У Рівненській області оголошено набір на стажування в сервісних центрах МВС

Програма стажування у сервісних центрах МВС була запроваджена у квітні 2016 року з метою відібрати, навчити та в майбутньому прийняти на роботу найкращих стажерів – талановитих чоловіків та жінок, які мають активну життєву позицію, прагнуть стати частиною реформи та надавати якісний державний сервіс.

Наразі, стажування вже відбулося у 14 областях України та місті Києві.

З 10 січня набір на стажування в сервісних центрах МВС оголошено у Рівненській області.

Під час програми стажування учасники отримають знання, потрібні для роботи у фронт-офісі сервісних центрів МВС. 

Посадові обов’язки передбачають безпосереднє надання послуг з реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, видачі (обміну) посвідчень водія та приймання іспитів, роботу з документами та базами даних, надання консультацій та інше. Ознайомитись із переліком послуг сервісних центрів МВС можна на сайті Головного сервісного центру МВС www.hsc.gov.ua у розділі Послуги. Серед основних напрямів теоретичної підготовки: вивчення основ діяльності сервісних центрів МВС, основ ефективної комунікації, професійної етики та протидії корупції.

Стажування проводиться на посади співробітників фронт-офісів сервісних центрів МВС – це посади, що прирівнюються до посади провідного спеціаліста, з офіційним працевлаштуванням, 40-годинним робочим тижнем з вівторка по суботу, місячною заробітною платою від 6 тисяч грн.

Вимоги до кандидатів: громадянство України; вік від 18 років; закінчена вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, магістра (спеціаліста); відсутність судимостей; досвід роботи у сфері послуг схвалюється, але не є обов’язковим.

Відбір кандидатів складається з двох етапів: прийом та розгляд анкет; проведення інтерв’ю.

Для участі у конкурсі необхідно заповнити онлайн-анкету на сайті Головного сервісного центру МВС.

Прийом анкет відбуватиметься до 19 січня. 

Детальна інформація та подача заявок за посиланням:

http://hsc.gov.ua/publichna-informatsiya/stazhuvannya/

Додаткові запитання: konkurs.sc.riv@gmail.com

Пункти обігріву можуть врятувати людське життя.

Де вони у нашому районі?

Останніми днями у випусках новин часто показують, як діють у містах України пункти обігріву. Звісно, зважаючи на різдвяні морози, вони були дуже потрібні, бо часом склянка гарячого чаю і кільканадцять хвилин у затишку рятують людину від переохолодження і хвороби. Де в Дубровиці можна сховатися від холоду? Про це ми спробували з’ясувати у наших шанованих спірозмовників.

Спілкуємося з начальником відділу цивільного захисту населення РДА Олегом Петрушком:

– У Дубровиці нема безхатченків, тому особливої потреби у пунктах обігріву не існує. Домовлено з міською радою, що у готелі «Дружба» буде такий куточок. Там чаю можна гарячого попити, пересидіти холод. Пересувних пунктів обігріву у нас нема. Але ж «бомжів» у нас дійсно нема, отож не думаю, що така нагальна потреба у їх роботі зараз є.

Ігор Гайдиш, начальник Дубровицького районного сектору головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області:

– У районі створено три пункти обігріву: Висоцьке відділення для непрацездатних, одиноких громадян; Дубровицька лікарня та міський готель. Щоправда, планування їх роботи цьогоріч не зовсім скоординоване між відповідними службами. Коли особисто наш відділ відповідав за цю проблему, то ми ставили пересувний намет у Дубровиці, де можна було зігрітися, чаю попити, перекусити печива. Пункт обігріву потрібен не лише для безхатченків, бо у кожної людини може виникнути ситуація, коли опиняєшся в мороз  на вулиці кілька годин і треба десь зігрітися. Хотілося, звичайно, щоб це питання у районі було продумано краще і більш відповідально. От і у засобах масової інформації варто було вказати адреси таких пунктів, визначити чітко відповідальних осіб і режим їх роботи.

Лідія ГОЛЯКА, керівник готелю «Дружба»:

– Так, наш заклад визначено у місті пунктом обігріву. Зазначу,  ми ніколи не відмовляли людині взимку, якщо вона заходила до нас зігрітися. Таке в морози бувало не раз. Іноді замете, завіє, маршрутки не ходять. Як людині в село добратися, яка транзитом у Дубровиці? Заходили до нас люди, ми і заночувати давали можливість, і чаю, навіть чисто по-людськи, по-християнськи так треба робити. Але готель є готель, у нас свої вимоги і правила.

Скажу відверто, у нас самих зараз не так вже й тепло. У мене, наприклад, в кабінеті 10 градусів тепла. У номерах, звичайно, підтримуємо стандартний тепловий режим. Економимо кошти, бо ж ми не бюджетна організація, самі заробляємо на виживання. От дівчат-працівників у відпустку відправляємо. Якщо ж зробити дійсно хороший, належний пункт обігріву, то треба поставити чергового, аби і чайку зробив відвідувачу, й вбиральню показав (вона у нас на 2 поверсі). У готелі на ніч залишається одна покоївка. Їй треба ж і за кімнатами стежити, не сидітиме ж вона у холі, чекаючи відвідувачів. Але, запевняю, чаю ми зробимо, щоб людину зігріти і на вулицю не виставимо того, хто опинився у скруті. Але, вважаю, треба, щоб такі нагальні речі були чітко продумані і на них виділялося бодай якесь фінансування. Пункти обігріву безперечно треба.

Від автора.

Читаю, приміром, в інеті таку інформацію:

Ще 31 грудня сайти новин написали, що на Рівненщині запрацювали 16 пунктів обігріву. Вони діють у Володимирецькому, Гощанському, Демидівському, Зарічненському, Здолбунівському, Корецькому, Млинівському, Радивилівському та Сарненському. Також вони запрацюють у містах Дубно, Вараш та Рівне. Водночас рівненські рятувальники у разі необхідності розгортатимуть мобільні пункти обігріву.

На жаль, як бачите, нашого району в цьому переліку не було. Думаю, тому що у нас на той час ще було «літо».

Вже 5 січня 2017 року Головне управління ДСНС у Рівненській області перелічує пункти обігріву у районах. Серед них визначено, що у нашому районі діють такі: Дубровицька ЦРЛ (м. Дубровиця, вул. Воробинська, 180); міська рада (м. Дубровиця, вул. Воробинська,4); територіальний центр соціального обслуговування населення с. Висоцьк; готель «Дружба» (м. Дубровиця, вул. 1000–ття Дубровиці,2); ФАП с. Миляч, вул. Центральна.

Водночас рівненські рятувальники у разі необхідності розгортатимуть мобільні пункти обігріву. Отож, як бачимо, згідно із цим повідомленням, у нас все-таки є де врятуватися від холоду. Але, на жаль, навіть не всі відповідальні люди про це чітко можуть розказати. Шкода, що ситуація у районі з цим  важливим питанням не така райдужна, як хотілося б.

А тим часом: після кількох днів відносного послаблення морозів та хуртовин в Україну знову повернуться холоди. Відносне потепління триватиме лише до кінця цього тижня. Про це розповіла у пресі начальник відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна Адаменко, інформує УНІАН.

Нове серйозне зниження температури прогнозують на 18-19 січня до -17 градусів морозу.

Також нас інформують, що під час різдвяних морозів у пунктах обігріву Рівненщини побувало 440 жителів області. Як зазначав Олег Петрушко, жодна людина з Дубровиччини за обігрівом не зверталася. Отож у цю цифру не входить. Чи то морозу у нас не було, чи то не знали люди, куди можна звертатися? Питання риторичне. Дякувати Богові, ніхто не замерз за цей період.

Переконана, що українці, маючи добру душу, готові дати склянку гарячого чаю тим, хто постукає у їх двері. Просто, як говорилося вище, по-християнськи. Однак, є у нас влада. Є держава, є суспільні цінності. Не так вже й багато коштів треба з бюджету, щоб організувати дійсно належний пункт обігріву. Що ж стало цьогоріч на заваді? А ви не мерзніть і бережіть себе!

Любов КЛІМЧУК.

Чи всім потрібна центральна районна лікарня?

(Епізод 2)

Зимовий, морозний, різдвяний вечір… Нарешті після закінчення першого робочого тижня в 2017 році, клопотів по господарству – сідаю під теплу грубу і гортаю свіжу пресу. Першою, як зазвичай, відкриваю рідну районку «Дубровицький вісник». І тут в черговий раз у всіх бідах району звинувачується Миляцька громада (на цей час додалася ще й Висоцька, нічого разом воно якось веселіше). Цього разу Миляцька ОТГ вже «ліквідовує» Дубровицьку ЦРЛ.

5 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», Рівненська обласна рада прийняла рішення «Про внесення змін до перспективного плану формування територій громад Рівненської області» за № 1542 від 11 вересня 2915 року, а ЦВК призначає вибори до Миляцької ОТГ. Запитання: де порушення? Що не так? А не так пішло, як задумували районні «вожді». Створивши свою «кишенькову» робочу групу, в яку ввійшов аж один сільський голова, було прийнято рішення про перспективний план формування території громад Дубровицького району. Згідно з ним планувалося створити в районі одну ОТГ з центром в м. Дубровиця. Залишивши все по-старому. Ба, ні, не по-старому. Планувалося залишити в сільських радах тільки посади старост. Зате й надалі можна було керувати по-старому. Постійно залишатися дотаційним районом, а державні кошти направляти за своїм розсудом. І знову віддалені населені пункти були б обділені. А значить недофінансовані їхні амбулаторії, ФАПи, школи, клуби і дитячі садочки.

Вже більше року існує Миляцька ОТГ і за цей час ми стали ворогами в очах районних очільників. Чому? Може, тому, що стараємося розвивати свою медичну, освітню та культурну галузі. Чому до цього часу в амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Переброди жодного дня не було лікаря? Чому освітні заклади теперішньої громади отримували на ремонт від районного відділу освіти лише пару банок фарби? ЧОМУ З ПЕРШОГО ДНЯ 2016 РОКУ НАШИХ ЛЮДЕЙ ВИСТАВЛЯЛИ З ЛІКАРСЬКИХ КАБІНЕТІВ? Ми ж пам’ятаємо, як на початку 2016 року жителів сіл Миляцької громади просто не приймали в кабінетах Дубровицької ЦРЛ. Чому ж про це мовчать наші шановні районні депутати? Чи, може, це знову вигадки?

Багато можна було б говорити про сьогодення громади, але це залишимо на наступний раз. Одне хочеться сказати, що за ці півтора року «самостійного» плавання в районній адміністрації тільки й чекали – де ж вони спіткнуться, що зроблять не так. Була освіта – питання з методичним кабінетом вирішено, музична школа – профінансована, з територіальним центром непорозумінь взагалі ніяких не виникало, Дубровицький центр ПМСД – профінансовано ставку лікаря-терапевта на 2017 рік, культура – ніяких питань. Де ще що можна знайти? За що можна болючіше вжалити? Є! Знайшли! Медицина, вторинна медична допомога. Є цифра в 400 тисяч гривень, які буцімто не додала Миляцька сільська рада. А яка загальна сума недофінансування Дубровицької ЦРЛ? Та хто про це буде питати? Є ж головний «злодій» – це Миляцька ОТГ, а саме ЇЇ ГОЛОВА, ЯК ГОВОРИТЬСЯ В СТАТТІ.

Але, своєю чергою й у нас претензії до керівництва району. Коли постало питання в районі щодо реконструкцій ФАПів під амбулаторії в рамках сприяння Світового банку наші села чомусь знову залишились поза бортом.

Ну й досить. Нічого не хочу говорити про голову районної ради Кухарця М.М., він людина там нова та й, як переконалися жителі сіл громади (довгий час працював лісничим Жаденського та Більського лісництва) порядна. Але «аксакали» районного депутатського корпусу Шах Г.П. та Лосік Ю.Є. чому не озвучили повну цифру? Що шановні депутати, які все своє свідоме життя провели у «руля» зробили для району, окрім ЗАКРИТТЯ ВИСОЦЬКОЇ ДІЛЬНИЧНОЇ ЛІКАРНІ? Може, відкрили якесь підприємство чи створили робочі місця для мешканців Дубровицького району? Адже можливості були, що в Григорія Петровича, що в Юрія Євгеновича. Чи не так? Так ні, для чого. Є Миляцька ОТГ, а зараз з’явилася ще й Висоцька, от на них все й повісимо.

Менше всього хочемо виправдовуватись – повірте, немає в чому. Хіба це зло думати за ФАПи і амбулаторії, школи та дитячі садочки, будинки культури і клуби, які знаходяться на території моєї громади? Про які районне керівництво згадувало раз в рік, коли приїжджало на перевірку… «кави» попити. Ми всі це пам’ятаємо, будьмо правдиві, не кривіть душею.

Так, дійсно, була рекомендація Міністерства охорони здоров’я України передавати 70 % медичної субвенції на вторинну ланку, а саме Дубровицькій ЦРЛ. В 2016 році Миляцька сільська рада передала субвенції на загальну суму 2 мільйони 200 тисяч гривень – це 60 % від загальної суми медичної субвенції. В 2017 році направили вже 2 мільйони 340 тисяч гривень Дубровицькій ЦРЛ і 83 тисячі гривень - Дубровицькому центру ПМСД. Вже після сесії Миляцької сільської ради,яка відбулася 25 грудня 2016 р., Кабінет Міністрів України приймає постанову за № 1007 від 28 грудня 2016 р. «Про внесення зміни до пункту 5 Порядку та умов надання медичної субвенції, з державного бюджету місцевим бюджетам», і яка вступає силу з 01 січня 2017 року, де дослівно сказано: «Ради об’єднаних територіальних громад передають кошти субвенції для здійснення видатків на вторинну медичну допомогу до бюджетів відповідних районів, міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад в обсязі не менш як 60 відсотків обсягу субвенції, передбаченої для об’єднаних територіальних громад, які добровільно об’єдналися на базі районів, і не менш як 70 відсотків обсягу субвенції, передбаченої для об’єднаних територіальних громад, які добровільно об’єдналися на базі міст обласного значення». І, звичайно, кошти, а це приблизно 450 тисяч гривень упродовж року будуть додані. І ще хотілося б відповісти депутатам районної ради від сіл об’єднаної Миляцької сільської ради Перепелиці Володимиру і Віктору Петровцю – кошти медичної субвенції можуть бути спрямовані лише на медицину. Так що ці 400 тисяч гривень були використані на медицину, але місцеву – де також працюють люди, і жителі громади в першу чергу звертаються саме на свої ФАПи, у свої амбулаторії. Та, схоже,цим депутатам районної ради від громади місцева медицина не потрібна, вони ж проживають у м. Дубровиця. Для чого їм ФАП у с. Жадень чи амбулаторія в с. Переброди?

Врешті, панове, ми забуваємо про головне: чому звертаємося до лікарні? Можливо, варто за прикладом європейських країн основні зусилля спрямовувати на профілактику захворюваності? Створювати належні умови для цього в школах, дитячих садках, закладах культури? Що зрештою у нас й робиться.

Окремо звертаємося до лікарів. У нас найменше претензій до вас, працюючи за таку низьку зарплату й в таких жалюгідних умовах, ви вже здійснюєте громадянських подвиг. Але…Є вакансії для лікарів і у нас, запрошуємо вас на роботу в наші амбулаторії.

І насамкінець ще раз закликаю до порозуміння. Тому що територіальні громади створюються, від цього вже нікуди не дінешся, а район залишається, і жити в ньому нам разом. Караван добра для людей має рухатись далі.

Федір ХЛЕБОВИЧ,

Миляцький сільський голова.

І співали коляду, щиро,

на всі груди!

Найяскравішим спомином Різдва залишаться колядки. У районі, не зважаючи на сильний мороз, лунали вони повсюду. Розчервонілі дітлахи бігали від хати до хати і, як сказав мені мій 11-річний приятель Сашко, цьогоріч давали гарно (щонайменше десятку на двох). Приміром, Сашко з братиком майже тисячу заколядували і куплять собі подарунки, а частину грошей віддадуть мамі на нове пальто. Колядували церковні хористи по селах наших, особливо проникливо сповіщали гарну новину. Різдвяні пісні лунали з вуст протестантської молоді. Жителька Золотого, приміром, зізналася мені, що такого чудового співу, як принесли у хату хлопці і дівчата однієї з протестантських церков району, не чула ще ніколи. А головне сказали завбачливо: ми грошей за коляду не берем. У кожного своя коляда і своя душа, в неї вкладена. Навіть маленька дитинка, яка не вимовляє усіх букв, своїм маленьким сердечком торкається таєнства нашої душі. А зараз детальніше про одну різдвяну подію.

 Морозного вечора 7 січня разом з юнаками та дівчатами з церкви ХВЄ із Сельця їдемо у Висоцьк, щоб заколядувати для наших стареньких і немічних земляків, які там мешкають. Надворі до 23 морозу, і водію навіть доводиться відкривати вікна, щоб озирнутися на перехресті, бо скло у маршрутці так і не порозмерзалося. Ловлю себе на думці, що ця, переважно студентська молодь із Сельця та Ясинця, могла б зараз грітися по домівках, бо ж приїхали діти на свята, передусім щоб з рідними побути. Однак, для них важливо привітати колядою нужденних, бо в цьому і є найголовніша сутність Різдва.

Диякон селецької церкви ХВЄ Віктор Кузін розповідає, що прихожани їхнього храму колядують у будинку престарілих не вперше, а цього року вони ще й везуть подаруночки його мешканцям від благодійника Віктора М’ялика – солодощі і засоби гігієни. Благодійник, до речі, також не одноразово надавав допомогу цьому закладу.

Старша медична сестра зі станції швидкої допомоги Жанна Курач каже, що разом зі своїми земляками колядувала цього дня і у Дубровицькій лікарні, у тих відділеннях, де це дозволили робити. Отож новину про народження Христа через колядки почули і недужі, яких свята застали на лікарняному ліжку. А дітки і тут, у медичному закладі, отримали різдвяні солодощі.

Добираємося до Висоцька. У стаціонарному відділенні (будинку престарілих) прохолодно. Навдіті у кілька светрів мешканці вже «вишикувалися»: хто на дивані, хто в інвалідному візочку –  і чекають колядників. Для лежачих просто відчинили двері до кімнат, аби мелодійний перелив коляди торкнувся і їх сердець.

Передусім розпитую завідувачку про температурний режим. З вулиці ніби й тепло. А всі закутані: і пожителі, і персонал. Як морози переживає цей такий потрібний заклад?

- Цієї зими у нас не так тепло, як хотілося б. Дрова сирі завезли, – розповідає завідувачка, яка у вихідний прийшла до підопічних, - минулого року палили брикетом. Було тепліше та й морози значно тоді стояли менші.

Не хочеться у свято концентрувати особливу увагу на цій проблемі і переводимо розмову вже на інше. Вже, згодом, коли повертаюся до теплої оселі і вмикаю вдома потужніше газовий котел, переосмислюю: «Чому у 21-му столітті неможливо забезпечити потрібним температурним режимом заклад, де є важкохворі і лежачі? Невже у бурштиновому районі нема коштів, щоб подбати про це у повній мірі? Думаю, що знайшлися б і для цієї справи благодійники».

Але повернемося до колядників. Очі стареньких, як і вуста усміхаються: он стільки прекрасної молоді під ялинкою зібралося. Співа гітара і душа про народження Христа, про милість Божу і нас з вами у цьому світі. Такі гарні колядки, що хочеться і радіти, і плакати водночас, словами душу полонять. А як заводять хлопці і дівчата всім відому «Нова радість стала», то її підхоплюють бабусі на дивані, і очі їх наповнюються сльозами. Може, молодість пригадали чи колядників у своїх хаті, а хтось про своїх онуків подумав.

Віктор Кузін щиро вітає мешканців закладу і зичить їм Божої ласки, говорить про шану до стареньких, про терпіння, любов до ближнього. 28 наших земляків зараз знайшли прихисток у цьому спільному домі, добре, що Бог дав їм можливість зимувати тут, а не у нетопленій, снігом заметеній хаті або ж на вулиці.

Роздаємо подаруночки і лежачим.

Володя Вельгун привітно зустрічає Віктора Кузіна і просить передати Віктору Ничипоровичу подяку за матеріальну підтримку. Молодий чоловік дякує за різдвяні вітання і щиро радий нашому спілкуванню. «Звичайно, тягне додому, бо власну хату ніщо не замінить. Але взимку важко такому немічному, як я, справитися з викликами холодів. А тут увага від працівників і турбота про кожного». Як багато світла у душі цього немічного хлопця…

Жанна Курач ділиться думкою, що добре було б мати такий заклад (для стареньких і немічних) і у Дубровиці. Взимку, на свята так багато бабусь і дідусів залишається наодинці зі своїм годинником на стіні і телевізором. Колись по селах у них цілими днями був ще один співрозмовник – проводове радіо. Тепер і воно зникло. Є такі старенькі, хто воліє пережити Різдво у лікарні. Бо там хоча б обізватися є до кого, заспокоїтися і готового гаряченького попоїсти. Звісно, хвороб у стареньких для терапії завжди знайдеться чимало. Але коли ті, хто має родину, тікають на свята з лікарень, інші, самотні часто хочуть саме на свято у лікарняну палату.

Симпатична юнка Ханна приїхала разом з батьками в гості на Різдво з Нідерландів до наших земляків у Селець. Дівчина охоче спілкується зі мною через перекладача (у стаціонарне відділення завітала поколядувати разом з селецькою молоддю). Каже Ханна, що Різдво в Україні їй дуже подобається, як і люди тутешні. Однак наголошує, що так багато відмінностей між Україною і її батьківщиною, навіть у питанні соціального захисту стареньких. Звісно, наше відділення у Висоцьку досить достойне, як для України. Однак переконана, що в її батьківщині соціальний захист таких неміничних значно вищого рівня, і такого температурного режиму взимку у закладі подібного типу точно не було б.

Наостанок скажу таке: дякую Богу, що дав мені можливість бути в цей Різдвяний вечір з колядниками у нашому будинку престарілих у Висоцьку. Надихає серце, як несеш світло різдвяної коляди до тих, хто так потребує любові ближнього.

Довідково: Сьогодні в церкві ХВЄ с. Селець близько 200 членів. Пресвітер Володимир Хомич разом з прихожанами моляться тут за Україну, нас з вами, за добро у світі… Є у церкві гарний хор, яким майже 25 років керує диригент Павло Велінець.

У далекому 1923 році звістку Євангелія у Селець першим приніс уродженець села Максим Павлович Кузін, який під час Першої світової потрапив у полон до Німеччини і там почув Боже Слово від місіонерів. Вони приходили в табори звіщати про Христа. Повернувшись в рідний край, разом зі своїм сином він почав звіщати односельцям святе Євангеліє: ходив по домівках, а то й просто проповідував на вулицях. Збиралися по хатах, щоб вознести спільну молитву до Бога. А вже наступного року відбулося перше водне хрещення: разом із людьми із сусіднього села Колки і хутора Заслуччя хрестилося 38 віруючих.

До приходу радянської влади (1939 р.) життя в церкві вирувало. Та «совєти» заборонили навчати дітей, а молодь відтоді могла служити лише в хорі. Та йшли роки, кінець 50-х став для церкви часом великих духовних благословень, коли благодать Духа Святого рясно виливалася на спраглі серця. Бог хранив Свою церкву, поки знову не попустив випробування: у темні шістдесяті віруючі стали особливо потерпати від переслідувань влади, світ їх вважав немов би за сміття. Влада забрала молитовний будинок під сільський клуб. Потім приміщення зовсім розібрали і перевезли на інше місце, а там побудували житловий будинок. Община вимушена була знову збиратися по хатах. На рубежі 90-х років прийшла свобода віросповідання і молодь церкви включилася в справу євангелізації. У той же період збудували у селі дім молитви, в якому церква знаходиться до сьогодні.

До речі, цьогоріч славити Різдво завітали до прихожан місцевої церкви їх брати та сестри з Бєларусі, з міста Ольшани Столінського району. До тамтешнього Дому молитви ходять славити Бога більш як півтори тисячі прихожан церкви. Вже традиційно українці і білоруси вітають один одного зі святами, спілкуються і духовно підтримують один одного. Зазначимо, що наші земляки-протестанти (зокрема церква ХВЄ) готують всякі смаколики до різдвяного столу, однак, не готують кутю. Піст, в сенсі утримання від їжі, у них існує, проте він не прив’язаний до якихось певних днів. Протестанти постять, коли бачать в цьому необхідність, – наприклад, при хворобах, у важких ситуаціях, перед серйозними подіями або прийняттям відповідального рішення. Піст у протестантів вважається справою глибоко інтимною і часто не афішується. А ще мені дуже імпонує, що свята відзначають прихожани цього храму, як і всі протестанти, без спиртного.

Любов КЛІМЧУК.

Чи всім потрібна центральна районна лікарня?

Навряд  чи знайдеться хтось, хто скаже – ні. Як правило, буде багато претензій до її роботи, до додаткових платежів, до роботи окремих працівників з обслуговування пацієнтів. Багато хто наголошує – у нас же все одно медицина платна, маючи на увазі, що за операції і т. д. потрібно платити з власної кишені. Різниця в тому, що у нас платить людина, яка захворіла, а в більшості країн світу платять усі наперед і потрошку, хвора людина лікується ж безкоштовно.

23 грудня відбулась сесія районної ради, де основні дискусії розгорілись навколо питання забезпечення фінансування центральної районної лікарні. Слід сказати, що центральна районна лікарня фінансується за рахунок медичної субвенції з Державного бюджету. З цієї субвенції 30% направляється на первинну медицину (фАПи, амбулаторії), а 70% – на утримання  центральної районної лікарні.

На 2017 рік на утримання центральної районної лікарні виділено субвенцію 19,3 млн. грн. З врахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, цих коштів вистачає на 8 місяців зарплати персоналу  і на 63% до 2016 року передбачено витрат на енергоносії. Зовсім не заплановано коштів на ургентну допомогу, чергування лікарів у позаробочий час та вихідні дні, нічні чергування, виклики лікарів. До розрахункової потреби для нормального фінансування лікарні не вистачає 10 млн. грн. Проблема в тому, що в такій же пропорції (згідно з рекомендаціями МОЗ) медична субвенція виділяється і на новостворені об’єднані громади, які мали б також 70% цієї субвенції передати на утримання центральної районної лікарні. Якби у громаді була своя лікарня, таких питань не виникало б. Весь 2016 рік керівництво району вмовляло керівництво на той час єдиної Миляцької громади передати цю субвенцію. На кінець року громада так і не додала до рекомендованої цифри 400 тис. грн. Це при тому, що державою на розвиток соціальної сфери новостворених громад було виділено десятки мільйонів гривень. Тому на бюджетну  сесію районної ради був запрошений голова Миляцької громади Хлебович Ф.Ф., основне питання, яке йому ставили депутати – а що ж буде у 2017 році?

Адже жителі громад однозначно будуть користуватись послугами центральної районної лікарні. Після довгої полеміки Хлебович Ф.Ф. сказав, що буде так, як проголосують депутати громади і запросив бажаючих взяти участь у сесії. Щодо перерахування на лікарню 70% дотації, то відповідь така – закону ж немає, це тільки рекомендації. Головою районної ради було сформовано делегацію районної ради, а також на сесію громади прибули депутати районної ради, які проживають на території громади. Перед сесією була зустріч з депутатами громади, де ми виступили з роз’ясненнями мети приїзду, необхідності підтримки центральної районної лікарні та наслідками, якщо цього не буде. Цікавим є те, що жоден депутат громади не заперечив проти передачі коштів на утримання центральної  районної лікарні. Домовились з головою громади, що це питання буде поставлено на голосування окремо, тобто надавати субвенцію в рекомендованому розмірі чи ні, і судячи з висловів депутатів так і було б. Але все сталось не так, як гадалось. Голова вніс свою пропозицію – із 4,7 млн. грн. медичної субвенції треба забезпечити до повної потреби свої ФАПи та амбулаторії, це – 2,36 млн. грн., а залишок передати у центральну районну лікарню, а в майбутньому, при наявності коштів, додамо ще. Депутати не могли не підтримати цю пропозицію, адже поряд з ними сиділи їхні медичні працівники. Звичайно, проголосували. Тобто все вирішило те, як голова поставить питання на голосування. Чи так само діяли б голова і депутати, якби лікарня була їхньою?

Таким чином із гарантованих державою коштів на утримання центральної районної лікарні у Милячах не додано 1,16 млн. грн. До речі, адміністрація райлікарні звернулась до керівництва громади з проханням виділити кошти додатково з власних надходжень. Що тут говорити, якщо навіть передбачених державою коштів не передано, та голова навіть не озвучив це прохання. Аналогічно вчинила і новостворена Висоцька громада, яка не додала на утримання центральної районної лікарні більше 0,8 млн. грн.

Це означає, що вже на початок року недофінансування центральної районної лікарні із гарантованих державою коштів складе до 2,0 млн. грн., або щомісячно 165 тис. грн.

Які ж наслідки рішень депутатів цих громад та їх керівників?

- якщо громадяни цих громад будуть не задоволені рівнем обслуговування їх у центральній районній лікарні, то їм треба направляти свої претензії в першу чергу до керівників та депутатів своїх громад;

- ФАПи громад за рахунок непереданих коштів центральній районній лікарні будуть забезпечені значно краще ніж в інших селах? Тобто житимуть за рахунок інших, хоч громада могла б підтримати свої заклади за рахунок власних надходжень, при бажанні;

- це перший крок для ліквідації Дубровицької центральної районної лікарні і передачі її функцій у Сарненську лікарню;

- це тягне за собою значне скорочення ліжок у лікарні, ліквідацію одного чи декількох відділень, відсутність оперативного реагування та затримка надання необхідної лікарської допомоги, хворі ліквідованих відділень змушені будуть звертатись за лікуванням у сусідні райони (Сарни):

- працівники центральної районної лікарні не зможуть отримувати нормальної зарплати, не говорячи уже про якісь доплати, або змушені будуть іти у неоплачувані відпустки.  Які вимоги можна поставити до лікаря з таким фінансовим забезпеченням?

- райлікарня не зможе забезпечити в холодну пору року нормальний температурний режим у приміщеннях, що тут говорити про лікування?

Дай, бог, щоб керівники і депутати цих громад ніколи не хворіли, і їм не довелося б звертатись у центральну районну лікарню, якої при такому підході скоро не стане, як не стало дільничних лікарень, деяких відділень центральної районної лікарні, і які вже ніколи не будуть відновлені.

Найдорожче – життя людини, а не тимчасові вигоди, і не хотілося б, щоб будь-кому довелося пояснювати конкретній людині, чому життя не врятоване.

Хотілося б, щоб кожен з причетних до прийняття цих рішень сам собі задав запитання, і собі ж відповів би – чи потрібна в Дубровиці центральна районна лікарня? Якщо відповідь – так, потрібна, то треба негайно переглядати свої рішення.

Кухарець М.М., Лосік Ю.Є., Шах Г.П.

Цього року Миляцькій об’єднаній громаді виділено з Державного бюджету 4 мільйони 738 тисяч 400 гривень для надання первинної і вторинної медичної допомоги.

Міністерство охорони здоров’я надало роз’яснення, що 70 відсотків від даної медичної субвенції потрібно передати на заклади вторинної медичної допомоги, тобто районній лікарні.

Так, ні для кого не секрет, що медичних закладів, які надають вторинну (стаціонарну) медичну допомогу, на території Миляцької громади немає, люди лікуються в центральній районній лікарні. Бо ж люди, на жаль, хворіють не тільки в звичайних, але і в об’єднаних громадах.

Керівництво громади скористалося тим, що норми в законодавстві, де чітко було б визначено, який розмір медичної субвенції потрібно передати на районну лікарню, немає, а тому профінансувати лікарню поки що не спішать і скільки надати коштів вирішать пізніше.

У результаті чого робота райлікарні фактично може буде паралізована – виникатиме заборгованість по зарплаті, працівники не зможуть отримати відпускні та допомогу на оздоровлення, накопичуватимуться борги за компослуги та інше. Потрібно буде скорочувати у відділеннях ліжко-місця та працівників. Хочем зауважити, що за 2016 рік Миляцька громада вже «заборгувала» 400 тис.грн. районній лікарні, коштів котрих передала держава медичної субвенції.

(Питання, куди поділись ці кошти?).

Виникає конфліктна ситуація, коли через особисті амбіції окремих керівників йде розбалансування бюджету, створюються соціальні напруги в районі. У жителів сіл Миляцької громади можуть виникати проблеми з наданням медичних послуг в районній лікарні.

Потрібно зазначити, що, дійсно, в законі чітко не прописано розмір субвенції, який потрібно передати на лікарню, але з моральної точки зору всю відповідальність за людей, які проживають на території об`єднаної громади, несе керівництво такої громади та люди, які прийняли рішення про об’єднання в таку громаду.

Усе, що відбувається у нас – важко назвати реформою. Для прикладу, у Польщі спочатку ухвалили необхідну законодавчу базу й тоді здійснили об’єднання. А у нас процес почали, всім пообіцяли необхідну нормативну базу та фінансування, а на ділі - практично нічого, кожен працює, як може, без чітких механізмів. Виходить, що це якийсь соціальний експеримент. Ми - «за» реформу двома руками, але бачимо, що не все так просто як нам хочеться.

Хочемо особисто подякувати голові районної ради Кухарцю М.М., депутатам районної ради Шаху Г.П. та Лосіку Ю.Є., які знайшли вільний час у вихідний день та особисто взяли активну участь в даній сесії і хотіли переконати голову Миляцької громади пана Хлебовича Ф.Ф. та місцевих депутатів в прийнятті правильного рішення на користь людей. Зокрема роз’яснили їм, що саме вони несуть всю повноту відповідальності перед жителями громади за прийняті свої рішення.

«Можемо сказати лише одне – в першу чергу думайте про людей, а не про власні інтереси і приймайте зважені рішення. За вас ніхто цього робити не буде – ні представники Києва, ні обласного та районного центру, а тільки самі громади…».

Депутати Дубровицької районної ради від сіл об`єднаної Миляцької сільської ради

Віктор Петровець та Володимир Перепелиця.

Переплелися свято і війна…

Наприкінці грудня все розпочиналося традиційно: міська метушня, в декого планова, а в декого панічна біганина в пошуках подарунків і звісно витрачання коштів на свято. Шампанське, мандарини, олів’є… У нас все як завжди, традиції не змінилися.

У новорічну ніч у Дубровиці, як і у багатьох інших населених пунктах України лунало багато феєрверків. Гримали то тут, то там,  і якось сумно і ніяково робилося, чесно кажучи, від цього на душі.

«У когось війна, а в когось свято», - чомусь саме таке спадало на думку, бо  настрій поетично-романтичний переривали новини з фронту. Що ж війна триває, а ми продовжуємо жити. Хтось зустрів Новий рік біля красуні-ялинки у затишній квартирі, хтось у барі, а інші – у напіврозвалених будинках на Сході. Багато українців там взагалі у підсобних господарських приміщеннях зимують, бо хати їх зруйновані. Для них теж настав 2017 рік, але трохи інший Новий рік. Та й 2016 був для українців зі Сходу не таким, як для нас.

На жаль, смерть людей для нас стала буденною, хоча щодня гинуть захисник України, чиїсь діти, брати і батьки. Солдати в окопах теж зустрічали Новий рік під «феєрверки», але трохи інші. Ті феєрверки не просто лякають, вони ще й убивають.

Не кажу про те, що не треба святкувати, бо життя триває. Людям, особливо молоді, хочеться відчути радощі земного буття. Є нині у Дубровиці, де повеселитися, та й у селах району розважальні заклади не гірші, а подекуди й кращі, ніж у місті. Отож є де посидіти, поспілкуватися з друзями, розважитися. Але чи так обов’язково гупати феєрверками довкола?

Шановні друзі, давайте не забувати, що попри свята та святковий настрій більшості з нас, в країні йде війна. Ніхто не каже, що через це не потрібно посміхатись, бажати одне одному добра чи святкувати Новий рік та Різдво. Але пам’ятайте, салюти, вибухи та феєрверки зараз зовсім недоречні. Кожного дня на Сході, за наші з вами спокій та свята, гинуть наші хлопці. Давайте подякуємо їм хоча б тим, що не будемо «стріляти» тут, де їхніми стараннями мир, спокій та святковий настрій! Гарного всім нам Нового Року!

Любов КЛІМЧУК.

Первісток-2017 народився вранці

У пологовому відділенні Дубровицької райлікарні у новорічну ніч народився хлопчик (вага 3 кг 200 гр). Щаслива мама Наталія Пінчук з Орв’яниці вперше почула голос свого синочка о сьомій сорок першого січня. Саме в цю пору Бог вирішив подарувати  перше нове життя у Дубровицькому районі у 2017 році. Отож ця зимова святкова ніч для лікаря Катерини Морєвої, медсестри Людмили Углік, дитячої медичної сестри Євгенії Дульської, молодшої медичної сестри Олени Ольховик буде пам’ятною на це народження немовляти. І мама, і синок почуваються добре на радість всій родині.

Таке наше життя: хтось святкує Новий рік, хтось працює, а хтось дарує у цю ніч світові нове життя. До речі, як ви знаєте, покровителем новонароджених 2017 року стане вогненний Червоний Півень. Батькам дітей, народження яких планується в цей період, слід враховувати особливості цієї стихії: яким характером «символ сонця, що сходить» нагородить малюка. Його вдача переплітається з хоробрістю і відвагою, вибуховим і трохи егоїстичним характером, організаторськими і лідерськими здібностями. Така людина вже з малих років буде відстоювати свою точку зору будь-якою ціною.

А поки що до 27 січня 2017 року триває рік вогненної Мавпи. Діти, народжені в цей період, талановиті і дуже розумні, завжди готові ризикувати. Вони прагнуть завжди бути першими у всьому, так що потрібно чимало терпіння, щоб впоратися з ними.

Шановні майбутні і теперішні батьки, коли б не народилося ваше немовля, воно буде для вас найкращим, бо дитина – ваше продовження у цьому світі. Головне, щоб наші сини і донечки народжувалися для мирної і щасливої України!

Довідково: Всього за минулий рік у райлікарні допомогли з’явитися на світ 411 малюкам. Ще більше ста породіль через різного роду ускладнення було направлено до обласного перинатального центру.

Що цікаво, першим малюком, народженим у минулому вже, 2016 році, також був хлопчик вагою 3,200 кг.

Любов Клімчук.

ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ БЕРЕСТЯ ВБРАЛОСЯ В ГІРЛЯНДИ

ВУЛИЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Гарним новорічним подарунком порадувала мешканців Берестя сільська рада, освітивши сім кілометрів вулиць села. «Планувалося закінчити монтаж вуличного освітлення ще в листопаді, бо ж село розташовано на напруженій міжнародній магістралі. Однак дещо виникла затримка через заміну електричних опор на центральній вулиці села, - розповідає Берестівський сільський голова Микола Дашук. – Отож вуличне освітлення запрацювало якраз перед самісіньким Новим роком».

Берестя – найбільше село району, всього тут налічується 32 вулиці, з них 20 – густонаселені. Тож ще, як зазначає Микола Павлович, є поле для подальшої робити, адже поки що освітлено лише десь третину вулиць. У планах сільського голови – продовжити розпочату роботу. «На жаль, в цьому році акцизний збір не йде до місцевих бюджетів. Саме завдяки цій бюджетоутворючій складовій вдалося значно зреалізувати кілька місцевих проектів – впорядкувати вулиці, відремонтувати дорожнє полотно, поліпшити матеріально-технічну базу садочка, школи тощо. Але будемо шукати інші джерела наповнення бюджету. Плануємо в майбутньому як альтернативу використання сонячної енергії для вуличного освітлення», – розказує Микола Дашук.

Людмила РОДІНА.

Новий  рік  у  новому  будинку

зустрічали 4 дітей-сиріт та їх сестра-опікун з с.Переброди завдяки своїм односельцям

Після втрати батьків дітей взяла під захист держави служба у справах дітей районної державної адміністрації, працівники якої відстоювали права дітей у судових органах та інших державних інституціях.

Особливу підтримку сім’я відчула від громади Християн Віри Євангельської с.Переброди. Пресвітер церкви Анатолій Жовклий ініціював будівництво житлового будинку для дітей з метою покращення  умов проживання багатодітної родини. А далі почалося саме будівництво, організацію якого взяв на свої плечі Панченко Роман Васильович. Упродовж 2016 року він, сам батько 8 дітей, разом з однодумцями використовував свої знання, вільний час та здоров’я для того, щоб спроектувати дім, якнайшвидше його побудувати.  Спільними зусиллями багатьох людей, які проживають у нашій країні та далеко за її межами, будувалося житло для сиріт.

Підтримку сім’я відчувала в зведенні дому, облаштуванні кімнат, забезпеченні різною побутовою технікою, меблями. «До мене телефонували люди, яких я ніколи не бачив і пропонували допомогу», – ділиться своїми враженнями Роман Васильович.

На кожну дитину щомісячно виплачується державна соціальна допомога та, зі слів опікуна, не стояли осторонь їхніх проблем Миляцька територіальна об’єднана громада та райдержадміністрація, підтримує сім’ю дирекція Перебродівського НВК, в якому навчаються діти, та з розумінням ставиться до їх громадського опікуна Романа Панченка, який працює в цьому НВК.

Витримала таке величезне навантаження найстарша у родині 19-річна Олеся, яка встигала всюди: приготувати їжу, відправити дітей до школи, на відпочинок. Наймолодший братик за сприяння Рівненського обласного фонду «Волинь європейська» побував у Франції, де його гостинно прийняла французька сім’я.

Як результат спільної праці - діти переїхали у просторий будинок з усіма зручностями, вони стали більше посміхатися, радіти життю та вчаться творити добро.

На прохання Олесі Бєляєвої дякуємо усім причетним до цієї благородної справи. Божої благодаті та миру кожній родині,  міцного здоров’я всім благодійникам, щасливих новорічних та Різдвяних свят.

Олена Лобзун,

начальник служби у справах дітей райдержадміністрації.

традиційний

«Різдвяний бал»

Рівне, хай і на трошки, перетворилося на танцювальну столицю. Наш обласний центр вкотре проводив традиційне і авторитетне дійство – «Різдвяний бал». 10-й ювілейний конкурс зі спортивно-бального танцю «Різдвяний бал» відбувся цими вихідними - 25 грудня. Вперше мав він статус міжнародного. Громадська організація Клуб спортивного танцю «Флеш» традиційно стала організатором цього масштабного проекту.

Спалах творчості, емоцій, краси і грації тіла, харизматичності душі. Це - сяючий блиск у танцювальному мистецтві міста, області та всієї України.

Взяли участь у цьому велика кількість чемпіонів області та призерів України - люди, які не уявляють свого життя без руху, без танцю. Завоювали серця суддів всеукраїнського та міжнародного класу, адже за плечима величезний досвід виступів та перемог на паркетах України.

Судити танцюристів приїхали майстри з Грузії, Росії, Ізраїлю, а також найяскравіші представники танцювального мистецтва України - багаторазовий чемпіон України з десяти танців Ігор Колчин з Донецька та президент Черкаської обласної організації спортивного танцю, суддя вищої категорії Леонід Майстер з Канева.

Позмагатися цими вихідними у Рівне з`їхалося тисяча учасників з усіх куточків України.

Наші дітки, а їх було шестеро, також взяли участь у змаганнях і зайняли на всеукраїнському конкурсі спортивно-бальних танців «РІЗДВЯНИЙ БАЛ» 5 перших місць і одне друге з 900 учасників з різних великих міст, таких як: Хмельницьк, Луцьк, Біла Церква, Київ, Черкаси і т.д. За це безмежно вдячні нашому талановитому тренеру.

Зоя ПРИСЯЖНА, мама учасниці балу.

У Дубровиці відкриється крамниця електронних послуг «Твій час»

2016 рік відзначається важливою подією для українських підприємств – відкриттям першої на ринку мережі крамниць електронних послуг «Твій час». З червня по всій країні з’явилося вже більше 60 авторизованих сервісних точок, а до кінця року їх кількість зросте мінімум втричі. Віднедавна відома в районі фірма «ЕЛВІК» в числі перших на Рівненщині також відкриває крамницю «Твій час» і у Дубровиці.

Довгий час «ЕЛВІК» в основному займалася продажем та сервісним обслуговуванням комп’ютерної техніки, мобільних гаджетів. Паралельно її спеціалісти завойовували й ринок електронних послуг:  продаж ключів цифрового підпису, формування та передача електронної звітності тощо.

«Електронізація бізнесу просувається гігантськими кроками. Наразі за українським законодавством вже можливо відправляти електронні звіти, обмінюватися електронними документами, підписувати договори тощо. І саме «Твій час» стає своєрідним провідником до економного та зручного електронного документообігу, адже тут пропонують всі електронні послуги під одним дахом – від цифрового підпису, що надає електронним документам юридичної сили, до найкращих програмних продуктів та їх обслуговування. І віднедавна спробувати унікальний сервіс можна і у нашому торговельному центрі, що розміщений на першому поверсі готелю «Дружба» за адресою м.Дубровиця, 1000-ліття Дубровиці, 2, де відкрилася крамниця «Наш час», - каже керівник фірми «ЕЛВІК» Віктор Гумен .

Що на полицях у крамниці?

Найвідомішими серед продуктів у крамницях «Твій час» є програми для подання звітності «M.E.Doc» та «СОТА», а також чи не найпопулярніший серед вітчизняних підприємств цифровий підпис від АЦСК «Україна».

За допомогою рішень від «Твій час» можна налаштувати і обмін актами, рахунками, накладними та договорами в електронному вигляді. Така оптимізація дозволить отримувати та відправляти документи буквально за 1 хвилину, уникаючи тривалих пересилань поштою або витрат на кур’єра. Для цього у крамницях також пропонують «СОТУ» та окремі модулі «M.E.Doc» - адже обмінюватися документами в звичній програмі для звітності надзвичайно зручно.

Електронний документообіг можна здійснювати і безпосередньо з бухгалтерської програми – для цього є найновіше рішення – сервіс «ПТАХ», завдяки якому, наприклад, торговельні мережі можуть обмінюються з постачальниками прайсами, замовленнями, повідомленнями про доставку товару тощо.

Є на полицях і програмне забезпечення, ладне повністю автоматизувати практично всі процеси у компанії. «ІС-ПРО» - це справжній гігант серед програм для бізнесу, який допоможе навести лад у справах: вести бухоблік, управляти закупівлями та запасами, працювати з клієнтами, контролювати логістику тощо.

Орієнтація на клієнта

Чи може спілкування в Інтернеті замінити справжній особистий контакт? Погодьтеся, ні в якому разі. І це стосується як звичайних людських відносин, так і спілкування з клієнтами, впевнені засновники мережі «Твій час».

«Ми любимо спілкуватися з клієнтами і бачимо, що для них це не менш важливо. Багатьом потрібні поради, консультації. Зрештою, щоб ефективно працювати у будь-якій програмі, необхідно попередньо навчитися цьому. Тому «Твій час» створено насамперед як своєрідну зону комфорту для українських підприємців та бухгалтерів, де не просто продається програмне забезпечення, а й передбачено повний спектр послуг та консультацій для ефективного ведення бізнесу», - продовжує Віктор Гумен.

Просто на місці можна звернутися до системного адміністратора та технічного спеціаліста за налаштуваннями програм та роз’ясненням додаткових функцій, а кваліфікований бухгалтер проконсультує з професійних питань та допоможе у заповненні звітності.

Також ви можете попрацювати самостійно у так званих «віддалених офісах», де обладнання, офісні програми та доступ до Інтернету дозволять виконати практично будь-яку задачу.

Не забули у «Твій час» і про дрібні електронні послуги, які стануть у пригоді пересічним громадянам. У касі крамниці можна придбати електронні квитки,  сплатити комунальні рахунки або поповнити рахунок. До речі, сплатити за електронні послуги можна також на сайті мережі або у мобільному додатку «Твій час».

«Твій час» - це місце, де все продумано до дрібниць: зручне розташування, привітний персонал та приємна атмосфера формують з нього простір, куди хочеться повертатись знову і знову. А великий перелік електронних послуг поряд з висококласним сервісом доводять, що слоган мережі «Твій час – в твоїх руках» гарантує кожному клієнту можливість здійснити всі необхідні операції швидко та ефективно.

Завітайте до новонародженої крамниці «Твій час» – та отримайте приємні подарунки, що підготували тут для перших клієнтів!

За додатковою інформацією звертайтеся:

адреса: м. Дубровиця,

вул. 1000-ліття Дубровиці, 2

тел.: (03658)2-21-11, (067)7171177, (095)0177117

e-mail: office@elvic.com.ua