Подорож у минуле

 

Місто-привид, зона-руїна, територія, загублена у часі. Про Чорнобиль знають у всьому світі. Про нього знімають серіали та документальні фільми, постапокаліптичні краєвиди стають майданчиком для комп’ютерних ігор. Тому й не дивно, що нині це бажаний об’єкт на туристичній мапі мандрівників. У мережі можна знайти десятки пропозицій екскурсії до зони відчуження. Подивитись на наслідки катастрофи їдуть не лише українці, але й охочі з-за кордону. Кожен потрапляє сюди зі своїх причин та за своїми враженнями. Протоптала цей маршрут і наша землячка Олена Лотоцька. Що там побачила та з якими емоціями повернулася, вона поділилась з «Дубровицьким вісником».

 

«Чорнобиль – не щось далеке і чуже. Це те, що ми пережили. Коли стався вибух, мені було 9 років, тому я дуже добре все пам’ятаю, – розповідає пані Олена. – Ті емоції – відчуття, переживання, страхи і навіть кольори та запахи настільки живі і яскраві, що цьогоріч я наважилася описати своє найбільше потрясіння того часу. Так з’явилося оповідання «Чорнобильський дощ». Взагалі Чорнобиль, ця трагедія, довгий час супроводжував мене. Мешкаючи в Євпаторії, я очолювала міське об’єднання партії «Союз. Чорнобиль. Україна». Була членом правління громадської організації «Пам’ять Чорнобиля». Ми організовували і проводили мітинги, вечори пам’яті. Створили музей «Зірка Полин». Допомагали, доглядали одиноких ліквідаторів. Ну і, звичайно ж, багато спілкувалися з людьми, які змушені були назавжди покинути свої домівки, а також з тими, кому довелося боротися з наслідками цієї страшної катастрофи. Тож коли випала можливість туди поїхати, то подумалось, чому б не побачити все на власні очі. Це не було просто пригодою чи розвагою для мене. Я вирушала з купою думок, пересипаною дитячими спогадами, розповідями очевидців. Основною ж була – що відчую…

Потрапити до зони відчуження не так просто. Ми замовляли тур через фірму. Для цього відсилали ксерокопії документів. Адже на кожного (а було нас восьмеро) робили перепустки. Їх навіть відправляли нам поштою для перевірки даних. Оскільки їхали на власному транспорті, треба була ще й інформація про реєстрацію авто. За його в’їзд, а також за оренду приладів, котрі показують накопичені одиниці випромінювання, здіймається окрема плата. До речі, коли візитери покидають зону, то обов’язково проходять радіаційний контроль. Для цього слугує спеціальний апарат. Як в рентгені, до нього притуляєшся грудною кліткою. Коли доза не перевищена, відкривається турнікет – і ти спокійно проходиш. Якщо ж показник зашкалює, то прилад починає вити. Ми питали у гіда, чи були такі випадки. Він каже, що, як правило, таке трапляється з тими, хто тут працює. Але це велика рідкість. Загалом за час подорожі доводиться перетнути три блокпости: «Дитятки», звідки починається маршрут, Чорнобиль, Прип’ять».

 

І мертвий, і живий

Першою зупинкою мандрівників стало село Залісся. Назва відповідає змісту, оскільки з дороги його майже не видно. Коли заглиблюєшся, із хащ подекуди дивляться порожніми зіницями вікон покинуті хати. Пусткою стрічає будинок культури, пошта, з якої вже ніколи не полетять листи. А колись тут проживало три тисячі мешканців, працював великий молокозавод...

Далі маршрут проліг через Чорнобиль. Місто, що заздалегідь вимальовується уявою як пустка, насправді розмірено існує. Саме існує, а не живе чи розвивається. Воно є тимчасовою оселею для кількох тисяч працівників станції. А ще тут мешкає біля сотні самоселів, які повернулися в рідні місця. На деяких будинках написано, що в ньому є господар, аби мародери не громили. По місту спокійнісінько бродила чиясь корова.

Мандрівка до Чорнобиля нагадує подорож у часі та повертає до СРСР. Місто наче законсервувалось – з моменту трагедії тут не звели жодного нового будинку, назви вулиці так і залишились радянськими, на центральній площі височіє кількаметровий Ленін, час від часу проїжджають старенькі автобуси. Зона – об’єкт режимний, тому декомунізації не підлягає. Дві жилі вулиці вражають доглянутістю та чистотою, бордюри та дерева побілені. А дорогам взагалі позаздрив би будь-який населений пункт. Є кілька готелів (при чому той, де зупинялась пані Олена, доволі пристойний, з телевізором і вай-фаєм, хоча й з духом радянщини), є магазин і пошта. Втім тут не зустрінеш дитячих майданчиків. Вже 34 роки місто не чуло дитячого сміху. В’їзд на територію зони відчуження особам до 18 років заборонено. Чорнобиль – територія контрастів. І одним з найбільших є сусідство обжитих будинків з фіранками на вікнах поряд з покинутими «привидами» з вибитими шибками.

Посеред містечка – впорядкована та водночас моторошна алея. Вздовж неї вишикувались таблички із найменуваннями сіл, які аварія стерла з мапи. Усвідомлення трагічності ситуації приходить, озирнувшись назад: зі зворотного боку знаків на чорному тлі ті ж назви, але вже перекреслені червоною лінією. Мовляв, вороття немає. Про трагедію нагадує також музей «Зірка Полин», величний янгол з арматури та монумент біля пожежної частини, що увічнив пам’ять ліквідаторів.

 

Місце, якого не було на карті

Поблизу Чорнобиля є непримітний поворот у ліс. У радянські часи вважали, що тут знаходиться піонерський табір. Та насправді ця дорога вела до секретного об’єкту «Дуга». Свого часу гігантський радар  був створений для відстеження запуску ракет з території США. У Союзі було три таких комплекси. Перших двох радарних антен вже давно не існує, а ось чорнобильська вціліла. Металева конструкція має довжину понад 700 метрів і висотою із хмарочос (150 метрів).

«Дивишся на цей масштаб і розумієш, які туди кошти були вкладені. Гід розказував, що будова була дорожча, ніж вартість атомних реакторів АЕС. Іронія долі – її так і не запустили», – додає пані Олена.

І хоч це заборонено та є загроза кримінальної відповідальності, так звані «сталкери» іноді незаконно проникають в зону задля гострих відчуттів – не так давно такий відчайдух намагався залізти на «Дугу», але це закінчилось для нього летально.

 

Місто-привид

Успішне, забезпечене, красиве, комфортне. Так описували молоде містечко Прип’ять (на момент аварії його історія налічувала лише 16 років). Набережна із романтичним кафе, кінотеатр на 1220 місць, басейн, стадіон, Палац культури, готель, училище, школи, садочки, магазини, їдальні, ресторани… Тут було все для щасливого життя майже 50-тисячного населення. Зрештою і зараз є. Тільки зовсім інше. Розвинута інфраструктура заросла деревами і кущами. Віє холодом від пустельних вулиць, мертвих вікон, покинутих поспіхом квартир, де подекуди збережені світлини на стінах та особисті речі. Це місце легенд, похмурих пейзажів та торжества природи.

«Екскурсовод багато водив місцями, які були показані в популярній грі «Сталкер». Але мене це не дуже цікавило. Привертали увагу інші речі, – згадує співрозмовниця. – Наприклад, вразили прекрасні мозаїки і вітражі на будівлях міста. Вітраж в ресторані «Горинь» – справжній витвір мистецтва. Як і мозаїчний барильєф на музичній школі. Видно, що в місті працювали найкращі художники.

Вперше, за час перебування в зоні, всередині защеміло-запекло у лікарні. Сюди, в хірургічний корпус, везли перших потерпілих зі станції. Кажуть, що десь у підвалі навіть одяг тих пожежних лежить. Прочинені навстіж двері, розбиті вікна, як розбиті надії… Моторошно…  На підлозі одного з кабінетів лежала сукня яскраво-фіолетового кольору з обрамленими мереживом манжетами. Явно вбрання було не на щодень. В голові роїлись думки, чому це плаття тут. На якій події його власниця мала когось вразити, а чи просто тішитися своїм чудовим виглядом і настроєм… Можливо, ті роздуми колись виллються в оповідання.

Блукаючи зруйнованим містом, постійно проводила паралелі з нашими умовами на той час. Про блага, які мала Прип’ять у 86-му, ми й мріяти не могли. Під час екскурсії заходили в магазин побутової техніки, в супермаркет, де досі стоять візки для продуктів. В місті був комбінат, де готували напівфабрикати – пельмені, голубці, налисники, які можна було придбати по дорозі з роботи. Наскільки люди по-іншому жили.

А ще кололо те, що в українському місті я побачила лише дві назви українською – готель «Полісся» і «Міліція». Все інше – вивіски, документи, що траплялись на очі, книги, підручники – російською. Були ми і на стадіоні. Сидячи на вцілілих трибунах,  дивилися просто в ліс, яким густо заросло футбольне поле. Така сюрреалістична картина. Поряд стояли бідони з фарбою для лавок, комунальники явно готувались до травневих свят. Побачили і парк атракціонів. Похнюплена «Ромашка», іржаві «машинки» на автодромі, які так і не відчули тепла дитячих ручок, оглядове колесо, що веде свої нескінченні розмови з вітром… На ньому нікому не вдалося піднятися і побачити Прип’ять з висоти пташиного лету, бо парк планували відкрити першого травня. Місто евакуювали. Мені здається, я розумію, як боліло тим людям. Теж було важко виїжджати з рідного Криму в 2014-му. Але це було моє рішення. Місцевим же наказали негайно зібрати речі першої необхідності і залишати домівки, в котрі їм не судилося більше повернутися».

 

Ще один пункт призначення – ЧАЕС

Захисне накриття епіцентру катастрофи вразило нашу співрозмовницю розмірами. Саркофаг вищий за американську Статую Свободи і лондонський Біг Бен. Площа загального покриття Чорнобильського сталевого гіганта дорівнює 12-ти футбольним полям. Споруду зводили поруч, а потім рейками насували над четвертим реактором.

Далі видніються недобудовані п’ятий та шостий реактори із застиглими біля них баштовими кранами. А взагалі, за розповідями гіда, їх мали збудувати аж 15. Станція живе у звичайному режимі, тут працюють люди вахтовим методом: 15 днів роботи - 15 відпочинку. Біля АЕС все охайно, квітнуть клумби.

В охолоджувальному ставку станції мандрівники знаменитих монстрів-сомів не побачили. Зате там є багато іншої риби, яка із задоволенням посмакувала хлібом. Взагалі фауна і флора зони – окрема історія. Пані Олена бачила коней Пржевальського. Цей підвид у світі майже зник. А в зоні почувається чудово, принаймні вгодований вигляд про це свідчить. Тут не дивина зустріти і лосів, і лисиць, котрі не бояться підходити до людей за гостинцями.

 

Карантин враженням не завада

Після шаленого успіху серіалу «Чорнобиль» від компанії НВО інтерес до зони відчуження ще більше зріс серед іноземних туристів. Їх не злякав навіть карантин.

«Їдуть багато іноземних груп з Польщі, Чехії, Швейцарії… Наш гід вітався з литовцями. Цікаво, що вони приїжджають на кілька днів сюди на екскурсію, і повернувшись додому, змушені відсидіти два тижні на самоізоляції. Але це їх не зупиняє. Екскурсовод говорив, якби не ввели карантинні обмеження, то вони не встигали б всіх приймати. Бо і в таких умовах попит чималий».

Напливом візитерів користуються місцеві комерсанти. У них можна придбати магніти, футболки, протигази і навіть вишиванки з емблемою Чорнобиля. Ба більше – любителям чогось оригінальнішого пропонують законсервоване в банці повітря «Рудого лісу» (соснові дерева поряд з ЧАЕС взяли на себе потужний удар радіації, яка «пофарбувала» хвою у цегляний колір, звідки й назва).

 

Пам’ятник під відкритим небом

«Перед мандрівкою до зони я передбачала, як буду реагувати на побачене. Готувала себе, що морально виявиться важко. Бо в пам’яті виринали почуті історії, кадри з серіалу, фото осиротілих дитячих ліжечок та залишених ляльок. В Чорнобилі і Заліссі справді було не по собі. Але як не дивно, коли приїхали в Прип’ять, я раділа кожному дереву, яке пробило асфальт, – підсумовує співрозмовниця. – Природа відвоювала право бути головною. Тут доходиш до висновку: або ми житимемо в мирі з нею, або вона буде без нас. Прип’ять – це живий пам’ятник людській жадібності і писі. Нагадування, що нам не все підвладне, і застереження, як робити не можна. Це місце, де розумієш, що насправді в житті цінне. Його варто хоча б раз відвідати. Відвідати й жити далі так, щоби на землі не з’являлося нових «мертвих» міст».

 

Леся кондратик.

 

 

 Перша сесія Сарненської райради 8 скликання: не розглянуто навіть порядок денний

6 листопада новообрані депутати Сарненської районної ради зібралися на першій сесії. Їм вручили тимчасові посвідчення, а от до розгляду питань порядку денного так і не дійшли.

Всіх депутатів у Сарненській райраді VIII скликання – 42. Серед них і представники Дубровиччини та Рокитнівщини, які приєднали до Сарненського району. Зареєстрували свою присутність на засіданні першої сесії лише 22.

Представництво політичних партій у Сарненській районній раді виглядає так: «Слуга народу» – 8 мандатів, «Сила і Честь» – 7 мандатів, «За майбутнє» – 7 мандатів, «Європейська Солідарність» – 6 мандатів, ВО «Батьківщина» – 5 мандатів, ВО «Свобода» – 3 мандати, Опозиційна платформа «За Життя» – 3 мандати, Радикальна партія Олега Ляшка – 3 мандати.

На засідання першої сесії не з’явились депутати від політичних партій «Сила і Честь» та «За майбутнє». А з восьми представників партії «Слуга народу» прийшли двоє.

У ході роботи сесії обрали тимчасову президію: по одному представнику від кожної присутньої партії. Місію головування одноголосно віддали Ярославу Яковчуку (ЄС). Також затвердили секретаріат. Проте визначитися зі складом лічильної комісії не змогли й оголосили перерву. «Окремі політичні сили сьогодні демонструють демарш. Причина проста - якісь кадрові інтереси ставляться вище інтересів району», - зазначив під час перерви народний депутат України Сергій Євтушок.

Згодом Ярослав Яковчук повідомив, що частина депутатів покинули сесійну залу, тому в роботі сесії оголосили перерву. Коли відбудеться друга частина сесії, повідомлять додатково.

(СарниNews.City).

 

До слова: у Сарненській районній раді працюватиме наразі десять представників Дубровиччини: Сергій Киркевич, Віталій Торчило(«Сила і честь»), Віталій Петренко, Олександр Гузич («Слуга народу»), Оксана Краглевич (Радикальна партія Олега Ляшка), Олег Слободзян («Європейська Солідарність»), Катерина Кухаревич («Батьківщина»), Олександр Задорожний («Свобода»), Олена Кузло («За майбутнє»), а також наш земляк Олег Легкобит, що балотувався по Сарнах.

За словами голови Сарненської районної ТВК Тетяни Олійник, всього у виборах до районної ради брали участь 10 партій, або 337 кандидатів. Як вже зазначено вище, вісім партій подолали прохідний бар’єр, а от «Партії розвитку громад» та «Пропозиції» це виявилося непосильно. 24 мандидати було одержано за партійними виборчими списками, решту – у виборчих округах. До ради обрано 11 жінок.

У роботі сесії взяли участь народні депутати України Сергій Євтушок (ВО «Батьківщина») 

 

У важливому питанні

консенсусу не досягли

13 листопада пройшла позачергова сесія Дубровицької районної ради, у роботі якої взяли участь 22 депутати. Хтось не був на сесії через поважні причини, частина депутатів написали заяви у виборчі комісії про згоду на депутатство в інших радах. Головував на сесії Микола Кухарець. До вашої уваги – головні акценти сесії.

 

У порядку денному було два питання. Перше: «Про внесення змін до районного бюджету Дубровицького району на 2020 рік». Було збільшено доходи загального фонду районного бюджету на суму 1729501 гривень за рахунок збільшення субвенції з місцевого бюджету на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету в сумі 1095402 гривень; субвенції з місцевого бюджету на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету в сумі 619099 гривень; іншої субвенції з місцевих бюджетів, переданих районному бюджету на загальну суму 15000 гривень.

Збільшили видатки загального фонду районного бюджету на суму 1538601 гривень за рахунок збільшення: субвенції з місцевого бюджету на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету в сумі 1095402 гривень; субвенції з місцевого бюджету на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету на закупівлю засобів захисту учасників освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину (дезінфікуючих засобів для обробки рук і шкіри та дезінфікуючих засобів для обробки поверхонь) в сумі 619099 гривень; іншої субвенції з бюджету Сварицевицької сільської ради на придбання миючих та дезінфікуючих засобів для дошкільного закладу освіти на суму 5000 гривень; іншої субвенції з бюджету Висоцької ОТГ на методичне забезпечення діяльності навчальних закладів на суму 10000 гривень; зменшення коштів, що передаються із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду) на суму 190900 гривень.

Начальник відділу освіти Ніна Іванівна Стасюк звернулася до депутатів із проханням перерозподілити кошти, які заклади освіти зекономили на енергоносіях. Ніна Іванівна просила 560 тисяч гривень розподілити на інші важливі потреби освітянської галузі, як-от: на доплату дошкільникам, на ремонт шкільних автобусів, потребу ліцею та інше. Ніна Іванівна наголосила, що освітяни економили як могли, наприклад, техперсонал брав відпустку за свій рахунок. Як завжди, очільниця галузі відстоювала інтереси своїх колег з переконливою аргументацію.

Депутат районної ради, керівник теплопостачального підприємства Григорій Шах наголосив на проблемі з коштами на оплату тепла, яка от-от виникне у Дубровицькій лікарні. Він просив депутатів частину грошей, зекономлених освітою, віддати  на забепечення важливої потреби – аби в лікарні було тепло і затишно.

У результаті голосування жодна з пропозицій (Ніни Стасюк і Григорія Шаха) не набрали потрібної кількості голосів. Кошти у сумі 560 тисяч гривень так і залишилися не перезподіленими. Дуже шкода, що на останній сесії депутати не змогли віднайти консенсусу з приводу важливого питання. Як складеться доля цих коштів – невідомо, бо вже приступили до роботи депутати Сарненської райради. Дубровицька районна рада втратила свої повноваження. Свої думки щодо цього питання депутат Григорій Шах висловив бажання викласти у газеті окремо.

Депутат райради Сергій Петрушко подав запит до райради, у якому піднято проблеми роботи лікарні. Багато нюансів згадав депутат у своєму запиті щодо роботи головної медустанови району (більшість питань, піднятих у ньому, вирішено) галузі. Вони – відображення звернень наших земляків до депутата Сергія Петрушка. Піднято ряд питань, важливих для всіх нас. Наприклад, йдеться у запиті про створення добрих, належних умов для прийому хворих з ознаками застуди (йшлося у запиті про чергу на вулиці). Наголошувалося у запиті і про належні умови для роботи лікарів-сімейників. Депутат райради наголосив, що саме громада є власником лікарні, то чому ж люди мають бути обмежені у їх законних правах отримувати належне медичне обслуговування?

Зрушення в організації прийому хворих з підозрою на ковід є. На вулиці зараз люди не мерзнуть. У поліклініці вже створено хороші умови для прийому хворих з ознаками застуди. Про це розповіли головний лікар ПМСД Вікторія Островець та головний лікар КЗ ОЗ Руслан Бовгиря.

Але скажу, депутатський запит Сергія Петрушка (хоч озвучений із запізненням) – правильний, слушний, потрібний. Важливо, що питаннями, які тепер у всіх на вустах, переймаються і депутати. Сергій Петрушко казав і про те, що слід максимально задіяти приміщення першого поверху поліклініки для потреб хворих (можливо, тимчасово виселити магазини), задіяти колишнє гінекологічне відділення. Депутат Світлана Правник також наголосила, що зараз потрібна пильна увага до населення району, яке потребує медичного захисту. Цей запит передано на розгляд керівникам лікарні. Знову ж таки, кому вони даватимуть відповідь, наразі поки що, не зрозуміло.

Друге питання: «Про передачу майна, комунальних підприємств, установ, закладів спільної власності територіальних громад Дубровицького району».

Відповідно до ст.43, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районна рада вирішила: передати майно спільної власності територіальних громад Дубровицького району у комунальну власність Дубровицької міської та Висоцької сільської рад. Так само у рішенні йдеться і про комунальне майно, яке передається Дубровицькій і Висоцькій сільським радам. Це – заклади освіти, медицини, культури тощо. Балансоутримувачі майна спільної власності територіальних громад району спільно з Дубровицькою міською радою та Висоцькою сільською радою повинні провести приймання-передачу майна, об’єктів нерухомого майна, транспортних засобів, основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, інших матеріальних цінностей та земельних ділянок під об’єктами у порядку встановленому чинним законодавcтвом.

Наостанок присутні депутати зробили фото на згадку. За плечима – п’ять років роботи. Спасибі всім, хто працював на благо громади на чолі з головою Миколою Кухарцем. Як працювали депутати Дубровицької районної ради – оцінювати вам.

Люба КЛІМЧУК.

 

Як буде працювати лікарня?

В даний час забезпечення надійної роботи лікарні в зв’язку з пандемією стоїть чи не на першому місці серед проблем громади. Чи все там добре? На жаль, ні. В районі є дві найбільші бюджетні галузі – освіта та медицина. Зарплата їх працівників фінансується з державного бюджету, а комунальні послуги та енергоносії – з місцевого. На комунальні послуги та енергоносії на 2020 рік на освіту кошти були виділені на цілий рік, а на медицину – тільки на перший квартал. Депутатів тоді переконали,  що з квітня всі витрати на медицину буде фінансувати Національна служба  здоров’я України. Це виялось брехнею, бо комунальні послуги та енергоносії медицини, як і освіти, мав фінансувати місцевий бюджет. Як результат, на сьогодні в освіті по цих витратах є 560 тис. грн. економії, а в медицині – не вистачає до кінця року 400 тис. грн. Цю економію та кошти освіта не заробила, а вона виникла через карантин, і це – кошти районного бюджету. Тому на сесії і виникло питання відновити справедливість, і частину цієї економії направити для забезпечення роботи лікарні. Тим більше, що керівник освіти запевнила, що в освіті заготовленого палива вистачить до кінця року. Через відсутность фінансування лікарня вже відключила гаряче водопостачання. На жаль, депутати чомусь цю пропозицію не підтримали, що важко зрозуміти, нагадаю, що саме рада в свій час забрала лікарню з управління адміністрації. Як буде працювати лікарня без фінансування і без тепла в час пандемії, чомусь депутатів не цікавить. Ще більш незрозуміло, що цю пропозицію не підтримало керівництво ради (голова та заступник), в управлінні якої зараз перебуває лікарня. А присутній на сесії голова райдержадміністрації просто промовчав. В результаті зміни до бюджету району не були проголосовані, а оскільки ця економія іде по захищеній статті бюджету, то, скоріше всього, вони не будуть використані. Як кажуть: «І сам не гам, і комусь не дам». Ось такий «подарунок» депутатів на закінчення своєї каденції. Ганьба.

 

Результати голосування за пропозицію дофінансування лікарні.

РІШЕННЯ НЕ ПРИЙНЯТО

За – 9, проти – 3, утримались – 10.

ПП «Воля»: Берестень М.І. – відсутній, Богельський І.В. – відсутній, Гузич О.М. – (не голосував), Перепелиця В.О. – утримався, Рудий С.О. – відсутній, Юзьків В.Я. – утримався.

ВО «Свобода»: Воробей В.С. – утримався,  Задорожний О.Г. – утримався, Лавор О.В. – утримався.

БПП «Солідарність»: Грицюк В.М. – утримався, Жовклий В.М. – відсутній, Киркевич С.В. – відсутній, Охмак С.В. – відсутня, Полюхович О.М. – проти, Скумін М.М. – утрималася, Стасюк Н.І. – проти, Чудінович Г.І. – утримався, Яковець М.П. – відсутній, Яцута Н.П. – за.

ПП «УКРОП»: Дубинець П.М. – за, Правник С.Л. – за.

Радикальна партія О.Ляшка: Краглевич О.В. – відсутня, Красько В.І. – відсутній, Пінчук Г.П. – за.

Народна партія: Кухарець М.М. – утримався, Мунько Г.Й. – за, Чудік С.Г. – за, Шанько О.М. – відсутній, Шах Г.П. – за.

ВО «Батьківщина»: Лосік Ю.Є. – відсутній, Петровець В.В. - утримався, Петрушко С.С. – за, Рожко С.М. – проти, Шевело Ю.В. – за.

Григорій Шах, депутат районної ради.

 

 

АДМІНРЕФОРМА ТОРКНЕТЬСЯ ЛЮДСЬКИХ ДОЛЬ

 

Ну що ж, друзі, от по суті і нема Дубровицького району. Ви знаєте, що тепер у час хвороби воно вже якось не так і пече душу.Буде Дубровиця, будемо і ми.

Але адмінреформа – це не лише зміни в територіальному устрої, вона  проїдеться і по долях людей. Чому ?

Адже ліквідовуються структури, які були підпорядковані району, натомість будуть створені інші.

А які інші? В якій кількості штатних одиниць? Поки що, не зрозуміло. Хочу відразу наголосити, що це процес всеукраїнський. Це придумали не Олександр Гузич, не Микола Кухарець і не голови ОТГ. Все йде, як кажуть, зверху. Підрозділи РДА вже отримали попередження про ліквідацію, а отже люди розписалися, що повідомлені про те, що через два місяці їх доля буде вирішуватися по-новому. Ніхто достеменно поки що  не знає як. Це неприємно, складно, боляче. Людей держава поставила перед невизначеністю.

Наприклад,Кабінет Міністрів ліквідував Державну соціальну службу, врегулювавши таким чином механізм утворення Національної соціальної сервісної служби України.

Відповідний проєкт постанови «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 783» ухвалено на засіданні уряду в середу, 4 листопада, без обговорення.

У пояснювальній записці до проєкту постанови зазначається, що документом передбачається врегулювання питання щодо зміни механізму утворення Національної соціальної сервісної служби України, а саме – шляхом ліквідації Державної соціальної служби України.

Нещодавно працівники Дубровицького районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) із занепокоєнням зустрічалися з керівництвом РДА щодо питання реорганізації. На зустрічі йшлося про те, що люди попередженні про вивільнення. І у кожного є вагома причина, щоб залишитися на роботі. За кожним – сім’я, діти, великий стаж або ж ще працювати і працювати. Робота потрібна всім! І послуги, які надає терцентр, потрібні  у суспільстві.

Які перетворення на місці матиме цей напрямок – поживемо-побачимо. Хвилювання щодо подальшої роботи є у всіх працівників терцентру. І нам в редакцію телефонують підопічні і перепитують, чи ходитимуть до них соціальні робітники? Якось вагони у нашій державі поїхали трішки вперед від паровоза.

Зміни торкнуться не лише соціального захисту, а й інших напрямків життєдільності громади.

І дуже багато людей тепер хвилюється, що вони робитимуть через два місяці (вже й менше), чи будуть працевлаштовані чи ні. Адмінреформа будуватиметься на долях пересічних людей.

Люба Клімчук.

 

ЯК ВИГЛЯДАТИМЕ НОВООБРАНА РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

 

6 листопада Рівненська обласна територіально-виборча комісія оприлюднила результати остаточного підрахунку голосів виборців. За цими результатами, в Рівненську облраду проходять 7 партій. А партії «ОПЗЖ» для проходження в раду не вистачило одного голосу.

Остаточний підрахунок показав, що 5 відсотків набрали 7 партій:

 

                Назва партії                         К-ть голосів                          Відсоток від          К-ть                                                                                          виборців                          голосів виборців    мандатів

Європейська солідарність                           57 590                                    18,8695                  14

Слуга народу                                   47 905                                    15,6962                  12

За майбутнє                                    35 105                                    11,5022                  9

Батьківщина                                     33 064                                    10,8335                  9

Сила і честь                                     31 305                                    10,2571                  8

РПЛ                                                    24 057                                    7,8823                    6

Свобода                                           22 602                                    7,4056                    6

ОПЗЖ                                                                                              4,9999                    –

Голос                                                                                              4,8433                    –

Пропозиція                                                                                   3,9574                    –

АПУ                                                                                                  2,3781                    –

Наш край                                                                                        1,3729                    –             

Разом                                                251                                         628                         64

 

Нагадуємо, раніше було відомо, що, за результатами паралельного підрахунку голосів, який зробили в обласній партії «Європейської Солідарності», в Рівненську обласну раду проходять 8 партій.

Однак остаточний перерахунок показав, що партії «ОПЗЖ» не вистачило для цього одного голосу виборців.

«ОПЗЖ» вимагала в суді перерахунку голосів. Однак суд залишив справу без розгляду.

Тож, згідно з підрахунком ТВК, депутатами Рівненської облради стають:

«Європейська солідарність»: Віталій Гайдукевич, Олена Корень, Олександр Дехтярчук, Василь Яніцький, Світлана Богатирчук-Кривко, Федір Мисюра, Андрій Сорока, Олександр Набочук, Владислав Сухляк, Сергій Кондрачук, Катерина Самардак, Андрій Усач, Сергій Кокорський, Ярослава Острожчук.

«Слуга народу»: Андрій Карауш, Віктор Красовський, Людмила Мариніна, Андрій Бурачик, Роман Шустик, Юлія Шигорева,Олександр Коваль, Сергій Подолін, Юрій Ліпський, Анатолій Грисюк, Олег Стратюк, Володимир Рашовський.

«За майбутнє»: Ігор Ясенюк, Іван Калюта, Володимир Чайка, Валерій Редько, Вікторія Опанасюк, Андрій Пехотін, Руслана Потапчук-Чернєнкова, Віктор Щербачук, Руслан Потапчук.

«Батьківщина»: Микола Кучерук, Олександр Ткач, Алла Черній, Микола Добриднік, Василь Кльоп, Роман Руденко, Руслана Конощук, Микола Драганчук, Світлана Левицька.

«Сила і честь»: Олександр Данильчук, Сергій Шевчук, Віталій Сухович, Анатолій Остапчук, Микола Мельник, Віталій Ундір, Лілія Драпчинська, Катерина Макарчук.

«Радикальна партія Ляшка»: Оксана Лозова, Сергій Женевський, Сергій Свисталюк, Роман Стасюк, Юлія Назарчук, Юрій Білик.

«Свобода»: Володимир Валявка, Олексій Бучинський, Юрій Осіпчук, Ольга Шустік, Аліна Янчук, Володимир Ткачук.

  

 

НЕ ТАК НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ ВИБОРИ, ЯК ТЕ ЩО БУДЕ ПІСЛЯ НИХ…

 

Отож 25 жовтня пройшли вибори у 1469 об’єднаних територіальних громадах та у 136 (замість колишніх 490) новостворених – часто з порушенням принципу добровільності і лобіювання інтересів певних територій – районах. З одного боку, вибори до районних рад та й саме їх існування – дискусійне. Бо, коли були створені ОТГ і повноваження територіального управління передали на місця, потреба у райрадах відпала, і вони не мають, та й не матимуть ні суттєвих завдань, ні повноважень. З іншого боку, райони передбачені Конституцією, а зміни до основного Закону країни вносити складно та й не на часі.

До того ж, аби реорганізувати органи місцевого самоврядування у нових громадах і РДА в нових районах, Верховна Рада мала ухвалити законопроєкт №3651, який врегулює питання правонаступництва комунального і державного майна, бюджетних ресурсів, прав та інших зобов’язань. Його подавали разом із проєктом постанови про нові райони №3650, проте ухвалити тоді спромоглись лише останню. Тобто, бажаний результат задекларували, а механізм його реалізації з усіма необхідними процедурами – не затвердили! Запрягли коня позаду воза. Думалося, що парламент ухвалить його до моменту, коли після місцевих виборів набудуть повноважень нові органи місцевого самоврядування, тобто – максимум до середини листопада. А якщо ні, що тоді?

За логікою речей РДА нових районів слід створити до грудня 2020 року. Новообрані райради у листопаді проведуть перші сесії, а вже в грудні мають затвердити районні бюджети, вирішувати інші питання, які залишаться у компетенції районів. До того моменту мають бути створені РДА, яким, за Конституцією, районні ради мають делегувати більшість своїх повноважень.

За задумом влади, ще восени Верховна Рада мала уповноважити уряд створювати місцеві держадміністрації та ухвалить нову редакцію закону про них. При цім, як запевняють в уряді, «усі 1470 новостворених громад повинні стати повністю незалежними від районного рівня, зможуть самостійно надавати усі послуги і нести відповідальність за свої рішення чи бездіяльність». То, може, владі насамперед варто визначитись із декларованими пріоритетами? Інакше дублювання повноважень районів і громад та спровокованих ним конфліктів – не уникнути! Та й взагалі, як частенько у нас буває, щось пішло не так. І подальша доля держадміністрацій невідома. Як поки що утаємничено, що найбільш болюче для левової частини населення, яким чином з нового року здійснюватиметься той же його соціальний захист? Всі функції управління соціального захисту переберуть ОТГ? Але їх три, а управління було одне і воно координувало величезні фінансові потоки централізовано на всю Дубровиччину. Чи все ж буде якась ще районна (тепер уже в Сарнах) спрямовуюча структура? Наразі, не знаємо.

Питання ж «чому не ліквідували районів?» – риторичне. Центральна влада, що б там не говорилося з трибун,  не дуже поспішає  віддавати на місця владу, гроші й повноваження, хто б не сидів на Печерських пагорбах. Тож насправді районний рівень ні попередня, ні чинна влада скасовувати не планували: у проєктах змін до Конституції і часів Порошенка, і часів Зеленського райони залишалися. Різниця лише у тім, що попередники лобіювали нові райони «під себе», створюючи такі собі «вотчини» під виборчі округи у Верховну Раду. І багаторічні перекоси у фінансуванні окремих районів за рахунок решти – яскравий доказ цьому. Нові ж чиновники підійшли до цього дещо по-новому: з огляду так званої «економічної спроможності». Так, приміром, розчерком пера Зарічненщину приєднали до Вараша («економічна спроможність» зіграла більш вирішальну роль, ніж той фактор, що між цими двома населеними пунктами нема нормального прямого транспортного сполучення. І тепер до райцентру зарічненцям доведеться їхати по колу – через Дубровицю, Сарни, Володимирець. Але, хто зважає на такі дрібниці, коли така децентралізаційна революція розгорнулася…).

Що ж буде з держадміністраціями? Нагадаю, первісний задум реформи передбачав ліквідацію адміністрацій та передачу їхніх повноважень новоствореним префектурам. Мали ліквідувати і районні ради, майно і повноваження яких планували розділити між ОТГ, обласними радами і державою. Проте уряд змінив концепцію, затвердивши натомість новий поділ на райони зі збереженими радами та держадміністраціями. Ще й закріпив це у проєкті постанови про цьогорічні вибори.

Проте якими будуть повноваження РДА нових районів? Адже саме вони, до внесення змін до Конституції, здійснюватимуть повноваження виконавчих органів районних рад, бо ті не мають своїх виконавчих комітетів. Саме ці структури мали би вже бути створені в доповнення до якісної роботи органів влади на місцях.

Що прийде на зміну РДА, реорганізацію та ліквідацію яких планують у 2021 році, і якою буде владна вертикаль далі? Адже у погоджених законопроєктах і в чинних законах ні префектів, ні префектур не передбачено! І цьогоріч до них навряд чи повернуться, бо уряд узяв курс на розширення РДА та райрад. Та ще й готує нову редакцію Закону «Про місцеві державні адміністрації», яким визначать їхні повноваження, структуру й чисельність. Відтак уряд планує низку рішень щодо формування нових РДА та часові рамки перехідного періоду.

Що буде із містами, які раніше не були у складі районів? Що саме передадуть районам, які наразі не мають майже нічого? Із моменту набуття повноважень депутатами нового скликання буде відбуватися реорганізація рад об’єднаних районів. Проте якщо раніше районні ради з боями, але передавали громадам майно, то після оголошення нових районів процес зупинився… Питань наразі більше, ніж відповідей. Правду кажуть старші люди: не так страшні вибори, як що буде після…

Людмила РОДІНА.

 

 

Височанка у рекордсменах

 

Обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» разом з відділенням Національного олімпійського комітету Рівненщини підбили підсумки конкурсу «Спортивні рекорди. Баскетбол». За його умовами, учасники демонстрували свої здібності з влучань баскетбольного м’яча в кільце з лінії штрафних кидків. Час для виконання завдання – 30 секунд.

У змаганні виявилась на висоті висоцька спортсменка Козік Мирослава. Вона влучила в кільце 16 разів і здобула перше місце. Другу сходинку посіла костопільчанка (16 влучань), а бронзова нагорода дісталась баскетболісту зі Здолбунівщини (11 влучань).

Всі вони нагороджені медалями, дипломами і призами від організаторів конкурсу.