім як організатора творчих зустрічей зі знаними земляками у будинку культури з нагоди Дня міста. На жаль, минулого року цю гарну традицію перервала пандемія. Але, як каже Микола Адамчук, попереду у нього нові творчі плани та задуми. Він з любов’ю хоче прислужитися, як фахівець галузі культури, рідній Дубровиці та своїм землякам.

Попросила нашого шанованого земляка розповісти про себе, адже, як правило Микола Миколайович дуже гарно розказує нам про іменитих, талановитих уродженців краю, а не про себе. Тепер слово про автора мистецьких зустрічей. Микола Адамчук розказує:

– Я народився у Дубровиці. Батьки жили на вулиці Воробинській. Тато Микола Михайлович був старостою церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Мама Катерина Трохимівна –домогосподарка, батьки виховували п’ятеро дітей. Грамоті нас навчав дід Трохим. Дід читав псалтир, навчав онуків молитися.

Я мріяв в дитинстві про небо, із задоволенням читав авіаційні книжки. Але через зріст, мої мрії не втілилися в життя. До першого класу пішов у 1948 році. Навчався у міській школі, яка тепер №1. Попри складний час, працювали у школі дуже добрі вчителі - мудрі, інтелігентні, скромно, але гарно одягнуті. Вони були взірцем не лише для учнів. А про ставлення тодішніх педагогів до дітей можна розповідати багато позитивного. Я закінчив школу і за прикладом брата вступив до Львівського кінотехнікуму. З Воробинської вулиці у той час там навчалося п’ятеро хлопців, окрім нас – троє братів Горунів. У нас були прекрасні викладачі, автори багатьох підручників. Я здобув спеціальність «Технік по ремонту й обладнанню кіноустановок». Ми, наприклад, розрахували, яка кіноапаратура має бути на те чи інше приміщення, скільки виходів у залі, стільців, який екран тощо. Нас навчали монтувати апаратуру. У той час йшов бурхливий розвиток кіномережі. Технікум я закінчив з відзнакою. Потім працював у Демидівці майстром кіновідеомережі. Згодом була служба в армії, в Калінінградській області та в Естонії. Це були шістдесяті роки, я служив в інженерних військах. На деякий час лишився служити по контракту. Одружився з дубровичанкою Зінаїдою. Разом у парі ми вже прожили 56 років: виховали дітей, маємо четверо онуків та троє правнуків.

Як розповів Микола Адамчук, згодом за пропозицією брата, він потрапив на роботу на Львівщину. У Городку працював технічним керівником районної кіновідеомережі. Коли на Львівщині утворився новий район – Миколаївський, то був потрібен керівник дирекції кіновідеомережі. Після розмови з районним керівництвом Микола Адамчук отримав ствердну відповідь щодо роботи. Розпочинав у Миколаєві практично з нуля створювати систему кіновідеомережі: не було ні техніки, ні кадрів. Микола Адамчук створив у районі нову галузь, яка стала однією з найрентабельніших в області. Разом з тим Микола Адамчук завжди виступав на сцені. Згодом він став начальником управління культури в Миколаївському районі, а дружина Зінаїда завідувачкою РАЦСу. Одинадцять років наш земляк очолював галузь культури Миколаївщини. «Я почав шукати здібних людей для роботи, а тих, хто вже працював я заохочував здобувати вищу освіту, розповідає Микола Миколайович. – Ми стали районом відмінного бібліотечного обслуговування. Двічі займали третє місце в області по культурі. А по клубній роботі були й кращими в Україні. Я шанував своїх колег. З часом мені запропонували роботу у райкомі, проте я відмовився, бо хотів і далі працювати в галузі культури. Моя відмова мені коштувала посади».

У 70-х роках Микола Адамчук заочно закінчив Київський державний університет культури, здобув спеціальність «Клубний працівник вищої кваліфікації, керівник драматичного колективу». У життєвій біографії Миколи Адамчука є цікава і робота у музеї народної архітектури та побуту. Він їздив в експедиції, вивчав архітектуру та побут Гуцульщини, Бойківщини. Працював наш земляк і секретарем парторганізації на одній з найбільших птахофабрик України. І там він створив народно-хорову капелу. На жаль, через обвал економіки виробництво зупинилося. 800 працівників фабрики практично залишилося без роботи. А потім Микола Адамчук очолив будинок культури цементного комбінату. Як згадує Микола Миколайович, щонеділі там проводили цікаві заходи, щомісяця діяли персональні виставки художників, були зустрічі з цікавими людьми, звіти народних колективів. Миколу Миколайовича знали й шанували багато людей. У 2002 році він виграв вибори міського голови Миколаєва, що на Львівщині. Передусім подбав новий мер про питання благоустрою та освітлення міста, завжди  знаходив спільну мову з підприємцями. Як каже мій співрозмовник, завжди важливо чути людей, на будь-якій посаді.

Зараз Микола Адамчук очолює громадську раду старійшин у своєму місті. Він небайдужий до питань життєдіяльності Миколаєва і має багато однодумців, готових поділитися досвідом. За плечима – великий досвід роботи і, безсумівно, талант, дарований Богом. Адже де б не був наш земляк, охоче ніс зі сцени глядачам українську пісню, бо має чудовий голос. Микола Адамчук – людина високодуховна. Він староста церковного хору храму Різдва Пресвятої Богородиці у Миколаєві.

До речі, донька Миколи Адамовича Лариса разом з чоловіком Богданом Кожушком та дітьми створила сімейний ансамбль «Кожушки», який відомий на Львівщині та за її межами. За плечима сімейного гурту «Кожушки» – 18 років плідної концертної діяльності. Художнім керівником є старший викладач Рава-Руської музичної школи Богдан Кожушко, солісткою – його дружина, педагог цієї ж школи Лариса Адамчук-Кожушко. Інші учасники – їх діти: випускниця Львівської національної музичної академії Наталія Кожушко (флейта) та випускник цієї ж академії Богдан Кожушко (акордеон). Обоє – лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Батько акомпанує на гітарі, а мама підігрує на барабанчику-дзвіночках, інших інструментах. «Кожушки» з незмінним успіхом виступають на сотнях сцен. Як наголошує пані Лариса в своїх інтерв’ю, багато у чому завдячує татові, тестю, дідусеві – Миколі Адамчуку, який організував колективу багато сольних концертів, забезпечував інформаційну підтримку. Ось так проростає родинний талант.

Ми знаємо Миколу Адамчука як талановитого організатора культурних заходів, людину-митця, людину-патріота Дубровиці. З роси й води Вам, наш шанований Земляче. Дякуємо за вашу небайдужість і чекаємо нових творчих проєктів.

Люба КЛІМЧУК.

 

 ОТЦЯ ДАНИЛА КОВТАША НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ

СВЯТОГО ЮРІЯ ПЕРЕМОЖЦЯ

Цю високу духовну нагороду вручив благочинному церков ПЦУ на Дубровиччині міський голова Богдан Микульський на святкуванні ювілейної 160 річниці храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Тож храмове свято стало для дубровичан подвійним торжеством. Парафіяни щиро раділи й поважній даті своєї церкви, й відзнаці духовних трудів свого настоятеля на ниві утвердження та розбудови нашої української церкви. Співслужили святкову літургію отцю Данилу ще сім священників – настоятелі майже усіх церков нашого краю, що перейшли під юрисдикцію ПЦУ.

«Сьогодні особливий день не тільки для нашого храму. Торжествує весь християнський світ. Адже народження Діви Марії стало предвіщенням появи Спаса нашого Ісуса Христа, а отже – надії для кожного про життя вічне», - говорив отець Данило, вітаючи численних вірян, які побажали цього дня помолитися в цьому старовинному храмі.

Розповів отець Данило й про випробування, які випали на долю «мурованої» церкви. «Наступного року на нас чекає ще один ювілей – тридцять років з часу відновлення служби в нашому храмі. Довгі десятиліття прокомуністичні атеїсти цей храм намагалися перетворити на пустку, всіляко принижуючи святиню.  Але можна занехаяти будівлю, однак не можливо розтоптати справжню віру. Бо вона обов’язково проросте в нових поколіннях».

Тепло благочинний вітав також мешканців ще кількох населених пунктів краю. Адже 21 вересня храмове свято відзначають також в Бережниці, Бережках, Смородську та Городищі. «Храми цих сіл належать до іншого патріархату, але всі ми однакові перед Богом і сподіваємося на його милості. Тож вірю і прошу в Господа, щоб там також щиро вболівали та молилися за нашу єдину Україну, за довгожданний мир на її землі».

Хрестною ходою й цього дня пройшли віряни навколо церкви, об’єднавши в єдину молитву ці спільні для всіх справжніх українців сподівання.

Щедро кропив настоятель храму святою водою усіх присутніх з щирими побажаннями добра та здоров’я. Знайшов теплі слова для всіх, хто поряд з ним несе світло Божого вчення в серця парафіян. Гарно він характеризував своїх паламаря та прислужників, регентів двох хорів, які своїми голосами прославляють Господа нашого та молять про Його милості для всіх нас. Дякував за труди тим, хто прибирає та квітчає храм, підтримує його пожертвами та ділами. Зичив мудрості та непохитності на обраному шляху нашому міському голові. Дякував всім за гарячі серця, які вони піднесли до Бога.

Велично й гордовито височіє церква Різдва Пресвятої Богородиці над усією Дубровицею, попри всі незгоди, що випали на її долю. Сяйво її куполів здалеку видно навіть в навколишніх селах за будь-якої погоди. Нехай же так само наша віра повсякчас буде нашим життєвим доровказом, який навчає справніх християньких чеснот. А її настоятелю – щирі вітання та побажання ще довго-довго засівати в серця дубровичан зерна любові до ближнього.

Людмила РОДІНА

 

«Малятко» – галактика казкового дитинства

Дошкільний навчальний заклад №4 «Малятко» – це маленький всесвіт, який вміщує в собі цілі галактики зі своїми законами, знаннями, інтересами.

Кожна дитина в садочку може знайти себе, збагатити свій життєвий досвід, навчитися пізнавати невідоме, непізнане та самоствердитися.

Очолює заклад Пігаль Тетяна Іванівна – відмінник освіти, сучасний керівник, хороша господиня, прекрасна людина, яка відповідає вимогам керівника. Завдяки наполегливості, вимогливості до себе та працівників закладу Тетяна Іванівна створила згуртований працьовитий колектив, який тримає високі позиції у рейтингу серед дошкільних закладів міста. Свої зусилля вона спрямовує на  забезпечення гідних умов для розвитку, навчання та виховання дітей, реалізацію їх природних нахилів, розвитку творчих здібностей та на облаштування комфортного, естетичного освітнього простору.

У дошкільному закладі працюють досвідчені люди, знавці своєї справи, які разом із адміністрацією закладу перебувають у постійному пошуку шляхів та оновлення дошкільної освіти.

Колектив закладу – це однодумці, яких об’єднує найцінніше – ДИТИНА.

Вихователь... Про вихователів дитячого садка хочеться вести окрему розмову, бо вони першими прокладають дитині шляхи до знань, добра, краси, віри, надії і любові. Кожен педагог в садочку перебуває в творчому пошуку, реалізує нові ідеї, бачить кожну дитину окремо серед великого дитячого колективу, враховує нахили та здібності.

Легко творити та віддавати своє тепло дітям, коли педагогічний колектив працює в співдружності з вихователемями-методистами закладу освіти Скибан Антоніною Григорівною та Санчук Надією Миколаївною, які заводять, запалюють і підтримують належний тонус роботи. Робота методичної служби спрямована на створення такого освітнього простору, в якому зможе повністю реалізуватися творчий потенціал всього педагогічного колективу, на створення умов для впровадження Базового компоненту. 

Усі педагоги володіють високою педагогічною майстерністю, творчі, ініціативні, здатні до нестандартних педагогічних дій, дійсно закохані в свою справу. Кожен із них має індивідуальний творчий потенціал, різноманітні нахили і здібності.

Берестень Валентина Миколаївна, Мосійчук Оксана Михайлівна, Ольховик Ніна Григорівна, Конончук Вікторія Олександрівна, Лавор Ольга Григорівна, Якубович Любов Сергіївна, Годунко Валентина Іванівна, Пиричак Лідія Іллівна, Потерайко Наталія Ярославівна, Лясковець Наталія Василівна, Правник Тетяна Миколаївна, Вирва Надія Михайлівна, Дубінець Наталія Віталіївна, фізінструктор Гомонець Віта Адамівна та музичні керівники  Смужевич Наталія Леонідівна, Чирук Наталія Євгенівна та Кренько Інна Миколаївна понад усе прагнуть, щоб маленьким господарям жилося добре, аби кожен день повнився для них радістю спілкування з однолітками й дорослими. Кожна зустріч з дітьми починається з доброзичливих побажань один одному. А далі діти разом із вихователями подорожують у світ природи, світ граматики і математики, пізнають його, набувають свого першого життєвого досвіду, вчаться гратися спільними іграшками, радіти кожному дню, зустрічати один одного привітно, жити в дружбі та злагоді.

Звичайно неможливо уявити роботу дитсадка без помічників вихователів, які також щиро, віддано дбають про наших вихованців, їх комфорт, настрій. На цих посадах у нас працюють прекрасні люди. Вони теплом свого серця, своїми трудолюбивими руками створюють особливу ауру у групах.  Наша медична сестра – це людина, яка дуже добре знає і сумлінно виконує свої професійні обов’язки. А відповідальна, дбайлива праля дбає про свою ділянку роботи у садочку. Смачно, з добрим настроєм готують наші прекрасні кухарі. Про кожного працівника нашого садочка можна казати лише теплі слова. Ми – одна команда.

Тут є чим пишатися: високопрофесійний колектив, здорові, навчені, виховані, доглянуті, щасливі діти, задоволені батьки – ось найвища оцінка роботи.

 

 

З турботою – про майбутнє!

 

Висоцький заклад дошкільної освіти сьогодні – це приклад соціально-педагогічного партнерства засновника – Висоцької сільради, батьків, завідувачки Наталії Костюк та працівників дитячого садка.

Творчий, професійний, креативний, веселий, життєрадісний, співучий, люблячий життя та дітей – це колектив Висоцького ЗДО «Льонок». Активних в роботі та житті свого села освітян-дошкільників  знають і люблять жителі  Висоцької громади.

Висоцькі педагоги-дошкільники Олена Кепін, Лариса Костів, Оксана Опанасик, Зінаїда Виднійчук, Ірина Ярмолчук – переможці   ХVIII обласного конкурсу-ярмарку педагогічної творчості 2021 року в номінації «Дошкільна освіта». Колектив – учасник  флешмобів до дня захисту дітей степ-аеробіка «Весняний привіт», танцювальному флешмобі до дня дошкілля. Володіння поетичним словом, патріотизм проявили педагоги, котрі брали участь у поетичних флешмобах «Читаємо Лесю» та «Кобзарева струна» з нагоди 207 річниці від дня народження Т.Г. Шевченка. Щодня вихованців чекають цікаві, захоплюючі ігри, заняття, свята, а це позитивні емоції, нові враження, нові знання.

Дошкільники – радують височан своїми талантами на святкових концертах з нагоди Дня Незалежності України, до дня села, новорічних та Різдвяних святах, дня вишиванки.

Діти, батьки і колектив закладу радіють змінам у житті та роботі  Висоцького ЗДО «Льонок», які відбулися тут з приходом сільського голови Аліка Новика. А це – відповідальний і господарський підхід  до проблем закладу та турбота про дітей. Сільрадою як засновником використано більш як 200 тис. грн. на ремонт системи опалення, водопостачання, заміни сантехніки, підлоги та інші потреби дитячого садочка.

Всі разом – сільська рада та колектив – роблять дітей усміхненими і радісними, батьків – задоволеними, педагогів – щасливими!

Майбутнє нації в надійних руках! Вітаємо вас, дорогі колеги!

Віра ТВЕРДЮК, голова Дубровицької об’єднаної, територіальної  профспілки працівників освіти.

 

 

Дошкілля – цілісний розвиток дитини

 

Ніно Іванівно, напередодні Всеукраїнського дня дошкілля розкажіть про стан охоплення дошкільною освітою діток Дубровиччини.

Розвиток дошкільної освіти залишається одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. Здобуття дошкільної освіти відповідно до вимог Базового компонента та забезпечення цілісного розвитку дитини є першочерговим завданням закладів дошкільної освіти. 

Для задоволення потреб населення в громаді функціонує 22 заклади дошкільної освіти. З них: у місті – 3 та у сільській місцевості – 19; 5 – у складі навчально-виховних комплексів «Загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад», 4 з яких – короткотривалого перебування.

Потужність ЗДО громади становить 1231 місць. У ЗДО навчається 1161 дитина віком від 1 до 6 років, що становить 55% від загальної кількості дітей у громаді.

Середній показник чисельності дітей у закладах із розрахунку на 100 місць становить 94,3 дітей. Середня наповнюваність груп – 18,7 дітей. Всього у громаді 369 дітей 5-річного віку, яким станом на 01.09 2021 року виповниться 6-7 років. З них навчаються у ЗДО 303 дитини, що становить 82,1%.

91 дитина, якій на початок 2020/2021 навчального року ще не виповнилося 6 років, здобувають освіту у 1 класі Нової української школи.

272 дошкільнят від 3 до 6 років охоплені альтернативними формами дошкільної освіти. Всі діти віком від 3 до 5 та діти 5-річного віку 100% охоплені усіма формами дошкільної освіти, за вибором батьків. Перебування дитини вдома з мамою – це теж форма дошкільної освіти.

У закладах дошкільної освіти навчається 32 дітей з особливими потребами, 23 з яких здобувають освіту в інклюзивних групах.

З метою надання якісних освітніх послуг в умовах концепції «Нова українська школа», усі заклади дошкільної освіти району долучились до створення нового освітнього простору.

Що побажаєте працівнивникам дошкільної освіти напередодні їх професійного свята?

Щира подяка всім працівникам дошкільної освіти за щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, віддане служіння улюбленій справі, терпіння, наполегливість і високий професіоналізм. Від мудрості керівника дошкільного закладу, педагогічної майстерносі, турботливості, уваги, розуміння вихователів та їх помічників, допомоги батьків залежить щасливе дитинство і подальша доля кожного вихованця, майбутніх патріотів нашої держави.

Нехай ніколи не згасає світло вашої душі, тепло вашого серця до улюбленої професії. Хай кожен ваш день повниться новою радістю та перемогою.

Міцного вам здоров’я, натхнення, любові, здійснення усіх мрій та сподівань!

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.

На світлині: вихованки дубровицького «Теремка».