Наша Дубровиця – невеликий райцентр. І для того, щоб зробити його кращим потрібно небагато: просто любити його. Як і в кожного міста у нього є проблеми. Одні – може вирішити держава, а інші – самі жителі, яким воно не байдуже.

Саме цим принципом керуються молоді дубровичани, котрі об’єдналися в громадську організацію «Молодіжний Альянс». Президент об’єднання Богдан Ракович каже: «Нам подобається наше старовинне місто, тут  багато дерев, декілька парків, скверів. Але бракує господарської руки». Тож хлопці взялися виправляти ситуацію. Власним коштом придбали 16 кованих лавочок та оплатили їх монтаж в центральному парку міста. Виступив «Молодіжний Альянс» й спонсором в ремонті Колківського, Сварицевицького, Бережківського, Берестівського дитсадків, закупив меблі для дитячого стаціонарного відділення лікарні, допоміг з облаштуванням музичної школи, міської ЗОШ №2 тощо. У хлопців попереду ще багато планів, а отже - й обнов для Дубровиці. Насамперед хоче «Альянс» дофарбувати другий бік мосту через Горинь, аби не виглядали ми кумедно в очах гостей.

Гарну справу в облаштуванні прилеглих територій робить й КП «Будинкоуправління». На місті захаращених самими ж мешканців «шанхайчиків» підприємство облаштовує дитячі майданчики. От й нещодавно став до ладу такий оазис хорошого настрою для малечі по вулиці Новій. За словами керуючого «Будинкоуправлінням» Сергія Столярця, це вже п’ятий ігровий майданчик, який створений для потреб мешканців коштом самого підприємства (додаймо до цього переліку ще й ті два, де «Будинкоуправління» виступили в якості підрядної організації, а замовниками були міська рада та благодійники).

До дизайну ж майданчика на Новій підійшли комунальники досить творчо. Ми звикли великої уваги надавати тільки фасадам будинків. А от з парканами, колишніми дошками пошани, стадіоном та деякими самобудами – просто біда. Обшарпані, в подертих оголошеннях, сірі. На них просто не хоче затримуватись око, і повз них ми швиденько проводимо гостей міста, щоб вони їх не помітили. Комунальники врахували й цей факт – тож на стінах гаражів, що межують з дитячим майданчиком, з’явилися кумедні мультиплікаційні герої. Й яскравих кольорів додали до буденної сірості, й візуально розширили самі межі майданчика.

БАЖАЮ ВАМ УСІМ ДОБРА!

У нашому буремному світі кожен з нас в певний момент знаходить рятівний місточок, який допомагає долати життєві перешкоди; те живильне джерело, яке напуває спраглу душу під час одвічних мандрів у пошуках істини. Настоятель орв’яницького храму отець Стефаній Лось, який нещодавно відсвяткував 55-річчя, таким пріоритетом визначив для себе релігію.

Напівсирота, позбавлений батьківської опіки, з дитячою наївністю зовсім маленьким признав для себе єдиного отця – Господа Бога, щиро увірувавши, що тільки він є нашим наставником на заступником. Змалку дуже любив відвідувати храм, тут почував себе по-особливому комфортно, не так як у буденному житті. Пробував згодом знайти себе у мирських професіях. Та повсякраз Всевишній знаходив нагоду, як навернути юнака до церкви. Оглядаючись нині на пережите, отець Стефаній каже: «Працював на звичайній роботі, але ніколи не присвячував себе повністю, бо відчував, що це не моє. Наразі, завдяки волі Божій, я на своєму місці і люблю все, що роблю».

Дитинство його було непростим. Вдома завжди відчувалася скрута. Школа насаджувала атеїзм. Але підсвідомо хлопчик вірив. Вірив, що є вища сила, яка веде нас по життю, підтримує й дає сили вистояти. Коли приходив до церкви, особливо в святкові дні, а це ж треба було мандрувати аж до Бережниці чи в Дубровицю, то був зачарований святковим настроєм і божественним співом на весь храм. Ці яскраві спогади, загадкове мерехтіння свічок перед ликами святих угодників залишали в маленькому дитячому серці незвідане тепло. На рівні інтуїції розумів, що дійсно, під час Богослужіння в церкві відбувається щось надзвичайне, особливе. Дуже добре запам’ятався випадок, коли, будучи ще юнаком, потрапив на богослужіння до одного священнослужителя в чернечому чині, котрий проводив літургію так щиро, від усього серця. Це стало поштовхом для вивчення літератури про священство, монахів, духовенство. Важко сказати достеменно, хто відіграв вирішальну роль в подальшому життєвому виборі. Але якось, побачивши в церкві, що біля священика прислуговують хлопці, попросився у отця, щоб той дав можливість прислуговувати йому теж, з того часу й почалася дорога до священства. Хоча, у Святому Письмі зазначено: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав».

Багато займався самоосвітою. Опановував Святе Письмо, звіряв по ньому своє життя. Багато аналізував й вчився проповідувати. Згодом владика возвів його у святий сан. Великою радістю стало, коли через кілька років призначили його духовником в Орв’яницю, благословивши на будівництво храму в рідному селі. Це було найзаповітнішим бажанням отця Стефанія. А водночас великою відповідальністю. Пригадує, як хвилювався перед першою проповіддю, яку мав сказати своїм землякам. Але твердо пам’ятав, якщо людина дістає священий сан, владика рукополагає і через це сходить Дух Святий, й тоді, здається, сам Господь кладе на серце те, що священик має говорити. Отець Стефаній твердо переконаний: «Найбільш глибокий приклад проповіді – наше життя». Люди, безперечно, слухають те, що каже святий отець, але й дивляться, як він живе. Тож власним прикладом наставляє духовних братів та сестер на шлях служіння Богу.

У людях цей чоловік понад усе цінує можливість бути максимально відвертими самим з собою. Часто, коли приходять за порадою, буває, що звинувачують у своїй біді всіх навколо, навіть Господа, що дуже прикро, хоча в першу чергу варто оцінити власні дії. Настоятель переконаний: лише тоді, як навчимось по-справжньому любити ближніх своїх, ставитимемося до них так, як хотіли б, щоб ставилися до нас, будемо краще розуміти й себе, й весь навколишній світ.

Сам отець Стефаній – винятково позитивна людина. Навіть інколи дивуєшся, де вдається йому черпати ту життєву енергію та доброзичливість. Проте секрет зовсім простий. Кожен його день починається й закінчується молитвою, а кожен вчинок та слово зіткані з любові.

Тож й авторитет у духівника серед земляків незаперечний. Він частий гість у школі, керівник місцевого сільгосппідприємства Андрій Кулик не просто меценат храму, але й добрий друг його настоятеля. Всі, хто звертаються до отця Стефанія за порадою, знаходять її в його мудрому слові.

Зараз ми переживаємо нелегкі часи. Часто прихожани приходять до церкви з запитаннями, як відновити мир в Україні, коли закінчиться війна? Настоятель на такі речі відповідає філософськи: «Мир відновиться навколо нас тільки тоді, коли ми відшукаємо його всередині себе. Бо все те, що відбувається довкола, є прямим віддзеркаленням нас самих».

Сьогодні є багато різних життєвих і філософських течій, котрі доступні для молоді. Проте, необхідно зважати, до чого ж приводять ці вчення. Для того, щоб не «розчинитися» у цьому світі і знайти себе потрібно зрозуміти, що наповнює наше серце і приносить нам спокій. Недарма Христос у Євангелії сказав такі слова: «Я є такий хліб, що хто Його буде їсти, той вовік не буде голодним, і Я є та живе Вода, що хто її п’є вовік не буде жаждати». Як кожному священику, отцю Стефанію не байдуже до духовного світу людини. Життя без віри, на його тверде переконання, є порожнім. «Кожна людина може знайти своє місце біля Христа, навіть ми себе так не любимо, як Він нас», – переконаний духівник.

Хотілося б сьогоднішню розповідь про цього незвичайного чоловіка закінчити словами з його проповіді: «Бажаю вам перебувати в постійній радості. Щоб було менше смутку, важких хвилин у житті, а побільше світлих днів і сердечної теплоти. Хай спілкування з близькими приносить вам тільки задоволення, а новий день тільки хороші новини. Бажаю вам усім добра!». Хай і Вам воно повертається сторицею, святий отче.

Людмила РОДІНА.

ПІОНЕРАМИ  БУТИ  НЕПРОСТО

Мабуть, природно, що першими в новообраному складі  на сесію зібралися депутати Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади. Саме вони стали піонерами в адміністративно-територіальному реформуванні. Насамперед голова Миляцької сільської ТВК ознайомила присутніх з результатами виборів. Після цієї інформації прийняли рішення про визнання повноважень новообраних голови ради Федора Хлебовича та 22 депутатів. А вже потому обранці приступили до вирішення організаційних питань. Таємним голосуванням було обрано секретаря ради. Ним стала Ососкало Світлана Василівна, котра досі працювала секретарем Миляцької сільської ради.

Також депутати затвердили Регламент, Положення про постійні комісії і старосту села та Статут ради об’єднаної територіальної громади. Щодо кількісного та персонального складу постійних комісій згоди поки що не дійшли, взявши тайм-аут на роздуми, хто ж в якій комісії хоче працювати.

Проте майже одностайно депутати визначилися з кількістю старост та призначили дату їх перших виборів (читайте рішення ради № 9). До обрання старост сіл їх обов’язки згідно з рішенням ради виконуватимуть: Удрицьк, Смородськ, Хочин – Пігаль Неоніла Василівна, секретар Удрицької сільської ради; Жадень – Рожко Геннадій Степанович, дотепер Жаденський сільський голова; Переброди, Будимля – Крижик Валерій Володимирович, донедавна Перебродіський сільський голова.

Також було прийнято рішення про припинення повноважень і діяльності органів місцевого самоврядування, що входять до складу об’єднаної територіальної громади та створення ліквідаційних комісій (текст рішення № 11). Депутати  від Переброд висловили побажання, аби ще раз було проведено поглиблену й відповідальну роз’яснювальну роботу серед населення про подальші перспективи ради, що об’єднала в себе дев’ять населених пунктів.

Вітаючи новообраний склад ради та сільського голову з високою людською довірою, голова районної територіальної комісії Людмила Берестень, наголосила, щоб не забували народні обранці, що ключовим словом для їхньої ради є «об’єднана» й та побажала подальшого процвітання. «Піонерам завжди не просто, але саме вони на чолі прогресу», – зазначила Людмила Миронівна.

Людмила РОДІНА.

МИЛЯЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИЛЯЦЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

(сьомого скликання)

РІШЕННЯ

від 11 листопада 2015 року № 7

Про затвердження Статуту Миляцької об’єднаної територіальної громади

З метою задоволення потреб Миляцької об’єднаної територіальної громади, створення необхідних умов для повної реалізації її членами територіальної громади Миляцької сільської ради прав на участь в здійсненні місцевого самоврядування, керуючись Конституцією України, відповідно до ст.19, п. 48 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада

в и р і ш и л а:

1. Затвердити Статут Миляцької об’єднаної територіальної громади.              

2. Подати Статут Миляцької об’єднаної територіальної громади  на державну реєстрацію до Дубровицького районного управління юстиції.                  

3. Визначити в якості уповноваженої особи по здійсненню державної реєстрації Статуту територіальної громади  сільського голову Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади Хлебовича Ф.Ф.                

4. Секретарю ради Ососкало С.В. оприлюднити Статут територіальної громади в мережі Інтернет та інформацію про прийняте рішення в газеті «Дубровицький вісник». 

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову Миляцької сільської ради об’єднаної громади Хлебовича Ф.Ф.

Сільський голова Хлебович Ф.Ф.

МИЛЯЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИЛЯЦЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

(сьомого скликання)

РІШЕННЯ

від 11 листопада 2015 року  № 9

Про затвердження кількості старост сіл Миляцької територіальної громади та призначення перших виборів сільських старост

З метою задоволення потреб жителів Миляцької об’єднаної територіальної громади, створення необхідних умов для повної реалізації прав на участь в здійсненні місцевого самоврядування, керуючись Конституцією України, відповідно до ст.14 ЗУ «Про місцеве самоврядування», п.6 абз.2 ст.14, ч.6 ст.15 Закону України «Про місцеві вибори», сільська рада

вирішила:

Затвердити кількість старост в таких селах:

Лугове, Біле – 1 чол.;

Жадень – 1 чол.;

Переброди – 1 чол.;

Будимля – 1 чол.;

Удрицьк, Хочин – 1 чол.;

Смородськ – 1 чол.

Миляцької об’єднаної територіальної громади призначити 25.01.2016 р. перші вибори старост сіл Миляцької об’єднаної територіальної громади згідно з пунктом 1 даного рішення.

Не пізніше як на третій день після прийняття рішення опублікувати в газеті «Дубровицький вісник» та довести зазначене рішення до Центральної Виборчої комісії.

Контроль за виконання даного рішення покласти на секретаря  сільської ради Ососкало С.В.

Сільський голова Хлебович Ф.Ф.                   

МИЛЯЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИЛЯЦЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

(сьомого скликання)

РІШЕННЯ

від 11 листопада 2015 року  № 11

«Про припинення повноважень і діяльності органів місцевого самоврядування, що входять

до складу об’єднаної територіальної громади та створення ліквідаційних комісій»

Керуючись п.2 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 7 ст. 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», ст.81 Цивільного кодексу України, постановою ЦВК від 07.09.2015 р. № 232 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року», на підставі рішень Удрицької сільської ради від 26.08.2015 року №298, Жаденської сільської ради від 26.08.2015 року №236, Перебродівської сільської ради від 26.08.2015 року №239, Миляцької сільської ради від 26.08.2015 року «Про добровільне об’єднання територіальних громад», сільська рада

в и р і ш и л а:

1. Припинити повноваження Жаденської, Миляцької, Удрицької, Перебродівської сільських рад з моменту набуття повноважень новообраним Миляцьким сільським головою Хлебовичем Ф.Ф. та Миляцькою сільською радою об’єднаної територіальної громади, як правонаступником, утвореним внаслідок добровільного об’єднання територіальних громад.

2. Створити координаційну комісію по питанню ліквідації та реорганізації  територіальних громад що об’єдналися в Миляцьку об’єднану територіальну громаду (включити до складу комісії: сільського голову Миляцької об’єднаної територіальної громади, секретаря та членів постійної комісії з питань бюджету, фінансів, податкової політики та соціально-економічного розвитку, питань промисловості, підприємництва, народного господарства Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади). 

3. Припинити юридичну особу Жаденську сільську раду (адреса: вул. Центральна,180), Удрицьку сільську раду (адреса: вул. Центральна, 40), Перебродівську сільську раду (адреса: вул. Центральна,2), Миляцьку сільську раду (адреса: вул. Василевського 122-б) шляхом ліквідації відповідно до чинного законодавства.

4. Створити ліквідаційні комісії з припинення юридичної особи територіальних громад , вказаних в п.3 даного рішення,  щодо здійснення діяльності згідно чинного законодавства:

4.1.Жаденська сільська рада у складі:

Рожко Г.С.– Жаденський сільський голова – голова комісії (ІПН 2654208075).

Денищич Н.К. – секретар Жаденської сільської ради – заступник голови комісії (ІПН 2622508509).

Ососкало І.В. – головний бухгалтер Жаденської сільської ради (ІПН 2913020129).

Кошин Н.В. – спеціаліст-землевпорядник Жаденської сільської ради (ІПН 2981009467).

Денищич К.М. – спеціаліст з військового обліку (ІПН 2702914562).

4.2  Миляцька сільська рада у складі:

1. Резанович В.М.– Миляцький сільський голова – голова комісії (ІПН 2116314703).

2. Ососкало С.В. – секретар Миляцької сільської ради – заступник голови комісії (ІПН 2771906105).

3. Савич Т.П.– головний бухгалтер Миляцької сільської ради (ІПН 2914714368).

4. Головачук Л.Г. – касир Миляцької сільської ради (ІПН 2994119105).

5. Томилович Н.І. – спеціаліст з військового обліку (ІПН 2019912742).

4.3.  Перебродівська сільська рада у складі:

1.Крижик В.В. – Перебродівський сільський голова – голова комісії (ІПН 2777512911).

2.Євсович А.В. – т.в.о.секретар виконкому Перебродівської сільської ради – заступник голови комісії (ІПН 3524814020).

3. Голубець Я.В. – діловод Перебродівської сільської ради (ІПН 3462902680).

4. Чмуневич Н.А. – касир Перебродівської сільської ради  (ІПН 1878304822).

5. Хомич Л.С. – технічний працівник Перебродівської сільської ради (ІПН 2809915668).

4.4. Удрицька сільська рада у складі:

1. Пігаль Н.В. – секретар Удрицький сільської ради – голова комісії (ІПН 2858210015).

2. Муха Л.М. – в.о. гол. бухгалтера Удрицької сільської ради – заступник голови комісії (ІПН 3052516881).

3. Карвацька О.Ф. – в.о. директора Удрицького ЦСССДМ   (ІПН 3310212641).

4. Чмуневич Г.О. – спеціаліст-землевпорядник Удрицької сільської ради (ІПН 3115321650).

5. Шанько Н.Ф. – технічний працівник Удрицької сільської ради (ІПН 2528514185)

5. Нарахування та виплату заробітної плати сільському голові Миляцької об’єднаної територіальної громади Хлебовичу Ф.Ф. здійснювати з юджету Удрицької сільської ради, секретарю Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади Ососкало С.В. з бюджету Миляцької сільської ради. Членам ліквідаційних комісій Жаденської, Перебродівської, Миляцької, Удрицької сільських рад та працівникам даних сільських рад згідно з штатним розписом здійснювати з бюджету відповідних рад до моменту припинення юридичної особи.

6. Попередити працівників Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад про ліквідацію шляхом видачі відповідного попередження.

7.  Секретарю ради Ососкало С.В. подати державному реєстратору дане рішення для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичних осіб Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад.

8. Строк для пред’явлення кредиторами вимог складає 2 місяці з дня публікації повідомлення.

9. Комісіям провести повну інвентаризацію всього майна, активів, зобов’язань органів місцевого самоврядування, що припиняються.

10. Вжити заходи щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомити їх про припинення Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад. Забезпечити здійснення розрахунків з кредиторами (у разі заявлення ними вимог) згідно з чинним законодавством України.

11. Вжити заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості.

12. Скласти по закінченню строку для заявлення вимог кредиторів проміжний ліквідаційний баланс.

13. Миляцьку сільську раду об’єднаної територіальної громади вважати правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов’язків Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських ради.

14. Комісіям скласти передавальні акти (баланси) після закінчення строку пред’явлення вимог кредиторів та подати їх на затвердження Миляцькій сільській раді об’єднаної територіальної громади.

15. Миляцькій сільській раді об’єднаної територіальної громади забезпечити прийняття майна від  Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької  сільських рад у власність Миляцької сільської об’єднаної територіальної громади з моменту внесення до ЄДР запису про припинення діяльності Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад (відповідальні за вчинення дій – Хлебович Ф.Ф. сільський голова Миляцької об’єднаної територіальної громади та голови ліквідаційних комісій: Рожко Г.С., Резанович В.М., Крижик В.В., Пігаль Н.В.).

16. Провести необхідні дії щодо закриття відповідних рахунків в банках, органах Державного казначейства України, отримання довідки про відсутність заборгованості Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад та інших дій, необхідних для припинення діяльності органу місцевого самоврядування.

17. Скласти ліквідаційний баланс та затвердити його рішенням    Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади.

18. Не раніше, ніж через два місяці з дати публікації повідомлення про припинення Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад шляхом її ліквідації, надати державному реєстратору документи для державної реєстрації припинення.

19. Затвердити план заходів  щодо припинення діяльності Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької  сільських рад шляхом ліквідації (додаток 1).

20.  Миляцькому сільському голові об’єднаної територіальної громади забезпечити внесення змін до установчих документів юридичних осіб комунальної форми власності, утворених за рішеннями Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад, яка припиняється.

21. Відповідні установчі документи затвердити на пленарному засіданні Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади в строк не пізніше 3 місяців з моменту внесення до ЄДР запису про припинення Жаденської, Перебродівської, Удрицької, Миляцької сільських рад, що утворили комунальне підприємство, установу, організацію.

22. Визначити відповідальними за внесення змін до ЄДР щодо комунальних підприємств, установ, організацій керівників відповідних комунальних підприємств, установ, організацій.

23. Відповідальним за виконання даного рішення є Миляцький сільський голова.

24.Провести відповідальні зустрічі з жителям сіл об’єднаної територіальної громади.   

25. Контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову Миляцької сільської ради об’єднаної територіальної громади.

Сільський голова Хлебович Ф.Ф.

і в пам’яті – завжди живий

Минає сорок днів, як ми попрощалась з загиблим бійцем АТО. В селі Селець перепоховали старшого солдата Олега Ващишина. Загинув хлопець 29 серпня минулого року під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла поблизу села Новокатеринівка. На початку вересня 2014 року його тіло разом з тілами інших загиблих в котлі солдат було доставлено до запорізького моргу. Був похований на військовому кладовищі під Запоріжжям, як невідомий солдат. Лише за результатами ДНК-тестів вдалося ідентифікувати останки солдата. Восьмого жовтня тіло Олега було перепоховано на кладовищі в  рідному Сельці. Максимум зусиль для цього доклали рідні загиблого, волонтери та райдержадміністрація.

Зустрічаючи героя, односельці, жителі районного центру та сусідніх населених пунктів утворили живий ланцюг уздовж дороги, якою рухалася колона з тілом загиблого бійця. З квітами в руках та державною символікою вони навколішки віддали шану герою.

Провести в останню путь героя і захисника України прибуло до тисячі земляків. Серед них  – бойові побратими, друзі і знайомі, керівники району і міста, просто незнайомі люди, які виявили бажання розділити цю непоправну для родини та держави втрату. Майже всі прийшли із квітами: майоріли троянди і гвоздики, пломеніли хризантеми та айстри.

– Олег Ващишин віддав за незалежну Україну найцінніше, що у нього було – власне життя, – зазначив голова райдержадміністрації Сергій Киркевич. – Олег пішов до армії і став справжнім героєм. А герої не вмирають. Вони живуть вічно у наших серцях та на сторінках нашої історії.

Поховали Олега Ващишина з усіма військовими почестями. Нагадаємо, Олег – п’ятий боєць з Дубровиччини, який загинув у зоні антитерористичної операції.

На його могилі – досі ще не зів’яли квіти, якими проводили в останню путь героя, а над хрестом гордо майорить жовто-блакитний державний прапор. Ніби стверджує: герої відходять на небо, але їхня правда й досі живе на землі. Бо поки живе про них пам’ять – то вони серед нас.

Євгенія та Анатолій ВАЩИШИНИ, батьки солдата: 

«Олег був надзвичайно доброю дитиною, завжди привітний та усміхнений. Мав золоті руки. Змалечку не міг всидіти без діла, всякої роботи опанував сам. Що тобі ремонт, що монтаж систем опалення чи водопостачання. Мама перенесла складну операцію, важко було рухатися, то зажди намагався їй допомогти. Й жіночої роботи не цурався – поприбирати чи й попрати. Ще з школи був душею компанії, завжди в домі було повно його друзів. Після закінчення школи одразу пішов до армії. За молодшим братом Максимом опікувався. Вже, було, їздив у Москву на заробітки, повернеться, Максимові обнови навезе. Саме Максимові Олег пообіцяв, що битиме сепаратистів до останнього», – каже батько.

«Олег міг відмовитися від мобілізації, були й підстави для цього, адже вважався опікуном у старенької бабусі, проте навідріз не захотів скористатися цим. Батько його з автобуса витягував, а Олег вперся: що всім – то й мені. Згодом на полігон вже документи передавали, щоб повернувся додому, він ті документи навіть командирові не показав. Він дуже принциповим був, все по телефону повторював, як же я своїх хлопців покину?

Дзвонив щодня, регулярно ввечері, щоб я не хвилювалася. Завжди намагався заспокоїти – мовляв, все добре у нас, пострілюють далеко… Це молодшому братові міг проговоритися, що пройшов всі найгарячіші точки… Тітка по чоловікові, залізничниця, останньою бачила Олега живим, коли їх ешелоном перекидали в Запорізьку область, на перегрупування. Їй обмовився, що коли їхали до Донецька були повні вагони, а зараз напівпорожній поїзд…

У Максима 24 серпня – день народження. Пригадую, подзвонив привітати, такий бадьорий був, життєрадісний, додому збирався. А наступними днями все рідше зідзвонювалися, згодом взагалі міг лише з товаришового лайфа маякнути, щоб ми передзвонили. Востаннє ми говорили 28 серпня. Олег тоді єдиний раз пожалівся, що немає нічого хорошого у нього…

Наступного дня син вже на зв’язок не вийшов. Довго й марно намагалася зв’язатися з ним – телефонувала на всі номери, з яких з’являвся в мережі син. Через кілька днів нарешті додзвонилася до його товариша, з яким разом виходили з оточення. Хлопець виявився пораненим, висловив припущення, що подібна доля спіткала й Олега. Порадив шукати по шпиталях.

Ми обривали всі прямі телефонні лінії – Міністерства Збройних Сил, СБУ, Штабу АТО. Інформацію надавали найрізноманітнішу. Проте всюди заспокоювали – «Ваш син живий, у списках загиблих його нема». Згодом нам сказали, що Олег в полоні… Ми кілька раз набирали той же запорізький морг, де лежало тіло сина, нас там також заспокоювали: такого у списках немає…», – пригадує мама.

РІК ПОШУКІВ

Кажуть: найтяжче наздоганяти й чекати. Одному Богові відомо, що пережили рідні Олега за той період, поки нарешті не знайшли його тіло. Десятки офіційних звернень й підбадьорливих відповідей. Був випадок, що в один день прийшло два листи з кардинально різними відомостями про долю сина. Одна високоповажна інстанція сповіщала батьків, що їхній син геройськи загинув, відстоюючи територіальну цілісність України, а інша – запевняла, що тривають переговори щодо його визволення з полону, які обов’язково дадуть позитивні результати. Батьківське серце – сліпе, воно радше вірило в добрі вісточки. До останнього в рідному домі сподівалися побачити Олега живим…

СНИ

Пані Євгенія розповідає, як в ту ніч, коли пропав її син, привидівся їй дивний сон. Ніби продирається вона темними лісовими хащами й виходить на берег неозорої водойми, все узбережжя якої звивається гадами та зміями. Ступає жінка тими клубками плазунів й виходить на прозору воду, всіяну блискучими перлинами й діаматами. Бреде вона тими переливами коштовними довго-довго, а в результаті натрапляє на високий дім, прикрашений ілюмінацією.

А вже коли мала привезти тіло сина додому, приснилися їй покійні батько з матір’ю. Немов лаштують вони на подвір’ї багаті столи, примовляючи, що нарешті онука дочекалися після довгої розлуки.

Світлана ПРАВНИК, волонтер:

Ми часто спілкувалися з Олегом, позаяк добре знала його батьків. Пригадую в серпні  перед Іловайською трагедією відправили йому ще добротну посилку з продуктами. Аж наша волонтер на пункті видачі посилок мене турбує, що ваш адресат все не забирає передачу. Зв’язалася з Олегом, що ж трапилося, а він каже: й зв’язку нема, й взагалі – все погано. Такий у нього голос був тоді безнадійний…

Наш фонд «Руєвит» допомагав матері в пошуках сина. Я особисто їздила забирати його тіло разом з нею. Прикро, що батькам довелося пройти всіма колами пекла, а їхній син був похований невідомим солдатом, хоча при ньому знайшли й цілісінький військовий квиток з домашньою адресою й мобільний телефон. Хіба важко було передзвонити, сповістити найрідніших про смерть Олега?

 А яке моторошне відчуття на цьому кладовищі військовому, звідки забирали Олега. Хоча чистенько там й доглянуто, але відлюдно якось від тих вишикуваних рівненькими рядочками хрестів з номерними знаками. Лише прапорці на вітру тріпочуть, немов душі загиблих між собою перемовляються…

МІЙ ХРЕСНИЙ – АНГЕЛ

Похресниця Олегова це втовкмачує кожному, хто заходить до їхнього дому. Каже, що її хрещений – герой, бо воював за Україну, то тепер Бог забрав його до себе на небо. Дівчинка твердо переконана, хрещений щодня дивиться на неї з неба й береже її сон уже в небесному воїнстві.

…З огляду вічності будь-яке життя – лише мить, раптовий спалах. Лише світло від нього у кожного різне. Олег прожив коротке, але напрочуд яскраве життя. Його відблиск довго сяятиме подячною пам’яттю земляків.

Людмила РОДІНА.

Сумуємо, пам’ятаємо, маємо за взірець відважного земляка,

нашого захисника, героя

Олега Анатолієвича ВАЩИШИНА.

МОНОЛОГ НЕБЕСНОГО ВОЇНА

Нарешті, матусю, я поряд з тобою,

В своєму дворі в нетривалих гостях.

Поглянь, як висить виноград наді мною,

От-от і впаде на мій цинковий дах.

            Я трохи стомився в далекій дорозі

            Й не можу ступити на рідний поріг,

            Й, на жаль, привітатися з вами не в змозі,

            Я всіх обійняв би, якби тільки міг.

Вклонився би низько і батькові, й брату,

І руку потиснув би друзям своїм,

Дівчатам я б міг під гітару співати

Про те, як самотньо у домі моїм.

            У ньому нема ні дверей, ні віконця.

            Тут сумно і тихо, і тут я німий.

            Лишаю для вас своє місце під сонцем,

            Пробачте, якщо я десь був не правий.

А я буду там, де мої побратими,

В численному складі бригада моя

Я й там добросовісно варту нестиму,

Щоб не опорочити власне ім’я.

            А ви, моя мамо, не плачте, не треба,

            Бо я до вас дощиком тихим прийду,

            Весь вечір зорею дивитимусь з неба,

            А вранці – промінчиком сонця зійду.

В самотності – спогадом теплим зігрію,

Ночами – прийду у ваш сон.

Я тут не зламався і там я зумію,

Душа моя лине у вічний полон.

Марія МОСІЙЧУК, с. Селець.

Пам’яті нашого

земляка

Олега ВАЩИШИНА

та інших земляків, які загинули під Іловайськом

влітку 2014 р.

Іловайськ, Іловайськ…

Ні могил, ні хрестів,

Ні іншої якоїсь ознаки.

Іловайськ, Іловайськ…

Пшениці не ростуть,

Куди око сягає  –

лиш маки та маки…

Іловайськ, Іловайськ…

Вічний біль, вічний сум

У родинах, де втратили

батька чи сина.

Іловайськ, Іловайськ…

Україна в боргу перед тими,

Хто там загинув.

Іловайськ, Іловайськ…

Вся дорога в сльозах,

Дуже довга дорога

До рідного дому.

Іловайськ, Іловайськ…

Повторити цей шлях

не бажаю нікому.

Людмила БЕРЕСТЕНЬ: «Наша комісія працювала законно і відкрито»

25 жовтня 2015 року, у день виборів до місцевих органів влади, стало очевидним, що участь у них для більшості партійних організацій політичних партій України стала важливою та повчальною. Досі незнайомі для українського виборця законодавчі новації були основним фактором, який визначав характер виборчої кампанії. Водночас для більшості партійних структур нинішні перегони перетворилися на екзамен раніше небаченої складності і скласти подібний іспит було насправді дуже важко. Нинішня кампанія була закономірним етапом формування в Україні сучасної партійної системи. А участь у виборах для кожної із партій-учасниць виборчого процесу стала серцевиною перспективи її розвитку та партійної розбудови. Детальніше про особливості виборчого процесу – від голови районної виборчої комісії Людмили БЕРЕСТЕНЬ.

Вперше місцеві вибори пройшли за якісно новою виборчою системою. На Вашу думку, як голови районної територіальної комісії, в чому її (цієї системи) «плюси» та «мінуси»?

Експерти з виборчого права стверджують, що нова система виборів до міських, районних та обласних рад є найскладнішою з усіх, які працювали в України донині. За новими нормами, територію місцевої ради поділили на округи. Їхня кількість відповідала кількості депутатів в раді. Дубровицький район територіально поділили на три виборчі округи - №14, №15, №16 з виборів депутатів Рівненської обласної ради та тридцять чотири виборчі округи з виборів депутатів Дубровицької районної ради. На округах кожна партія могла висунути свого кандидата від округу або не висувати нікого.

Окрім кандидатів від конкретних округів, партія також висувала одного закріпленого кандидата – це перший номер у списку партії. Він не балотувався від жодного з округів, а пройшов у відповідну (обласну, районну) раду автоматично, якщо партія подолала 5% бар’єр.

Опісля визначення, скільки місць в раді змогла отримати партія, бачили, хто з представлених нею кандидатів стане депутатом. Для цього визначали, скільки відсотків голосів кандидат отримав у своєму окрузі.  Перший номер у списку проходив автоматично, решта кандидатів – у відповідності до відсотків голосів, які вони отримали.

Цікавий нюанс: на цих виборах кандидати передусім конкурували із іншими кандидатами в партії, а не кандидатами на окрузі. Адже конкретний кандидат міг отримати на окрузі всього 10% голосів, але якщо його однопартійці отримали ще менше відсотків, то він став одним з лідерів списку партії.

У той же час пройти в раду змогли кандидати, які не стали лідерами на своєму окрузі і навпаки – той кандидат, що набрав найбільше голосів на окрузі не пройшов до ради, бо його партія не здолала 5% бар’єру.

Як наслідок такої виборчої системи, певні округи взагалі не представлені депутатами в раді, інші ж – матимуть по декілька представників. Залишився без представництва в обласній раді виборчий округ №15, а це Дубровицька міська, сільські – Колківська, Залузька, Великоозерянська ради, та в районній раді немає депутатів від Бережницької, Селецької, Людинської, Висоцької, Соломіївської сільських рад. Від інших громад в той же час буде по декілька депутатів: Берестівська та Сварицевицька – по три; Колківська, Лютинська – два; Миляцька сільська об’єднана громада – п’ять. 

Водночас представники певної партії могли лідирувати в усіх округах. Однак якщо, окрім них, прохідний бар’єр подолали і інші партії, то не всі лідери на округах отримають свої мандати.

Розрахунок черговості отримання мандатів за відсотком, а не за кількістю голосів, спричинили те, що до відповідної ради потрапили, не ті, хто приніс найбільше голосів для партії, бо в них на округах була висока явка, а ті, хто отримав меншу кількість голосів, проте у них на окрузі була явка нижча, і тому у відсотках вони отримали більше.

Для виборців дивно, що склалася така ситуація, що від їхнього округу не буде жодного депутата в раді, а від сусіднього пройде два. Могла бути також ситуація, що кандидат набрав на окрузі найбільше голосів, але його партія не подолала 5 % бар’єр, до ради відповіднього рівня і кандидат депутатом не став.

Як Ви гадаєте, які Ваші особистісні якості допомогли впоратися з таким відповідальним завданням, що покладено на територіальну комісію?

Наша виборча комісія працювала відкрито, ми не перешкоджали участі у засіданнях журналістів або спостерігачів, на їх вимогу надавали копії протоколів. Не було зафіксовано факту впливу сторонніх осіб на роботу комісії та її рішення.

Щодо своєї особистої роботи скажу, не хотілося б виокремлювати себе, як голову комісії, серед команди людей, які доклали свої зусилля і знання, щоб місцеві вибори у районі пройшли на належному рівні. Я вперше головую у виборчій комісії районного рівня. Звісно, вчилася сама і допомагала вчитися людям. Керувалася єдиним принципом: відкривала закон – вчитувалася і пропонувала рішення. Вважаю, це єдиний правильний шлях у роботі такого рівня. Дякую Богові, що поряд зі мною працювала досвідчена колега – Наталія Величко. За її плечами - досвід роботи у кількох виборчих кампаніях, отож  поради і підказки цієї людини завжди були вчасними і доречними. З членами комісії робили спільну справу, яку на нас поклала держава. Радилися, думали. Іноді висловлювали різні точки зору, але завжди приймали рішення, згідно із буквою закону.

Дякую всім відповідальним членам сільських, дільничних і районної комісії, всім учасникам виборчого процесу за спільно пройдений шлях у виборчій кампанії.

І наостанок – Ваші побажання новобраним депутатам.

Щиро вітаю депутатів обласної ради – в/о №14 Суховича В.М., в/о №16 Лобчука М. В., депутатів сьомого скликання Дубровицької районної ради, сільських рад і голів.

Перед вами стоїть важке завдання – виправдати довіру виборців та взяти ту високу планку, яку вони поставили перед своїми обранцями. Роботи буде багато. Доведеться забути про партійну приналежність, політичні амбіції, особистий піар та добре попрацювати заради розвитку району.

Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати своїм колегам, депутатам шостого скликання Дубровицької районної ради. Шанс попрацювати разом з ними у сесійній залі – велика відповідальність, життєвий досвід. Тим, хто увійшов до новообраного складу районної ради, зичу плідної роботи та великих успіхів. Керуйтеся у роботі тільки світлими помислами, мудрістю, совістю і законом.

Я впевнена, не буває колишніх депутатів. Людина, яка одного разу взяла на себе обов’язок служити громаді, захищати її інтереси, більше не зможе жити за іншими принципами. Особисто я не полишу громадської роботи і надалі буду служити Богу і людям, скільки вистачить в мене сил, розуму і можливості.

Нехай у нашому районі панують лише мир та злагода. Бажаю добра та спокою всій Україні!

Дякую за коментарі.

Людмила РОДІНА.

Чи довго нам ще чекати змін на краще?

Якщо просто чекати, то довго…

Ось і вписана ще одна сторінка в історію нашої держави – місцеві вибори 2015 року. За період Незалежності Україна пройшла через декілька циклів різноманітних виборів – президентських, парламентських, місцевих.

Останні президентські та парламентські вибори в Україні знаменували собою перемогу тих політичних сил, які називають себе «післямайданними».

Час, що минув з моменту тих виборів, засвідчив, щоправда, що далеко не всі з цих новообраних та новопризначених політиків відповідають тим вимогам, які звучали на Євромайдані.  Місцеві вибори, на думку багатьох, покликані завершити переформатування влади й на третьому – місцевому – рівні.

Чи перезавантажили владу в Україні місцеві вибори, покаже час. Але кожна свідома людина, яка прийшла на виборчу дільницю, пов’язує з виборами певні очікування змін. Чекає конкретних результатів роботи від новообраної влади. Яких саме? Про це у наших коротких інтерв’ю.

Тетяна Ковташ, директор салону «Амбер»

Вважаю, що розвиток міста і району неможливий без залучення інвестицій і, зрозуміло, створення нових робочих місць. Останнім часом, на жаль, чуємо лише про скорочення посад у районі, а не про створення нових.

Хотілося б, щоб були відремонтовані у районі дороги, бо кошти на них все виділяють і виділяють, а зрушень дуже мало у цьому питанні.

Для мене особисто добробут мешканців – це охайні будинки, теплі школи і садочки, комфортні зупинки, сучасні магазини.

Один із каменів спотикання нашого суспільства – це корупція. Вона проросла в Україні на усіх рівнях, ми вже звикли до того, що треба покласти в конверт, щоб нам краще надали ті чи інші послуги, вирішили якесь питання на нашу користь. Боротьба з цим ганебним явищем триває, але не так просто викоренити його. Для багатьох воно стало звичкою. Нещодавно прочитала, що голова нашої облдержадміністрації постійно наголошує про прозорий розподіл бюджетних коштів. Згідна, що спільний державний кошик має використовуватися саме так. Хотілося б більш детального і доступного інформування щодо розподілу районного і місцевого бюджетів. А то нам часто доводять лише сухі цифри, пересічна людина їх не розуміє.

Думаю, кожен житель нашого району погодиться з тим, що у нас на першому плані мають бути природоохоронні питання, болюче питання – розвиток медичної галузі. На мій погляд, має бути чітко розмежовано у медицині, які у нас послуги платні, а які безкоштовні. Хотілося б, щоб район і місто зокрема були більш освітлені, бо як з маленькою дитиною чи літній людині ходити вулицями, коли тільки в центрі горять ліхтарі?

Бажаю, щоб жителі нашого району і міста були єдиною родиною, з повагою ставилися один до одного, дарували позитив, кожен, на своєму робочому місці сумлінно виконував свою роботу і ділився хорошим настроєм з іншими.

Світлана Годунко, пенсіонер:

Думаю, що будь-яка влада, передусім ті, хто на виборчих посадах, повинні вміти вислухати людину, виборця, громадянина України. Будь-яка проблема, навіть, на чийсь погляд, мінімальна, повинна бути взята до уваги, якщо людина прийшла з нею у владний кабінет. Дуже у нас багато залишилося бюрократизму з оформленням різних документів, починаючи з елементарних довідок. У наш прогресивний технологічний час повинні всюди бути створені інформаційні бази, аби людина не носилася з первинними документами, а була занесена вся інформація у базу даних.

Влада всіх рівнів повинна приділяти належну увагу сім’ям учасників АТО, родинам загиблих хлопців, ветеранам всіх воєн, їх родинам. Ці люди заслуговують на шану і особливу увагу, бо ми завдяки їм маємо мирне небо над головою

Що ж до Дубровиці, то дуже турбує санітарний стан міста – це наше здоров’я і наша культура. Не хочу сказати, що в цьому плані нічого не зроблено, зроблено багато, а є ще й певні нюанси навіть у центрі.

От візьмемо таке приземлене питання, як міська вбиральня. Вона зачиняється о 19.00. А далі? Думаю, такі нюанси важливі для комфорту, передусім гостей нашого міста. Наш райцентр прикордонний, затишно і зручно має бути тут і господарям, і гостям.

Леонід СУЛАЄВ, голова ради ветеранів:

Знаю, що депутатами районної і міської ради обрано багато нових людей, тому хотілося б, щоб вони внесли у роботу місцевих органів влади свіжу думку, незаангажований погляд на вирішення проблем. Сподіваюся, що представники різних політичних сил будуть співпрацювати на благо громади, щоб по закінченню каденції їм було не соромно дивитися людям у вічі.

Звичайно, є багато питань, які не в змозі вирішити місцева влада, як, наприклад, підняти пенсії чи встановити пільги. Але саме місцева влада може слідкувати за дотриманням законності у районі, за роботою медичних закладів і якістю надання медичних і освітніх послуг та багато іншого. Хотілося б мати соціальну аптеку для ветеранів, де були б знижки для ветеранів і малозабезпечених. Думаю, що важливо цінувати нашу культурну спадщину, дбати про історичні пам’ятки і пам’ятники.

Прикро, що Дубровицький район сьогодні не має багатьох надзвичайно потрібних для життя складових, зокрема,  хлібопекарні. Хіба ми не можемо у себе випікати такий хліб, як у Сарнах?

А скільки розмов було у нашому місті щодо необхідності відкриття лазні? Пам’ятається Олександр Абдуллін і гроші для цього спонсорував. У районі працюють лише приватні лазні, які пенсіонерам не по кишені.

Це звісно важливі питання. Але найголовніше, щоб в Україні закінчилася війна і вже у спокійному сьогоденні ми поступово вирішували всі наші проблеми. Кожна людина повинна запитати себе: а що я можу зробити для блага міста, району, держави, щоб жити було всім краще.

Зінаїда Алєксєєва, підприємець:

Дуже люблю Дубровицю і бажаю нашому місту процвітання, добробуту нашим жителям. Думаю, що майбутнє і райцентру, і району залежить, у великій мірі, від виховання дітей і молоді, від створення умов для їх розвитку. Є у Дубровиці дитячі майданчики, центр позашкільної освіти, гуртки у садочках і школах. Але коли приходить літо, діти залишаються  часто наодинці з собою чи вулицею. Якось по-іншому, я вважаю, має бути поставлена робота у цьому напрямку.

Добре було б для нас усіх, якби у місцях, де ускладнений транспортний рух, найбільшого скупчення людей, були встановлені  світлофори. З появою великої кількості авто в райцентрі, це питання хвилює сьогодні багатьох наших земляків. Дуже хотілося б, щоб у місті було покращене водопостачання і якість питної води. Зрозуміло, що вирішення цієї проблеми потребує великих затрат, але починати з чогось треба. Чимало нарікань доводилося чути на дотримання графіку руху міських маршруток. Особливо в холодну чи дощову погоду стояти з дітьми на зупинці і чекати невизначений час на їх приїзд надто некомфортно.

Думаю, кожна людина має долучитися до того, аби наше рідне місто стало привабливим, комфортним і чистим. Долучитися конкретними справами і своєю щоденною поведінкою, подаючи приклад нашим дітям. Хочеться бачити конструктивну роботу депутатів усіх рівнів. Думаю, було б хорошим правилом – звіт наших обранців у пресі або публічно, щоб люди могли реально оцінити роботу кожного з них.

Ігор Клюйко, директор ЗОШ №1:

Вибори показали, що багато людей зневірилися у владі, у можливих змінах. Але треба бути оптимістами і вірити у добро, людей, позитив. Без цього неможливе життя і рух вперед. Вирішувати будь-яке питання потрібно передусім із світлими намірами, бо, у іншому випадку, для чого братися за ту чи іншу проблему? 

Як на мене, сьогодні болючим питанням для педагогів і батьків є безпека транспортного руху біля навчальних закладів міста. Якось ми були у Століні, ділилися з сусідами педагогічним досвідом. Там бачили біля шкіл «лежачих поліцейських». Погодьтеся, простий і ефективний засіб, щоб змусити водіїв зменшувати у цих місцях швидкість. Скажу й про таке, деякі вулиці Дубровиці взагалі не мають тротуарів,знову ж таки треба вивчити питання, як убезпечити тут рух дітей.

Чимало запитань ставить перед дорослими проблема дозвілля молоді – цікавого, змістовного. Здебільшого юнаки та дівчата збираються щовечора на майдані Злагоди на дерев’яних східцях або ж біля цілодобових магазинів. Практично нема в центрі закладу, де могли б молоді люди поспілкуватися, пограти в більярд, немає сучасної дискотеки. Спортивна школа у нас, на жаль, також не має свого приміщення.

Вже багато років йшлося у передвиборних програмах про «окультурення» ділянки, що поблизу Стариці у Дубровиці. Там справді можна було б зробити сучасний розважальний комплекс, не лише бар, а й з елементами ігрових і спортивних площадок. Думаю, що у районі є люди, які були б зацікавлені вкласти кошти у таку потрібну річ.

У приміщенні колишнього райагробуду є чудовий басейн, який переданий на баланс відділу освіти. Зрозуміло, що освітянська галузь не має таких величезних коштів, аби привести його до пуття. Та й міська влада самотужки не в змозі вирішити це питання. Це питання районного рівня. Слід залучити спонсорів, яких теж потрібно зацікавити у результаті роботи. Треба, щоб люди вклали кошти і також мали від цього певні дивіденди. Думаю, що робота басейну стала б проривом у спортивному житті міста. І діти, і дорослі залюбки користувалися б його послугами. Дуже прикро буде, якщо цю споруду спіткає доля комплексу, який був на стадіоні.

Хочу подякувати попередній міській владі, яка разом з комунальними підприємствами налагодила прибирання у місті. Справді, Дубровиця стала затишною і чистою, організовано було вивіз сміття за сучасними технологіями. Облаштовано дитячі ігрові майданчики, окультурено певні куточки міста. От, наприклад, милує око гарно і патріотично облаштований скверик біля магазина «Салют».

На мій погляд, мешканцям багатоповерхівок міста хотілося б більш детального звіту щодо використання коштів за квартирну плату і рівномірної уваги до всіх будинків, які обслуговує КП «Будинкоуправління». В цілому ж думаю, дубровичани і жителі району повинні також висловлювати свої ініціативи щодо покращення добробуту і життя у місті і районі, бо кожна громада це передусім не влада, а ми з вами, ті, хто цю владу обирав. Критичне ставлення та зауваження від людей є потрібними і корисними для роботи влади, але важливо, щоб вони підкріплювалися конкретними пропозиціями.

Із листа до редакції «Дубровицького вісника» Михайла ПОЛЮХОВИЧА, жителя с. Бережки

У центрі Дубровиці, перед вікнами райдержадміністрації щоденно паркується велика кількість авто, що дуже утруднює рух автотранспорту і пішоходів. Запитання до влади: це автомобільний ринок, платна стоянка чи площадка автомобільного підприємства? Коли буде наведено лад у даному питанні і знизиться така транспортна напруга у центрі міста?

Ось такі цікаві думки почули ми від наших співрозмовників. Приємно, що землякам небайдуже сьогодення і майбутнє міста, району, краю. Будемо сподіватися, що саме думка виборців і громади буде сприяти ефективним рішенням новобраних депутатів різних рівнів, роботі структурних підрозділів міста і району. А ще нам потрібно вилікуватися від пострадянського синдрому: якщо нам погано, то ми не повинні звертатися, одразу до Президента, потрібно, щоб люди зрозуміли: за місцеві питання відповідає саме місцева влада.

Спілкувалася Любов КЛІМЧУК.