* Засідання колегії

ГОВОРИЛИ ПРО НАСУЩНЕ, НАБОЛІЛЕ, ПРИЙДЕШНЄ

Наприкінці року відбулося чергове засідання колегії при голові РДА. Перед його початком Микола Петрушко вручив нагороди за розвиток фізичної культури і спорту Велюнському сільському голові Олені Наумець та ветерану спорту Миколі Голяці. А вже потому приступили до розгляду планових питань.

Про хід профілактики злочинності та правопорушень, запобігання і протидію корупції в районі звітував начальник районного відділення поліції Костянтин Головатюк. Ситуацію в районі головний поліціант охарактеризував як контрольовану та назвав декілька цифр на підтвердження своїх слів. За рік  до чергової частини відділення поліції надійшло 4066 заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (аналогічний період 2016 року – 3626). В середньому щодоби у відділенні реєструвалось 12 заяв та повідомлень.

Всього в провадженні працівників слідчого відділення перебувало 1198 кримінальних правопорушень (760 – у звітному періоді). З них 343 кваліфіковано як тяжкі та особливо тяжкі (протягом звітного – 251). Із загальної кількості тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень по 210 досудове розслідування закінчено.

Викрито 22 факти незаконного обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Всього в провадженні перебувало 25 кримінальних правопорушень даного виду. На території району також викрито 8 кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотиків.

Минулого року зареєстровано 173 крадіжок, перебувало у провадженні 3 кримінальних правопорушення, пов’язаних зі спричиненням умисних тяжких тілесних ушкоджень, внесено інформацію про вчинення 33 фактів шахрайств та одного розбійного нападу.

Найбільш чисельними були повідомлення щодо незаконного видобутку бурштину-сирцю (692 заяви). З числа зареєстрованих повідомлень по 73 були відкриті кримінальні провадження. В ході проведення досудового слідства по 37-и кримінальних провадженнях 45 особам було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення. Досудове розслідування закінчено по 29 кримінальних провадженнях: 29 проваджень направлено до суду, з обвинувальним актом – 4, з угодою – 25.

За вказаний період вилучено 83280 г бурштину-сирцю, 74 мотопомпи, 17 транспортних засобів. Також протягом 2017 року було виявлено та внесено до ЄРДР 10 фактів незаконної скупки бурштину-сирцю.

Члени колегії та сільські голови ставили питання про посилення контролю за самовільними рубками лісу (зокрема, про це йшлося у виступах Великоозерянського сільського голови Михайла Рябого та керівника ПСП «Промінь» Андрія Кулика) та незаконним обігом зброї. «Заокеанські вестерни стали реаліями наших сіл», – говорили керівники місцевого самоврядування, наводячи факти про стрільбу в Сварицевичах, Зелені, поблизу Нивецька. Порушували очільники місцевих громад й питання безконтрольності за реалізацією піротехнічних засобів, пунктами скупки бурштину тощо. Констатували, що нема контакту правоохоронців з органами місцевого самоврядування. «За рік на жодне звернення нашої сільської ради, не отримали відповіді», – говорив Бережницький сільський голова Мирослав Кремезь.

Про стан виконання завдань у сфері зайнятості, стимулювання економічної активності та мотивації до праці населення, залучення безробітних до участі в громадських роботах говорив заступник начальника районного центру зайнятості Олексій Бугринець. За його словами, послугами центру зайнятості за 11 місяців скористалося 2126, з них статус безробітного мало 1726 осіб. За сприяння центру працевлаштовано 1413 незайнятих громадян, 391 особу залучено до професійного навчання, в результаті налагодження співпраці з роботодавцями  в базі даних РЦЗ було 1488 вакансій, з яких 96,9 відсотків укомплектовані.

Жваве обговорення в залі викликала організація громадських робіт. Фінансування такого виду зайнятості для зареєстрованих безробітних здійснюється за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття та місцевих бюджетів пропорційно рівними частинами, тому бідні сільські бюджети не можуть собі дозволити «розкоші» залучення безробітних до громадських робіт. Відтак очільники громад пропонували ініціювати перегляд цієї норми закону, аби в майбутньому громадські роботи повністю фінансувалися коштом Фонду.

Нарікали сільські голови й на зайву заборюкратизованість співпраці з РЦЗ. «Вашому Фонду, не сприйміть це як особисту образу,  треба дещо жвавіше реагувати на потреби роботодавця. Бо не стільки маємо допомоги, скільки зайвого клопоту – то папірець в потребі вчасно не подав, маєш штраф, то на роботу взяв без центру зайнятості – знову штраф», –  казав член колегії Андрій Кулик.

А підсумки організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних підбив районний комісар, підполковник Анатолій Білаш. Анатолій Онуфрійович наголошував присутнім, наскільки важлива приписна кампанія для юнаків, що мріють надалі здобувати освіту. Адже без військового обліку шлях до вишу для  них закритий. Відмічав військовий комісар з позитивного боку в плані співпраці з РВК Соломіївський та Висоцький сільвиконкоми.

Про свою депутатську діяльність в  обласній раді присутнім розповів Геннадій Шевченко. «Я завжди в сесійній залі намагаюся відстоювати інтереси рідної мені Дубровиці», – зазначив він. Сільський голова з Бережниці та Андрій Кулик просили в депутата сприяння в продовженні будівництва газопроводу від Орв’яниці до Бережниці. «Люди ж позакопували по тисячі доларів в землю, повіривши в завіряння влади, що блакитне паливо ось-ось прийде до їхніх осель»…

Людмила РОДІНА.

* Акценти

Добра прикмета – першою народилася дівчинка

У Новорічну ніч в нашому районі не народилось жодного малюка. Зате першого січня на світ з’явилася дівчинка вагою 2900 кілограма та 52 сантиметрів зросту. Такий прекрасний новорічний подарунок отримала родина Григор’євих з Берестя. Ім’я донечці батьки ще обирають.

Кажуть, якщо у прийдешньому році  першою народжується дівчинка, то буде мир. Будемо сподіватися і просити Бога, щоб це справді було так.

Благодійсть – це поклик серця

Наша тендітна землячка Яна Якимова, жителька села Бережки, взяла участь у благодійному аукціоні до дня Святого Миколая, який проводився у Рівному. Її вишиту картину «Світанок» купили за 9 тис. грн. Всі гроші, зібрані на цьому благодійному заході, віддала в обласний перинатальний центр на придбання апарату штучного дихання. Щиро дякуємо Яночці за її чуйне і добре серце. Нагадаємо, що дівчинка навчається дистанційно (має проблеми зі здоров’ям) на психолога і мріє лікувати людські душі.

Відзначили за успіхи на міжнародній арені

Сьомий рік поспіль проводиться щорічна урочиста церемонія «Герої спортивного року Рівненщини». Приємно, що цьогоріч серед номінантів було відзначено й тренера клубу «Берсерк» Антона Радька та юного спортсмена  Віктора Віденчука. Це єдині представники з Дубровицького та Сарненського районів. Ще раз зичимо успіху талановитому наставнику та його учню. До речі, цього разу було прийняте рішення відзначати в області лише тих, хто завоював призові місця на міжнародній арені.

І надалі будьте обачними!

Прикро констатувати, але розпочинати новий 2018 рік доводиться сумним антирекордом. 16 громадян в Україні загинули на пожежах у житловому секторі впродовж 1 січня. При тому, що й кількість побутових пожеж цього дня зросла майже удвічі – 110 випадків зафіксували вогнеборці ДСНС. Як і завжди, основною причиною нещасть стає власна недбалість громадян, а також свідоме нехтування протипожежними нормами.

На щастя, в оселях жителів нашого району в святкові дні «червоний півень» не погостював.

Керівник районного сектору ГУ ДСНС Ігор Гайдиш розповідає, що для вогнеборців району прихід Нового року минув спокійно. Попереду Різдвяні свята. Отож і надалі треба бути всім обачними у своїх оселях, адже наразі і опалюємося, і горять ялинки, і багато використовуємо електроенергії. Обачність і ще раз обачність – це найголовніше правило нашої безпеки!

Хто правий, а хто ні – розсудить закон

На своїй землі своя правда, своя воля – споконвічна істина, яка за останні роки вкрай знецінилась. Пам’ятаю, як моя бабуся ходила вночі охороняти власне поле від охочих наживитися. І таки не встерегла його. Скільки бурштинових гастролерів побувало в нашому краї, важко уявити. Приїжджі старателі без долі жалю та сумніву перетворювали землю на «марсіанські» краєвиди. Та й місцеві доклали свою руйнуючу лепту. І як результат – перекопані поля, повалений ліс та метрові вирви. В такій ситуації замість того, щоб приймати закон про бурштин і зупиняти це все, можновладці заговорили про рекультивацію. Простіше кажучи, про відновлення родючості ґрунтів.

І ось окультурювати за власний кошт 206 гектарів за Ясинцем визвалась громадська організація «Збережемо наш край». Втім люди не дуже то й повірили в таку благодійність і безкорисливість на території, повній цінного каміння. Більше того в зверненні до сільського голови зазначили, що «15 грудня жителі сіл Ясинець та Селець побачили автомобіль з буровою установкою на землях державного значення». Аби розібратися, навіть влаштовували два рази збори. Громада цікавилась про причину появи такої техніки і про невідомих осіб, котрі зараз проживають у приміщенні колишньої ясинецької школи.

Проблема ще й в тому, що частину землі, яку віддали в оренду організації, селяни використовували для власних потреб. Приміром, місцева жителька Галина Павлівна розповідає, що «посіяла там до 50 соток пшениці. Обробляла, працю вкладала і зараз залишусь ні з чим. В мене, окрім двох грядочок біля хати, більше поля немає. Чому ніхто не попередив, не сказав, що прийдуть чужі на нашу землю?».

«Люди опинилися заручниками ситуації і невільно стали правопорушниками, – додає ще один місцевий мешканець Іван Адамчук. –  Якби сказали, що передають землю в оренду якійсь організації, то може хтось частину й оформив би. А так більше нема права на це в найближчі роки. Та й невідомо, чи буде воно після закінчення оренди. Треба, щоб про такі рішення сільська рада повідомляла заздалегідь. Влада має бути відкритою до народу. Добре, якщо та фірма справді буде відновлювати ґрунти. А не під приводом рекультивації копати бурштин».

Ситуація склалась непроста та неоднозначна. Тож за коментарем звернулася до Селецького сільського голови Павла Васильовича Голяки.

«Раніше це були землі запасу, тепер вони належать державі. Я сюди нікого не запрошував. Дозвіл на п’ятирічну оренду давали відповідні служби в Києві та Рівному, а наша сільрада лише погодила таке рішення. За це проголосували майже всі присутні депутати, один утримався.  А власне чому ми мали не погоджувати? Як пояснювали б нашу відмову на рекультивацію державних земель? На це мала бути вагома причина. На ті понищені землі страшно дивитися. Добувати бурштин, руйнувати поля всі охочі. А от позакопувати рови та ями після себе бажаючих немає. А так наведуть хоч якийсь порядок – розрівняють, засіють. Тим більше у ГО є всі необхідні експертизи і документи. Сільська рада іншого зиску з цього немає. Ми не вкладаємо в це своїх коштів, все робиться за рахунок організації. Так само і зі школою, яку ми віддали в оренду, щоб вона остаточно не перетворилась у смітник. Там зроблять ремонт, і після закінчення договору зможемо використовувати її як житло для прикордонників чи дітей, позбавлених батьківської опіки. Кажуть, що організація копає бурштин. Я особисто не бачив, тому не можу нічого сказати. Хай очевидці фіксують, звертаються до поліції і з цим розбираються компетентні органи.

Щодо людей, які там мали городи. Землю, де оформлене право власності, ніхто не чіпав. Це раніше її вільно використовували, хто як хотів. Але все змінюється, в тому числі й Земельний  кодекс. І нині без документів ніхто не має права користуватися полем. Це порушення  закону. Звісно по-людськи можна буде поговорити з представниками організації і зібрати урожай», - зазначив сільський голова.

Павло Васильович пообіцяв влаштувати селянам зустріч із  належними службами, які зможуть пояснити все докладніше. Та й у людей зібралося багато питань до народного обранця. Що з цього вийде, побачимо пізніше.

Я ж не берусь робити висновок, хто правий, а хто ні, хто винен, а хто не зовсім. Це вирішуватимуть відповідні органи та закон. Мораль цієї історії про земельне «яблуко розбрату» інша. Пам’ятаєте жартівливу фразу «без бумажки ти букашка». Так ось в один прекрасний момент, не маючи цієї бумажки, а точніше документу про приватизацію, можемо залишитись і без землі, і без власного будинку. Тож варто подумати  сьогодні, щоб завтра не пожинати такі гіркі плоди.

                                                                                                                                                                                     Леся КОНДРАТИК

БЮДЖЕТ НЕ ПОРАДУВАВ. РИБУ ОХОРОНЯТИМЕМО САМОТУЖКИ…

21 грудня відбулося пленарне засідання дев’ятнадцятої сесії районної ради. У його роботі взяло участь 23 депутати, серед яких й «новобранець» за списками партії «Воля» Ігор Богельський. Ігор Володимирович здобув депутатський мандат замість Валерія Салюти, який подав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень на одній з попередніх сесій районної ради. Отож після оприлюднення головою районної виборчої комісії Людмили Берестень відповідних постанов Дубровицької виборчої комісії голова ради Микола Кухарець вручив Ігорю Богельському депутатське посвідчення та побажав плідної роботи на благо виборців.

А загалом депутати розглянули 24 питання. Сьогодні зупинимося на найцікавіших з них.

ПРО РОБОТУ КП «БУДИНКОУПРАВЛІННЯ»

ТА ЙОГО ТАРИФНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ

йшлося у запиті депутата Григорія Шаха. «До мене, як депутата районної ради, звернулись громадяни м.Дубровиця з питань роботи КП «Будинкоуправління», а саме з питань збору та утилізації відходів, формування тарифів, відсутності гласності, нав’язування послуг громадянам без їх згоди, самоправства керівництва підприємства, обмеження можливості громадян та організацій самостійно проводити збір та вивезення відходів.

Рішенням виконкому міської ради від 12.07.17р. №111 затверджено тарифи на збір, вивезення та захоронення твердих побутових відходів, яке здійснює КП «Будинкоуправління» Дубровицької міської ради. На думку громадян дане рішення прийняте не тільки з порушеннями існуючих нормативних актів, але суперечить і здоровому глузду.

При укладені договорів КП «Будинкоуправління» посилається на п.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка передбачає, що споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг і рахує всіх громадян споживачами, направивши їм договори. Це суперечить п.1 ст.1 цього закону, який говорить, що споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово -комунальні послуги. Нав’язування всього переліку послуг, особливо для тих, хто може самостійно забезпечити збір та вивезення відходів (крім хіба що захоронення), вимагає додаткових витрат, а наявність у договорі пункту про пропуск на сміттєзвалище транспорту тільки при наявності договору, тобто заборона  прийому на сміттєзвалищі, веде до утворення стихійних смітників довкола міста, які продовжують розростатись. Мабуть, необхідно було б розробити заходи заохочення для всіх, хто самостійно звозить сміття на сміттєзвалище, що ще і зменшило б витрати КП «Будинкоуправління». Складається враження, що збір, захоронення сміття – це не боротьба за чистоту, а якийсь бізнес-проект.

КП «Будинкоуправління» нікого не запитуючи і не погоджуючи перелік послуг відкрило особові рахунки громадянам на весь перелік послуг і без підписання договору нараховує за ненадані послуги плату, що суперечить ст. 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачають плату тільки за фактично надані послуги. Такі дії ведуть до безпідставного позбавлення громадян житлово-комунальних субсидій, адже їм штучно створена заборгованість.

В тарифи включено рентабельність від 5 до 21%, що допускається тільки при умові розробленої на підприємстві конкретної інвестиційної програми, на яку будуть спрямовані зібрані кошти. Ця програма крім того повинна бути схвалена радою і обговорена громадськістю. В договори включено додаткова відповідальність споживачів (штраф 200 грн.), яка не передбачена типовим договором.

Викликає запитання і норма утворення відходів одна і на дорослого, і на новонароджену дитину, що накладає завищені витрати на багатодітні сім’ї з дітьми. Що робити громадянам, які мають можливість самостійного збору і вивезення твердих побутових відходів? Хто бачив конкретну інвестиційну програму КП «Будинкоуправління», що є підставою включення рентабельності в тариф? Які роботи проведені по захороненню твердих побутових відходів, і чи взагалі вони проводяться, що теж включено в тариф? Чому не забезпечується громадянам вибір набору послуг, а цей набір є обов’язковим для всіх? Скільки зібрано коштів за рахунок включення у тариф рентабельності та куди вони витрачені? Куди везти сміття, якщо його не пропускають на сміттєзвалище? Які фактичні надходження та витрати по статтях (фінансові результати, аналіз) від збору та захороненню відходів?», – звертається депутат. Депутат Оксана Краглевич як секретар виконкому міської ради резонно зауважила, чому Григорій Петрович не висловив своє претензії, коли тариф ставився на обговорення як регуляторний акт? Тоді до міської ради з цього приводу не надійшло жодного зауваження, хоча, як й вимагає закон, проект було оприлюднено в нашій газеті.

ЩОДО ЗРІЗАННЯ ДЕРЕВ,

ЩО СТАНОВЛЯТЬ НЕБЕЗПЕКУ,

своє бачення висловив депутат Михайло Яковець. В таких випадках, на думку депутата, на допомогу має прийти служба цивільного захисту. «Ми не раз фінансово підтримували районний сектор ГУ ДСНС. Тож нині маємо моральне право ставити перед ними такі завдання. Гасло кожного «надзвичайника» «Запобігти. Врятувати. Допомогти», а зрізання дерев, що становлять небезпеку, хіба не запобігає лихові?», - зауважив депутат в своєму запиті.

ПРО ЗАХОДИ З ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

доповідав заступник голови райдержадміністрації Павло Ващишин, звітуючи про виконання однойменної програми. За словами Павла Єремійовича, кошторисна вартість об’єктів перевищує 4 млн.грн. А заходами програми проведено: капітальний ремонт котельні Озерського та Туменського НВК (заміна тепломеханічного обладнання); капітальний ремонт систем теплопостачання з встановленням вузла обліку та регулювання теплової енергії приміщень Селецького та Заслуцького НВК; реконструкція будівель Дубровицького НВК «Ліцей – ЗОШ I-II ступенів» (влаштування шатрового даху, зовнішнє опорядження фасадів, заміна вікон та зовнішніх дверей, реконструкція системи опалення); реконструкція будівель Дубровицького  НВК «Ліцей – ЗОШ I-II ступенів» (влаштування шатрового даху, зовнішнє опорядження фасадів, заміна вікон та зовнішніх дверей, реконструкція системи опалення); реконструкція котелень по вулиці Будівельна, Макарівська;  капітальний ремонт харчоблоку дошкільних навчальних закладів №4, №5 в місті Дубровиця, «Малятко» в селі Бережки.

Впроваджено також заходи: капітальний ремонт у харчоблоці ЦРЛ із заміною електричного обладнання для приготування їжі; капітальний ремонт системи опалення Дубровицької районної центральної бібліотеки із застосуванням альтернативних джерел енергії.

АБИ В НАШИХ ВОДОЙМАХ РИБА

НЕ ЗВОДИЛАСЯ,

депутати ініціювали звіт  про  роботу районної організації УТМР та управління державного агентства рибного господарства та території району. На превеликий жаль, головному державному інспектору Рівненського рибоохоронного патруля Ігорю Леонідовичу Киці особливо про що й звітувати не було. Сам (в повному розумінні цього слова – себто в штаті лише одна людина) інспектор дислокується в Сарнах й має на обслуговуванні три райони: Сарненський, Володимирецький та Дубровицький. За рік в послужному списку пана інспектора 18 викритих порушень. На запитання депутатів, скільки електровудок вилучено в нашому районі, Ігор Леонідович тільки розвів руками – жодної. Зрозуміло, що одна людина просто фізично не може проконтролювати таку величезну територію. Не густо в рибінспектора й з громадськими помічниками, позаяк й фінансування державне, за його словами «не дуже». Тому й звертався до депутатів за допомогою, щоб гуртом якось давали лад в такому непростому екологічному питанні.

А помічники одразу знайшлися. Приміром, депутат Станіслав Рожко розповів, як люди самі зініціювали охорону старого русла ріки в Колках. «Ми живемо в благодатному краї, де зливаються Случ та Горинь, маємо чимало стариць та озер, але внаслідок варварського лову, останніми роками риби майже не бачимо. Тож мої односельці згуртувалися, аби відродити та зарибнити старе русло Горині. Самі закупили малька, організовуємо добровільні чергування, лов дозволяємо тільки цивілізованими знаряддями», – розповів Станіслав Миколайович. Розповів він для прикладу, як організовано рибоохоронну діяльність на території Білорусії: «Гостював улітку в друзів в Столінському районі. То коли вирішили порибалити, рибопатруль через кожні годину-дві навідувався, слідкуючи чим й як ми рибу ловимо». А Столін же – райцентр нічим не кращий нашої Дубровиці.

Про свою роботу в цьому напрямку говорив й  голова районної організації УТМР Микола Олександрович Ютовець. Хоча Товариство не наділене повноваженнями охороняти рибні запаси, проте на прохання тодішнього керівництва району єгері залучалися до нічних рейдів з рибоохорони. Й риболовецьких сіток  вилучили неймовірну кількість. В окремих селах вони обплутували водойми в декілька рядів. Тут також на допомогу прийшла громадська ініціатива – в Озерську люди самі повстали проти такого засилля браконьєрських засобів лову. Організувалися самотужки й в Мочулищах, щоб зарибнити місцевий ставок. Але такій ініціативі на місцях необхідна більш масштабна координація з діями поліції, прикордонниками, мисливськими господарствами і іншими службами, у яких є відповідальні особи і законні підстави боротьби з браконьєрством, бо громадський патруль не має права складати протокол і тим більше затримувати порушників. Микола Олександрович запропонував раді задуматися над цим моментом.

НАЦІОНАЛІЗМ ЯК ВИЩА

СТУПІНЬ ПАТРІОТИЗМУ

Розвивати патріотизм до його вищої ступені – націоналізму закликав колег по депутатському корпусу заступник голови районної ради Олександр Задорожний, виносячи на розгляд сесії вже вдруге положення, яке б рекомендувало державним і комунальним установам, закладам, підприємствам і організаціям поряд із державним блакитно-жовтим використовувати і ОУН-івський червоно-чорний прапор. Обидва рази депутати цю пропозицію відхиляли. Хоча на останній сесії поступ вже намітився. Після деякого редагування проекту рішення до нього повернуться, але вже наступного року – на одній з найближчих сесій.

«ЦЕ ГІРШИЙ З УСІХ БЮДЖЕТІВ РАЙОНУ,

ЗА ЯКІ МЕНІ ДОВОДИЛОСЯ ГОЛОСУВАТИ», –

такими словами прокоментував головний фінансовий документ району депутат Юрій Лосік. Й пояснив, чому він так вважає. «На жаль, сперечаючись з приводу видаткової частини бюджету, а вона не задовольняє нікого, ми мало уваги звертаємо на прибуткову. Біда в тому, що самотужки ми заробляємо менше 10 відсотків загальної цифри. Всі основні надходження, що нібито заробляє район – це податок на зарплату, яка надходить нам у вигляді державних субвенцій. Доки не матимемо достатньої бази для оподаткування, доти животітимемо далі. А база для оподаткування з’явиться, коли створимо достатньо робочих місць, коли запрацюють місцеві підприємства. Ось це й є основним завданням влади», – сказав Юрій Євгенович.

Ми вже навели, як розподілено бюджет району на 2018 рік, тож не будемо повторюватися. Зазначимо лишень, що цього разу розрив між бажаним та дійсністю (бюджетними запитами та реальними цифрами фінансування) сягнув 85 млн. грн. Фактично бюджет залишається на рівні минулого року, враховано тільки підвищення мінімальної заробітної плати. Деякі ж його суми взагалі суттєво скорочуються – наприклад, відшкодування вартості ліків за Чорнобильськими рецептами на 2018 рік передбачається в розмірі 990 тис. грн., в поточному ця цифра була – 1529,5 тис. грн.

Втім депутати за даний бюджет проголосували. Тільки заступник голови районної ради  відкрито відмовився підтримати цей фінансовий документ. Олександр Задорожний заявив: «У зв’язку з запланованими (понад 3 млн.грн.) видатками на утримання шкіл з районного бюджету, компенсацію пільгового перевезення та обслуговування стаціонарних телефонів пільгових категорій громадян (понад 300 тис.грн.), що є перекладанням видатків з державного на місцеві бюджети, а це прямо суперечить ст.142 Конституції України та ст.85 Бюджетного кодексу України, де прописано, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування; і витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою! Недофінансуванням утримання навчальних закладів уряд спонукає місцеве самоврядування до скорочення шкіл та працівників. Фінансування утримання шкіл на понад 3 млн.грн. з районного бюджету означатиме недофінансування спортивних, культурних заходів, програм, ремонтів ФАПів…».

Висловлюю свій протест проти бюджету Дубровицького району 2018 року і не голосуватиму за нього».

Всі інші питання: про присвоєння рангу та оплату праці голови районної ради та його заступнику;.про передачу з балансу комунального підприємства «Теплосервіс» на баланс управління освіти, молоді та спорту основних засобів; про передачу з балансу комунального підприємства «Теплосервіс» в оперативне управління та на баланс головного управління статистики основних засобів; про передачу на баланс та в користування транспортних засобів (автомобіль УАЗ «спонсорували» районному сектору ГУ ДСНС); про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана в оренду ПАТ «Київстар» на території Туменської сільської ради; про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відводиться в оренду шляхом продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) на території Селецької сільської ради; про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які відводяться в оренду шляхом продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) на території Колківської сільської ради; про затвердження плану діяльності районної ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2018 рік; про звіт постійної комісії районної ради з економічних питань, розвитку підприємництва та комунальної власності; про план роботи районної ради на І півріччя 2018 року; про зняття з контролю рішень районної ради; про внесення змін до районного бюджету на 2017 рік; про затвердження порядку надання з районного бюджету міжбюджетних трансфертів бюджетам місцевого самоврядування в 2018 році; про районну Програму фінансового забезпечення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та надання пільг з оплати  послуг зв’язку на 2018 -2019 роки; про встановлення розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об’єктів; про прийняття у спільну власність територіальних громад району об’єкту «Їдальня школи в с.Велюнь Дубровицького району» – розглянули практично без зауважень, керуючись висновками профільних постійних комісій районної ради.

Деякі дискусії, щоправда, виникли щодо передачі у власність трансформаторних підстанцій. Незважаючи на аргументи заступника голови райради Олександра Задорожного, який констатував, що «рішення про передачу об’єктів державної та комунальну власності у приватну є юридично нікчемним і навіть якби це було законно, то це було б не розумно», – цитата Олександра Задорожного, – депутати проголосували «за» передачу у власніть ПрАТ «Рівнеобленерго» трансформаторних підстанцій, які знаходяться на території навчальних та медичних закладів району.

Через таку активність Олександра Задорожного у «Різному» з-поміж іншого прозвучало: чи не пора голові ради задуматися про подальше перебування на посаді свого висуванця? Депутат Григорій Шах дивувався, чому людина, яку рекомендував Микола Кухарець на роль свого заступника, зовсім не поділяє думку голови ради. Так чи-то жартома, чи-то всерйоз Олександру Григоровичу натякнули на його вільнодумство.

А закінчилася сесія привітаннями з прийдешнім Новим роком. Вітаючи з цим колег, Микола Кухарець бажав гараздів та злагоди. А ми бажаємо всім миру! Хай він таки вже скоріше прийде в Україну.

                                                                                                                                                                              Людмила РОДІНА.

Герой житиме

в усмішках дітей

Цього тижня у Селецькому НВК відбулася особлива подія. Віднині він гордо нестиме ім’я загиблого бійця Олега Ващишина. Героя, який віддав своє життя задля мирного та безтурботного дитинства учнів, котрі там навчаються. Тому пам’ять про воїна-патріота буде увіковічнена у назві школи та житиме в усмішках дітей.

Три роки тому хлопець в числі перших пішов у зону АТО. За короткий час довелося йому побувати у найгарячіших точках Донецької та Луганської областей. Навіть у найскладніших ситуаціях Олег не втрачав власної гідності, витримки та почуття обов’язку. Загинув восени 2014-го в Іловайському котлі. Спочатку був похований в Запоріжжі як невпізнаний. Після довготривалих пошуків перепохований у рідному Сельці.

Згадати подвиг бійця, висловити співчуття його батькам у середу на подвір’ї навчального закладу зібралися голова РДА Микола Петрушко, заступник голови райради Олександр Задорожний, військовий комісар Анатолій Білаш, вчителі та школярі.

«Ми всі повинні усвідомлювати, що саме завдяки таким героям, як Олег Ващишин, маємо мирне небо і радіємо життю. Олег – взірець для усіх нас. Його подвиг є прикладом того, як треба любити свою землю, свою Україну», – зауважив Микола Михайлович.

«Для мене як депутат районної ради було великою честю проголосувати за перейменування Селецької НВК. Сподіваюсь, що для учнів буде гордістю навчатися в школі імені Олега Ващишина. Хто вмер, але не забутий, той безсмертний», – додав Олександр Григорович.

До пам’ятного знаку воїна поклала квіти його хрещениця, а всі присутні пом’янули героя хвилиною мовчання.

 

Оксана Краглевич:

«Пишаємося, що у родовому дереві маємо

патріота України з великої літери»

24 грудня 2017 року виповнилося б 80 років від дня народження В’ячеслава Чорновола – державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України I–III скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України. Нагадаємо, що разом з іншими діячами В’ячеслав Чорновіл започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів, був ініціатором створення Української Гельсінської спілки. За «антирадянську пропаґанду» перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні 17 років. В’ячеслав Максимович також ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.

Видатний громадський діяч трагічно загинув в автокатастрофі у 1999 році. У лютому 2017 року депутати Верховної Ради вимагали від генерального прокурора Юрія Луценка почати активне розслідування смерті лідера Народного Руху.

До речі, у Дубровиці живе родина, яка має спільне коріння з В’ячеславом Максимовичем. Секретар виконкому міської ради Оксана Краглевич розповідає: «Завжди про В’ячеслава Максимовача в нашій родині говорили і говорять з величезною повагою. Пишаємося, що у родовому дереві маємо патріота України з великої літери, який своїм життям довів свою щиру любов до України.

Мій дід Орленко Олексій Іванович, який народився у селі Вільхівці Черкаської області, був двоюрідним братом матері В’ячеслава Чорновола. Килина Харитонівна Терещенко належала до одного з відгалужень славного роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. Мої мама, тітка і дядько Ольга Олексіївна, Олена Олексіївна, Іван Олексійович – це троюрідні сестри В’ячеслава Максимовича. У дитинстві та юності вони їздили в гості до дідуся та бабусі на Черкащину і досі пам’ятають оту непросту атмосферу, коли вся родина В’ячеслава Максимовича жила в страху через тогочасні переслідування. Про В’ячеслава Максимовича завжди чула оповіді як про високоосвічену, інтелігентну, патріотичну людину. Щодо дитинства і юності, то знаю, з розповіді рідних, цікаві факти. Читати маленький Славко почав у 4 роки. Вчитися пішов одразу в другий клас. Багато знав Шевченкових творів. З золотою медаллю в 1955-му закінчив Вільхівську школу і вступив на філфак Київського університету, згодом – журналістики. Був комсоргом, друкувався в пресі. На третьому курсі за свої політичні погляди мусив поїхати на будівництво домни в місто Жданів – тепер Маріуполь. Через рік продовжив навчання. У 1960-му захистив дипломну роботу «Публіцистика Бориса Грінченка», отримав червоний диплом, вступив до аспірантури Київського університету. Я переконана, що кожна людина при бажанні може знайти і прочитати багато інформації про нашого патріота, разом з тим і вшанувати його пам’ять.

До речі, нещодавно видавництво «Смолоскип» презентувало 10-томник «Твори В’ячеслава Чорновола в десяти томах» . Без перебільшення можна стверджувати, що майже вся робота зi збирання й систематизації матеріалів для десятитомника лягла на тендітні плечі Валентини Чорновіл – сестри В’ячеслава Максимовича й дружини відомого дисидента Миколи Плахотнюка. Видання, в першу чергу, цікаве для істориків та дослідників. Матеріали охоплюють нашу історію другої половини минулого століття, боротьбу за незалежність України, в авангарді якої був Чорновіл.

Оксана Вікторівна Краглевич додає: «Я зараз підтримую зв’язок з Валентиною Максимівною Чорновіл – рідною сестрою видатного українського громадського й політичного діяча. Вона мешкає у Києві. Живе дуже скромно. Коли буваю в її квартирі, то завжди насолоджуюся неперевершеною аурою, яку створюють книги. Їх безліч. Вони головне багатство Валентини Максимівни. Пані Валентина – філолог, учасниця правозахисного руху. Вона була знайома з колом шістдесятників: Аллою Горською, Галиною Севрук, Маргаритою Довгань. Валентина Максимівна поширювала і передавала за кордон журнал «Український вісник», який видавав її брат. Після його арешту 12.01.1972 р. на допитах вона не давала жодних свідчень ні проти брата, ні проти М. Плахотнюка, у справі якого проходила як наречена. Проти неї теж було порушено справу за ч. 1 ст. 62 КК УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда». У серпні 1972 р. була на три доби затримана одночасно з Атеною Пашко. Утримували їх у слідчому ізоляторі КГБ у Львові. Але завдяки братові, який, дізнавшись про це, оголосив сухе голодування, обидві були звільнені.

Щоразу звісно мова заходить про В’ячеслава Максимовича, про те, що й досі, на жаль, не розслідувані істинні причини його загибелі».

Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам’ять. Та найважче змиритися, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В’ячеслав Чорновіл – завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах. Що втратила Україна з його смертю, знає лише Бог. Як на мене, у В’ячеслава Максимовича є дуже багато влучних тез, які зараз дуже актуальні для України і українців.

Цитати В’ячеслава Чорновола:

1. «Україна розпочинається з тебе».

2. «Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги «Правосуддя чи рецидив терору» і «Лихо з розуму» – про те, як хтось ламавсь, а хтось вистояв».

3. На запитання: «Звідки Ви родом?», відповідав: «Я людина всієї України». Завжди вважав Україну однією цілісною державою. «Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми – народ України».

4. «Пригадую демонстрацію 17 вересня 1989 року у Львові, коли, мабуть, близько 200 тисяч людей ішло від Порохової вежі до собору св. Юра, не зламавши ні однієї билинки. Ми всі тоді були просякнуті єдиною ідеєю. Зараз ті крила опустилися. Лідерів заїдають амбіції. Чи немає амбіційних людей в Америці, Франції, Німеччині, Великій Британії? Але там є чітко вироблена політична структура: людина знаходить своє місце, знаючи, що не всі можуть бути першими. У нас по-іншому. Але вірю – це мине. Україна прийде до єдності національно-демократичних сил».

5. Програвши президентські вибори 1991-го, сказав: «Програв не я. Програла Україна».

6. «Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу» (1997).

7. «Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну – офіційну – значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу в приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї».

8. «Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: «анітрохи». І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».

9. «Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».

Любов КЛІМЧУК.

Про Різдво, традиції і зміни у житті

розповідає наша землячка Яна Гумен. Випускниця Дубровицького ліцею і польського престижного вишу наразі працює над зміцненням добросусідських стосунків наших держав.

Яно, слідкую за твоїм насиченим життям у соцмережах. Чим зараз беспосередньо займаєшся у Польщі?

З часу мого останнього приїзду до України, у мене, звичайно, досить змінилося життя. Стараюся постійно розвиватися, життя насичене і все відбувається дуже динамічно. Спокій у мене вдома з рідними, в Україні. Зараз працюю в Європейській раді закордонних справ – це пан’європейська аналітична організація. Ділюся знаннями на тему України, стараюся зближувати її до країн ЄС. Ці зусилля є зараз особливо потрібними у стосунках з Польщею. Крім цього, вивчаю історію і культуру країн Східної Європи у Варшавському університеті. Такі знання мені дуже потрібні для того, щоб краще розуміти, як реформувати Україну та сусідні держави, наближуючи їх до Заходу.

Маєш гарну нагоду порівняти свята і традиції наших Польщі і України. Як зустрічають поляки Різдво, що відмінного у них від наших традицій?

Різдво, чи Свято Божого Народження (Święto Bożego Narodzenia), у Польщі є найважливішим днем у році, якого з радістю чекають усі – від малого до великого. Святкують його 25-го грудня, а 24-го всі збираються на святу вечерю – Вігілію (Wigilia). Це є дуже сімейне свято, і мешкаючи у великому місті, кожного року бачу на Різдво насправді порожні вулиці – усі їдуть до рідної батьківської хати, аби розділити радість святкування із найближчими. Поляки дуже гарно прикрашають свої ялинки, під ними важко не помітити купу подарунків у різнокольорових пакунках. Часто про них починають задумуватися вже з літа – адже для кожного важливо зробити рідним приємно, приготувати щось дійсно особливе. Усі мають своє хобі: музика, книги, спорт. Тому подарунки зазвичай вибирають так, щоб вони були пов’язані із цими вподобаннями. Але якщо розказувати усе чесно, то подарунки у Польщі приносить Святий Миколай.

Святкова вечеря розпочинається з молитви, а перед нею усі діляться оплатком. Це тонка хлібна пластинка із святковим зображенням. Кожен член родини отримує один оплаток, після чого по черзі пропонує шматок іншим членам родини, а сам відламує шматок оплатка родича, проговорюючи найкращі побажання та цілуючи у обидві щоки. Для мене це майже магічний ритуал, а проводять його не лише на різдвяну вечерю у родині, але й у більш формальному середовищі напередодні. Варто сказати, що поляки апріорі є досить замкненим народом, а саме на різдвяні свята стають дуже відкритими. Тому важко було повірити, що ті всі поважні люди, яких я щодня бачу на роботі, будуть так щиро бажати одне одному усіх благ і святкового настрою та цілувати! На свята у Польщі всі почуваються однією великою родиною.

Повертаючись до родинного столу, варто сказати, що під скатертину поляки кладуть сіно – символ сіна, на якому народилося Дитя Боже. За столом, як і в нас, залишають одне місце вільним. Ми – у пам’ять про померлих членів родини, поляки – для гостя, який може завітати у Різдвяну ніч. Адже поляки вірять, що жодна людина не повинна залишитися самотньою на святу вечерю, і дійсно ставляться до цього дуже серйозно. Оскільки я приїхала до Варшави з-за кордону, то у мене питають, чи не буду я сама на Різдво, чи маю рідних або знайомих, з якими могла би провести свято. Пропонують місце за своїм різдвяним столом.

Раніше у Польщі кількість страв на столі залежала від соціального статусу родини: лише аристократія могла дозволити мати дванадцять. Сьогодні ж це є традицією для кожної родини. Перед їжею вся родина ділиться хлібом: залежно від регіону він може бути з медом, часником або із спеціальними спеціями. Такі символи сімейної єдності та взаємної щедрості є і в українських традиціях, як-от поділ першого пасхального яйця між членами родини.

Обов’язковим на столі є борщ, який зовсім не схожий на український і асоціюється з буряковим відваром. Зазвичай його подають у глибоких мисочках та з «вушками» (нагадують пельмені, але із грибним фаршем). Також такий борщ можна пити із чашки (кýбка), тоді зазвичай «вушка» не додаються і можна сповна насолодитися яскравим смаком самого борщу. Крім цього, на столі можна знайти грибний суп, який є також традиційним для моєї української родини.

Спробувавши такі перші страви, можна не на жарт «розбудити» апетит. Чим його можна втамувати за польським різдвяним столом? В першу чергу – варениками. Хоча називати їх потрібно по-іншому – пєрóги (pierogi). Поляки вважають їх за свою чи не найбільш традиційну страву, а на Різдво обов’язково готують пєрóги з капустою та грибами, часто піджарюючи їх перед подачею на стіл. Немає польського Різдва i без риби. Приготування оселедця до різдвяного столу – це справжній ритуал, та найважливішим є карп – смажений, печений або навіть у холодці. Є багато інших страв, традиційних «салáток» та закусок – усі вони є досить подібними до традиційних українських, але в кожній є теж щось своє. Часто допитуюся у поляків про інгредієнти та спосіб приготування, аби вловити цю різницю. Є також кутя, і хоч поляки кажуть, що «кутя – вона всюди та сама», я впевнена, що вона-таки відрізняється від нашої. Особисто ще не мала змоги спробувати.

У свою чергу, поляки проявляють неабияку цікавість стосовно української культури, наших традицій та православної віри. Усі знають, що до цього часу ми святкували Різдво у січні, питають про походження такого звичаю, про нашу святу вечерю, а також про українську церкву. Поляки захоплюються українськими храмами. «А ви щось говорите за вечерею?», - питає у мене колега. Відповідаю, що зазвичай читаємо молитву, а потім кличемо Морозка. «Мороз-мороз, приходь до нас кутю їсти…», - кажу українською. «Macie piękny język», - відповідає. Каже, що у нас гарна мова. Я знаю.

Коли розповідаю про свої традиції, то завжди підкреслюю, що в такий чи інший спосіб люди роблять на Рівненщині, у маленькому містечку Дубровиця. Пояснюю, що в різних регіонах України є багато зовсім різних традицій, що є невід’ємною частиною нашої культури. Інколи друзі-поляки розказують про якісь цікавинки, які почули від інших українців. Тоді і сама від них вчуся.

Мені дуже подобаються побажання, які поляки щороку висловлюють один одному перед Різдвом. Для них важливий сімейний затишок. Зазвичай бажають спокійних свят у теплому родинному колі. Ці слова повторює кожен, і коли їх чую, то дійсно стає затишно на серці. Думаю, нам усім цей спокій дуже потрібний, тому своїм співвітчизникам також бажаю мирних та спокійних свят та усього найкращого у новому році!

                                                                                                                                                                                          Любов КЛІМЧУК.

ЩОБ НЕ ПОРОЖНЬО НА СТОЛІ І ЗА СТОЛОМ

Ще задовго до свят кожна господиня підраховує: «У скільки ж їй обійдеться новорічний, а потім Різдвяний стіл?». Помітила, що останніми роками наші земляки здебільшого намагаються якнайкраще накрити стіл на різдвяні свята. Новий рік переважно святкують молоді люди на своїх вечірках чи у барах або ж ресторанах. Там можна відволіктися, розслабитися і не думати про вчасне подання страв, не стояти перед тим два дні на кухні, не хвилюватися про прибирання посуду. А от Різдво – це свято родинне. Їдуть до батьків діти, ідуть в гості куми, заглядають сусіди…

У селі, традиційно, колють кабанчики або ріжуть гуску та індичку, а містяни скуповуються на ринках або ж у продуктових магазинах. Як часто доводиться чути репліку: «Ось потратив 500-от, а додому майже нічого не несу, кульок напівпорожній». Така картина – найкраща характеристика сучасної ціннової політики. Долар росте. Ціни ростуть. Невдоволення людей також прямо пропорційно зростає. Як виходимо з ситуації? Як святкувати на скромну зарплату чи пенсію? Як правило, купуємо менше, ощадливіше, найнеобхідніше. Але, як правило, на свято маємо традиційні страви, без яких не уявляємо стіл. Як здорожчали вони?

У середньому по Україні вартість новорічного чи різдвяного столу 2018 року для української сім’ї з чотирьох осіб підвищиться порівняно з вартістю новорічного столу-2017 майже на третину (31,2%) і складе 1350 грн.

Про це поінформував у ЗМІ директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко.

За його словами, для оцінки було взято новорічне меню зі страв, які є традиційними для столу середньостатистичної родини: салати, м’ясні та рибні продукти, овочі, фрукти, хлібобулочні та кондитерські вироби, напої тощо.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, 3 кг салату «Олів’є» традиційної рецептури обійдеться у 130,81 грн. Це на 26,5% більше, ніж при святкуванні Нового 2017 року. Найдорожчими інгредієнтами страви є ковбаса – 43,00 грн. за 0,5 кг, 6 яєць – 14,87 грн., 0,5 кг зеленого горошку – 17 грн. та 200 г майонезу – 9,50 грн. Ще у 19,44 грн. обійдуться цибуля, морква, картопля та солоні огірки. Трохи дешевше – 84,68 грн. – коштуватиме салат «Оселедець під шубою» (1,4 кг). Левову частку його вартості складе оселедець – 70 грн. за 0,5 кг. Майонез обійдеться у 9,50 грн., морква – 1,22 грн., буряк – 1,49 грн., цибуля – 0,84 грн., картопля – 1,63 грн. (це вартість за грами у салаті).

Суттєво зростуть витрати на м’ясні продукти. Півкіло нарізки з ковбаси «Салямі» коштуватиме, в середньому, 74,66 грн., стільки ж підчеревини копченої – 67,50 грн., а биток зі свинини свіжий – 56 грн. За 1 кг філе курячого свіжого доведеться заплатити, в середньому, 85 грн. Загалом, вартість 2,5 кг м’ясних продуктів на новорічному столі складе 282,96 грн. Традиційний для українського столу оселедець (0,5 кг) обійдеться у 70 грн.

Вартість овочів на новорічному столі у Дубровиці складе, в середньому, 183 грн. Картопля (2 кг) коштуватиме цього року 10 грн., гриби (1 кг) – 50 грн., перець солодкий (0,5 кг) – 50 грн., огірки свіжі (0,5 кг) – 35 грн., помідори свіжі (1 кг) – 38 грн.

Фрукти на святковому столі вартуватимуть понад 100 грн. За 2 кг мандаринів доведеться заплатити 64,0 грн., 1 кг бананів обійдеться, в середньому, у 34 грн., лимон (200 г) – 10 грн.

Батон білого хліба (1 кг) коштуватиме 15,81 грн., а шоколадні цукерки – 170 грн. за 1 кг. Ну що ж, отака проста арифметика. Це до того, що майже нічого не несу у сумці, а грошей нема.

Нещодавно у «Фейсбуці» прочитала роздуми заробітчанина Романа Співака з України щодо цін на продукти перед святами. «Це поляк йде до магазину та по акції купить собі м’ясо. Що таке для поляка 9 злотих за кг? А навіть для українця? Це 63 грн. А як там ціни в Україні? Скільки там м’ясо – 150грн.? Чи скільки вже луплять перед святами?А зарплата в Україні скільки? В три рази нижча ніж в поляка?

Якесь перекошене поняття про Європу …Зробили з людей злиднів, так якби в Україні нічого не вирощувалося. Кажете голодомор і геноцид колись був? Треба просто відкрити очі. Він зараз є. Тихий і сучасний. Курс на вимирання. Вичищення території. Для продажу за борги». Важко не погодитися з такими міркуваннями.

За кілька днів до Нового року на дубровицькому ринку перепитую у продавців, наскільки жвава торгівля перед святами? Давня знайома каже: «Ой, слабенько. Тепер багато елементарних продуктів є для людей розкішшю. Кожен думає передусім  про щоденний хліб на столі, а не про те, щоб ломився від страв святковий. Дітей годувати треба щодня».

У цій публікації ми підрахували лише найпростіше меню, кожна родина має свої фірмові страви до свята, кожна господиня намагається здивувати рідних своїми смаколиками з думкою: «Щоб не порожньо було на столі». Але, мабуть, найважливіше, щоб не порожньо було за столом, щоб різдвяне тепло зігрівало вас і рідних, як єдине ціле, жило коріння вашого родинного дерева.

Любов КЛІМЧУК.