Є перший крок, то варто зробити і другий!

 

Вівторок, 8 грудня. Я по потребі заходжу у кілька аптек міста. У кожній на дверях оголошення: «Антибіотики відпускаємо лише за рецептом лікаря». Спілкуюся зі знайомими фармацевтами. Наші землячки розповідають, що дійсно введено суворий контроль за рецептурним відпуском антибіотиків і працівники аптек попереджені про відповідальність за його порушення. Отож хамити аптекарям, коли вони вам відмовлять у продажі антибіотика, не варто. Кожна людина береже своє робоче місце, тим паче у наш непростий час.

 

Взагалі, протягом цього тижня наші аптеки були практично порожні. Воно й не дивно. Що купували люди у фармацевтичних закладах здебільшого протягом останніх пів року? Моє спостереження – «Азитроміцин», «Лораксон», вітаміни, шприци… Все, що, в першу чергу, йшло на лікування ковіду. А ще різні засоби від кашлю. На щастя, і рівень захворювання трохи впав, і ліки «на майбутнє» купити не так тепер просто, то ж і в аптеках наплив людей менший.

Очільник МОЗ Максим Степанов поінформував, що цього року продаж антибактеріальних препаратів в аптеках зріс у три з половиною рази, порівнюючи з минулим роком. З 18 по 24 листопада ВООЗ провела щорічний всесвітній інформаційний тиждень правильного використання антибіотиків. Чому українці масово купують такі ліки, і які наслідки неконтрольованого застосування антибактеріальної терапії?

Спілкуюся з досвідченою землячкою-фармацевтом. За її спостереженнями, попит на антибіотики з початком пандемії коронавірусу зріс приблизно втроє, але і раніше люди охоче їх купували.

«Купують антибіотики в основному за призначенням лікаря, але траплялися у моїй практиці такі випадки, коли люди на власний розсуд підбирають собі ліки. П’ють, коли нежить, сльозотеча чи початок кашлю. Це ознаки вірусної інфекції, при якій антибіотик безсилий.

Люди налякані ковідом, люди бояться ускладнень захворювання, тому помилково вважають, що, вживаючи антибіотик, вони можуть зупинити хворобу на початковій стадії. І ми не могли відмовити продати людям той чи інший антибіотик. Буває, що покупці, за лікарським приписом, придбають два, а то й три антибіотики. Як правило, люди відмовляються від пробіотика, який нейтралізує шкідливий вплив антибактеріальної терапії, хоча ми пропонуємо їм такі препарати. Кажуть, що вже задорого виходить лікування. Тим часом антибіотик негативно впливає на імунну систему, мікрофлору кишківника. Можливо, фінанси стримують, а, може, люди не розуміють всієї серйозності проблеми. Зараз є небезпека того, що деякі препарати можуть зникнути з ринку, оскільки, незважаючи на їхню ефективність, при масовому і неконтрольованому використанні у людини утворюється резистентність до цих ліків».

Хочу висловити своє бачення щодо ситуації, яка склалася. Бачення пацієнтки, яка, на жаль, часто користується послугами аптек. Контролювати прийом антибіотиків у державі – це правильно. Такий принцип діє у багатьох країнах. Однак, на жаль, рівень доступу до медобслуговування у нас ще не такий якісний, як у Європі, де все чітко, врегульовано, продумано. У нас можна півдня у лікарні провести з температурою, щоб той антибіотик виписати. І тепер багатьом взагалі лячнувато їхати у лікарню зайвий раз, бо маючи звичайний бронхіт, є всі шанси легко підхопити ковід у маршрутці чи тій же лікарні.

Тому, як розповідають, наші фармацевти доводиться вислуховувати різні думки щодо нових правил продажу антибіотиків, часто люди невдоволені і бувають дуже різні ситуації, коли людині треба докупити кілька флаконів, бо так порадив лікар. Ситуації, дійсно, трапляються різні.

 На думку багатьох українців, антибіотики у такий непростий час взагалі повинні бути внесені в програму «Доступні ліки».  Так, лікувати ковід вдома теж потрібно саме за рахунок держави, бо ж держава нам обіцяла, що саме на це і підуть мільярди ковідного фонду. У даний час на лікування коронавірусу в домашніх умовах йде значно більше грошей, ніж у лікарні, бо треба ще й найняти людину, яка проколола б тебе. Це добре, що працівники сільських ФАПів не відмовляють жителям сіл у час пандемії в меддопомозі – вколють і капають. А в Дубровиці, куди йти з  флаконом «Лораксону», знаючи, що у тебе ковід? В лікарнях антибіотики для хворих на ковід видають безкоштовно. Але не всім хворим і пропонують у лікарню лягати, бо й місць для всіх забракло б. Постає питання: «То чому ж одні мають лікувати ковід за рахунок держави, а інші – за власний?».

Внесення антибіотиків у програму «Доступні ліки» за рахунок держави в аптеці зняло б зараз всі невдоволення у населення. Як треба для лікування «Лораксону» на сім днів, то це – півтори тисячі, наприклад, з кишені пенсіонера.

А раніше міністр Степанов казав, що можна й по телефону почути, наскільки людина хвора, так іноді й траплялося, окремі, нескладні антибіотики призначали хворим і в телефонному режимі, бо лікарі-сімейники знають своїх пацієнтів. Коли, наприклад, вихідні чи людина здалека, то чи варто її кожен раз ганяти під «ковідний» кабінет, якщо хвороба проявляється якась хронічна?  Лікарю, як кажуть, видніше. Хоча, я тілька «за» особистий огляд лікаря.

Цілу осінь ми лікувалися по-різному. Хтось у лікарів, когось лікували друзі по своїй пролікованій, мало «незапантетованій» схемі, хтось сам собі був лікарем. Чи вилікувалися, чи нашкодили собі, про це знаєте тільки ви.

А моя розповідь про те, щоб все-таки держава ближче йшла до українця, який сплачує в неї податки. Пане міністре Степанов, ви зробили антибіотики за рецептами для людей? То й ці рецепти зробіть людям ще доступними (безоплатними), хоч на наступний важкий рік. І люди без питань і вагань їхатимуть у лікарню виписувати необхідне, бо на кону стоять часом цілі пенсії. А чи Ви знаєте, пане міністре, скільки люди й напозичалися на лікування за цей рік, що минає?! Думаю, ні… Зробіть антибіотики безоплатними для людей. Хай за свою пенсію людина з’їсть ще й лимонів чи мандаринів.

Тримаймося!

 

Люба КЛІМЧУК.

 

ЗА ЛІКАРНЮ ЗАМОВЛЮ СЛОВО

Комунальне некомерційне підприємство «Дубровицька центральна районна лікарня» здійснює господарську діяльність, спрямовану на збереження та зміцнення здоров’я населення та досягнення інших соціальних результатів без мети одержання прибутку. Це, дорогі читачі, мовою офіціозу, я сказала про заклад, де ми шукаємо здоров’я – нашу рідну районну лікарню. Зрозуміло, всі ми хочемо, щоб наша лікарня була, розвивалася і ставала кращою. Але, на жаль, великих зусиль для розвитку закладу у районі останніми роками не докладав ніхто. Як результат, на порозі пандемії ми побачили, що дубровицька лікарня, образно кажучи, гола і боса. Проте треба віддати належне всім людям, хто долучився протягом цього року, щоб у лікарні з’явилося ряд нової сучасної апаратури. Це – крок вперед, зрозуміло. Разом з тим наприкінці 2020 року доводиться визнавати факт, що головний медичний заклад залишився у нас, як сирота, якого опікують авансом…

 

До кінця року на оплату енергоносіїв в дубровицькій лікарні не вистачає близько 500 тисяч гривень. Ні, у лікарні тепло. Палять у борг. Але грошей на оплату цієї послуги наразі нема.

Води гарячої теж нема у закладі, і не тому, що несправна тут система, як дехто стверджує, а тому, що на гарячу воду також гроші у районному бюджеті були не передбачені. Андрій Полюхович, керівник господарського відділу лікарні, з прикрістю підкреслює: «Є люди, які кажуть, що не маємо гарячої води, бо несправна система водогону. Запевняю, що це – нісенітниця. Ми готові воду подати за лічені хвилини, у разі проплати за неї!». Воно дуже дивно звучить, коли у холод, у медичному закладі відсутнє гаряче водопостачання, а ми ж все пишемо про санітарні умови, які вкрай важливі в час пандемії.

Я ніколи не була депутатом і бюджет не ділила. Але, якщо чесно, розподіл бюджетних пирогів у районі у мене часто викликав подивування. Завжи комусь можна було все, а потім ще й з додаваннями чималими. А комусь врізали крихти… А має бути так, як вдома, отримав кошти і розподіляєш гроші на найважливіші потреби, без яких жити неможливо. От, на початку 2020 року на потреби відділу освіти, наприклад, коштів на енергоносії не обділили. Я тільки «за», бо треба гарні умови і дітям, вони у нас найдорожче. Але треба було віднайти кошти і для медичної галузі, не сподіваючись на подачки зі столиці. На початку року дали грошей на енергоносії лише на перший квартал. Чому так вийшло? Головний лікар Руслан Володимирович Бовгиря, у той час закладом не керував. Як вдалося йому з’ясувати, сподівалися, що держава додатково дасть кошти протягом року на ці потреби, те саме пояснення на сесії, як ми вже писали, почув і керівник теплопостального підприємства Григорій Шах. До речі, Григорій Петрович неодноразово просив протягом року цю проблему вирівняти. Останньою була спроба це зробити на останній сесії дубровицької районної ради. Не вийшло. Перекидку грошей на вкрай важливу статтю на лікарню не підтримали депутати. З тим і розійшлися по теплих домівках. Хай Руслан Бовгиря думає, чим взимку заклад отопити, і кому кланятися. Як розповів головний лікар, він зараз понаписував листи керівникам громад, б’ючи на сполох про стан справ у медицині. П’ятдесят тисяч гривень перекине на опалення лікарні Висоцька громада, дуже сподівається головний лікар на допомогу милячан, і звичайно, на здоровий глузд новообраних дубровицьких депутатів, які почують проблеми лікарні.

Нагадаю, що некомерційне підриємство «Дубровицька центральна районна лікарня» обслуговує 47666 чоловік. З них – Дубровицької міської територіальної громади – 35163, Висоцької – 5568. Якщо жити по-чесному, то отак пропорційно, на території трьох громад ми маємо і подбати про нашу лікарню. Якщо хочемо дбати про наших людей, то у теперішній час перш за все треба подбати про лікарню, так, щоб не соромно було перед собою. Звертаюся за проханням дирекції лікарні, всіх хворих до людей, які будуть причетні до розподілу бюджету: «Підтримайте нашу медицину!».

Не Руслана Бовгирю особисто, не керівників відділень, просто допоможіть тим, хто їде з ваших сіл чи міста шукати у лікарні порятунку, тим, хто лежить під киснем. Хай буде їм і далі тепло.

Звертаюся до всіх досвідчених і недосвідчених депутатів – будете думати про бюджет, думайте про лікарню, в першу чергу… Бо все можна відправити в локдаун, крім лікарні.

 

До вашої уваги, читачі, окремі коментарі на цю проблему, яку я піднімала і у мережі «Фейсбук»:

Василь Іванюк, головний лікар Сарнеської лікарні:

НСЗУ не має права покривати витрати на енергоносії. І з коштів НСЗУ лікарня теж не має право сплачувати енергоносії. Якщо лікарня це зробить, то це буде розцінюватися, як нецільове використання коштів. І керівник буде покараний. Ці витрати зобов‘язані покриватися місцевим бюджетом. Такий принцип діє по всій Україні. Тому місцева влада мала про це чітко знати і реагувати.

Олена Вороніна, с. Колки:

А от бурштинники замість угідь для полювання могли би таку лікарню відгрохати, щоб і Київ позаздрив!

А тепер хай депутати і вибивають кошти! Бачу тут всім все одно, але коронавірус дожене всіх, він нікого не щадить.

Сергій Петрушко:

Я як депутат райради неодноразово попереджував керівництво райради, депутатів про проблеми з фінансуванням опалення та освітлення в ЦРЛ саме з жовтня 2020 р. Мене запевняли, що я не розумію – держава в будь-якому разі на лікарню кошти дасть і спокійно ціле літо гріли гарячу воду дровами. Арифметика проста – 60% фінансування на 2020 р. Розраховували «на якось воно буде». Тому й отримали оте «якось». Добре керувати, коли дають готові кошти з державного бюджету. А тепер всім громадам треба не на премії кошти направляти, а на ЦРЛ. Лікарню треба зберегти, бо не всіх до Сарн довезуть, а старенькі і самі відмовляться їхать.

Анатолій Серко:

У всіх питаннях потрібно проявляти високий професіоналізм і компетентність! Мали тих, кого обрали… Дай Боже, аби нинішній склад обранців не повторював помилок своїх попередників, і дійсно вболівав за простий народ!

Михайло Ромець:

Пізно, втратили час. Медичні працівники неодноразово у 2018 році та і в попередні роки піднімали питання матеріально-технічного забезпечення ЦРЛ, на зустрічах з керівництвом РДА, райради, головами сільрад, підприємцями, нас ніхто не почув, от і маємо результат.

Федір Хлебович, голова Миляцької громади:

Питання, яке ви підняли, надзвичайно актуальне. І дуже прикро, що наприкінці року в нашому головному медичному закладі склалася така ситуація. Зазначу, що наша громада допомагала Дубровицькій лікарні коштами протягом року, що минає, зокрема на придбання медтехніки. На жаль, зараз коштами допомогти лікарні ми не можемо, не маємо таких грошей. На бюджетній сесії я буду звертатися до депутатів і наголошувати на необхідності виділення субвенції для нашої лікарні. Питання медицини має бути у наш час пріоритетним. Однак, ще ж невідомо, на чий баланс перейде лікарня, хто буде цілком відповідати за її утримання – чи район Сарненський, чи Дубровицька міська рада. Хто не буде, осторонь ми не залишимося.

Я днями говорив з головним лікарем Русланом Бовгирею, і запропонував йому інші види допомоги у цей скрутний час (можемо паливо завезти, до прикладу), ми готові підставляти плече лікарні Дубровицькій і надалі, бо й наші люди там лікуються. Громади різні, а люди – наші, ми всі тепер у непростій ситувції. Виправити стан справ зможемо всі разом, як будемо мати бажання і підтримку депутатів.

Люба КЛІМЧУК.

 

Формула успіху від талановитої лікарки

Нещодавно у ліцеї пройшли заходи з нагоди урочистої події – посвячення десятикласників у ліцеїсти. Було проведено моніторинг їх навчальних результатів, обговорено досягнення, проблеми. Про це розповіла заступник директора НВК «Ліцей-школа» Тамара Михайлівна Будкевич.

 

Як виховати в собі інтерес до навчання? Як віднайти в собі внутрішню спонукальну силу, яка дає натхнення пізнавати нове, долати труднощі, виконувати завдання, насолоджуватися процесом навчання?

На всі ці запитання шукають відповідь не лише видатні педагоги та психологи, а й ліцеїсти 10-11 класів. Адже попереду вибір професії та закладу вищої освіти. А допомагають старшокласникам розібратися в цих нелегких питаннях успішні випускники ліцею. У рамках проведення Дня ліцеїста відбулася зустріч під назвою «Формула успіху».

Як зазначає Тамара Михайлівна, дуже приємно, що щире, невимушене, цікаве спілкування вихованців ліцею відбулося з Наталією Володимирівною Такун – випускницею закладу 2005 року.

Наталія Такун з дитинства мріяла стати лікарем, а тому і обрала хіміко-біологічний профіль навчання у ліцеї. По закінченню вступила до Вінницького національного медичного університету на факультет «Лікувальна справа». Як підкреслює Тамара Михайлівна, старанна, наполеглива, цілеспрямована золота медалістка стала найсильнішою студенткою групи. Вона відразу ж закохалася у медицину, і ця любов перетворилася у її улюблену професію – ЛІКАР! Ми всі знаємо нашу шановану землячку, яка зараз трудиться у нашому медзакладі лікарем УЗД та за сумісництвом, лікарем-педіатром.

Наталія Володимирівна звернулася з власними порадами щодо становлення на професійній стежці десятикласникам, які пройшовши період адаптації у ліцеї, вже завтра називатимуться ліцеїстами Дубровицького НВК «Ліцей-школа». Які поради дала лікарка юним землякам? Слушні, цікаві і актуальні. Адже і час ставить перед кожним із нас нові виклики. Отож, Наталія Такун радить:

– Навчайтеся, знання не треба носити за плечима.

– Використовуйте навчання у ліцеї як шанс успішної здачі ЗНО та вступу до омріяного ВУЗу.

– Багаж знань, здобутий у ліцеї, надасть можливість легко навчатися у закладі вищої освіти.

– Ставте перед собою високі цілі. Працюйте для їх досягнення. Для цього у вас є всі можливості – ліцей, вчителі, батьки, сучасні інформаційно-комп’ютерні технології навчання.

– Вірте у власні сили, бо ви молоді, розумні, працелюбні.

– Не бійтеся отримувати поразку – це робить вас лише сильнішими.

– Задумайтеся над майбутньою професією вже зараз. Дайте відповідь на запитання: «Ким я хочу бути?».

– Обирайте ту професію, яку будете любити і в якій досягатимете успіхів.

– Займайтеся спортом, бо здоров’я – це головна цінність людини!

Старшокласники щиро дякували Наталії Володимирівні і бажали їй міцного здоров’я та успіхів у її нелегкій професії. На згадку про зустріч організували спільне фото з успішною випускницею ліцею!

Попросила Наталію Володимирівну поділитися враженнями від зустрічі з молоддю, адже у непростому робочому графіку лікарці також треба було віднайти час, щоб поспілкуватися з випускниками ліцею. Вона зазначила: «Емоції переповнюють. На мить повернулася у свої шкільні роки, які провела у стінах цього чудового закладу. Приємно було відчути атмосферу комфорту, турботи, любові та знань, які весь педагогічний колектив установи передає кожному своєму вихованцю. Молоді амбітні ліцеїсти – наша перспективна молодь. Горджуся тим, що у свій час була вихованкою та випускницею цього навчального закладу. Кожному ліцеїсту побажаю: «Будьте найкращими серед кращих і не помітно ви досягнете вершини».

 

Люба КЛІМЧУК.

 

 

ПРИЗНАЧЕНО СІМ СТАРОСТ ТА УТВОРЕНО ВИКОНКОМ МІСЬКРАДИ

10 грудня відбулася друга сесія Дубровицької міської ради восьмого скликання, на розгляд якої виносилося аж сорок шість  питань. Більшість з яких – організаційні.

 

З-поміж них і ті, що, напевно, останніх кілька тижнів були найбільш обговорюваними в усіх селах району: хто ж стане їхнім старостою? Зазначимо одне, керівництво ради нашої ОТГ, дещо відійшло від усталених традицій. Тож у Дубровицькій, на відміну від Миляцької та Висоцької ОТГ, де старост призначали майже в кожне село, навпаки об’єднали під старостинські округи по кілька колишніх сільських рад. Тож замість шістнадцяти сільських рад буде утворено сім старостинських округів. Як зазначив міський голова Богдан Микульський, «були б ми більш фінансово спроможні, могли б дозволити собі старосту в кожне село». Фінансів новоутвореній громаді дійсно бракує – тільки на утримання районної центральної лікарні до кінця року бракує 700 тис. грн., більш ніж на два мільйони недовиконано районний бюджет. До слова, всього обійняти посаду старости виявило бажання 83 особи. Однак, оскільки їх призначення належить до виключних повноважень міського голови, Богдан Микульський виніс на розсуд депутатів наступний розподіл за округами та відповідно кандидатури на посади старост:

Белаш Олени Миколаївни – на посаду старости сіл Бережниця, Підлісне, Білаші, Осова;

Дашука Миколи Павловича – на посаду старости сіл Берестя, Соломіївка, Орв’яниця, Кураш;

Олексійовця Віктора Миколайовича – на посаду старости сіл Залужжя, Узлісся, Бережки, Великі Озера, Великий Черемель, Шахи, Різки;

Жакун Наталії Петрівни – на посаду старости сіл Колки, Порубка, Заслуччя, Велюнь, Загребля;

Гольца Степана Миколайовича – на посаду старости сіл Сварицевичі,  Зелень, Лісове, Озерськ;

Кузіна Віктора Павловича – на посаду старости сіл Селець, Ясинець, Лютинськ, Мочулище, Острівці, Крупове;

Щура Романа Харитоновича – на посаду старости сіл Трипутня,  Вільне, Грані, Залішани, Кривиця, Літвиця, Нивецьк, Грицьки, Працюки.

Після бурхливого обговорення врешті всі запропоновані міським головою кандидатури були затверджені та прийнято рішення про виготовлення старостам гербових номерних печаток – аби можна було на місцях завіряти необхідні документи. На старост у межах підпорядкованих їм населених пунктів покладено  обов’язки із вчинення нотаріальних дій, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, вчинення дій щодо ведення погосподарського обліку та видачу документів в обсягах, що відповідає чинному законодавству.

Тож інтриги, як кажуть в таких випадках, не вийшло. Зазначимо лишень, що насправді спочатку в сесійній залі при обговоренні цих питань було досить гаряче. Спочатку депутат Анатолій Задорожний взагалі запропонував зняти питання про призначення старост з розгляду, оскільки не розроблено положення про старостат. Тут довелося юристам пояснювати, що при примусовому об’єднанні, коли не йдеться про вибори старост, таке положення не розробляється, а діють старости у межах посадових інструкцій. Тож пропозицію Задорожного зняти питання з розгляду було відхилено. Депутат Микола Петрушко пропонував кількість старост збільшити до десяти, а депутат Андрій Кулик навіть брався утримувати старосту для населених пунктів колишньої Соломіївської сільської ради коштом господарства «Промінь». Проти об’єднання колишніх Соломіївської та Берестівської сільських рад виступали депутати Світлана Правник та Володимир Юзьків. Дали слово й Катерині Катюсі, яку хотіли б бачити на посаді старости чимало її земляків. Анатолій Задорожний замість Миколи Дашука пропонував призначити Олександра Бовгирю, за якого найбільше віддали берестівчани голосів на останній виборах. Однак врешті все ж більшістю голосів підтримали пропоновані міським головою кандидатури.

Які ще яскраві моменти сесії? Ну насамперед це може бути єдине пленарне засідання, в якому взяли участь всі обрані депутати і навіть на короткий термін його відвідав народний депутат Віктор М’ялик. Богдан Микульський сособисто подякував йому за подарунок до дня міста – завдяки Віктору Ничипоровичу в дитячому містечку центрального міського скверу з’явилися  кумедні скульптури  ведмедів. Народний депутат запевнив, що й надалі всіляко сприятиме громаді.

Депутати задовільнили  заяву Миколи Кухарця про дострокове припинення повноважень депутата міської ради 8 скликання, у зв’язку з обранням його заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, відповідно депутатський мандат здобув Микола Кохно, черговий кандидат за списком політичної партії «Сила і Честь».

Створено дві депутатські фракції «Політичної партії «Європейська  солідарність» (голова – Микола Петрушко, до складу ввійшло 4 депутати) та «ВО «Свобода» (керівник – Олександр Лавор, ввійшли 3 депутати).

Окремим рішенням розширено склад виконавчого комітету – з п’яти до сімнадцяти чоловік, ввівши до нього, окрім міського голови, заступника Юрія Яременка, секретаря ради та керуючої справами виконавчого комітету, начальника організаційно-правового відділу, які були затверджені на першій сесії, другого заступника міського голови Миколу Кухарця, всіх старост, начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Дубровицького районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області Ларису Шеремету, заступника начальника Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП України в Рівненській області Олега Сидоришина, начальника 14 державної пожежної-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Рівненській області майора служби цивільного захисту Олександра Смолянця, голову ГО «Захисту прав та інтересів учасників АТО» Миколу Шкільнюка.

Також затверджено план діяльності з підготовки регуляторних актів на наступний рік, який ми публікуємо в цьому ж номері газети.

Депутати затвердили також регламент роботи міської ради та  структуру її виконавчого комітету. Всього міська рада налічуватиме 16.5 штатних одиниць та складатиметься з: міського голови, двох заступників, секретаря ради, керуючої справами виконавчого комітету, семи старост, фінансово-економічного, організаційно-правового відділів, сектору містобудування, архітектури та земельних відносин.

Утворено також самостійні виконавчі органи Дубровицької міської ради (з правом юридичної особи): відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту та фінансовий відділ Дубровицької міської ради та затверджено положення про них.

Прийнято рішення про реорганізацію всіх сільських рад шляхом їх приєднання до міської ради та внесено зміни до бюджету.

Окрім суто організаційних, було розглянуто й планові питання – зокрема, про роботу правоохоронних органів з дотримання правопорядку і  попередженню правопорушень на території Дубровицької міської ради. З відповідною інформацією виступив дільничний офіцер поліції сектору превенції Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, лейтенанта поліції А.Л. СЕМЕНЧУК.

Як завжди, на розгляд виносилося й чимало земельних питань.

Людмила РОДІНА.

 

Близнята народжені

у «сорочках»

 

У перший зимовий день сестрички-близнятка побачили світ в обласному перинатальному центрі. Особливістю їх народження є те, що вони народилися кожна у своєму плідному міхурі. Лікарі кажуть, міхур захищає немовлят від зовнішніх подразників. Мама – рівнянка. Їй 32 роки, має другі пологи. Вага сестричок – 3 кг 80 грамів та 2 кг 730 грамів.

Такі випадки трапляються один раз на 80 тисяч пологів. Мама та діти нині почуваються добре. А таку методику в обласному перинатальному найчастіше застосовують для недоношених діток.

Обережно – мандарини

 

Як багато їх нині продають на вулицях міста і в магазинах. З приходом холодів вони стають незамінними на нашому столі. Це й правильно. адже – без вітаміну «С» тепер ніяк. Всі лікарі нині наголошують, що для профілактики застуди треба їсти саме фрукти з вмістом і такого вітаміну. Це важливо для тих, хто перехворів на ковід. Придбати власне вітамін «С» в аптеках тепер непросто, дефіцит. Отож виручають нас мандарини і у цьому плані.

У головному новорічному фрукті багато вітаміну С – однак є випадки, коли протипоказання мандаринів переважують їхню користь. Користь мандаринів давно відома – однак є категорії людей, кому мандарини завдають суцільної шкоди.

Наближається Новий рік – і головним фруктом на більшості святкових столів напевно будуть мандарини. У них багато вітаміну С (понад 40% від добової норми), тому вони зміцнюють імунітет. Це особливо важливо в холодну пору року. Також вони містять багато антиоксидантів і флавоноїдів. Але не варто забувати і про шкоду мандаринів.

Мандарини протипоказані: вагітним (особливо на ранніх термінах); при загостренні захворювань шлунково-кишкового тракту (наприклад, при виразкових хворобах, коліті та гастриті); ненажерам: якщо переїсти мандаринів – це загрожує алергією аж до анафілактичного шоку (коли у людини набрякають слизові та з’являється задуха).

Скільки мандаринів можна їсти на день?

Їсти мандарини можна хоч кожен день. Але переборщувати не варто: добова доза в середньому – 4 мандарини. Смакуйте в міру!

Підготувала Люба Клімчук.

 

ЧЕКАЄМО ВІДКРИТТЯ КАРДІОЦЕНТРУ

 

Про новий кардіоцентр у Сарнах  я прочитала вперше у 2017 році. Тоді було написано, що завдяки спільним зусиллям Рівненської ОДА, управління охорони здоров’я та команди проекту Світового банку на Рівненщині вдалося розширити межі проєкту та зекономити кошти для відкриття додаткового кардіологічного центру в Сарнах. Потреба у відкритті кардіологічного центру в Сарнах була викликана новітніми стандартами лікування серцево-судинних захворювань. Адже для ефективного лікування, приміром, інфаркту міокарда, згідно з сучасними нормами лікування, хворому потрібно надати допомогу протягом двох годин. Інакше починаються досить суттєві ускладнення.

Зрозуміло, що для наших північних районів, враховуючи відстані та якість доріг (хоч вони і покращуються), швидка допомога фізично навряд чи зможе доставити пацієнта за дві години до серцево-судинного центру в Рівному.

Протягом трьох років слідкувала, як ведеться будівництво центру, як туди звозять обладнання. Про це писали часто. Відкриття закладу планувалося на осінь цього року. Поцікавилася у головного лікаря Сарненської лікарні Василя Іванюка, коли все ж можна буде потрапити на огляд у це новітнє сучасне відділення, адже на календарі вже зима?

Він розповів: 24 листопада керівники області, району та міста оглянули наш новий серцево-судинний центр на базі Сарненської центральної районної лікарні. Нагадаю, що будівництво центру почалось у 2017 році за підтримки Світового банку на умовах співфінансування з бюджетів різних рівнів. Наразі основні будівельні роботи майже завершенні, відкриємо центр після отримання дозвільних документів з Києва (ядерна безпека і т.д). Без цього роботу не почнемо. Вся апаратура вже поставлена, все налаштоване. Але поки що без дозволів не маємо право запускати процес. Спеціалістів для роботи готували в київських інститутах Амосова та серця. Співпрацюємо з Рівненськими фахівцями. В області працюватиме два таких центри – Рівне і Сарни. Чи передбачено обслуговування жителів Дубровиччини у цьому закладі? Звичайно, це буде як міжрайонний центр, обслуговуватиме більше 30 тис.населення північних районів. З моменту отримання всіх дозвільних документів він має перейти на баланс КНП Сарненська ЦРЛ. Отож, це дуже позитивний момент для жителів північних районів нашої області. Зазначу, що у центрі можна буде отримати, зокрема, екстрене стентування при інфаркті міокарда. У приміщенні кардіоцентру встановили дороговартісний ангіографічний комплекс.

 

Довідково: Ангіограф – це унікальний апарат, на якому видно усю карту судин потрібного органу чи частини тіла. За допомогою цього сучасного методу діагностики на базі обласної клінічної лікарні можна продіагностувати і ліквідувати будь-яку патологію судин людського організму.

Люба Клімчук.

 

 

 

Спасибі за працю!

1 грудня був День невролога в календарі здоров’я.

Щиро привітала з Днем невролога свою надійну та мудру Лікарку Вікторію Володимирівну Власюк, яка освоює сучасні методики лікування, досвідченого та шанованого Миколу Адамовича Годунка, всіх лікарів-неврологів Дубровицької лікарні (Наталію Андрусенко, Тетяну Земляну, Ірину Бобик), а також дуже талановитого лікаря Володимира Власюка!

Кожен має своїх вдячних пацієнтів! Ви – професіонали своєї справи!

До вітань у «фейсбук» долучилося багато жителів Дубровиччини. Всі бажали своїм лікарям – здоров’я. На адресу всіх линули прекрасні побажання. Дуже багато людей подякували за роботу Володимиру Миколайовичу Власюку і його доньці Вікторії. яка є гідним продовжувачем справи батька. До прикладу, ось як прокоментувала світлину лікарів Володимира та Вікторії Власюк жителька Сварицевич Валентина Королькова:

«Вітаю сімейний дует найкращих, найбільш професійних лікарів- неврологів нашого краю. Здоров’я міцного, невичерпної енергії, радісних моментів у житті, професійної жаги в ім’я здоров’я своїх пацієнтів. Щиро поважаю і низький уклін вам».Прекрасні слова. Всім неврологам Дубровиччини – уклін!

Люба Клімчук.

 

Хворим буде комфортніше

 

На днях мені сказалали добру новину. У дитячому відділенні, де нині обсервація для хворих з підозрою на ковід, облаштували санвузол для хворих. Раніше попередній був закритий для користування персоналом, а хворі спускалися у вбиральню вниз, в неврологічне відділення. Зрозуміло, що це некомфортно, особливо вночі. Та й температура повітря у коридорі зовсім інша, аніж у відділенні. Відрадно, що з початком холодів це питання вдалося владнати.

Що ж правильний і дуже вірний крок на користь тих, хто бореться з недугою. Вже не треба буде спускатися на перший поверх, долаючи сходи, важко дихаючи.

Дякуємо всім працівникам лікарні, причетним до зробленої справи. Скажу чесно, вболівала за це питання і я, бо вважаю, що наші люди-трударі, які потрапляють у лікарню, заслуговують на нормальні умови перебування там. Порушила цю проблему перед Віталієм Суховичем, який наголосив на необхідності її вирішення Руслану Бовгирі, запропонувавши допомогу, у разі потреби. Зараз усі розуміють, що проблеми медицини –це першочергово, бо без здоров’я нема і життя. Сподіваюся, що не образять лікарню і при розподілі бюджету на наступний рік.

Тепер буде легше і медсестрам, санітарочкам і спокійніше на душі старшій медсестрі відділення Ользі Остаповець, яка дуже вболівала за вирішення питання обладнання санвузла для пацієнтів. Що ж адміністрація і господарський відділ (керівник Андрій Полюхович) його владнали. Всім – респект. Буде легше і недужим!

Не хворійте – це найкраще! Хай лікарня стає кращою для людей і далі!

Люба КЛІМЧУК.

На світлині: працівники господарського відділу під час роботи.

 

 

Дякуймо Богу за все

26 листопада в США святкували День подяки

Про історію свята мені залюбки розповіла моя подруга журналістка Ольга Руда, яка мешкає нині в Чикаго.

– Кожен четвертий четвер листопада в США відзначають День подяки – найважливіший для американців день після Різдва та Великодня. Це свято з’явилося завдяки першим англійським переселенцям – протестантам, які не визнавали Англіканську церкву, спробували прижитися в Нідерландах, але в кінці-кінців плюнули на все те діло й ризикнули переселитися до Нового Світу.

21 листопада 1620 року 102 людини й дві собаки, а також 25 членів екіпажу на галеоні «Мейфлауер» причалили до берегів Америки. На жаль, їхнім попередникам-колонізаторам не пощастило – у 1607 році, в перший же рік поселення в Америці, від холодів та браку їжі загинули 440 з 500 поселенців Джеймстауну (Массачусетс).

Зими тоді були суворі, полювати і вирощувати овочі бідолахи не вміли, то за перший рік теж мало не віддали Богу душі. Так як гуцулів, лемків та бойків ще в Америці не було, то над колоністами змилосердились місцеві індіанці і навчили тримати сапу в руках. На наступний рік пілігрими зібрали добрий урожай.

У зв’язку з цим у тодішнього (і першого) губернатора колоністів Вільяма Бредфорда народилася ідея віддати хвалу Богу за чудесний порятунок: для цього в листопаді 1621 року новоспечені американці влаштували бенкет, на який запросили, в тому числі, і близько 100 індіанців племені, яке врятувало їх від голоду. Це і був перший в історії День подяки.

Однак, 150 з гаком років свято було неофіційним: його відзначали від випадку до випадку. Національним же День подяки став у 1789 році. Справа в тому, що саме в XVIII столітті з’явилася така держава, як США, а, як відомо, будь-яка молода держава потребує свої власні звичаї і традиції. Тому першим національним святом було вирішено зробити День подяки і відзначати його щорічно 26 листопада: відповідний указ підписав перший американський президент Джордж Вашингтон.

В 1941 році Конгрес США прийняв документ, який закріпив за торжеством четвертий листопадовий четвер.

 

Традиції:

Святковий обід – це чи не найголовніший атрибут свята. Він збирає навколо себе цілі сім’ї та вважається символом добробуту й процвітання кожної родини.

Головною стравою є, звичайно, індичка. Традиційно її потрібно готувати власноруч, усією родиною. Цікаво, що ця «пташка» є основою святкового столу не просто так. За легендою, це була єдина дичина, яку могли вполювати перші поселенці. Спеціально до Дня подяки по усій країні вирощують близько 50 тисяч індичок, щоб кожна родина мала можливість прикрасити цією стравою свій стіл. Зазвичай, її фарширують яблуками чи гарбузом, запікають в духовці та подають з овочевим гарніром – зеленим горошком, кукурудзою, картоплею. Вважають, що всі ці овочі були на святковому столі першого Дня подяки. До того ж, готують спеціальну підливу до індички.

Окрім індички, на столі обов’язково має бути солодка картопля, журавлиновий або журавлиново-апельсиновий соус та гарбузовий пиріг. До речі, перед тим, як приступити до трапези, всі члени сім’ї, як правило, дякують Богові і один одному за все хороше, що сталося з ними за останній рік.

Ще однією традицією Дня подяки є «помилування» індички. Ця церемонія проводиться на галявині біля Білого дому напередодні торжества. На ній, як правило, крім президента Сполучених Штатів, присутні дві індички: головна винуватиця торжества – «національна індичка» і її дублер – «віце-індичка» (на випадок, якщо з першим птахом щось трапиться). В ході церемонії американський лідер за традицією зачитує указ про помилування головної індички країни (її заступницю, як правило, теж залишають в живих), а потім щасливицю відправляють в зоопарк, де та й живе до тих пір, поки не помре природною смертю.

До речі, «національну індичку» і «віце-індичку» вибирають звичайні американці. Для цього Білий дім щороку проводить спеціальне голосування, в ході якого бажаючим пропонується вибрати кращу птицю з 30 пернатих кандидатів.

Крім цього, напередодні Дня подяки прийнято робити добрі справи. Зокрема, дуже популярна серед благодійників роздача безкоштовних обідів та одягу для бідних та бездомних: таким чином нужденним прагнуть подарувати відчуття свята.

Також традиційними в цей святковий листопадовий день є костюмовані паради, які в зв’язку з пандемією в цьому році відмінили в усіх великих містах США.

Таким чином, США святкує 400-ліття з часу прибуття пілігримів до Нового світу. Поважний ювілей! Нехай щастить!

Для наших читачів душевні поради від Ольги Рудої, написані напередодні Дня подяки.

– Пам’ятаймо: кожен новий день – це Боже благословення.

Це новий початок, і він чудовий.

Я от що подумала – насправді все, що у нас є, це сьогоднішній день, ця година і ця хвилина. Минулого вже немає, чи прийде майбутнє і яке воно буде – ми не знаємо. Так що, якщо хочеш з’їсти-приготувати щось смачненьке, купити собі якусь річ, відсвяткувати якесь свято чи просто зустрітися з родиною і друзями – зроби це, не відкладаючи у довгий ящик.

І нехай тебе не гризе совість (тільки зайвий викид енергії), не роздумуй і не вагайся. Перетвори своє життя на цікаву штуку і насолоджуйся.

Все так просто.

Записала Люба Клімчук.