СУЗІР’Я УЧНІВСЬКИХ ТАЛАНТІВ ЗІБРАВ ФЕСТИВАЛЬ «НАДІЯ ДУБРОВИЧЧИНИ»

24 травня в районному будинку культури відбувся фестиваль «Надія Дубровиччини-2019», учасником якого стала обдарована учнівська молодь закладів освіти району, Миляцької та Висоцької територіальних громад.

В урочистій атмосфері свята начальник управління освіти, молоді та спорту Ніна Стасюк підсумувала велику роботу щодо розвитку і підтримки юних талантів у поточному навчальному році. Золотими літерами у літопис учнівських перемог за результатами 2018-2019 навчального року вписано 210 призових місць на обласному та всеукраїнському рівнях, які здобули 152 учні закладів освіти  в конкурсах інтелектуального та творчого спрямування. 135 призових місць у спортивних змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів принесли району юні спортсмени.

У обласних олімпіадах взяли участь 72 учні із 13-ти закладів загальної середньої освіти: Залузького, Колківського, Миляцького, Орв’яницького, Сварицевицького, Селецького, Лютинського, Туменського НВК, Висоцької, Дубровицьких № 1 та № 2 ЗОШ, Дубровицького НВК «Ліцей-школа». Найкраще представили район на обласному рівні команди школярів: Дубровицького НВК «Ліцей-школа», яка здобула 13 призових місць в обласних олімпіадах (2 перших: Колода Яна з історії, Пінчук Іван з екології; 4 других: Петровець Іван з інформаційних технологій та хімії, Кохан Юлія та Климчук Софія з хімії; 7 третіх: Делідон Ірина з екології та хімії, Пришко Сергій з інформатики та інформаційних технологій, Петровець Іван з інформатики, Бабан Валентин та Буткевич Дарина з хімії); Селецького НВК – 7 місць (2 перших: Дергільова Ольга з російської мови та літератури, Адамчук Антон з інформатики; 5 третіх: Адамчук Ілля з математики та економіки, Лопух Владислав з астрономії, Нікодімова Алла з російської мови та літератури, Панько Максим з інформаційних технологій); Дубровицької ЗОШ № 2 – 4 призових місця (1 друге – Зданевич Іванна з російської мови та літератури, 3 третіх – Гладкий Назарій з правознавства, Столярець Назарій з історії, Орленко Соломія з географії).

По два призових місця завоювали учні Колківського НВК (Дубінець Яна – ІІІ місце з української мови та літератури, Молчанович Анастасія – ІІІ місце з російської мови та літератури), Дубровицької ЗОШ № 1 (Архипов Андрій – ІІ місце та Воробей Тетяна – ІІІ місце з біології). По 1 призовому місцю в обласних предметних олімпіадах принесли району вихованці Залузького (Красько Назар – ІІІ місце з української мови та літератури), Лютинського (Савич Катерина – ІІІ місце з правознавства), Сварицевицького (Корейчук Олена – ІІІ місце з правознавства), Туменського (Діжурко Ілля – ІІІ місце з історії) НВК, Висоцької ЗОШ (Кухар Дарина – ІІІ місце з німецької мови).

Всього на обласному рівні здобуто 33 призових місця (46 % від загальної кількості учасників). Троє учнів - з історії, російської мови та літератури, екології взяли участь у ІV всеукраїнському турі олімпіад, за результатами якого учениця 9 класу Селецького НВК Дергільова Ольга виборола ІІ місце з російської мови та літератури, учень 11 класу Дубровицького НВК «Ліцей-школа» Пінчук Іван здобув ІІІ місце з екології, а учениця 10 класу цього ж закладу Колода Яна ввійшла в десятку результатів всеукраїнської олімпіади з історії.

Свій перший успіх – ІІІ місце в обласній олімпіаді «Юне обдарування» з математики долучив до арсеналу перемог учень 4 класу Селецького НВК Мухін Іван. Другий рік поспіль яскраво сяє «математична зірочка» другокласниці Поліни Мельник з Велюнського НВК, яка цьогоріч стала переможцем обласного, призером національного та учасником  Міжнародного математичного конкурсу з усного рахунку «Прангліміне-2019» у своїй віковій категорії.

Успішною була і участь юних пошуковців у обласному конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН. У ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Рівненської Малої академії наук учнівської молоді у 15-ти наукових відділеннях взяли участь 35 учнів  із 12 закладів освіти  району та Висоцької ОТГ (Берестівського, Велюнського, Орв’яницького, Селецького, Туменського, Заслуцького, Сварицевицького НВК, Висоцької, Людинської, Дубровицьких  №1 та №2 ЗОШ та Дубровицького НВК «Ліцей-школа»).

У напруженій боротьбі юні науковці здобули на обласному рівні 17 призових місць:

одне І – з  лісознавства, Пінчук Іван, Дубровицький НВК «Ліцей-школа»;

чотири ІІ-х: Гаврилюк Ліна з історії України, Дубровицька ЗОШ № 1, Добринська Олена з історичного краєзнавства, Орв’яницький НВК, Кохан Юлія з хімії, Дубровицький НВК «Ліцей-школа», Лясковець Євгенія з медицини, Дубровицька ЗОШ № 2;

дванадцять ІІІ-х: Літвін Владислава з математики, Дубровицька ЗОШ № 2; Дергільова Ольга з педагогіки, Селецький НВК; Кухар Дарина з німецької мови, Висоцька ЗОШ; Хомич Владислав з охорони довкілля, Людинська ЗОШ; Крупко Катерина з психології, Сварицевицький НВК; та вихованці Дубровицького НВК «Ліцей-школа»: Гайдиш Владислав з комп’ютерних систем та мереж, Рожко Анастасія з мистецтвознавства, Осецька Ярослава з літературної творчості, Швед Анастасія з екології, Буткевич Дарина з математики, Соцкова Вероніка із всесвітньої історії, Кравець Олеся з психології.

Учасником та призером (ІІ місце) ІІІ всеукраїнського туру конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН став Пінчук Іван з Дубровицького НВК «Ліцей-школа».

До літопису учнівських перемог в інтелектуальних конкурсах вписано: І місце в обласному етапі конкурсу експериментально-дослідницьких робіт з природознавства (Кузьмич Максим, В.Озерянський НВК), ІІІ місце учнівської команди Дубровицького НВК «Ліцей-школа» в обласному турнірі юних біологів, І місце учнівської команди семикласників закладу у І-шій всеукраїнській олімпіаді з креативності;

три призових місця в обласній олімпіаді «Знавці Біблії»  вихованців Дубровицької ЗОШ № 2 (Луцук Катерина), Колківського (Черевко Тетяна) та Підлісненського (Нагорга Аліна) навчально-виховних комплексів.

Успішно завершили навчальний рік учні, які стали учасниками творчих, екологічних, художніх конкурсів .

• Учнівська команда Дубровицької ЗОШ № 2 ускладі Чирук Вероніки, Ревук Іванни, Полховської Ірини, Ютовця Олега та Шведа Максима вибороли І місце в обласному етапі всеукраїнського конкурсу «Молодь обирає здоров’я»;

• Високих результатів здобули наші школярі в обласних літературних конкурсах: «Перло многоцінне» – І місце – Бензюк Тетяна, Туменський НВК, ІІ місце – Мосійчук Тетяна, Висоцька ЗОШ;

Мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка – ІІ місце – Придюк Вероніка, Крупівська ЗОШ, ІІ місце – Шугалевич Вікторія, Велюнський НВК;

Обласному  конкурсі читців-декламаторів «Живи, Кобзаре, в пам’яті людській» – ІІІ місце, Щур Софія, Висоцька ЗОШ;

Обласному конкурсі читців-гумористів «Поліські пересмішники» – І місце, Галушко Михайло, Сварицевицький НВК;

Обласному конкурсі «Об’єднаймося, брати мої!» -ІІ місце, Терещук Віра, Велюнський НВК;

• Боковець Богдан та Красько Ірина з Берестівського, Кузьмич Микола з Великоозерянського, Кушнерук Олександр, Богатько Аліна, Твардовська Марина,Твардовська Леся з Вербівського, Якубович Анастасія, Легка Крістіна з Миляцького, Рудий Антон з Нивецького, Красько Вікторія, Галушко Богдан з Орв’яницького, Денищич Назар, Денищич Станіслав, Полюхович Надія, Полюхович Олег з Перебродівського, Прокопчук Каріна, Прокопчук Станіслав, Діжурко Іванна з Туменського, Попко Ангеліна, Лясковець Олександр із Селецького НВК, Гайдиш Вероніка з Кривицької, Опанасик Марія, Костючек Ольга, Постоєв Даниїл з Висоцької, Хомич Вікторія, Чернецька Крістіна, Кузло Катерина з Дубровицької № 2 ЗОШ, Кондрашина Борислава, Лясковець Кирил, Романушко Олексій з Дубровицького НВК «Ліцей-школа» вибороли призові місця у творчих, дослідницьких та екологічних конкурсах обласного рівня;

• Понад 60 учнів Сварицевицього НВК вибороли призові місця у всеукраїнських інтернет-олімпіадах та проектах.

Більше тридцяти призових місць у творчих конкурсах обласного та всеукраїнського рівнів здобуто вихованцями Центру позашкільної освіти.

А ще – за результатами навчального року – безліч «відмінних» та «хороших» результатів учнів закладів освіти району у заочних всеукраїнських та міжнародних конкурсах фізико-математичного, природничого («Левеня», «Кенгуру», «Колосок»), мовно-літературного та правничого («Соняшник», «Патріот», «Санфлауер», «Геліантус», «Лелека»), екологічного, художньо-естетичного спрямування, заочних інтернет-олімпіадах.

Призерам та учасникам всеукраїнських олімпіад, конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН, міжнародного конкурсу з усного рахунку «Прангліміне-2019» Пінчуку Івану та Колоді Яні (Дубровицький НВК «Ліцей-школа»), Дергільовій Ользі (Селецький НВК), Мельник Поліні (Велюнський НВК) голова Дубровицької районної державної адміністрації Микола Петрушко вручив сертифікати на отримання грошових премій райдержадміністрації та районної ради, помічник народного депутата В.Яніцького Адам Кузьмич нагородив кращих учнів премією «Інтелект» благодійного фонду «Наш край». Грамотою депутата Верховної Ради було відзначено і директора Озерської філії Сварицевицького НВК Анатолія Серка. Восьмеро учнів закладів освіти району, Миляцької та Висоцької ОТГ отримали щирі привітання та грошові премії від депутатів обласної ради Віталія Суховича та Миколи Лобчука. Школярі, які успішно поєднують шкільне життя, навчання та активну громадянську позицію – Жуковська Софія із Сварицевицького НВК, Пришко Валентина з Дубровицького НВК «Ліцей-школа», Кисіль Оксана з Удрицького НВК, Опанасик Марія з Висоцької ЗОШ – отримали грошові винагороди та слова подяки в номінації «Лідер» від голів Сварицевицької сільської ради Павла Крупка, Дубровицького міського голови Богдана Микульського, Миляцької ОТГ Федора Хлєбовича, Висоцької ОТГ Людмили Гури.

Кульмінацією свята стало вручення сертифікатів в номінації «Вундеркінд» Пінчуку Івану з Дубровицького НВК «Ліцей-школа» та Дергільовій Ользі із Селецького НВК, керівникам закладів освіти, які вибороли в поточному навчальному році звання «Супер-заклад-2019»: Володимиру Кушніру, Дубровицький НВК «Ліцей-школа», Івану Тилевному, Селецький НВК, Валентині Клюйко, Дубровицька ЗОШ № 2, Сергію Стаську, Дубровицька ДЮСШ.

А ще начальник управління освіти, молоді та спорту Ніна Стасюк вручила подяки батькам за високий рівень сімейного виховання, розвиток та підтримку дітей.

За кожною перемогою дитини – системна, наполеглива праця педагогів, їх вміння використати інноваційні навчальні технології, шукати шлях до серця кожного учня.

Саме тому на святі звучали щирі слова подяки педагогам-наставникам, без яких не було б й учнівських перемог:

Дубровицького НВК «Ліцей-школа» (директор Кушнір В.В.) учителю хімії Тамілі Ремезюк, учителю інформаційних технологій та інформатики Юрію Паламарчуку, учителю екології Наталії Пінчук,  учителю історії Жанні Клюйко, практичному психологу Любові Євпак, учителю зарубіжної літератури Галині Білотіл, учителю математики Володимиру Котяшу, учителю мистецтва Ірині Гузич;

Дубровицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 (директор Клюйко І.В.) учителю біології Марії Гладкій, учителю історії Тетяні Бандурі;

Дубровицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 (директор Клюйко В.М.) учителю історії та правознавства Сергію Дуці, учителю географії Ніні Абрамович, учителю зарубіжної літератури та російської мови Ніні Дунчич, учителю біології Олександру Пікнеру, учителю інформатики Оксані Довматович, керіванику гуртка «Молодіжний клуб «Юність» Тетяні Мотрій;

Залузького НВК (директор Котяш Л.М.) учителю української мови та літератури Ларисі Котяш;

Колківського НВК (директор Покидько П.Д.) учителю української мови та літератури Тетяні Андрієвській, учителю зарубіжної літератури та російської мови Наталії Корінь;

Висоцької ЗОШ (директор Креденсир В.П.) учителю німецької мови Марії Щур, учителю української мови та літератури Марії Махно;

Селецького НВК (директор Тилевний І.М.) учителям зарубіжної літератури та російської мови Вірі Подольській та Людмилі Такун, учителю економіки Юлії Дворак, учителю математики, інформатики, інформаційних технологій  Мирославі Ракович, учителю астрономії Людмилі Сидоришиній, учителю трудового навчання Людмилі Черпак, учителю початкових класів Любові Паламарчук;

Сварицевицького НВК (директор Полюхович О.М.) учителю правознавства Галині Турук, практичному психологу Наталії Крупко, учителю української мови та літератури Галині Киркевич;

Туменського НВК (директор Гузич Т.Д.) учителю історії Олені Діжурко, учителю української мови та літератури Надії Дерачиць;

Лютинського НВК (директор Гриневич М.Н.) учителю правознавства Олені Чудік;

Берестівського НВК (директор Климчук С.Т.) – керівнику шкільного музею Альоні Боковець;

Велюнського НВК (директор Охмак С.О.) - учителю початкових класів Наталії Мельник, учителю української мови та літератури Людмилі Гнедько, учителю початкових класів Наталії Пасько;

Крупівської ЗОШ (директор Кот Г.І.) – учителю української мови та літератури Віті Пришко;

Орв’яницького НВК (директор Буткевич А.І.) – учителю трудового навчання Олені Буткевич;

Людинської ЗОШ (директор Серко М.М.) – учителю біології Жанні Янковській та усім педагогам закладів освіти Дубровиччини, які були поряд, відкривали і плекали талант, примножували яскраве сузір’я учнівського успіху!

Справжньою окрасою свята стали неперевершені виступи колективу «Титан» Дубровицької ЗОШ № 2 (керівник Мотрій Т.А.), гурту «Браво» Дубровицького НВК «Ліцей-школа» (керівник Голубовська М.І.), переможців районного конкурсу «Юна зірка-2019» Красицької Софії з Озерської філії Сварицевицького НВК (керівник Клюйко Н.І), Родзін Анастасії з Колківського НВК (керівник Скибан Л.М.), хореографічного колективу «Релакс» Центру позашкільної освіти (керівник Березняк С.В.).

(За матеріалами управління освіти, молоді та спорту).

Жанна Клемпуш:

«Україна дала мені життя,

а Португалія розвиток в нумерології»

Без цифр сучасне життя неможливе. Вони повсюди – починаючи з дати народження і закінчуючи цінниками. Цифри в документах, на будинках та в телефонах. А ще там, де навіть не уявляємо – у наших долях і характерах. Принаймні про це каже давня наука нумерологія.

Для багатьох незрозумілий і таємничий світ цифр відкриває для себе  й  наша землячка-дубровичанка Жанна Клемпуш, яка нині мешкає в Португалії і працює там нумерологом. Тому про це та інше далі у розмові.

Мешкаєте за тисячі кілометрів, а які в серці спогади про маленьку батьківщину?

Народилась я в Дубровиці. Після школи доля покликала у інші міста. Але й досі наш райцентр згадується як затишний куточок, надзвичайно зелений і мальовничий. Із цікавими людьми. Такі звичайно є скрізь. Але на Поліссі їх дуже багато.

Як склалось життя після того, як «вилетіли» з родинного гнізда?

Закінчила у Львові факультет журналістики. Там і залишилась.  Спочатку працювала в Інституті народознавства у відділі фольклористики. Відкривала перли вимираючого фольклору у далеких селах різних куточків України. І щораз вражалася, наскільки духовно багатими були наші пращури. Далі переїхала до Рівного, де на повну зайнялась журналістикою. Пройшла шлях від  репортера до головного редактора. За два десятки років спробувала себе на радіо, телебаченні, в газеті. Тоді кращої професії не бажала. Мені хотілось докласти максимум зусиль, щоб в нашому  житті щось змінювалось на краще. І журналістика давала таку можливість – розслідувати та викривати несправедливість. Часто це супроводжувалось ризиком. Бо коли копаєш негативні шари ситуації, то зіштовхуєшся з протидією людей, котрі не хочуть, аби правда торжествувала.

П’ять років тому переїхала до Португалії – країни з зовсім іншим менталітетом та  способом життя. Там знову довелось шукати себе і своє призначення. Зрозуміти, чим буду корисною. Журналістикою займатись більше не могла. Щоб писати про цих людей, треба прожити тут принаймні з десяток років і мислити як португальці. Тому цю сторінку життя закрила. У 40 з чимось років вирішила пізнати себе. Підійшла до такої стіни, в якій захотілось зробити двері. Зацікавилась на той час популярними вебінарами про особистісний розвиток. І одним з перших виявився курс з нумерології. Так відкрила цілий незвіданий світ.

Багато нумерологію асоціюють з чимось таємничим, навіть магічним.  Що це насправді?

Нічого магічного і містичного. Нумерологія – це наука. Поки  неофіційна, але думаю, що з часом це зміниться. Її не можна дослідити в якомусь закритому кабінет і одразу записати висновок. Можливо через це такі стереотипи. Хоча все насправді конкретно і закономірно. Щодня, щосекунди ми пов’язані з числами. Народились відповідної дати. Кожна буква імені теж відповідає певній цифрі. І це не випадково. Завдяки  числовому аналізу  можна намалювати величезну картину про людину. Про її можливості, характер, таланти, успішність, стосунки, кар’єру. Тобто зрозуміти  про людину все. Колись ще відомий математик Піфагор радив своїм учням не розповідати тим, кому не довіряють, про свої особисті дані. І це ще одна причина, чому нумерологію сприймають як магію. Але я так само можу сказати, що магія – це наше життя. Магія – коли прокидаєшся зранку і в тебе розквітає квітка у вазоні, коли звечора був лише бутон. Коли тобі посміється незнайомець і допомагає вийти з транспорту чи піднести важкі речі. Ми багато чого не можемо пояснити і зрозуміти, але не означає, що це не працює.

Цікаво, як конкретно дата народження може змалювати людину?

Сумуємо день, місяць і рік, доки не дійдемо до простого однозначного числа. Скажімо, якщо вийшла одиниця, то ця людина має вміти керувати своїм життям. Це природжені керівники, сильні особистості з лідерськими здібностями. Вони можуть бути першопрохідцями, не бояться нового. Двійка вміє наводити мости, чуйна, розуміюча. Їй зручно і правильно завжди бути в команді. Прагне гармонії та балансу в житті, здорового партнерства і дружньої атмосфери. Трійки – зазвичай гумористи, люди веселі, завжди помітні в товаристві. Разом з тим мінливі і динамічні. Четвірки – навпаки стабільні люди з дуже впорядкованим матеріальним світом. В них має бути все вибудувано чітко і правильно. П’ятірки – авантюристи, активні, люблять ризикувати, пробувати щось нове, йти в ногу з часом. Шістки дуже добрі, вони весь час хочуть допомагати, про когось піклуватись. Ці люди мають співчуття до ближнього. Але часто нав’язують свою допомогу. Тому треба відчувати тонку грань – йти на поміч  тим, хто просить, в іншому випадку не втручатись в чуже життя. Сімки – великі аналітики, які аналізують абсолютно всі процеси в житті, люди-дослідники. Часом заглиблюються в собі. І через це буває, що залишаються самі. Це не одинаки. Але в особистому житті так складається, що вони не знаходять партнера, бо занадто все зважують, аналізують і  бувають надто вимогливими у стосунках. Вісімки – підприємливі, мають духовний стержень, справедливі керівники. Дев’ятки наділені якостями наставника, вчителя, глибокі люди. Ці характеристики  закладені в людину з народження. Але інша справа, як вона їх втілить в щоденному житті. Є випадки, коли через перипетії і обставини людина міняє світогляд і йде зовсім іншим шляхом.

У гарні дати різко підвищується жага до одружень, щоб, мовляв, подружнє життя було  щасливим. Чи є у цьому сенс?

Все це індивідуально, у кожного свої сприятливі дні. Втім дата погоди не робить. Вона не є квитком у щасливе життя. Це лише кінцева точка. Все починається із стосунків. Головне відношення і готовність бути у шлюбі. Так само є забобоною і боязнь високосного року. Ці переконання з глибокої історії і прадавніх вірувань. Скільки щасливих шлюбів буває у такі роки, скільки гарних подій, а скільки діток народжується. Насправді все вирішує, як людина налаштована на щастя чи нещастя. Кожен може запрограмувати себе на прекрасний день і хорошу подію. Якщо щиро вірити, то ніякі зовнішні чинники цього не змінять.

А є погані числа, яких варто боятися? Повно міфів пов’язано з цифрою 13 чи з комбінацією з трьох шісток.

Взагалі не варто нічого боятися. Тим паче цифр. Боятися – означає не сприймати життя таким, як воно є, або дофантазовувати, яким могло б бути. Немає щасливих і нещасливих цифр. Повторюсь, все залежить від нашого сприйняття і бачення. Приміром, перебіг чорний кіт. Один перехреститья і повернеться назад. А інший порадіє котику, швиденько перейде і добереться до точки, де має щось отримати. І не втратить свій шанс.

В лотерею ніколи не грали, користуючись своїм знанням з нумерології?

Пробувала за компанію з друзями. Але не вигравала, бо не вірила в лотерею. Чи не хотіла для себе цього. І тепер розумію чому. Виграш не просто так дається. Це не бонус, а велика спокуса, випробовування. З ним треба вміти впоратись.

Ви кожного дня даєте пораду у «Фейсбуці». Зараз навколо багато негативу. Люди завантажені, розчаровані. Як додати радості у життя? Вранці вставати і змушувати себе посміхатись?

Це не правильно. Змушувати себе не треба. Ми ж відчуваємо, коли перед дзеркалом посміхаємось, а на душі важко. Чому радості не вистачає? На це багато причин. Не можна сказати, зробіть те й те і буде вам радість. Єдиного рецепту не має. Радість часто зникає, коли життя перетворюється на нестерпну  рутину. Коли живеш з людиною, з якою не хочеться бути, працюєш на роботі, яка не подобається, мешкаєш в будинку, який не до душі. Скажу одне – треба починати зміни з себе. Запитати, що хочу я, що мені принесе радість, чого потрібно моїй душі. Вихід з зони комфорту буде болісним, але це треба пережити, щоб стати кращим, щасливішим, іншим.

Ви ще й сімейний порадник. Розкрийте секрет щасливих стосунків і шлюбу?

Великих премудростей немає. Люди мають любити одне одного, говорити правду, довіряти і розуміти. Це якраз те, що робить з двох одне ціле. Не існує тільки щасливого напрямку, немає лише веселих днів. Всіляке буває в житті – падіння,  підйоми. І до цього треба бути готовими.

Кажуть, що в будь-якому конфлікті вині обоє. Що не так роблять чоловіки й жінки. Яких помилок допускаються?

Є речі, про які мають знати  лише двоє. Є питання і ситуації, які повинні вирішуватись за закритими дверима. Пара мусить відбудовувати спалені мости, не виставляючи це на загал і не вмішуючи інших.

Ви не класичний чоботар без чобіт? Зараз відчуваєте себе щасливою і коханою?

Насправді так. Я щаслива, що в мене саме така родина, така дитина і чоловік. Моє щастя в тому, що розумію, що зі мною відбувається, це приймаю і не зупиняюсь на досягнутому.

А як опинилися за кордоном?

Тут мій майбутній чоловік жив вже не один десяток років. Ми познайомились, вірніше знайшлися з ним через Інтернет. Він також з Дубровиці. Приїхав до України, особисто зустрілись – і вже п’ять років одружені. Взяли шлюб в українській церкві тут, в Португалії.

Як прийняла далека країна, довелось все починати з нуля?

Коли вперше прилетіла, то було враження, наче тут колись жила. Мені комфортно біля води, а в океану  та енергетика, яка якраз мені потрібна. Це мій внутрішній світ. Тому я не потрапила на щось абсолютно нове. Скажу більше, ще далеко до цього мені снився сон, як стою саме там, де зараз мешкаю. Мені ці місця снилися. Україна дала мені життя, а Португалія розвиток в нумерології. Без першої я не можу жити, вона завжди в серці, а друга – те, чим зараз живу.

За чим відпочиваєте душею?

Люблю океан і природу. Вони додають мені енергії і внутрішньої гармонії. Також для душі є дуже важливим спілкування з донечкою, мамою, братом. Це наче ковток українського повітря, якого тут  так не вистачає.

Про що мрієте?

Я хочу жити в мирі, де б не була. Щоб мир був не тільки зовнішній, а й в душі кожної людини.

Пані Жанна також розповіла нам, яка Потугалія очима українки:

«Португальці дуже спокійні та врівноважені. Часом навіть занадто. Не рідкість, коли їдеш за кермом, і перед тобою зупиняється водій лише через те, що йому різко захотілось щось прочитати чи в телефоні подивитись. Без аварійності звичайно. До такої манери, способу життя не зразу звикаєш. Але коли починаєш з ними ближче спілкуватись, то заряджаєшся цим. Зникає  непотрібної спішка, дивна динаміки. Все відбувається спокійно і виважено.

* * *

Кухня португальська  надзвичайно проста. Дідусі й бабусі тут довго живуть, бо харчуються здоровою їжею. Риба, морепродукти, оливкова олія – те, що прямо під ногами і на деревах так би мовити. Та й за хліб насущний не переживають. Українські страви  цікавіші, асортимент  багатший. Португальці ж не переймаються виготовленням багатокомпонентних салатів чи тортів. Овочі, риба чи м’ясо елементарно помиті, посолені і запечені на грилі. В кожного для таких потреб є мангал. Це чимось нагадує просту їжу наших бабусь – печена картопля, капуста з олійкою. Щось схоже, тільки в нас сало, а в них – риба.

* * *

У португальців робота роботою, а обід за розкладом. Куди б не приїхала, до чиновника чи на консультацію до лікаря, коли настає обід, розмова припиняється. Мусиш чекати чи приходити наступного разу. Це найперше, що здивувало.

* * *

На жаль, там дуже погана система медичного обслуговування. Попри те, що ця країна забезпечена найновішим обладнанням, найсучаснішою апаратурою для обстеження і діагностики. Щоб потрапити на прийом, треба пройти купу домовленостей, стати на чергу. Швидка виїжджає тільки в критичних випадках, коли вже фізично не можеш піднятись самотужки. Якщо в дитинки, наприклад, температура, мама змушена садити її в машину чи таксі і їхати в приймальню. І там знову ж дочекатись черги. Буває, що люди просто не доживають до свого дня огляду і прийому в лікаря.

* * *

Сюди приїжджати на заробітчанство нікому не радила б. Із мінімальної зарплати у 620 євро, відмінусовуючи витрати на харчування та проживання, людина не заощадить. Ціни тут кусаються. Хоча самі португальці забезпечені державою і в матеріальному, і в соціальному  плані. Мінімальної пенсії  вистачає. Єдине, на що можуть нарікати, то це на найбільший податок на прибуток в Європі. Втім вони не революціонери  по натурі. Мені здається, навпаки дякують Богу за кожен день, який їм дається. Недарма Португалію називають намоленою країною. Ми живемо у містечку, яке взагалі вважається духовною Меккою Європи. Воно за розмірами таке, як Рівне, але там знаходиться понад 80 храмів. Я люблю бувати в тамтешніх церквах. Навіть якщо служби немає, це духовний відпочинок і заряд.

* * *

Це інші люди, інша ментальність. Але з ними також можна знайти спільні теми. Вони такі ж, як і ми. Теж хочуть жити в мирі. Правда, не дуже хочуть спілкуватись з нами на тему війні. Я раніше цього не сприймала. Зараз розумію, якщо довгий час мати розмірене життя, у мирі та спокої, то розмови про війну викликають відторгнення. Тому в чомусь вони не розуміють цих процесів. Але португальці в останні роки дуже підтримують українців. І за духом, і вчинками. Гуманітарну допомогу надають всіляко. Їм раніше не було, де черпати інформацію про Україну. Перші емігранти мусили навіть пояснювати, що є така держава.

Українців тут багато. Є кілька наших спілок, які активно працюють впродовж більше десятка років. Проводяться щорічні українські фестивалі, ярмарки. Минулої осені наша громада теж долучилась до такого дійства. Ми показували нашу кулінарію і музичне мистецтво. Тож про Україну не забувають».

Леся КОНДРАТИК.

* Цікаво

Нумерологія налічує не одну тисячу років, здавна це було знання обраних. Найбільший поштовх її розвитку дав давньогрецький математик, лікар і психолог Піфагор. За переказами, певний час він жив у племені догонів, які перейняли від легендарних атлантів їхні таємні знання. Від догонів Піфагор запозичив нумерологічні таблиці. Він вважав, що все у Всесвіті можна представити у формі чисел. Їх філософ-математик використовував для пізнання світу та людини. Розтлумачуючи своїм учням основи нумерології, Піфагор стверджував, наскільки людина обізнана із властивостями чисел і вміє їх використовувати, настільки вона зможе керувати своєю долею.

У ДЕНЬ ВИШИВАНКИ НА СЕСІЇ З ОРНАМЕНТОМ БУЛА НАВІТЬ СИСТЕМА ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ

Дата проведення пленарного засідання 31 сесії районної ради збіглася з Днем вишиванки. Тож у сесійній залі було барвисто не тільки від вигаптованого на всі смаки вбрання депутатів та запрошених, навіть табло для голосування так доречно в тему дивилося з національним нашим орнаментом по каймі екрану.

Не менш строкатим був цього разу й порядок денний – немало-небагато – виносилося на розгляд до трьох десятків питань. Деякі, як-от земельні – вимагали просто формального погодження, інші викликали і на засіданнях постійних комісій попередньо, і в сесійній залі зараз гарячі диспути, були й зовсім глобального масштабу, котрі навряд чи взагалі можна вирішити на рівні районної ради.

Депутатські запити, як правило, завжди стосуються досить злободенних питань і потребують додаткового фінансування, якого в районній скарбничці споконвіку бракує. От і цього разу депутат Наталія Яцута загострила увагу колег на якості та комфортності пасажирських перевезень в такому демократичному виді транспорту, як залізничний. Адже популярний серед нашого населення дизель-поїзд сполученням Здолбунів-Удрицьк  не витримує ніякої критики. Наші постійні читачі, напевно, пам’ятають з наших публікацій, що тільки впродовж останніх місяців цей потяг декілька разів навіть горів, а про стан його вагонів ходять в народі «страшилки». Тож доцільність вирішення цієї проблеми, як кажуть, минула вже «вчора». Відтак депутати спрямували цей запит на розгляд до голови районної ради.

Про виділення коштів освітнім закладам на придбання дезінфікуючих та миючих засобів із метою дотримання санітарно-гігієнічного режиму клопотала на одній із попередніх сесій депутат Олена Полюхович. Проте, за інформацією райфінвідділу, окремо коштів на такі видатки не передбачалося, оскільки заклади освіти в межах затверджених загальних кошторисів можуть виокремити кошти в тому числі й для цієї мети.

Досить емоційно проходило цього разу й обговорення винесених на розгляд депутатів програм. Дискусії з приводу ходу виконання рішення «Про програму розвитку фізичної культури і спорту» в основному точилися  щодо введення посади лікаря зі спортивної медицини на базі ДЮСШ. Таку вакансію в проекті рішення рекомендували передбачити в штатному розписі головному лікарю районного центру ПМСД. Однак в суперечках народилася нова пропозиція – посаду лікаря зі спортивної медицини, що зрештою виглядає більш логічно, варто ввести при самій спортивній школі. Говорили депутати і загалом про організацію спортивних зустрічей за участю медиків. Звучали пропозиції, аби районні спортивні фундації на договірній основі залучали медпрацівників на обслуговування матчів, як це вони роблять з суддями, інакше дуже важко вмотивувати людину волонтерити у свій вихідний на стадіоні.

Небайдуже підійшли народні обранці й до обговорення соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. «Раз природа створила нас різними, то про що може йти річ. Жінка ж бо ніколи не стане священиком, а чоловік не народить дитини», – коментував свою позицію депутат Василь Воробей, виступаючи взагалі проти подібної програми. Однак зрештою її все ж було прийнято.

Як і аж дві - у сфері цивільного захисту; а також програми: зайнятості населення; покращення діагностики, лікування та профілактики злоякісних новоутворень; фінансової підтримки закладів охорони здоров’я; «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини»; розвитку дорожнього господарства. Зрозуміло, що коштів на таку кількість проблем, що передбачає реалізація хоча б частини цих програм, у районному бюджеті ніколи не буде. Та ж реконструкція, удосконалення, розвиток та утримання територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення цивільного захисту, що є так би мовити «квіточкою» з-поміж усіх вище названих програм, вимагає вливання чималих капіталовкладень – десь в межах 600 тис. грн. Бо устаткування 80-х років минулого століття, яке досі використовувалося для системи оповіщення, не просто застаріло морально, в й зовсім вийшло з ладу. Давно вже нема у нас і проводового радіо, яке теж задіювалося в надзвичайних ситуаціях. І смішно було б відновлювати їх, якщо технології  пішли далеко вперед, є маса інших засобів для налагодження дієвого оповіщення та реагування. Бракує в районі тільки малого – коштів для їх придбання. Та й де їм взятися, якщо наш бюджет на 95 відсотків дотаційний. Що вже говорити про такі більш «затратні» програми, як покращення діагностики, лікування та профілактики злоякісних новоутворень чи розвитку дорожнього господарства району тощо. Приміром, якщо говорити про профілактику злоякісних новоутворень, то у світі вже активно тестуються засоби, які дозволяють долати такі недуги на рівні ДНК. А сусідня Польща відмовляється від традиційних магістрально будівельних технологій на користь гумового покриття автошляхів. Погодьтеся, для нас це звучить, як утопія.

Такою ж утопією виглядають з огляду фінансової самодостатності району майже усі програми, що приймаються в сесійній залі. Більшість з них готуються просто для галочки – «щоб було, як у всіх», задля якихось невідомо ким нав’язаних стандартів. Тому й реакція на такі «документи» у народних обранців адекватна: ініціатори програм роблять вигляд, що це «дуже важливо», а депутати – що їм вони «дуже цікаві». Такі програми навіть не обговорюються, бо всі розуміють, що вони – також чистої води утопія, «маніловщина», якій ніколи не стати реальністю.

Досить оперативно народні обранці розглянули також хід виконання рішення районної ради щодо реалізації військово-патріотичного виховання та підготовки молоді до служби в Збройних Силах України та внесли зміни до Комплексної програми енергоефективності.

Як вже зазначалося, було прийнято рішення й з приводу ряду земельних питань: щодо проектів землеустрою зі встановлення (зміни) меж сіл Золоте, Партизанське, Людинь  Висоцької сільської ради та Берестя. Поясню, про що йдеться: більш спроможні сільські ради знайшли у своїх бюджетах кошти для зміни генерального плану, а це потребує розширення меж населених пунктів – бо ж люди будуються, села розростаються. Практично розширення меж назріло якщо не в кожному населеному пункті району, то в їх переважній більшості точно. Але знову ж «рада б душа в рай – гріхи не пускають», тобто все залежить від фінансової спроможності рад. Скажімо Берестю корегування генплану обійшлося в 210 тис. грн. Чи у всіх є можливість виділити таку суму, коли подекуди в сільських радах бракує коштів навіть на заробітну плату? Таку проблему минулоріч озвучували Великі Озера та Лютинськ.  На цьому ж пленарному засіданні подібну порушила секретар Осівської сільської ради. Виявляється, тут заборгованість із заробітної плати тягнеться ще з 2017 року. З плином часу терпіння працівників самоврядного органу досягло «точки кипіння»: «Якщо районна влада нам не допоможе, доведеться просто зачиняти сільську раду», – каже жінка. Не дивно, що свого часу в Осовій вибори сільського голови з першого разу не відбулися – бажаючих обійняти цю посаду просто не виявилося.

Чим ще цікавою була остання сесія районної ради? Центральна районна лікарня отримала податкове послаблення, оскільки депутати звільнили це некомерційне підприємство від сплати 50 відсотків отриманої орендної плати за здане в оренду нерухоме майно. Управлінню освіти, молоді та спорту дали дозвіл на списання котла, що відслужив термін експлуатації; натомість передали на баланс міні-футбольний майданчик зі штучним покриттям, що був побудований за видатки з державного фонду; вже не вперше внесли корективи до статуту інклюзивно-ресурсного центру. Так, напевно, нас готують до того, що цей заклад також «ляже на плечі» нашого мізерного місцевого бюджету.

Було затверджено  окремим рішенням ради склад комісії з інвентаризації об’єктів спільної власності та аукціонну комісію для продажу об’єктів малої приватизації спільної власності територіальних громад, а також положення про її діяльність. Адмінбудинок по Воробинській,16, наш районний «білий дім» (з усіма технічними засобами для його утримання та гаражем), передано  в оперативне управління та на баланс райдержадміністрації – «з метою впорядкування розрахунків за комунальні послуги».

Дуже неоднозначні думки висловлювали депутати з приводу проекту рішення про надання дозволу на укладання договору позички, яким ТзОВ «АТОМСЕРВІС» (підприємство, що здійснює в нашому районі харчування школярів) звільняється від сплати орендної плати за користування шкільними їдальнями. Гаряче опротестовував це заступник голови районної ради Олександр Задорожний. Однак депутати все ж підтримали харчуючу організацію, основним аргументом на користь якої стала відсутність скарг на якість гарячих обідів для школярів.

З сум’яттями совісті прийняли цього разу депутати й зміни до районного бюджету. На засіданні постійної комісії з питань бюджету, кажуть, взагалі заявили, що такий розподіл бюджетних асигнувань затверджують востаннє. Члени постійної бюджетної комісії наполягали, щоб надалі бюджетна підтримка розподілялася пропорційно між галузями, а не так, як це було досі, коли бюджетні сфери ділилися на «доньок» і «падчериць». Так, ця сесія додатково додала для потреб освіти близько 845 тис. грн.; значно скромнішою була підтримка закладів охорони здоров’я, яким за поданням райфінвідділу вділили лише 61 тис. грн.; більше 71 тис. грн. виділено на співфінансування будівництва лікарської амбулаторії в Кривиці, 250 тис. грн. – спортивно-оздоровчого комплексу в Дубровиці, 100 тис. грн. – реконструкції міського НВК «Ліцей-ЗОШ І-ІІ ст.», по 200 тис. грн. – міні-футбольних полів зі штучним покриттям в Колках та Залужжі, майже 219 тис. грн. – на поповнення статутного капіталу КП «Теплосервіс»  та більше 550 тис. грн. на фінансування місцевих програм тощо.

Було внесено ще декілька технічних поправок до рішень попередніх сесій районної ради.

А от звернення щодо необхідності якнайшвидшого прийняття проектів Законів України, спрямованих на спрощення розмитнення автомобілів з іноземною реєстрацією та суттєвого зменшення податків при придбанні автомобілів депутати не підтримали. «За» проголосували лише 16 депутатів районної ради із 27 присутніх.

До слова, результати голосування по кожному з рішень можна подивитися на сайті районної ради. З введенням   в дію електронної системи поіменного голосування це стало робити дуже зручно.

Людмила РОДІНА.

Олександр Задорожний, заступник голови районної ради, фракція ВО«Свобода»:

На цій сесії депутати розглянули три десятки проектів рішень, на жаль, не всі ці проекти стали рішеннями. Виділю три проекти, які, на мою думку, були найбільш резонансними.

Проект звернення до Верховної Ради України з проханням терміново розглянути законопроекти щодо внесення змін до чинних Податкового та Митного кодексів, аби здешевити розмитнення автомобілів на іноземній реєстрації. «За» наше звернення проголосувало 16 депутатів з необхідних 18 для прийняття рішення.

Більшість депутатів надала дозвіл управлінню освіти РДА укласти договір позички з харчуючою організацією на використання приміщень шкільних їдалень. Розумію, що процес харчування – це важлива і відповідальна справа, проте наполягаю, щоб ми діяли в правовому полі і не перевищували повноваження, якими рада наділена Законом. В чинному законодавстві чітко прописано, що власник (у нашому випадку районна рада) може робити із своїм майном: здавати в оренду, продавати, надавати за 1 грн. в рік державним і комунальним структурам. Тому я «за» це рішення не голосував. Дослухались до моїх зауважень лише 5 депутатів із 27 присутніх на сесії.

Найголовніше сесійне питання – це розподіл 2,5 млн. грн. перевиконання. Кошти спрямовані на співфінансування будівництва спортивних об’єктів району (спорткомплексу, міні-футбольних полів у селах Колки та Залужжя), вчергове виділили на утримання шкіл району, профінансували ряд програм, передбачили необхідну ЦРЛ суму для встановлення в поліклінічних відділеннях WI-FI мережі, безкоштовної для лікарів та пацієнтів. Приємно спрямовувати зібрані в районі податки на благо земляків.

Юрій ЛОСІК, депутат районної ради, фракція ВО «Батьківщина»:

Я був у числі тих, хто на цій сесії підтримав харчуючу наших школярів організацію. Пригадую, колись сесія так само поставила питання руба, вимагаючи, щоб оренда обідніх залів в школах відбувалася на платній основі. Тоді фірма зовсім відмовилася харчувати наших дітей, хоча й виграла перед цим тендер. Адже, не секрет, що підприємцям необхідно додатково витратити немалі гроші, щоб довести наші шкільні їдальні до пуття. Там вже зношене обладнання, двері та вікна на ладан дихають. Тим більше, зараз нарікань на якість харчування немає, цінова політика нормальна, представник компанії пообіцяв, що не змінюватиметься вона до кінця дії договору, чому ж ставити людям палки в колеса?

Григорій ШАХ, депутат районної ради, фракція Народної партії:

Багато питань до бюджету. Часом цифри в ньому, скидається, взяті зі стелі. Приміром, колись управління освіти, молоді та спорту скаржилося на дороговизну послуг з опалення, що надавало КП «Теплосервіс». Тепер, дивлюся, тратять на ті ж потреби ще більше коштів.

Рекомендував би райдержадміністрації трохи вникати і в місцеві бюджети, чому постійно сільські ради нарікають на заборгованість з виплати заробітної плати: у них дійсно немає бази для оподаткування чи просто сільські голови не працюють над наповненням бюджету?

Володимир ЮЗЬКІВ, депутат районної ради, фракція ПП «Воля»:

На одній з попередніх сесій ми порушували питання про роботу дорожніх організацій. Тоді ніхто з керівництва обласного «Автодору» для звіту так й не прибув. А між тим ситуація зі станом дорожнього полотна в районі просто критична. Ось нещодавно у нас в Орв’яниці знову сталася ДТП зі смертельним наслідком. Немалою мірою через оті вибоїни на дорозі, які створюються через збільшення вагових навантажень транспортних засобів. Ціле літо по цій дорозі перевозили вантажі, що значно перевищують граничні норми – тепер пожинаємо наслідки. А нещодавно на трасі міжнародного значення, що пролягає через Орв’яницю, сталася ще одна прикрість – лопнула труба, якою під асфальтом відводиться вода з одного боку вулиці на луг. Все це – через ту ж безконтрольність граничних вантажних можливостей траси. Тож якщо оперативно цю ділянку дороги не відремонтують, цілком можливо якась вантажівка просто в цю трубу провалиться, а ми всі їздитимемо на Сарни та Рівне через Бережки та Любиковичі.

Психологія – це можливість пізнати і себе

Про мініатюрну, але сильну духом Яну Якимову ми не раз розповідали у нашій газеті. Ця чарівна, тендітна ззовні дівчина, яка важить 30 кілограмів і має зріст близько метра, живе у Бережках. Яна – студентка університету «Україна», який спеціалізується на освіті людей з інвалідністю. Навчається дівчина дистанційно, вивчає психологію. Має багато захоплень, люблячих рідних. Коли бачу Яню в нашому райцентрі, то завжди рада поспілкуватися з дівчиною та з її дідусем. Нещодавно зустрілися у районному будинку культури, де вона представляла свої вишивані роботи на виставці. В день вишиванки картини, вишиті бісером та камінцями, викликали інтерес у відвідувачів. Користуючись нагодою, розпитала Яну про її настрій, навчання та хобі.

Яна Якимова каже, що психологія почала цікавити її десь у 11 класі. Дівчині стало цікаво, чому люди чинять так, а не інакше. «Напевно, в першу чергу, я намагалась відкрити для себе психологію, так би мовити, хотіла розібратись в собі», – каже дівчина. – Звичайно за два роки, я думала, чи правильно обрала майбутню професію, чи не помилилась. На першому курсі для мене надзвичайно цікавими були всі предмети, я на все дивилась із захопленням. Відкривала для себе все нове і нове (як і зараз).

Зараз вже адаптувалася до заліків, іспитів, конференцій,  конкурсів (десь раз в півроку я беру участь у 2-3 конференціях, представляю свій факультет)».

Моя співрозмовниця вже зараз намагається допомогти людям хорошою порадою, хоча вона лише другокурсниця. Яна продовжує:

– Але коли в мене запитують поради, або діляться проблемою, не знаю звідки, напевно десь всередині я знаю, що сказати і що порадити. І це мене дуже радує, що я можу допомогти комусь. Значить я на правильному життєвому шляху.

Наша газета вже розповідала про захоплення дівчини – вишивання бісером. За 4 роки Яна вишила 12 картин. Серед них є роботи на різну тематику та різні за розміром. Особливо мені припала до душі на виставці у районному будинку культури картина, на якій молиться Ісус. Ця робота вишита камінцями. Деякі картини Яна подарувала близьким людям. Про своє хобі студентка-психолог каже так: «Раніше я вишивала частіше, а зараз лише на канікулах, або коли буде натхнення. Тим що в мене так багато картин, я завдячую дідусю, тому що йому дуже подобається це моє захоплення. Бо я ж, як сірник, швидко загоряюсь якоюсь ідеєю, а через деякий час в мене засне це бажання. А дідусь мене підштовхує і постійно нагадує, каже «та доший ту вже картину, та й буде готово».

У вільний час дівчина також любить читати книги, особливо на драматичну тематику, з глибоким сенсом. Один із улюблених авторів починаючого психолога – Пауло Коельпо.

Щира, доброзичлива і творча Яна Якимова завжди рада спілкуванню, харизма цієї талановитої дівчини захоплює з перших хвилин знайомства. Щиро рада бачити Яну та її дідуся Івана Івановича Краська на різних творчих заходах у нашому місті. Щиро шаную обох вже багато років за небайдужість та щирість серця.

Люба КЛІМЧУК.

з

Музеї – подих історії та сучасності

18 травня відзначався Міжнародний день музеїв. З цієї нагоди розповідь про царину найбільших музеїв нашого району.

Із задоволення побувала на Дні відкритих дверей у Дубровицькому історико-етнографічному музеї. Цікаву програму підготувала теперішній керівник музею Віта Красновська, були конкурси та запашний коровай. Охочі малювали експонати музею, складали пазли із зображенням будівлі музею. Всі учасники отримали сувеніри. Окрім того, спільно з бібліотекарями завідувачка презентувала екскурс у минуле музейного життя міста, розповіла відвідувачам про керівників закладу протягом історії існування музею. Серед тих, кого знала і знаю особисто  - Михайло та Григорій Бойчуки, Ірина Потер. Донедавна керувала музеєм Наталія Ващишина, робила все можливе, щоб життя закладу було цікавим. Зараз вона у декретній відпустці. Роботу пані Наталії продовжує старанно Віта Красновська, втілюючи у життя свої творчі задуми. Приємно бачити, як у співпраці з спеціалістами галузі культури, нашими творчими бібліотекарями народжуються нові задуми та проекти.

Трішки порушуючи святкову тему, скажу, що Дубровицький музей сьогодні вкрай потребує ремонту. Неозброєним оком видно, що руйнується будівля, яка знаходиться практично в центрі міста. Керівник галузі культури району Наталія Мозоль розповідає, що закладу треба капітальний ремонт, адже тут нема ні проточної води, ні вбиральні, а основне зараз зберегти від руйнування саму будівлю. З клопотаннями про ремонт неодноразово зверталася Наталія Мусіївна до нашої районної влади. Вже кілька разів і кошторис ремонту перероблявся, бо час не стоїть на місці, ціни ростуть. Керівник галузі культури сподівається, що найближчим часом все ж виділять кошти, бодай частково, на ремонт закладу, бо загалом капітальний ремонт виливається у кругленьку суму, відразу віднайти такі гроші у районному бюджеті неможливо.

Нагадаю, що вперше створений заклад у 1957 році як «Музей Дубровицького збройного повстання». З 1999 р. на базі експонатів попереднього музею створено Дубровицький районний краєзнавчий музей. В 2005 році до 1000-ліття міста Дубровиця реформований в КЗ «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради. Підпорядковується заклад відділу культури і туризму Дубровицької РДА.

4 виставкові зали дозволяють показати відповідно до профілю музею експозицію: «Історія давнього міста», «Побут та знаряддя праці», «Тих днів не змовкне слава…» (присвячена ветеранам Другої світової війни, воїнам АТО Дубровицького району, Героям Небесної Сотні, воїнам афганської війни), «Археологічні пам’ятки міста та району». Серед унікальних експонатів – мистецькі твори гончара Євтуха Кулика; заслуженої майстрині народної творчості України Уляни Кот; фотоматеріали про графів Плятерів; копії сторінок Пересопницького Євангеліє, картини художників: Євгена Безніска (чоловіка скульптора з с. Бережниця Теодозії Бриж) та Степанюка Констянтина з м. Рівне, копії документів, матеріалів.

Музей «Серпанкове розмаїття» – це філіал Дубровицького краєзнавчого музею у Круповому, який очолює знана заслужений майстер народної творчості України Ніна Рабчевська. Мета роботи закладу – популяризація культури побуту Полісся. Тут вражає краса поліського ткацтва та вишивки, вона веселкова та різноманітна. Надихнутися їх колоритом можна у закладі надовго. Цей музей діє з 2011 року. Як заначила Ніна Михайлівна: «У закладі представлено різноманітні приватні колекції місцевих майстринь ткацтва та вишивки: це вироби її родини, а також майстрині Ольги Придюк, заслужених майстринь народної творчості Уляни Кот та Ніни Дем’янець. Окрім одягу і рушників, тут зібрано два верстати, потесь, кудель, гребінь, терниця та багато іншого. Зараз музей поповнився картинами місцевого художника. Планує Ніна Михайлівна зробити стенди про сьогодення села, про ветеранів Другої світової та воїнів АТО, вже збирає матеріали. А з нагоди Міжнародного дня музею тут провели цікаві вечорниці із конкурсами на музейну тематику.

Народний музей історії села Висоцьк з 1991 року носить звання народний. Він підпорядковується Висоцькій сільській раді. Ініціатором влаштування ею був Самуїл Микитович Малько, відомий політичний і військовий діяч Польщі, уродженець Висоцька. Великий вклад у створення закладу зробив Григорій Васильович Яцута, який особисто співпрацював з різними державними архівними установами. Активно сприяли пошуковій роботі Олена Малько та Лев Дунчич. На початку відкриття музею у 1987 році тут було 770 експонатів. Зараз у музеї налічується близько трьох з половиною тисяч експонатів. Вони розташовані у відділах: «Древній Висоцьк», портретна галерея «Працею звеличені», «Буремні роки Висоцька у ХХ ст. та польська неволя», «Висоцьк у Другій світовій війні та за часів УРСР», «Висоцьк в часи незалежної України». 

На жаль, з 2006 по 2013 рік музей не працював і чимало експонатів було викрадено. У 2013 році завдяки сприянню тодішнього голови РДА Олександра Шатова, музей знову відчинив свої двері. До роботи повернувся талановитий і небайдужий Григорій Васильович Яцута. Це непересічна, цікава і творча людина, яка зробила великий вклад у вивчення історії Висоцька та нашого району.

Особисто для мене знаково, що є у цьому музеї відділ, де розповідається про страшні часи Голокосту у Висоцьку. У Дубровицькому музеї, на жаль, така тематика не відтворена, хоча в історію міста вписана ця страшна сторінка 20 століття. Зараз до нас активно приїздить діаспора з Ізраїлю, отож варто у Дубровиці оформити відповідний куточок історії міста.

Цікава, змістовна музейна кімната всесвітньовідомої скульпторки Теодозії Бриж діє у Бережниці. Жителі села бережуть пам’ять про свою відому землячку. У музеї можна знайти архівні матеріали з життя скульптора: статті, листи, фото. Окрім цього вулиці села прикрашають скульптури, які створила і подарувала односельчанам Теодозія Бриж: це розп’яття Христа у центрі села Бережниця, а також пам’ятник Тарасу Шевченку. Зовсім нещодавно у цьому селі провели унікальний захід, вшанувавши 90-ту річницю від дня народження заслуженого художника України, видатної скульпторки з Полісся Теодозії Бриж.

У багатьох навчальних закладах району діють чудові музейні кімнати. Обов’язково, з часом будемо розповідати і про них. Або ж чекаємо на ваші дописи про музейні кімнати у ваших селах. А музей – це наша пам’ять. У будь-який час ви можете запропонувати у музей свої експонати чи прийти і просто поринути у минувшину. Повірте, це не просто цікаво, це щедро збагачує душу.

Люба КЛІМЧУК.